3 березня 2010 р. | Автор: Helen | Переглядів: 1100 | Коментарів: 2
Жива легенда, фронтмен, кумир молоді, яка давно вже не може назвати себе такою за визначенням, Мік Джагер сім років тому був посвячений королевою Єлизаветою ІІ у лицарі. Її Величність, пройнявшись творчістю гурту Rolling Stones (а, можливо, це був лише подарунок вічно молодому музиканту до його шістдесятиріччя), поклала меч на плече рок-зірки.
Протокольна церемонія при дворі відпрацьована до дрібниць. Починаючи від елементів сценарію і закінчуючи дрес-кодом. Не розмінюючись на деталі вимог манірних британців до зовнішнього вигляду церемоніаторів, можна лише акцентувати увагу на головному: номінант на честь отримати до свого імені приставку «Сер» повинен бути у смокінгу чорного кольору. Ця вимога імперативна, і ні для кого не може бути винятків, навіть для музикантів. Причому жанровий напрямок творчості артистів не може внести жодних коректив. Мік Джагер, манера виступів і поведінки якого на сцені ніколи не відзначалися цнотливістю (це скоріш, навпаки, був виклик, кривляння, знущання, потужна агресія, випнута сексуальність) мусив одягти чорний задушливий смокінг. Мік Джагер - рокер, якому належать слова бунтаря «Секс, наркотики і рок-н-рол», заради королівського бачення зовнішнього вигляду лицаря повинен був запахнути подих свободи атласом лацканів так, що позаду залишився роздвоєний хвіст фалд ненависного макінтошу. Мік Джагер підкорився вимогам дрес-коду її Величності, але зробив це з унікальною граціозністю. Коли на церемонію посвяти до Мармурової арки Букингемського палацу під’їхав чорний Ролс-Ройс, з нього вийшов Мік Джагер у чорному смокінгу. Придворні полегшено зітхнули. Але який був подив останніх, коли, опустивши свій погляд нижче, вони побачили на ногах лідера Rolling Stones … білі кросівки! Рок-легенда не могла вчинити інакше, а виною тому було не лише загострене відчуття усвідомленої необхідності Джагера, а й прогалини у правилах британського дрес-коду.
Минулого тижня на черговій нараді у Прилуцькому міськвиконкомі за ініціативи міського голови керуюча справами виконавчого комітету ради Валентина Ходюк звернула увагу посадовців на одяг. Йшлося про елементи гардеробу в контексті визначення їх як головних складових етикету. Як сказала Валентина Ходюк, «дрес-код – це максимум несвобод і обов’язкових норм». Керуюча справами озвучила головні вимоги до чоловічого і жіночого ділового вбрання, починаючи від ширини краватки і закінчуючи довжиною спідниць. Неприпустимими виявилися білі шкарпетки, декольтовані блузки і вечірні сукні. Про міні-спідниці у вигляді поясів узагалі можна забути. «Поки що не ставиться питання про конкретні обмеження до одягу для всіх посадовців», - наголосила Валентина Ходюк. Підсумок підвів Юрій Беркут: «Ніяких джинсів, чи то хлопці, чи то дівчата, чи то чоловіки, чи то жінки, не повинно бути у цьому приміщенні. Ніяких кросівок».
У Британії, на батьківщині поняття «дрес-коду», говорять, що це, перш за все, продовження корпоративної культури підприємства, установи. Якщо приміряти той же англійський досвід метикуватого Джагера, то такі фортелі у нього в прилуцькому виконкомі не пройшли б.

http://gradpryluky.info