13 травня 2014 року прилуцькі громадські діячі, політичні експерти та журналісти взяли участь в експертному обговоренні та тему: «ПРИЛУКИ ПІСЛЯ 25 ТРАВНЯ: ПРОГНОЗИ ТА АНАЛІЗ ХОДУ ВИБОРЧИХ КАМПАНІЙ».
Незалежна громадська ініціатива 11 травня 2014 року в місті Прилуки проводила опитування. З 12.00 до 16.00 в центрі міста та на автобусних зупинках волонтери запитували прилучан про їх ставлення до кандидатів на посаду міського голови.
Згадайте, як вони почували себе у перші дні після втечі «золотого батона» та «золотих кренделів», які його оточували. Вигляд у них був жалюгідний, тобто вони були гідні жалю з боку громади, проте їх не жалів ніхто з прилучан. Спочатку на сесії міської ради вони дружно відмовились від своїх фракцій і ліквідували їх, потім вони підписались під антикорупційним плакатом, а при цьому кидали «косяки» один на одного – чи всі підписувались, а потім не менш дружно кинули «свого» мера під пльовки обурених прилучан. Його, Беркута, навіть окуляри якого теж були запльовані прилучанами, кинули всі його соціалісти крім Прозура-молодшого та ще секретаря Правосуда, бо їх трьох багато що поєднує – ціла низка оборудок, що приносили прибуток, а ворон ворону око ніколи ще не клював.
20 лютого 2014 року в Прилуках, що на Чернігівщині, активісти місцевого Майдану закликали очільника міста та депутатів скликати позачергову сесію. Також громада звернулася до силових структур міста з вимогою стояти на сторожі суверенітету держави, законних прав і свобод громадян та забезпечити спокій і правопорядок в місті Прилуки та Прилуцькому районі.
Прилуцький меценат Юрій Коптєв планував потрапити на 51 сесію Прилуцької міської ради, бо, як сам каже, хотів обговорити з депутатським корпусом питання подальшої реконструкції в місті. Ба, навіть більше, він зателефонував Юрію Беркуту і повідомив, що вже в дорозі, і встигне, якщо його почекають. Втім депутатам про ці подробиці ніхто не сказав.
Таку відповідь дав Микола Рудьковський на приватне питання: "Чому Ви рідко відвідуєте Прилуччину?" Ми, теж не "сукины дети", відплачуємо йому тим самим: він нас теж не цікавить. Більше того, ми наперед знали, що після виборів "наш слуга" стане найбільшим пофігістом по відношенню до нас, і що наш "безробітній слуга" стане не останнім у двадцятці найбагатших депутатів ВР. Наперед про все це знав і Беркут, і більше того, своїм підлабузництвом перед Рудьковським і особистим приниженням перед ним створював всі умови, щоб саме так і сталося. Не останню роль в цьому запланованому Беркутом фарсі мала б відіграти нагорода Рудьковському "Почесного громадянина м.Прилук", наче без цієї нагороди він не "переміг" би на виборах.
Трошки грецької міфології: Дєдал – батько, Ікар – його син, який на крилах, скріплених воском, намагався піднятися дуже високо вгору, але сонце розтопило віск, крила опали, Ікар упав з великої висоти і розбився об скелі. А це кавказький тост: «Так вип’ємо за те, аби ми не намагалися піднятися занадто високо, аби потім не впасти занадто низько». Мораль одна: немає тих висот, з яких би не падали, падають всі, навіть ті, які ще вчора були міні-монархами, та що говорити, навіть монархи і ті падають, і не просто падають, а голови летять.
ДОРОГІ ПРИЛУЧАНИ!
Вибори президента України та місцеві - відбулися.
13 травня 2014 року прилуцькі громадські діячі, політичні експерти та журналісти взяли участь в експертному обговоренні та тему: «ПРИЛУКИ ПІСЛЯ 25 ТРАВНЯ: ПРОГНОЗИ ТА АНАЛІЗ ХОДУ ВИБОРЧИХ КАМПАНІЙ».
Незалежна громадська ініціатива 11 травня 2014 року в місті Прилуки проводила опитування. З 12.00 до 16.00 в центрі міста та на автобусних зупинках волонтери запитували прилучан про їх ставлення до кандидатів на посаду міського голови.
Згадайте, як вони почували себе у перші дні після втечі «золотого батона» та «золотих кренделів», які його оточували. Вигляд у них був жалюгідний, тобто вони були гідні жалю з боку громади, проте їх не жалів ніхто з прилучан. Спочатку на сесії міської ради вони дружно відмовились від своїх фракцій і ліквідували їх, потім вони підписались під антикорупційним плакатом, а при цьому кидали «косяки» один на одного – чи всі підписувались, а потім не менш дружно кинули «свого» мера під пльовки обурених прилучан. Його, Беркута, навіть окуляри якого теж були запльовані прилучанами, кинули всі його соціалісти крім Прозура-молодшого та ще секретаря Правосуда, бо їх трьох багато що поєднує – ціла низка оборудок, що приносили прибуток, а ворон ворону око ніколи ще не клював.
20 лютого 2014 року в Прилуках, що на Чернігівщині, активісти місцевого Майдану закликали очільника міста та депутатів скликати позачергову сесію. Також громада звернулася до силових структур міста з вимогою стояти на сторожі суверенітету держави, законних прав і свобод громадян та забезпечити спокій і правопорядок в місті Прилуки та Прилуцькому районі.
Прилуцький меценат Юрій Коптєв планував потрапити на 51 сесію Прилуцької міської ради, бо, як сам каже, хотів обговорити з депутатським корпусом питання подальшої реконструкції в місті. Ба, навіть більше, він зателефонував Юрію Беркуту і повідомив, що вже в дорозі, і встигне, якщо його почекають. Втім депутатам про ці подробиці ніхто не сказав.
Таку відповідь дав Микола Рудьковський на приватне питання: "Чому Ви рідко відвідуєте Прилуччину?" Ми, теж не "сукины дети", відплачуємо йому тим самим: він нас теж не цікавить. Більше того, ми наперед знали, що після виборів "наш слуга" стане найбільшим пофігістом по відношенню до нас, і що наш "безробітній слуга" стане не останнім у двадцятці найбагатших депутатів ВР. Наперед про все це знав і Беркут, і більше того, своїм підлабузництвом перед Рудьковським і особистим приниженням перед ним створював всі умови, щоб саме так і сталося. Не останню роль в цьому запланованому Беркутом фарсі мала б відіграти нагорода Рудьковському "Почесного громадянина м.Прилук", наче без цієї нагороди він не "переміг" би на виборах.
