21 жовтня 2009 р. | Автор: Helen | Переглядів: 1266 | Коментарів: 0
У 19 столітті музеї існували тільки у столицях і губернських містах, але це не збентежило прилуцьких ентузіастів-культурників. Восени 1894 року на зборах Повітової управи земства було вирішено виділити 1374 карбованці на прибудову до приміщення Земського Дому двох залів для розташування майбутньої експозиції. На жаль, ні губернія, ні столиця дозвіл на відкриття музею так і не надали, проте рішення Земських зборів стало відправною точкою, від якої інтелігенція Прилук відштовхувалася, шукаючи шляхи реалізації сміливого задуму.
Тож урочистий вечір, що відбувся у приміщенні Прилуцького краєзнавчого музею і присвячувався знаменній даті, розпочався театралізованою виставою самодіяльного народного театру «Рампа». Присутні перенеслися у 19 століття, на чергове засідання Повітової земської управи, де міський голова Григорій Шарко висловив пропозицію створити у Прилуках краєзнавчий музей. Цю думку підтримав і міський предводитель дворянства Володимир Милорадович. Навіть сумніви секретаря зборів Олександра Хелмського щодо віднаходження коштів та приміщення були розвіяні переконливими доказами міського голови. Його підсумкова промова зв’язала минуле із сьогоденням: «Створюючи музей для всіх мешканців Прилуцького повіту, я висловлюю глибоку впевненість у тому, що він завжди буде полем єднання думки на ґрунті науки та мистецтва, слугуючи разом з тим нерозривною ниточкою, що пов’язує покоління з ідеалами героїчного минулого. Я глибоко впевнений, що майбутні батьки міста, наділені владою і довірою народу, докладуть максимум зусиль для процвітання як створеного нами музею, так і всього славетного Прилуцького краю».
Піднесена гра молодих акторів Владислава Іващенка, Артема Александрова та Віктора Удовенка визначила настрій наступних промов.
Нинішній міський голова Прилук Юрій Беркут, вітаючи присутніх і працівників музею зі святом, сказав, що цей ювілей співпав з освяченням Стрітенської церкви, де донедавна розташовувався Прилуцький краєзнавчий музей, і відновленням богослужінь у ній. Обидві події мають неабияке значення для міста. Відзначивши провідну роль музею у розвитку інтелектуального й творчого потенціалу Прилук, Юрій Володимирович нагородив колектив музею Почесною грамотою і подарував те, чого дуже бракувало науковцям та екскурсоводам у роботі: DVD-програвач, документи на підключення Інтернету й меблі для лекційного залу.
Промова Юрія Коптєва, Почесного громадянина Прилук, мецената, схвилювала усіх, бо на урочистості прийшли небайдужі - ті, хто підтримує колектив музейників і словом, і ділом. Згадавши, що музей у житті школяра Коптєва був улюбленим місцем, Юрій Вікторович розповів про свою заповітну мрію - створити у Прилуках низку музеїв: присвячений участі прилучан у Другій світовій війні і окремо – Олега Кошового, художній, літературний... А взагалі - відібрати пальму першості у Переяслав-Хмельницького, який пишається своїми 27 музеями. Юрій Вікторович згадав і про приміщення четвертої школи, яке, відремонтувавши, можна використати у розбудові мережі місцевих храмів муз.
Ця думка мецената знайшла продовження у виступі начальника відділу культури та туризму міської ради Світлани Бірюзової. Вона назвала дві вражаючі цифри: музей має понад 64 тисячі одиниць зберігання і 15 тисяч відвідувачів лише за дев’ять місяців поточного року (і це без урахування екскурсій та виступів працівників музею в освітянських закладах). Погодьтеся, потенціал великий, тому мрія Юрія Коптєва має реальне підґрунтя для втілення у життя.
Згадали добрим словом на святі й Василя Маслова, котрий доклав максимум зусиль до збирання мистецьких та археологічних колекцій, вивів Прилуцький музей на рівень європейських. Згуртувавши однодумців-краєзнавців, Василь Іванович почав видавати «Бюлетені краєзнавчого музею», що у 20-х роках могли собі дозволити далеко не всі столичні заклади культури. Тому директор музею Тетяна Зоць виступила з ініціативою присвоїти музею ім’я його першого завідувача – Василя Маслова.
Народна і класична музика у виконанні учениці дитячої музичної школи Тетяни Ковальчук і квартету віолончелісток Школи мистецтв у складі керівника Ірини Гарагулі та її вихованців Катерини Пасічник, Ілони Умен і Катерини Москаленко підкреслили урочистість ювілейного вечора, як і поетична присвята музею Євгена Постульги у виконанні автора.
Знову й знову звучали слова подяки Юрію Коптєву та Юрію Беркуту. Вони зробили багато для того, щоб у центрі Прилук, у старовинній будівлі 19 століття, розпочав нове життя музей, який не один рік «просидів на валізах» в очікуванні хоч якихось кімнат для розміщення експозиції. Ведуча вечора Тетяна Зоць, демонструючи слайд-фільм, нагадала: протягом усієї історії свого існування музей довго не мав власного приміщення, тулячись то у флігелі жіночої гімназії, то у кімнатах педтехнікуму, то у будинку службовця тютюнової фабрики Табачникова, то у Стрітенській церкві. І ось рік тому відчинилися двері нового приміщення музею – як свідчення закоханості у своє місто Юрія Коптєва, коштом якого реставровано будівлю і створюється експозиція, та натхненної праці колективу музею.
Попереду ще багато роботи по відкриттю для відвідувачів другого поверху, однак, як говорила Леся Українка, «солодкий цей тягар», бо є у Прилуках люди, котрі опікуються долею скарбів, зібраних для мешканців міста поколіннями скромних трудівників музейної справи.
Олена Клочко, член краєзнавчого товариства ім. В.І. Маслова
Фото Олени Тайкало, члена краєзнавчого товариства ім. В.І. Маслова
http://gradpryluky.info
Прилуцькому краєзнавчому музею - 115!
Як відомо, існує три ознаки культурного міста: архів, театр та музей. У Прилуках 17 жовтня останній відзначив свій ювілей – 115-ту річницю від дня народження. Це велике свято для всіх городян: не так уже й багато на Чернігівщині скарбниць старовини вельми поважного віку.
У 19 столітті музеї існували тільки у столицях і губернських містах, але це не збентежило прилуцьких ентузіастів-культурників. Восени 1894 року на зборах Повітової управи земства було вирішено виділити 1374 карбованці на прибудову до приміщення Земського Дому двох залів для розташування майбутньої експозиції. На жаль, ні губернія, ні столиця дозвіл на відкриття музею так і не надали, проте рішення Земських зборів стало відправною точкою, від якої інтелігенція Прилук відштовхувалася, шукаючи шляхи реалізації сміливого задуму.
Тож урочистий вечір, що відбувся у приміщенні Прилуцького краєзнавчого музею і присвячувався знаменній даті, розпочався театралізованою виставою самодіяльного народного театру «Рампа». Присутні перенеслися у 19 століття, на чергове засідання Повітової земської управи, де міський голова Григорій Шарко висловив пропозицію створити у Прилуках краєзнавчий музей. Цю думку підтримав і міський предводитель дворянства Володимир Милорадович. Навіть сумніви секретаря зборів Олександра Хелмського щодо віднаходження коштів та приміщення були розвіяні переконливими доказами міського голови. Його підсумкова промова зв’язала минуле із сьогоденням: «Створюючи музей для всіх мешканців Прилуцького повіту, я висловлюю глибоку впевненість у тому, що він завжди буде полем єднання думки на ґрунті науки та мистецтва, слугуючи разом з тим нерозривною ниточкою, що пов’язує покоління з ідеалами героїчного минулого. Я глибоко впевнений, що майбутні батьки міста, наділені владою і довірою народу, докладуть максимум зусиль для процвітання як створеного нами музею, так і всього славетного Прилуцького краю».
Піднесена гра молодих акторів Владислава Іващенка, Артема Александрова та Віктора Удовенка визначила настрій наступних промов.
Нинішній міський голова Прилук Юрій Беркут, вітаючи присутніх і працівників музею зі святом, сказав, що цей ювілей співпав з освяченням Стрітенської церкви, де донедавна розташовувався Прилуцький краєзнавчий музей, і відновленням богослужінь у ній. Обидві події мають неабияке значення для міста. Відзначивши провідну роль музею у розвитку інтелектуального й творчого потенціалу Прилук, Юрій Володимирович нагородив колектив музею Почесною грамотою і подарував те, чого дуже бракувало науковцям та екскурсоводам у роботі: DVD-програвач, документи на підключення Інтернету й меблі для лекційного залу.
Промова Юрія Коптєва, Почесного громадянина Прилук, мецената, схвилювала усіх, бо на урочистості прийшли небайдужі - ті, хто підтримує колектив музейників і словом, і ділом. Згадавши, що музей у житті школяра Коптєва був улюбленим місцем, Юрій Вікторович розповів про свою заповітну мрію - створити у Прилуках низку музеїв: присвячений участі прилучан у Другій світовій війні і окремо – Олега Кошового, художній, літературний... А взагалі - відібрати пальму першості у Переяслав-Хмельницького, який пишається своїми 27 музеями. Юрій Вікторович згадав і про приміщення четвертої школи, яке, відремонтувавши, можна використати у розбудові мережі місцевих храмів муз.
Ця думка мецената знайшла продовження у виступі начальника відділу культури та туризму міської ради Світлани Бірюзової. Вона назвала дві вражаючі цифри: музей має понад 64 тисячі одиниць зберігання і 15 тисяч відвідувачів лише за дев’ять місяців поточного року (і це без урахування екскурсій та виступів працівників музею в освітянських закладах). Погодьтеся, потенціал великий, тому мрія Юрія Коптєва має реальне підґрунтя для втілення у життя.
Згадали добрим словом на святі й Василя Маслова, котрий доклав максимум зусиль до збирання мистецьких та археологічних колекцій, вивів Прилуцький музей на рівень європейських. Згуртувавши однодумців-краєзнавців, Василь Іванович почав видавати «Бюлетені краєзнавчого музею», що у 20-х роках могли собі дозволити далеко не всі столичні заклади культури. Тому директор музею Тетяна Зоць виступила з ініціативою присвоїти музею ім’я його першого завідувача – Василя Маслова.
Народна і класична музика у виконанні учениці дитячої музичної школи Тетяни Ковальчук і квартету віолончелісток Школи мистецтв у складі керівника Ірини Гарагулі та її вихованців Катерини Пасічник, Ілони Умен і Катерини Москаленко підкреслили урочистість ювілейного вечора, як і поетична присвята музею Євгена Постульги у виконанні автора.
Знову й знову звучали слова подяки Юрію Коптєву та Юрію Беркуту. Вони зробили багато для того, щоб у центрі Прилук, у старовинній будівлі 19 століття, розпочав нове життя музей, який не один рік «просидів на валізах» в очікуванні хоч якихось кімнат для розміщення експозиції. Ведуча вечора Тетяна Зоць, демонструючи слайд-фільм, нагадала: протягом усієї історії свого існування музей довго не мав власного приміщення, тулячись то у флігелі жіночої гімназії, то у кімнатах педтехнікуму, то у будинку службовця тютюнової фабрики Табачникова, то у Стрітенській церкві. І ось рік тому відчинилися двері нового приміщення музею – як свідчення закоханості у своє місто Юрія Коптєва, коштом якого реставровано будівлю і створюється експозиція, та натхненної праці колективу музею.
Попереду ще багато роботи по відкриттю для відвідувачів другого поверху, однак, як говорила Леся Українка, «солодкий цей тягар», бо є у Прилуках люди, котрі опікуються долею скарбів, зібраних для мешканців міста поколіннями скромних трудівників музейної справи.
Олена Клочко, член краєзнавчого товариства ім. В.І. Маслова
Фото Олени Тайкало, члена краєзнавчого товариства ім. В.І. Маслова
http://gradpryluky.info
Додати коментар: