6 грудня 2013 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 3529 | Коментарів: 1
Як «страуси» зняли прапор Євросоюзу, або Буде вам і «йолка», буде і «каток»

Птах страус занурює голову в пісок і думає, що ніхто його не бачить, а ще цим він відсторонюється від навколишнього світу та всіх житейських проблем. Поведінка страуса схожа з поведінкою прилуцького міського голови: у дні євроінтеграції він повністю відсторонився від цього процесу, зануривши голову в пісок своїх особистих проблем. Для чого йому Європа – його і тут добре годують.

Коли готували мітинг на підтримку євроінтеграції біля міської ради, ми зіштовхнулися з проблемою: де взяти прапор Євросоюзу? Ми знали, що в міській раді є і не один прапор, але щоб «вони» дали того прапора – годі було й думати. Пригадалася собака на сіні, яка «ні собі, ні іншим». Довелося прапор шити самим, виникли труднощі з зірками, але допомогла небайдужа людина, за що дякуємо їй. Але нас чекав один сюрприз: зателефонувала теж небайдужа людина й повідомила, що нам із Чернігова передали прапор Євросоюзу, який був знятий під час погрому наметового містечка 25 листопада за розпорядженням міського голови. Прапор передали дуже швидко, він приїхав до нас мокрий, адже під час розгону євромайдану йшов дощ. У цьому проглядається свого роду символізм: обласний центр передав естафету району.

Під час мітингу в Прилуках 26 листопада ми підняли той прапор на флагштоку біля міської ради. Але порадував око він недовго: з 12-ї до 16-ї години, коли вже стемніло і його зняли за розпорядженням Беркута. Прапор черговий виконкому віддав, але хотілося почути мотиви: чому прапор знято і хто дав розпорядження, хоча це було зрозуміло й так.

Ще цікавіше було на сесії міськради 29 листопада, коли Світлана Яременко зачитала резолюцію мітингу, в якій говорилося про прийняття рішення щодо використання прапора Євросоюзу, а саме про підняття цього прапора на постійно біля будівлі міської ради поруч із державним прапором України. Але пропозицію Яременко навіть не було поставлено на голосування. На голосування поставили пропозицію Беркута, яку зачитав секретар міської ради Правосуд: прапор Євросоюзу чіпляти тільки тоді, коли приїде якась європейська делегація або коли проходять дні Європи; а при цьому вони, влада, начебто підтримують курс на євроінтеграцію. Все це ніщо інше, як суцільна брехня та «заговорювання» теми євроінтеграції. Пройде час, зміниться влада в Києві – і тоді вони повитягують свої європрапори, які тільки знайдуть, і почіпляють їх перед міською радою, а як треба, то застовбурчать іще декілька флагштоків, щоб рясніше було і щоб усі знали, яким великим євроінтегратором є міський голова Юрій Беркут.

Наразі ж про позицію нашого мера свідчать зовсім інші його починання. Треба розповісти, як Беркут давав вказівку, а точніше заборону на участь у мітингах прилуцьким студентам, і як керівники двох навчальних закладів доводили до студентів «прохання» міського голови замість того, щоб підтримати величезний всеукраїнський порив студентства до євроінтеграції. Залякане болото…

Коли цей номер газети готувався до друку, трапилася подія, яка перевернула свідомість українців. Подія, а точніше трагедія, яка дала відчуття неповернення до минулого життя, яким жили обдурені й обкрадені українці. Побиття дітей на Майдані сколихнуло світ і підняло на супротив бандитам усіх українців.

Неможливо словами описати, що діялося в неділю, 1 грудня, в нашій столиці. Неможливо було порахувати, скільки людей вийшло на Майдан, – від 350 до 700 тисяч, набагато більше, ніж у 2004 році. Зібралися на Майдані, який є символом української революції, і в знак протесту проти побиття студентів на цьому Майдані. Сцени спочатку не було, виступали лідери повстання на даху автомобіля, але буквально за дві години спільними зусиллями було почато монтаж величезної сцени на тому ж місці, що й у 2004 році. Виступали всі яскраво, переконливо, не шкодуючи ні епітетів, ні метафор по відношенню до влади. Ніде не було видно жодного «космонавта», як кажуть на Майдані про «Омон» та «Беркут». «Йолка» Януковича стояла незавершеною, її скелет був прикрашений державним прапором та прапорами всіх опозиційних партій, навколо неї – навалені щити та штучні гілки ялинки, а також плакати на кшталт «Волю –Юлі, Віті – кулю», «No Berkut! No Cry!», «Поки ялинка нам не потрібна!» тощо. Народні «перли» фонтанували через край, біля захопленої будівлі Київради стояло дівча з відвертим плакатом: «Как я его ненавижу!»

«Беркут» ми побачили вже під вечір, біля пам’ятника їхньому вождю – Леніну. Чому «їхньому» – тому що те, що він «заколотив» у 1917 році , до цього дня живе й колотить нашу батьківщину. Найбільш радикально налаштовані були категорично проти його гранітного двійника. Спочатку його кинулися захищати міліціонери без шоломів і кийків, але в них нічого не вийшло, а тому був викликаний спецпідрозділ «Беркут», який приїхав на автобусі. Ми наочно, «наживо» побачили й пережили те, що відчували діти в ніч побиття. Але, на відміну від тієї ночі, тут усе було навпаки, і це, здається, поки що єдиний момент повстання, коли молодь змусила спецпідрозділ «Беркут» відступити та ховатись у автобусі. До речі, я бачила, як одного беркутівця вже без шолома було повалено на асфальт, але ніхто його не добивав – хтось із хлопців закричав: «Лежачого не б’ють!» Але ж вони били в ту ніч і лежачих, причому не били, а добивали. Молодь, на відміну від «Беркута», має свій кодекс честі, кодекс українця, вони не добивають лежачого.

Під час цієї спецоперації постраждали люди, були навіть переломи кінцівок – це прилучани, які потребують допомоги на операції. «Беркутом» активно застосовувалися вибухові пристрої та сльозогінні гази. Відвели вони душу біля Адміністрації президента, де «тітушки» спровокували побиття. Що цікаво, «тітушки» говорили між собою «на чисто руском языке». Проте це не новина, постійно Майданом шириться думка про допомогу «путяри», як повстанці називають Путіна.

1 грудня засвідчило, що можемо, якщо захочемо, і якщо «запече». А повертаючись до теми Прилук, я скажу, що Беркут не відрізняється від «Беркута» (треба ж таке прізвище!). Він просто мовчить, боїться висловити свою думку, справжню думку про те, що зараз відбувається в Києві. Але вважаю, що вона не буде дуже відрізнятись від думки одного депутата Кримського парламенту: «Нужно эту Украину закатать в асфальт». Іншого вибору в нього немає, бо ми йому згадаємо, як він стояв під прапорами ПР на всіх заходах, що відбувались у місті, навіть у День незалежності України. Пам’ятати треба й виступи депутатів Прозура, Правосуда і т. д. на сесії, коли вони закликали всіх нас не страйкувати, а зберігати спокій і толерантність. Якби кийок «Беркута» походив по їхній спині, вони так би не говорили. Вони, немов ті страуси, вичікують, поки романтики роблять революцію, а ми з вами повинні бути пильними, щоб результатами революції знову не скористалися негідники.

І наостанок звертаюся до всіх прилучан. Не будьте байдужими та долучайтесь до всеукраїнського страйку і, перш за все, підтримуйте акції, які будуть проходити в Прилуках. Змінимо шахрайську владу і в нашому місті!
Ольга Костюк

P.S. Учора біля пам’ятника Шевченку відбулася мирна акція протесту, до якої долучилося багато прилучан різних поколінь і зокрема молоді. Детальніше про це та про подальший розвиток подій читайте в наступному номері.

http://gradpryluky.info/index.php?newsid=2766