23 травня 2013 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 2164 | Коментарів: 1
Таня Клименко — лідер прилуцьких "антифашистів"
У Європу – з вітамінами та протектором
Вітаміни – в даному випадку – це морква.
Протектор – у даному випадку – це гігієнічний засіб захисту, або, по-простому, «гумка для кохання», яку рекламують щодня.
18 травня 2013 року в Києві закінчився перший етап всеукраїнської громадської акції «Вставай, Україно!». Люди з усієї України з’їхалися, аби взяти участь у багатотисячному мітингу на Софіївській площі, під куполами святої Софії Київської, найстарішого національного храму, який за всю свою історію бачив стільки подій, що їх не вмістить жоден підручник історії – навіть у такому кастрованому вигляді, який нам пропонує Табачник. Стоїш на цій площі й думаєш: а чому вона знову вкрита тисячами прапорів опозиції, чому тисячі людей скандують «Банду – геть!» (це ще м’яко сказано, бо решту гасел писати – газета почервоніє), про яку-таку «банду» йде мова, якщо на календарі День Європи, в яку ми всі прагнемо, а точніше, до стандартів життя якої ми прагнемо приєднатися? Надворі ХХІ сторіччя, а площа Софії Київської знову вкрита незадоволеними владою українцями. Щось не так у нашій державі… Та і взагалі, скільки ще нам бути невдоволеними низьким рівнем життя і скільки нам носити прапори різних політичних партій, які, дякувати Богові, почали вже об’єднуватись у спільну справу.
Коли опозиція зібралася на Софіївській площі, прибічники Партії регіонів зійшлися на Європейську площу. «Розвели» всіх нас, у прямому й переносному значенні, в просторі та часі, щоб не було «стіна на стіну», щоб День Європи не перетворився в «останній День у Європі». До речі, розумне рішення, бо емоції людей уже б’ють через край. Але не обійшлося й без провокацій, що йшли від учасників мітингу на Європейській площі, вдягнених у білі футболки з написом «В Европу – без фашизма!». Такі гасла були написані й на сцені Європейської площі, яку встановила, мабуть, ПР. Люди, котрі зібралися на Європейській площі, а точніше, яких зігнали туди з усієї України, зверталися один до одного: «А где эти фашисты, покажите нам их!». Я запитала, а з якою метою вони задають це питання: щоб їх, оцих фашистів, просто побачити чи просто дати цим фашистам по пиці? «Зачем по морде? Просто хотелось их увидеть вживую, а то приехали за сотни километров и если их не увидим – дома нечего будет рассказать». І не розкажете, і не побачите, бо їх просто в природі України не існує – і все! Очевидно, «організатори» Дня Європи переплутали історію України та Італії. Дійсно, в період Беніто Муссоліні в Італії не можна було бути патріотом, не будучи членом фашистської партії – ці два поняття були тотожні. Навіщо ж прив’язувати патріотизм українців до фашизму, який зародився в далекій Італії? Якби менше переписували українську історію, то не допускали б узагалі цього маразму. Влада вже вкотре показує свою нездатність об’єднати українське суспільство навколо європейських цінностей. А для чого? Бо вигідніше, коли роз’єднані, без роду, без племені, обдурені загрозою фашизму. Якби мова йшла про Німеччину, якій нав’язали «комплекс провини» за фашизм, це ще б можна було зрозуміти, але до чого тут Україна? «Фашизм на ланах України» – правда ж смішно?
З усієї України до Києва в цей день потягнулися тисячі людей: одні за опозицію, інші – за провладний антифашизм. Перших намагалися не допустити до столиці, другим – зелене світло та пряма дорога до Києва. Першим не платили, бо їхали вони за ідею, другим – по 100 гривень за день, і, мабуть, «фуршет у посадці» з безглуздими балачками після оковитої: «Эх, скучно вышло, ни одному фашисту и по морде не дали!». Але вийшло зовсім навпаки, навіть смішно! Просто мало хто побачив міні-парад «антифашистів із Європейської площі» на вулиці Великій Житомирській, що прилягає до Софіївської площі, де зібралася вся опозиція. Під час виступів опозиційних лідерів по цій вулиці вирушив БТР із Європейської площі, за яким ішла група «антифашистів» у білих футболках із написом «В Європу без фашистів!». Ці явні провокатори були з «подарунками» для опозиції: у БТРі лежали пакети з морквою (це та морква, що в нас у Прилуках уже по 17 гривень, здорова та молода, імпортна), а також безліч протекторів (ну це ті «гумки для кохання»). За ними мовчки споглядала міліція, яка знала, що БТР – це не міський транспорт і не таксі. Знали це і патріоти, які були на Софіївській площі, а тому вирішили зупинити БТР до того, як він заїде у натовп. Вони просто його зупинили, витягнули водія, побили скло, спустили колеса, почали розхитувати ту «залізяку», повикидали з неї і вітаміни, і протектори. Тоді вже міліція викликала «Омон», почалася бійка, під час якої побили журналістів. Потім викликали кран, щоб відтягнути розтрощений БТР, але патріоти викинули і з нього водія, який рятувався втечею. Потім кудись подівся і той кран, а згодом залазили на того БТРа учасники мітингу та з криками «Фашизм не пройде!» почали «святкувати» свою маленьку перемогу. Народні депутати довго не могли вмовити людей розійтися й дати дорогу, аби відтягнути БТР. Куди поділися ті «антифашисти» у білих футболках – невідомо, але з одного таки стягли футболку, як речовий доказ. До речі, це були ті самі хлопці у спортивних штанях і футболках, котрих зранку ми бачили біля сцени на Європейській площі.
Для чого все це було заплановано? Думки різні, але одна позиція, яку висловив молодий хлопець із Прилук, мені сподобалася найбільше: «Влада цією провокацією просто перевірила, чи здатна опозиція дати відсіч». Виходить, що здатна, і нас, українців, перевірили, як кажуть, «на вшивость». Окрім моркви, не придумали нічого кращого – ми ж усі знаємо, проти кого спрямований цей овоч. «А для чого ж протектори?» – мудрували всі, хто був там. І знову молодь знайшла відповідь: «Свого вже немає, то возять за собою запаску й «одяг» до неї на всяк випадок». Яка у нас дотепна та розумна молодь!
Після мітингу ми пішли до Європейської площі. Перед нами йшов хлопець у куртці білого кольору «За Батьківщину!», його зупинив наряд міліції й чисто так по-простому, по-батьківськи порадив зняти куртку і не ходити в ній на Європейську площу: «Хлопче, тебе там можуть побити». Ну так хто ж тоді фашисти? На напівпорожній площі концерт, співає Вінницька, після пісні кричить «Мы за мир во всем мире!», під ногами – пусті пляшки, газети, маленькі сині прапорці ПР, бруд і т. д. Подумалося, що ми маємо два світи, дві правди, дві різні Європи, але ж ми один народ, і до чого нас довели! З тим сміттям, що залишили антифашисти після себе на площі, у Європу не ходять...
Із Прилук теж поїхала до столиці велика група антифашистів із числа бюджетників. Так, із кожної школи набирали по 3 антифашисти, з кожного дитсадка – по 2. Особливо відзначилися «антифашистки-комітетчиці самоорганізації населення», не відстала від них і Малиш Г. П. із «соціального захисту населення від фашистів». Але головне, що приїхала до столиці й провідна антифашистка прилуцьких освітян – Клименко Т. М. Партія регіонів також відрядила своїх партійців – із ними все ясно, а чому поїхало аж 60 чоловік від міської ради – це не зрозуміло.
Висновок: їх усіх можна зарахувати до тієї команди молодиків-бійців, що побили журналістів, їх об’єднувала одна акція, одна площа, одні фашизоїди (авторитарні особи, які несуть постійну загрозу фашизму). Я їх засуджую за це і не сприймаю доводів, що вони бюджетники і їх «заставили» – фашисти, коли вішали людей, теж змушували дивитись інших громадян, яких силою зганяли на подібні страти. Керувати ними повинен був Беркут, але сам, всупереч наказу губернатора, не поїхав, а послав начальника відділу внутрішньої політики, якого ми бачили там. Усі антифашисти Прилуччини отримали по 100 гривень – це був робочий день. А хто ж заплатив їм? Бюджет? Запам’ятайте це запитання. Відповідь буде через 2 роки, але вона буде, і дадуть її ті, що організували на Київ «безропотных» бюджетників, які долучилися до справи пошуку фашистів серед своїх, і яких, до речі, було відзнято та зафіксовано разом зі списками, бо забули, що на будь-якого фашиста – є свій партизан.
Владо! Не роздмухуй вогонь громадянського протистояння.
З повагою, Ольга Костюк, учасник вказаних подій
Р.S. Не називаю прізвищ та назв партій, аби їм не зашкодити – не виключено, що примусять іще ремонтувати того БТРа…
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=2618
Таня Клименко — лідер прилуцьких "антифашистів"
У Європу – з вітамінами та протектором
Вітаміни – в даному випадку – це морква.
Протектор – у даному випадку – це гігієнічний засіб захисту, або, по-простому, «гумка для кохання», яку рекламують щодня.
18 травня 2013 року в Києві закінчився перший етап всеукраїнської громадської акції «Вставай, Україно!». Люди з усієї України з’їхалися, аби взяти участь у багатотисячному мітингу на Софіївській площі, під куполами святої Софії Київської, найстарішого національного храму, який за всю свою історію бачив стільки подій, що їх не вмістить жоден підручник історії – навіть у такому кастрованому вигляді, який нам пропонує Табачник. Стоїш на цій площі й думаєш: а чому вона знову вкрита тисячами прапорів опозиції, чому тисячі людей скандують «Банду – геть!» (це ще м’яко сказано, бо решту гасел писати – газета почервоніє), про яку-таку «банду» йде мова, якщо на календарі День Європи, в яку ми всі прагнемо, а точніше, до стандартів життя якої ми прагнемо приєднатися? Надворі ХХІ сторіччя, а площа Софії Київської знову вкрита незадоволеними владою українцями. Щось не так у нашій державі… Та і взагалі, скільки ще нам бути невдоволеними низьким рівнем життя і скільки нам носити прапори різних політичних партій, які, дякувати Богові, почали вже об’єднуватись у спільну справу.
Коли опозиція зібралася на Софіївській площі, прибічники Партії регіонів зійшлися на Європейську площу. «Розвели» всіх нас, у прямому й переносному значенні, в просторі та часі, щоб не було «стіна на стіну», щоб День Європи не перетворився в «останній День у Європі». До речі, розумне рішення, бо емоції людей уже б’ють через край. Але не обійшлося й без провокацій, що йшли від учасників мітингу на Європейській площі, вдягнених у білі футболки з написом «В Европу – без фашизма!». Такі гасла були написані й на сцені Європейської площі, яку встановила, мабуть, ПР. Люди, котрі зібралися на Європейській площі, а точніше, яких зігнали туди з усієї України, зверталися один до одного: «А где эти фашисты, покажите нам их!». Я запитала, а з якою метою вони задають це питання: щоб їх, оцих фашистів, просто побачити чи просто дати цим фашистам по пиці? «Зачем по морде? Просто хотелось их увидеть вживую, а то приехали за сотни километров и если их не увидим – дома нечего будет рассказать». І не розкажете, і не побачите, бо їх просто в природі України не існує – і все! Очевидно, «організатори» Дня Європи переплутали історію України та Італії. Дійсно, в період Беніто Муссоліні в Італії не можна було бути патріотом, не будучи членом фашистської партії – ці два поняття були тотожні. Навіщо ж прив’язувати патріотизм українців до фашизму, який зародився в далекій Італії? Якби менше переписували українську історію, то не допускали б узагалі цього маразму. Влада вже вкотре показує свою нездатність об’єднати українське суспільство навколо європейських цінностей. А для чого? Бо вигідніше, коли роз’єднані, без роду, без племені, обдурені загрозою фашизму. Якби мова йшла про Німеччину, якій нав’язали «комплекс провини» за фашизм, це ще б можна було зрозуміти, але до чого тут Україна? «Фашизм на ланах України» – правда ж смішно?
З усієї України до Києва в цей день потягнулися тисячі людей: одні за опозицію, інші – за провладний антифашизм. Перших намагалися не допустити до столиці, другим – зелене світло та пряма дорога до Києва. Першим не платили, бо їхали вони за ідею, другим – по 100 гривень за день, і, мабуть, «фуршет у посадці» з безглуздими балачками після оковитої: «Эх, скучно вышло, ни одному фашисту и по морде не дали!». Але вийшло зовсім навпаки, навіть смішно! Просто мало хто побачив міні-парад «антифашистів із Європейської площі» на вулиці Великій Житомирській, що прилягає до Софіївської площі, де зібралася вся опозиція. Під час виступів опозиційних лідерів по цій вулиці вирушив БТР із Європейської площі, за яким ішла група «антифашистів» у білих футболках із написом «В Європу без фашистів!». Ці явні провокатори були з «подарунками» для опозиції: у БТРі лежали пакети з морквою (це та морква, що в нас у Прилуках уже по 17 гривень, здорова та молода, імпортна), а також безліч протекторів (ну це ті «гумки для кохання»). За ними мовчки споглядала міліція, яка знала, що БТР – це не міський транспорт і не таксі. Знали це і патріоти, які були на Софіївській площі, а тому вирішили зупинити БТР до того, як він заїде у натовп. Вони просто його зупинили, витягнули водія, побили скло, спустили колеса, почали розхитувати ту «залізяку», повикидали з неї і вітаміни, і протектори. Тоді вже міліція викликала «Омон», почалася бійка, під час якої побили журналістів. Потім викликали кран, щоб відтягнути розтрощений БТР, але патріоти викинули і з нього водія, який рятувався втечею. Потім кудись подівся і той кран, а згодом залазили на того БТРа учасники мітингу та з криками «Фашизм не пройде!» почали «святкувати» свою маленьку перемогу. Народні депутати довго не могли вмовити людей розійтися й дати дорогу, аби відтягнути БТР. Куди поділися ті «антифашисти» у білих футболках – невідомо, але з одного таки стягли футболку, як речовий доказ. До речі, це були ті самі хлопці у спортивних штанях і футболках, котрих зранку ми бачили біля сцени на Європейській площі.
Для чого все це було заплановано? Думки різні, але одна позиція, яку висловив молодий хлопець із Прилук, мені сподобалася найбільше: «Влада цією провокацією просто перевірила, чи здатна опозиція дати відсіч». Виходить, що здатна, і нас, українців, перевірили, як кажуть, «на вшивость». Окрім моркви, не придумали нічого кращого – ми ж усі знаємо, проти кого спрямований цей овоч. «А для чого ж протектори?» – мудрували всі, хто був там. І знову молодь знайшла відповідь: «Свого вже немає, то возять за собою запаску й «одяг» до неї на всяк випадок». Яка у нас дотепна та розумна молодь!
Після мітингу ми пішли до Європейської площі. Перед нами йшов хлопець у куртці білого кольору «За Батьківщину!», його зупинив наряд міліції й чисто так по-простому, по-батьківськи порадив зняти куртку і не ходити в ній на Європейську площу: «Хлопче, тебе там можуть побити». Ну так хто ж тоді фашисти? На напівпорожній площі концерт, співає Вінницька, після пісні кричить «Мы за мир во всем мире!», під ногами – пусті пляшки, газети, маленькі сині прапорці ПР, бруд і т. д. Подумалося, що ми маємо два світи, дві правди, дві різні Європи, але ж ми один народ, і до чого нас довели! З тим сміттям, що залишили антифашисти після себе на площі, у Європу не ходять...
Із Прилук теж поїхала до столиці велика група антифашистів із числа бюджетників. Так, із кожної школи набирали по 3 антифашисти, з кожного дитсадка – по 2. Особливо відзначилися «антифашистки-комітетчиці самоорганізації населення», не відстала від них і Малиш Г. П. із «соціального захисту населення від фашистів». Але головне, що приїхала до столиці й провідна антифашистка прилуцьких освітян – Клименко Т. М. Партія регіонів також відрядила своїх партійців – із ними все ясно, а чому поїхало аж 60 чоловік від міської ради – це не зрозуміло.
Висновок: їх усіх можна зарахувати до тієї команди молодиків-бійців, що побили журналістів, їх об’єднувала одна акція, одна площа, одні фашизоїди (авторитарні особи, які несуть постійну загрозу фашизму). Я їх засуджую за це і не сприймаю доводів, що вони бюджетники і їх «заставили» – фашисти, коли вішали людей, теж змушували дивитись інших громадян, яких силою зганяли на подібні страти. Керувати ними повинен був Беркут, але сам, всупереч наказу губернатора, не поїхав, а послав начальника відділу внутрішньої політики, якого ми бачили там. Усі антифашисти Прилуччини отримали по 100 гривень – це був робочий день. А хто ж заплатив їм? Бюджет? Запам’ятайте це запитання. Відповідь буде через 2 роки, але вона буде, і дадуть її ті, що організували на Київ «безропотных» бюджетників, які долучилися до справи пошуку фашистів серед своїх, і яких, до речі, було відзнято та зафіксовано разом зі списками, бо забули, що на будь-якого фашиста – є свій партизан.
Владо! Не роздмухуй вогонь громадянського протистояння.
З повагою, Ольга Костюк, учасник вказаних подій
Р.S. Не називаю прізвищ та назв партій, аби їм не зашкодити – не виключено, що примусять іще ремонтувати того БТРа…
http://gradpryluky.info/index.php?newsid=2618
Коментарі (1 шт.):
| 1 |  OLEX |
Дата: 24 травня 2013 р., 18:47:33 |  |
|||||||
це не прізвища  | ||||||||||
Додати коментар:
