26 серпня 2009 р. | Автор: Helen | Переглядів: 2313 | Коментарів: 0
Дитина йде до школи
26.08.09. З приходом до школи починається важливий етап у житті дитини. Вона стає учнем, тобто безпосереднім учасником навчальної діяльності, яка вимагає великого напруження сил. До дитини в цей період висуваються нові вимоги, у неї з’являються нові обов’язки, нові товариші, нові стосунки з дорослими, котрі також потребують певних моральних зусиль та досвіду. Але чи кожна дитина готова відповісти на нову для неї соціальну ситуацію?
Часто виникає запитання: хто ж повинен здійснювати підготовку дитини до шкільного життя, хто відповідає за її успішне навчання у початкових класах – батьки, сім‘я, вихователі дитсадка чи вчителі, школа?
Більшість дошкільнят відвідують дитячі садки або підготовчі заняття у школі, і батьки нерідко розраховують на те, що діти будуть підготовлені до школи силами вихователів та вчителів.
Однак практика показує, що навіть найкращий дитячий заклад не в змозі замінити сім‘ю, родинне виховання. Вихователі дитсадків і вчителі добре бачать, у яких сім’ях займаються з дітьми, а в яких - ні. У дитячому садку та на підготовчих заняттях дітям прищеплюють багато корисних навичок, навчають їх малювання, усної лічби, письма й читання. Але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім‘ї, не надають їм належного значення, то дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі у роботі.
Деяких дітей така неуважність батьків глибоко ображає, вони замикаються в собі, перестають бути щирими й відвертими. І навпаки, інтерес батьків до справ дошкільника й першокласника надає особливого значення усім досягненням дитини. Допомога в подоланні труднощів, які виникають у виконанні будь-якого роду завдань, приймається завжди з подякою і сприяє зближенню між батьками й дітьми.
Не всі діти однаково добре малюють, співають, ліплять, не всі швидко навчаються читання й письма, і тому мають рацію батьки, котрі займаються із сином або дочкою справами, що спершу видаються дітям складними. Як відомо, люди люблять робити те, що у них виходить. Для дітей це майже аксіома. Тому потрібно допомогти їм навчитися вчитися!
Необхідно прищеплювати дитині шанобливе ставлення до навчання, підкреслювати його значимість для всіх членів сім‘ї. Неодмінно треба внести оптимістичну нотку, яка вказує на впевненість батьків у тому, що навчання дитини піде успішно, що першокласник буде старанно й самостійно виконувати всі шкільні вимоги. Уже в дошкільному віці потрібно виховувати відповідальне ставлення до праці, доручень, своїх обов’язків. Формування цих якостей починається з уважного, серйозного ставлення батьків до справ дітей. Усе має бути помічено батьками - досягнення принесуть радість усім, помилки будуть виправлені спільно.
Перед школою батьки повинні якомога більше дізнатися про стан здоров’я дитини, обстеживши її у лікарів, приділити увагу літньому оздоровленню.
Якщо дитина прийшла у перший клас підготовленою, то навчання даватиметься їй доволі легко. Але це не означає, що батьки можуть вважати своє завдання виконаним і повністю передовірити виховання вчителю. Зусилля сім‘ї та школи мають доповнювати одне одного, сприяючи формуванню гармонійно розвиненої особистості.
Шановні мами й тата майбутніх першокласників!
- Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків.
- Визначте спільні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем) інтереси.
- Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте її порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті.
- Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникають з однолітками чи дорослими. Щиро цікавтеся її думкою. Тільки так ви сформуєте у дитини правильну життєву позицію.
- Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що це вам цікаво.
- Відповідайте на кожне запитання дитини. Завдяки цьому ніколи не згасне її пізнавальний інтерес.
- Постарайтеся хоча б іноді дивитися на світ очима своєї дитини. Бачити світ очима іншого – запорука взаєморозуміння.
- Частіше хваліть дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде неодмінно, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень прагнень. І самі вірте, що ваша дитина може все, треба тільки їй допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою та ніжністю.
- Не будуйте взаємин з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Обов’язково пояснюйте причини своїх вимог. Якщо це можливо, пропонуйте альтернативу.
Шановні батьки! Повага до дитини – фундамент шанобливого ставлення до вас сьогодні та в майбутньому. Важливо чути й відчувати власну дитину. Допоможіть своїй дитині створити середовище, яке працюватиме на розкриття її талантів та мобілізацію внутрішніх сил.
Ірина Огорілко, методист науково-методичного
центру управління оcвіти
газета "Град Прилуки"
http://www.guberniya.net.ua
Дитина йде до школи
26.08.09. З приходом до школи починається важливий етап у житті дитини. Вона стає учнем, тобто безпосереднім учасником навчальної діяльності, яка вимагає великого напруження сил. До дитини в цей період висуваються нові вимоги, у неї з’являються нові обов’язки, нові товариші, нові стосунки з дорослими, котрі також потребують певних моральних зусиль та досвіду. Але чи кожна дитина готова відповісти на нову для неї соціальну ситуацію?
Часто виникає запитання: хто ж повинен здійснювати підготовку дитини до шкільного життя, хто відповідає за її успішне навчання у початкових класах – батьки, сім‘я, вихователі дитсадка чи вчителі, школа?
Більшість дошкільнят відвідують дитячі садки або підготовчі заняття у школі, і батьки нерідко розраховують на те, що діти будуть підготовлені до школи силами вихователів та вчителів.
Однак практика показує, що навіть найкращий дитячий заклад не в змозі замінити сім‘ю, родинне виховання. Вихователі дитсадків і вчителі добре бачать, у яких сім’ях займаються з дітьми, а в яких - ні. У дитячому садку та на підготовчих заняттях дітям прищеплюють багато корисних навичок, навчають їх малювання, усної лічби, письма й читання. Але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім‘ї, не надають їм належного значення, то дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі у роботі.
Деяких дітей така неуважність батьків глибоко ображає, вони замикаються в собі, перестають бути щирими й відвертими. І навпаки, інтерес батьків до справ дошкільника й першокласника надає особливого значення усім досягненням дитини. Допомога в подоланні труднощів, які виникають у виконанні будь-якого роду завдань, приймається завжди з подякою і сприяє зближенню між батьками й дітьми.
Не всі діти однаково добре малюють, співають, ліплять, не всі швидко навчаються читання й письма, і тому мають рацію батьки, котрі займаються із сином або дочкою справами, що спершу видаються дітям складними. Як відомо, люди люблять робити те, що у них виходить. Для дітей це майже аксіома. Тому потрібно допомогти їм навчитися вчитися!
Необхідно прищеплювати дитині шанобливе ставлення до навчання, підкреслювати його значимість для всіх членів сім‘ї. Неодмінно треба внести оптимістичну нотку, яка вказує на впевненість батьків у тому, що навчання дитини піде успішно, що першокласник буде старанно й самостійно виконувати всі шкільні вимоги. Уже в дошкільному віці потрібно виховувати відповідальне ставлення до праці, доручень, своїх обов’язків. Формування цих якостей починається з уважного, серйозного ставлення батьків до справ дітей. Усе має бути помічено батьками - досягнення принесуть радість усім, помилки будуть виправлені спільно.
Перед школою батьки повинні якомога більше дізнатися про стан здоров’я дитини, обстеживши її у лікарів, приділити увагу літньому оздоровленню.
Якщо дитина прийшла у перший клас підготовленою, то навчання даватиметься їй доволі легко. Але це не означає, що батьки можуть вважати своє завдання виконаним і повністю передовірити виховання вчителю. Зусилля сім‘ї та школи мають доповнювати одне одного, сприяючи формуванню гармонійно розвиненої особистості.
Шановні мами й тата майбутніх першокласників!
- Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків.
- Визначте спільні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем) інтереси.
- Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте її порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті.
- Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникають з однолітками чи дорослими. Щиро цікавтеся її думкою. Тільки так ви сформуєте у дитини правильну життєву позицію.
- Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що це вам цікаво.
- Відповідайте на кожне запитання дитини. Завдяки цьому ніколи не згасне її пізнавальний інтерес.
- Постарайтеся хоча б іноді дивитися на світ очима своєї дитини. Бачити світ очима іншого – запорука взаєморозуміння.
- Частіше хваліть дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде неодмінно, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень прагнень. І самі вірте, що ваша дитина може все, треба тільки їй допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою та ніжністю.
- Не будуйте взаємин з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Обов’язково пояснюйте причини своїх вимог. Якщо це можливо, пропонуйте альтернативу.
Шановні батьки! Повага до дитини – фундамент шанобливого ставлення до вас сьогодні та в майбутньому. Важливо чути й відчувати власну дитину. Допоможіть своїй дитині створити середовище, яке працюватиме на розкриття її талантів та мобілізацію внутрішніх сил.
Ірина Огорілко, методист науково-методичного
центру управління оcвіти
газета "Град Прилуки"
http://www.guberniya.net.ua
Додати коментар:
