10 листопада 2012 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 1360 | Коментарів: 0
Прилучани та Україна проголосували правильно!
Стосовно біг-бордів «Голосуй правильно» станом на 30.10.12 вони ще прикрашали вулиці обласного центру. Очевидно, відмовили виборчі гальма, ніяк не зупиняться, трохи занесло в часі та просторі. Про те, що вони повинні були зняті ще 27 жовтня, ми навіть не говоримо. Ми говоримо, що мер Прилук теж робив порушення закону, і 27-го та 28-го жовтня, коли по траєкторії запускали сюжети по «ТБ Прилуки» про присвоєння Рудьковському звання Почесний громадянин міста Прилуки.
Прилучанам нав’язувалася думка про нього як єдиного та достойного представляти нас у ВР. Проте його достойно «взула» більшість прилучан, як не старався його помічник Беркут. Ще перед виборами по місту йшли чутки про суму, за яку він продався Рудьковському – цифри називалися і 50 тисяч доларів і 2 млн. гривень, проте цього ніхто не бачив. Ми можемо помилятися в сумі хабара, але що факт підкупу мав місце – це точно, бо ми всі добре знаємо «вдачу» міського голови, він «любит деньги больше, чем надо». Прочитає він ці рядки і подумає, що ми не вгадали цифру і що не нам надано право рахувати чужі гроші, тобто його гроші, проте це його гроші і його гріхи одночасно, хай свої гріхи рахує сам.
Напередодні виборів я не чула від жодного прилучанина, що він готовий голосувати за Рудьковського, несприйняття цього кандидата було тотально масовим явищем у нашому місті. То постає питання: а звідки ж взялися декілька тисяч голосів за Рудьковського? Виходить, що я спілкувалася не з тими людьми? Просто на фоні тотального несприйняття Рудьковського було і тотальне залякування виборців з числа бюджетників місцевою владою. Так, очільниця управління освіти залякувала вчителів масовим звільненням та скороченням, якщо не за Рудьковського, черга на працевлаштування велика, а самодурство самодурки не має меж, проте з нею все зрозуміло, а ось страх бюджетників зовсім незрозумілий, їхній страх заважає зробити вибори чесними та прозорими, їхнім страхом живиться купка управлінських паразитів. Була б слушною порада для них не боятися, бо всіх не звільнять, і згуртуватися навколо свого простору, як це роблять бюджетники у всіх країнах. Невже вони і в 2015 році, на виборах президента, займуть знову позицію страху? Рабство завжди гальмувало прогрес розвитку, а духовне рабство – тим більше. А якщо прийняти закон про позбавлення права голосування всіх бюджетників? Вони образяться. А чому не ображаються, коли на них давлять з боку влади? Суспільству, яке прагне докорінних змін, таке їхнє «волевиявлення» стає обузою і не відображає прагнення цього суспільства. Прагнення суспільства, як в дзеркалі, відображається «галочкою» у виборчому бюлетені. Коли виборець залишається сам-на-сам у виборчій кабінці, він дає волю своїм почуттям: одні зі злістю, наперекір владі, що «набила голову» своїм кандидатом, ставлять відмітку аж папір тріскає; інші озираються, чи не бачить ніхто, або та камера, що нікому не потрібна, не підглядає за ними, але теж ставлять відмітку проти антивладного кандидата – що говорить про переборення власного страху, інші, які взяли гроші за свій голос, фотографують мобілкою свій бюлетень, щоб підтвердити «хазяїну», що недарма взяв гроші; є такі, що зі злості на якогось кандидата замість «галочки» розписують весь бюлетень нецензурщиною, наївно думаючи, що той, кому вона адресована «все це прочитає, та й бюлетень вже зіпсований. Такі речі варто доносити відкрито і особисто, толку буде більше, але все це особисте «волевиявлення» кожного виборця і їх право. Дуже цікавим виявився феномен Лабазова, за якого проголосувало 9 тисяч прилучан, а за провладного Рудьковського в три рази менше.
Суть їх обох однакова, про що я неодноразово говорила: не поважають їх у Прилуках, занадто багато темних плям та брехні навколо їх персон, але люди обирали «з двох зол – найменше зло», невтішне порівняння, але бренд «Батьківщини» - потужний бренд, під яким любий кандидат мав би шанс, навіть такий як Лабазов. Тому говорити, що він переміг Рудьковського по Прилуках не зовсім коректно, це ВО «Батьківщина» перемогла Рудьковського! Він не приклав ніяких зусиль для своєї «перемоги», спромігся на один номер своєї реанімованої газети «Закат над Сіверщиною» з плагіатним матеріалом про Рудьковського! А де літературний матеріал, стиль журналіста, авторство редактора? Здувся непомітно, пам’ятають вже тільки прізвище, а справи його вже й забули, але прилучани пам’ятають цього давнього друга Рудьковського. По всій Україні був сильно відчутний соціальний запит на протест, протест на невиконані обіцянки, на низький рівень життя, на корупцію та приниження кожного українця з боку влади. Голосували вже ідейно і напротивагу провладній партії разом з її союзником – комуністами. А результати за комуністів є свідченням того, що як ще багато на Україні обдурених та наївних людей, ПР + КПУ = два сапога однієї пари.
Перші засідання ВР підтвердять цю істину, а велика підтримка комуністів – це скоріш за все незадоволення виборців Партією регіонів як провладною. Голосували за КПУ в основному люди похилого віку, яких нам шкода, що вони втрачають останні сподівання в особі комуністів, а ми вже втратили покоління, яке голосує за ті часи, коли була ковбаса по 3 рублі 60 копійок. Через 5 років такого показника у комуністів вже не буде, це був останній ліміт довіри до них з боку обдурених людей. Самі ці люди вже підтверджують істину, що поки не вимре покоління людей, які пам’ятають війну і післявоєнні роки ударних п’ятирічок – нічого не зміниться в Україні. Страшна істина, яка підтверджує біблійну істину – треба було Мойсею водити свій народ 40 років по пустелі, аби стати дійсно народом, який забув про своє минуле рабство. Нам залишилося ще 19 років ходити по пустелі, але де ж наш український Мойсей? Водять український народ не ті, що треба, і не там, де треба, але ми народ терплячий і свого дочекаємося. За час виборів 2012 року багато рухнуло сподівань та надій, багато партій та лідерів будуть покладені на історичні полиці.
Королевська буде брати реванш на президентських виборах, Народний Рух займе достойне місце в історії, але вже без сучасних лідерів, залишився від Руху тільки один Борис Тарасюк з нагайкою, обласний Рух Лабазов прикрив ще 7 років тому, зникнуть супутникові партії від ПР, на світ Божий із болота витягнуть в 2015 році, коли будуть президентські вибори, і знову вони будуть виконувати «підривну» свою роботу. Невідома доля і УНП Костенка, а тим більше невідома доля «Нашої України», яка потужно увірвалася у виборчі перегони, але в самому їх кінці «здулася» і залишила своїх людей напризволяще. Проте своїх людей у неї вже і не було, вони перебігли до інших партій шукати іншої долі. «Нашу Україну» використали всі пристосуванці, вони отримали від неї депутатські мандати та посади, а коли її авторитет почав падати, вони спокійно споглядали за цим процесом і «нишпорили» вже по інших партіях. Де і з ким зараз В. Папазов, Л. Івченко, Л. Чернята, О. Нестеренко, депутати М. Кірєєв, О. Козік, В. Лабазов і т.д.? Коли почалися вибори, не можна було нікого знайти, щоб очолили штаб «Нашої України», ця робота була ввірена автору цієї статті, яка повинна була «зачищати» весь негатив щодо цієї партії, залишений цією командою. Були часи, коли ця команда дружно позбавляла її членства «Нашої України», а коли почалися вибори, то у Прилуках навіть не знайшлося жодного партійного прапора, мабуть, повиставляли у себе на дачах. Не будучи членом цієї партії, я виконала свою роботу, яку мені доручили, і зараз прошу пробачення у всіх членів дільничних комісій від «Нашої України» за те, що центральний штаб відмовився зразу від спостерігачів, а згодом і від оплати членам дільничних комісій, що являється ще одним свідченням того, що ця партія теж вже займає місце на полиці історії, і все-таки достойне місце, хоча б у тому, що ми її всі поважали свого часу і з гордістю носили помаранчеві стрічки.
Процес історії – об’єктивний процес і скоро ПР займе своє місце на полиці історії, і своє місце на правовій полиці займе і КПУ, як брехлива та людиноненависницька ідеологія, яка протрималася довше всіх і біди накоїла більше всіх, ліміт довіри до неї вичерпано, не дивлячись на її виборчі відсотки. Зараз поступово і впевнено настає час іншої ідеології – ідеології власної гідності, що засвідчено чималим відсотком голосів, відданих за патріотичні сили, як «Свобода» на всеукраїнському рівні, та за автора статті, як представника «Конгресу Українських Націоналістів» по місту Прилуки.
Більше 3% з першого разу – це свідчення того, що в подальшій боротьбі проти свавілля влади – я не одна. Партія не брендова, але це ідеологічна партія і побратим «Свободи», яких чекає попереду ще багато звершень разом. Я висловлюю велику вдячність тим, хто мене підтримав, і висловлюю свою впевненість в тому, що Ви і надалі не будете байдужі до долі свого міста та долі України. А попереду і на часі у нас процедура позбавлення Рудьковського звання «Почесний громадянин м. Прилук». Заберемо у нього те, що ми йому не давали, це передвиборче рішення Беркута для придання привабливості Рудьковському, йому личила б відзнака «Честь Беркута», а ми б сказали: «В чем мы очень сомневаемся».
А загалом, вибори були далеко не чистими та прозорими, підтасовано рейтинг і ПР, і їх кандидатів, примінено всі технології, всі методи, включаючи силові, ще 2 листопада відбувалися бійки на окремих дільницях, але демократія повільно, проте впевнено йде вперед. Хотілося б ще кращих відсотків, але на даний час це перемога, нас чекають цікаві та напружені протистояння у ВР, нас чекають розчарування окремими депутатами, нас чекають парламентські зради, підкупи, бійки, але ми такі, і ми це пройдемо, головне – не втрачати віру та оптимізм. Слава Україні!
Ольга КОСТЮК, екс-кандидат у народні депутати України.
Газета "В двух словах", №45, 8 листопада 2012
Прилучани та Україна проголосували правильно!Прилучанам нав’язувалася думка про нього як єдиного та достойного представляти нас у ВР. Проте його достойно «взула» більшість прилучан, як не старався його помічник Беркут. Ще перед виборами по місту йшли чутки про суму, за яку він продався Рудьковському – цифри називалися і 50 тисяч доларів і 2 млн. гривень, проте цього ніхто не бачив. Ми можемо помилятися в сумі хабара, але що факт підкупу мав місце – це точно, бо ми всі добре знаємо «вдачу» міського голови, він «любит деньги больше, чем надо». Прочитає він ці рядки і подумає, що ми не вгадали цифру і що не нам надано право рахувати чужі гроші, тобто його гроші, проте це його гроші і його гріхи одночасно, хай свої гріхи рахує сам.
Напередодні виборів я не чула від жодного прилучанина, що він готовий голосувати за Рудьковського, несприйняття цього кандидата було тотально масовим явищем у нашому місті. То постає питання: а звідки ж взялися декілька тисяч голосів за Рудьковського? Виходить, що я спілкувалася не з тими людьми? Просто на фоні тотального несприйняття Рудьковського було і тотальне залякування виборців з числа бюджетників місцевою владою. Так, очільниця управління освіти залякувала вчителів масовим звільненням та скороченням, якщо не за Рудьковського, черга на працевлаштування велика, а самодурство самодурки не має меж, проте з нею все зрозуміло, а ось страх бюджетників зовсім незрозумілий, їхній страх заважає зробити вибори чесними та прозорими, їхнім страхом живиться купка управлінських паразитів. Була б слушною порада для них не боятися, бо всіх не звільнять, і згуртуватися навколо свого простору, як це роблять бюджетники у всіх країнах. Невже вони і в 2015 році, на виборах президента, займуть знову позицію страху? Рабство завжди гальмувало прогрес розвитку, а духовне рабство – тим більше. А якщо прийняти закон про позбавлення права голосування всіх бюджетників? Вони образяться. А чому не ображаються, коли на них давлять з боку влади? Суспільству, яке прагне докорінних змін, таке їхнє «волевиявлення» стає обузою і не відображає прагнення цього суспільства. Прагнення суспільства, як в дзеркалі, відображається «галочкою» у виборчому бюлетені. Коли виборець залишається сам-на-сам у виборчій кабінці, він дає волю своїм почуттям: одні зі злістю, наперекір владі, що «набила голову» своїм кандидатом, ставлять відмітку аж папір тріскає; інші озираються, чи не бачить ніхто, або та камера, що нікому не потрібна, не підглядає за ними, але теж ставлять відмітку проти антивладного кандидата – що говорить про переборення власного страху, інші, які взяли гроші за свій голос, фотографують мобілкою свій бюлетень, щоб підтвердити «хазяїну», що недарма взяв гроші; є такі, що зі злості на якогось кандидата замість «галочки» розписують весь бюлетень нецензурщиною, наївно думаючи, що той, кому вона адресована «все це прочитає, та й бюлетень вже зіпсований. Такі речі варто доносити відкрито і особисто, толку буде більше, але все це особисте «волевиявлення» кожного виборця і їх право. Дуже цікавим виявився феномен Лабазова, за якого проголосувало 9 тисяч прилучан, а за провладного Рудьковського в три рази менше.
Суть їх обох однакова, про що я неодноразово говорила: не поважають їх у Прилуках, занадто багато темних плям та брехні навколо їх персон, але люди обирали «з двох зол – найменше зло», невтішне порівняння, але бренд «Батьківщини» - потужний бренд, під яким любий кандидат мав би шанс, навіть такий як Лабазов. Тому говорити, що він переміг Рудьковського по Прилуках не зовсім коректно, це ВО «Батьківщина» перемогла Рудьковського! Він не приклав ніяких зусиль для своєї «перемоги», спромігся на один номер своєї реанімованої газети «Закат над Сіверщиною» з плагіатним матеріалом про Рудьковського! А де літературний матеріал, стиль журналіста, авторство редактора? Здувся непомітно, пам’ятають вже тільки прізвище, а справи його вже й забули, але прилучани пам’ятають цього давнього друга Рудьковського. По всій Україні був сильно відчутний соціальний запит на протест, протест на невиконані обіцянки, на низький рівень життя, на корупцію та приниження кожного українця з боку влади. Голосували вже ідейно і напротивагу провладній партії разом з її союзником – комуністами. А результати за комуністів є свідченням того, що як ще багато на Україні обдурених та наївних людей, ПР + КПУ = два сапога однієї пари.
Перші засідання ВР підтвердять цю істину, а велика підтримка комуністів – це скоріш за все незадоволення виборців Партією регіонів як провладною. Голосували за КПУ в основному люди похилого віку, яких нам шкода, що вони втрачають останні сподівання в особі комуністів, а ми вже втратили покоління, яке голосує за ті часи, коли була ковбаса по 3 рублі 60 копійок. Через 5 років такого показника у комуністів вже не буде, це був останній ліміт довіри до них з боку обдурених людей. Самі ці люди вже підтверджують істину, що поки не вимре покоління людей, які пам’ятають війну і післявоєнні роки ударних п’ятирічок – нічого не зміниться в Україні. Страшна істина, яка підтверджує біблійну істину – треба було Мойсею водити свій народ 40 років по пустелі, аби стати дійсно народом, який забув про своє минуле рабство. Нам залишилося ще 19 років ходити по пустелі, але де ж наш український Мойсей? Водять український народ не ті, що треба, і не там, де треба, але ми народ терплячий і свого дочекаємося. За час виборів 2012 року багато рухнуло сподівань та надій, багато партій та лідерів будуть покладені на історичні полиці.
Королевська буде брати реванш на президентських виборах, Народний Рух займе достойне місце в історії, але вже без сучасних лідерів, залишився від Руху тільки один Борис Тарасюк з нагайкою, обласний Рух Лабазов прикрив ще 7 років тому, зникнуть супутникові партії від ПР, на світ Божий із болота витягнуть в 2015 році, коли будуть президентські вибори, і знову вони будуть виконувати «підривну» свою роботу. Невідома доля і УНП Костенка, а тим більше невідома доля «Нашої України», яка потужно увірвалася у виборчі перегони, але в самому їх кінці «здулася» і залишила своїх людей напризволяще. Проте своїх людей у неї вже і не було, вони перебігли до інших партій шукати іншої долі. «Нашу Україну» використали всі пристосуванці, вони отримали від неї депутатські мандати та посади, а коли її авторитет почав падати, вони спокійно споглядали за цим процесом і «нишпорили» вже по інших партіях. Де і з ким зараз В. Папазов, Л. Івченко, Л. Чернята, О. Нестеренко, депутати М. Кірєєв, О. Козік, В. Лабазов і т.д.? Коли почалися вибори, не можна було нікого знайти, щоб очолили штаб «Нашої України», ця робота була ввірена автору цієї статті, яка повинна була «зачищати» весь негатив щодо цієї партії, залишений цією командою. Були часи, коли ця команда дружно позбавляла її членства «Нашої України», а коли почалися вибори, то у Прилуках навіть не знайшлося жодного партійного прапора, мабуть, повиставляли у себе на дачах. Не будучи членом цієї партії, я виконала свою роботу, яку мені доручили, і зараз прошу пробачення у всіх членів дільничних комісій від «Нашої України» за те, що центральний штаб відмовився зразу від спостерігачів, а згодом і від оплати членам дільничних комісій, що являється ще одним свідченням того, що ця партія теж вже займає місце на полиці історії, і все-таки достойне місце, хоча б у тому, що ми її всі поважали свого часу і з гордістю носили помаранчеві стрічки.
Процес історії – об’єктивний процес і скоро ПР займе своє місце на полиці історії, і своє місце на правовій полиці займе і КПУ, як брехлива та людиноненависницька ідеологія, яка протрималася довше всіх і біди накоїла більше всіх, ліміт довіри до неї вичерпано, не дивлячись на її виборчі відсотки. Зараз поступово і впевнено настає час іншої ідеології – ідеології власної гідності, що засвідчено чималим відсотком голосів, відданих за патріотичні сили, як «Свобода» на всеукраїнському рівні, та за автора статті, як представника «Конгресу Українських Націоналістів» по місту Прилуки.
Більше 3% з першого разу – це свідчення того, що в подальшій боротьбі проти свавілля влади – я не одна. Партія не брендова, але це ідеологічна партія і побратим «Свободи», яких чекає попереду ще багато звершень разом. Я висловлюю велику вдячність тим, хто мене підтримав, і висловлюю свою впевненість в тому, що Ви і надалі не будете байдужі до долі свого міста та долі України. А попереду і на часі у нас процедура позбавлення Рудьковського звання «Почесний громадянин м. Прилук». Заберемо у нього те, що ми йому не давали, це передвиборче рішення Беркута для придання привабливості Рудьковському, йому личила б відзнака «Честь Беркута», а ми б сказали: «В чем мы очень сомневаемся».
А загалом, вибори були далеко не чистими та прозорими, підтасовано рейтинг і ПР, і їх кандидатів, примінено всі технології, всі методи, включаючи силові, ще 2 листопада відбувалися бійки на окремих дільницях, але демократія повільно, проте впевнено йде вперед. Хотілося б ще кращих відсотків, але на даний час це перемога, нас чекають цікаві та напружені протистояння у ВР, нас чекають розчарування окремими депутатами, нас чекають парламентські зради, підкупи, бійки, але ми такі, і ми це пройдемо, головне – не втрачати віру та оптимізм. Слава Україні!
Ольга КОСТЮК, екс-кандидат у народні депутати України.
Газета "В двух словах", №45, 8 листопада 2012
Додати коментар:
