31 січня 2013 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 2702 | Коментарів: 5
«Трудно быть богом…» – говорив один із персонажів однойменної книги братів Стругацьких, у якій ішлося про просвітницьку діяльність невеликої групи землян на планеті, де панувало середньовічне невігластво, де люди з відразою ставилися до того, хто періодично миється, де тих, хто просто вмів писати, мордували та страчували, де купка темних і жорстоких аристократів правила рештою темних, заляканих та не маючих права навіть на своє життя.
Зараз ніхто не проводить ніяких паралелей із нашим «маємо що маємо», але відголоски подібної ситуації змушують задуматися над тим, що сказати і що зробити. Якщо видати імена інформаторів, які виявилися близькими мені людьми, вони в гіршому випадку не зможуть у недалекому майбутньому влаштуватися на роботу за професією в рідному місті. Щодо решти опитаних учителів, то вони говорили те, що потрібно було говорити, адже зверху над ними молот, а знизу – ковадло. Навіть діти перед тим, як щось сказати, запитували: «А це анонімно?».

У зв’язку з цим нумерація шкіл проводиться в тому порядку, в якому я їх відвідував або зв’язувався з їхніми представниками. Всі імена є анонімними, окрім представників влади, адже вони робили акцент на тому, щоб їхні слова мали свого автора та були передані максимально точно.

22.01.13 (вівторок), приблизно 10:30
День перед випуском чергового номера газети. У редакцію зайшла жінка та взяла курс на кабінет головного редактора:
– …що це таке, що з дітей у школах збирають гроші?!
– Які гроші?
– Збирають по шість гривень на лавочки. Сказали, що будуть ставити десь на «строймаші». То вони по 10 гривень збирають на благоустрій школи, а це ще й на лавочки якісь! У малого навіть запис у щоденнику є: «6 гривень лавочки».
– Добре, ми спробуємо розібратися.

22.01.13 (вівторок), приблизно 20:00
– Алло. Доброго вечора, Олександре Олександровичу (знайомий учитель зі школи №А, ім’я змінено). Я телефоную Вам із такого приводу: до нас сьогодні приходила одна жінка, яка скаржилася, що в їхній школі з дітей збирають гроші на лавочки. У вас щось подібне є в школі?
– Так, збирають гроші: з кожного учня по 7 гривень.
– Це проводиться примусово чи добровільно?
– Як сказати… щоб було правильно: добровільно-примусово.
– А не знаєте, в дитсадках збирають гроші чи ні?
– У дитсадках також збирають: з кожної дитини по 5 гривень.

23.01.13 (середа), приблизно 17:00
Назву установи, де я зустрів двох жінок, діти яких навчаються в початкових класах тієї ж школи №А, я не можу назвати. Але відповіді жінок такі.
Перша жінка: «Які ще гроші?! Вперше чую. Моя мала взагалі нічого не говорила про це, значить і їй ніхто нічого не казав».
Друга жінка: «Я також вперше чую таку інформацію».

Декілька хвилин потому
– Алло, Лєра (знайома учениця 8-го класу тієї ж школи №А), ти можеш мені сказати, з вас у школі збирають гроші на лавочки?
– Ще й як збирають! Навіть батькам телефонують.
– Всі поприносили?
– Половина принесла, а решта сказали, що не будуть здавати.

24.01.13 (четвер), приблизно 16:00
Після спільного засідання постійних депутатських комісій чекаємо з головним редактором біля сесійної зали Тетяну Клименко, щоб прояснити головоломку з лавочками.
– Звертаємося до Вас з приводу того, що по школах буцімто збирають гроші на лавочки. Дехто з батьків навіть скаржився в редакцію. Тому ми б хотіли з’ясувати, що відбувається насправді.
– Хто конкретно звертався, з якої школи?
– Мама дитини зі школи №В.
– Можете сходити в школу №В і переговорити з директором про це питання. А ще я можу дати таку інформацію, що у нас оголошена загальноміська акція «Подарунок місту». Детальніше про неї розкаже заступник міського голови Григорій Володимирович Мисан. Управління освіти також долучилось до участі в цій акції, адже ми працюємо над науково-методичною темою, в якій одним із пунктів є формування духовно-моральних цінностей особистості. У ці духовно-моральні цінності входять повага до міста, любов до міста, патріотизм до міста й так далі. Так як випускники шкіл кожного року збирають кошти і роблять місту подарунок, то ми запропонували поставити іменні лавочки в двох центральних парках. Адже коли Юрій Коптєв робив площу Володимира Мономаха, то з центральних парків лавочки попереносили туди і тепер людям, які будуть прогулюватися по Центральній площі, місця для відпочинку немає.
– На кого розповсюджується акція в освітніх установах?
– Вона розповсюджується на випускників, але вони здають кошти лише з власної ініціативи: ніхто не має права вимагати в них ці кошти. А також вона стосується педагогічних працівників, яких у нашому місті 926. Можна ж поставити лавочку: «Від педагогічних працівників міста»?! Вона коштує від 2 до 4 тисяч гривень.
– Скажіть, будь ласка, скільки випускників у цьому році?
– Не можу зараз точно сказати, але це вийде по 10 гривень із дитини, якщо вони, звичайно, захочуть зробити подарунок місту.
– А якщо кошти збирають і з учнів, які не є випускниками?
– То це порушення. Я зараз зачитаю лист, що є офіційним документом і зареєстрований управлінням освіти, адресований директорам шкіл: «Доводимо до вашого відома, що з метою благоустрою міста оголошено міську акцію «Подарунок місту», якою передбачено збір коштів для виготовлення та встановлення іменних лавочок у парках та скверах міста. Просимо провести роз’яснювальну роботу в своїх колективах та залучити до участі в акції учнів, працівників навчальних закладів, профспілки та батьківську громадськість». Де ви тут бачите слово «зобов’язати»? Якщо ви допоможете мені виявити вчителів, які примусово збирають гроші, то я гарантую, що вони до кінця року 30% своєї зарплати отримувати не будуть.

25.01.13 (п’ятниця), 08:55
Йдучи центральним ринком, я почув таку розмову між двома продавчинями:
– …вони ж, ***, гроші, що Коптєв давав, покрали, а тепер із дітей збирають!
– У вас також?
– Ага: по десять гривень чи по сім… Нехай моя дитина краще пиріжка купить, ніж я їм щось дам!

День той же, 09:15
За рекомендацією Тетяни Клименко я вирішив зустрітись із заступником міського голови Григорієм Мисаном.
– Справа в тому, що до нас у редакцію надійшли скарги стосовно благодійної акції «Подарунок місту». Вчора я мав розмову з Тетяною Михайлівною Клименко, то вона повідомила, що акція абсолютно добровільна і розповсюджується на випускників та працівників навчальних закладів. А дехто з батьків говорить, що кошти збираються примусово.
– Чи є хтось, хто сюди прийде й скаже це?
– Я сумніваюся, що такі знайдуться.
– У Вас є якась конкретна інформація? Наприклад, заява людини, яка здавала гроші. Справа в тому, що в нас багато акцій, але жодна з них не є примусовою. Більше того, жодна з них не вимагає великих матеріальних затрат.

Протягом 25 січня я завітав у кілька шкіл, у яких відповіді вчителів та учнів на питання: «Чи є акція добровільною?» – розбігалися у зовсім різні сторони. Лише в одній школі учні середніх класів підтвердили, що їм тільки повідомили про акцію. В іншому навчальному закладі учні старших класів, лише пересвідчившись, що вони залишаться анонімними, повідомили, що на школу прийшла сума, яку потрібно здати до казни благодійної акції.

Тут, на мою думку, є три гіпотези:
1) на школи дійсно порозсилали листи зі вказаною сумою коштів (це може бути окремий лист без штампів та підписів), а вчителі доплачувати зі своєї кишені не хочуть і робоче місце також не бажають втрачати;
2) деякі вчителі занадто наполегливо віднеслися до благодійної акції;
3) вчителі не зрозуміли в листі фразу «Просимо провести роз’яснювальну роботу» або ж сам лист загалом. Але в когось можуть виникнути власні припущення з цього приводу. У даному випадку зрозуміло лише одне: гроші з дітей (не з усіх) збираються і не завжди добровільно.

Олексій Паляничка
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=2476