11 жовтня 2010 р. | Автор: Helen | Переглядів: 2964 | Коментарів: 0
Микола Бабій: «Я маю досвід, хочу допомогти»
Людина, котра вже була Прилуцьким міським головою, з 2000 по 2006 рік, Бабій Микола Олексійович. На сьогодні він зареєстрований кандидатом на посаду голови міста Прилуки. Наша розмова з ним була недовгою, але змістовною.
- Миколо Олексійовичу, розкажіть, будь ласка, де народжуються і виростають люди, готові брати на себе відповідальність керувати цілим містом. Звідки Ви? Ваші батьки?
- Народився в старовинному козацькому селі Липове Талалаївського району Чернігівської області. Там, у Липовому, мої пращури по роду і батька, й матері господарство вели, волів мали, посівні землі... А мати з батьком – залізничники.
- Ще з дитинства мріяли стати… Ким?
- Дуже мріяв бути військовим. Але, склалось по-іншому,– вивчився на економіста. Про що зовсім не шкодую, бо мав чудових викладачів, серед котрих відомі професори. Вони не просто читали лекції,– давали мудрі уроки реального життя.
- Нині Ви економіку та різного роду господарську діяльність знаєте не з теорії, бо вже на власному досвіді відчули проблеми нашого міста, чи не так?
- Саме так. Одразу після служби в армії почав працювати на заводі «Тваринмаш». А наступні 15 років, починаючи з 1991-го, займався виключно справами Прилук, працюючи в міськвиконкомі. Я жив і живу цим містом.
Мені, наприклад, довелося брати участь у складному процесі роздержавлення. Багато суб’єктів господарювання, котрі за радянської влади мали певні призначення, з її розпадом перестали функціонувати. Розуміючи, що майбутнє за новітніми економічними відносинами, надавав усю можливу підтримку приватному бізнесу. Бувало, власноруч допомагав писати заяви, статути, що зовсім не входило в мої обов‘язки, просто знав це завдяки освіті.
Тоді ж започаткував проект Центру бізнес-підтримки. Щось подібне зараз існує в Прилуках, але, не жаль, він не виконує тих завдань, які мав би. Я бачу, що завданням Центру підтримки бізнесу має бути не тільки консультація. Людина має просто зайти туди і за тиждень-два, у назначений час, прийти і забрати пакет документів дозвільного характеру. Це працівники відділів міськради, Центру бізнес-підтримки мусять мати тісні зв‘язки з усіма установами-організаціями, завдяки чому швидко готувати документи.
- Саме через те, що не продовжуються належним чином початі Вами проекти, Ви вирішили висунути свою кандидатуру на посаду міського голови, чи не так?
- Мені важко дивитися, як занепадають проекти по будівництву, встановленню міні-котелень, початі і виведені на певний рівень за час моєї роботи міським головою. Найгірше те, що у місті ліквідовано відділ капітального будівництва, одним із елементів котрого є організація будівництва взагалі і молодіжного зокрема. До нього ж шукалися-стягувалися кошти з різних програм та бюджетів, і за рахунок цих коштів 140 квартир отримали молоді сім‘ї, військовослужбовці, пільговики, пайовики – різні верстви населення, почалося переоблаштування гуртожитку по вулиці Соборній під житловий будинок, тощо. А Центральна міська бібліотека ім. Л. Забашти? Колись це був незрозумілий торговельно-закинутий комплекс. Ми зробили з нього велику бібліотеку, як я й пообіцяв Прилукам. Тепер вона потребує капітального ремонту, але влада його не робить. Те ж саме з прилуцьким стадіоном «Супутник»: там був зроблений якісний газон, відновлена частина трибун. Ми знаходили на все це кошти. Зараз так виглядає, ніби ні на що коштів немає, навіть з огляду на те, що частина спорткомплексу продана під заправку. А Центр творчості дітей та юнацтва…
- Ну, це Прилуки пам‘ятають, що оновлений будинок ЦТДЮ мають завдяки Миколі Бабієві. Був же кинутий клич, щоб зібрати гроші з прилучан. Щоправда, більше здавали, мабуть, приїжджі, ніж місцеве населення.
- Тоді в ремонт будинку ЦТДЮ були вкладені насправді значні кошти. Ті, що зібрані прилучанами, виявилися невирішальними. Але я мусив показати приклад усій своїй команді, – підказати, як знаходити ресурси. Тоді довелося працювати наперекір керівництву ЦТДЮ,– мене не розуміли, бунтували. Але ж тепер самі бачать, що через мале приміщення в центрі біля міськвиконкому, там могло займатися небагато дітей. Тепер Центр творчості має близько двох тисяч учнів. Тобто рішення було правильним. Я хочу так працювати й далі. У мене є стратегічне бачення подальшого розвитку Прилук у всіх галузях.
Будівництво і пільгове кредитування має продовжуватися. Якщо захотіти, фінансування на все можна знайти, просто не можна сидіти, треба рухатися. Я бачу проблеми і стратегію розвитку міста.
- Започаткований Вами «Фонд здоров‘я» будете розвивати?
- Коли я склав повноваження міського голови в 2006 році в фонді було більше десяти тисяч учасників, а сьогодні тільки п’ять тисяч.
Цей проект потребує вдосконалення, як і багато інших, котрі були початі в роки роботи моєї управлінської команди. В теперішній час окремі програми цілеспрямовано нищаться і не продовжуються ті починання, котрі ми запровадили за європейським зразком після навчання нашої управлінської команди у Центрі муніципального менеджменту «Хабітат», після поїздок по обміну досвідом у Європу, де ми мали можливість бачити чесну і добросовісну роботу влади на благо свого міста.
Ми багато чого впровадили побаченого там, цивілізованого, недирективного, побудованого на ініціативі «з низів». Невипадкове ж те, що Прилуки потрапили в перелік 11-ти міст України, що були обрані в міжнародний проект по навчанню управлінців та залученню інвестицій в економіку міста. інших.
- Найкраще із побаченого привезти у своє місто, як додому… До речі про дім, чим займаєтеся у вільний час?
- Сім’я – діти, внуки – то моя найбільша радість. Люблю здоровий сімейний відпочинок, коли на природі, всі разом, біля вогню… А якщо про таке зовсім особисте – ще з юності був у захваті від автомобілів – так мріяв про свій власний! Старі, побиті авто по запчастинах купував, вирівнював, латав, монтував, приводив до ладу – досі як згадую, руки сверблять, – до тієї роботи просяться.
- Дякую за щирість. Отже, Ви повертаєтеся в місто...
- Так, бо не можу стояти осторонь і дивитися, що відбувається в місті. Воно моє, рідне, я знаю в ньому все господарство. Маю досвід, хочу допомогти.
Ірина Богуш
Микола Бабій: «Я маю досвід, хочу допомогти»
Людина, котра вже була Прилуцьким міським головою, з 2000 по 2006 рік, Бабій Микола Олексійович. На сьогодні він зареєстрований кандидатом на посаду голови міста Прилуки. Наша розмова з ним була недовгою, але змістовною.
- Миколо Олексійовичу, розкажіть, будь ласка, де народжуються і виростають люди, готові брати на себе відповідальність керувати цілим містом. Звідки Ви? Ваші батьки?
- Народився в старовинному козацькому селі Липове Талалаївського району Чернігівської області. Там, у Липовому, мої пращури по роду і батька, й матері господарство вели, волів мали, посівні землі... А мати з батьком – залізничники.
- Ще з дитинства мріяли стати… Ким?
- Дуже мріяв бути військовим. Але, склалось по-іншому,– вивчився на економіста. Про що зовсім не шкодую, бо мав чудових викладачів, серед котрих відомі професори. Вони не просто читали лекції,– давали мудрі уроки реального життя.
- Нині Ви економіку та різного роду господарську діяльність знаєте не з теорії, бо вже на власному досвіді відчули проблеми нашого міста, чи не так?
- Саме так. Одразу після служби в армії почав працювати на заводі «Тваринмаш». А наступні 15 років, починаючи з 1991-го, займався виключно справами Прилук, працюючи в міськвиконкомі. Я жив і живу цим містом.
Мені, наприклад, довелося брати участь у складному процесі роздержавлення. Багато суб’єктів господарювання, котрі за радянської влади мали певні призначення, з її розпадом перестали функціонувати. Розуміючи, що майбутнє за новітніми економічними відносинами, надавав усю можливу підтримку приватному бізнесу. Бувало, власноруч допомагав писати заяви, статути, що зовсім не входило в мої обов‘язки, просто знав це завдяки освіті.
Тоді ж започаткував проект Центру бізнес-підтримки. Щось подібне зараз існує в Прилуках, але, не жаль, він не виконує тих завдань, які мав би. Я бачу, що завданням Центру підтримки бізнесу має бути не тільки консультація. Людина має просто зайти туди і за тиждень-два, у назначений час, прийти і забрати пакет документів дозвільного характеру. Це працівники відділів міськради, Центру бізнес-підтримки мусять мати тісні зв‘язки з усіма установами-організаціями, завдяки чому швидко готувати документи.
- Саме через те, що не продовжуються належним чином початі Вами проекти, Ви вирішили висунути свою кандидатуру на посаду міського голови, чи не так?
- Мені важко дивитися, як занепадають проекти по будівництву, встановленню міні-котелень, початі і виведені на певний рівень за час моєї роботи міським головою. Найгірше те, що у місті ліквідовано відділ капітального будівництва, одним із елементів котрого є організація будівництва взагалі і молодіжного зокрема. До нього ж шукалися-стягувалися кошти з різних програм та бюджетів, і за рахунок цих коштів 140 квартир отримали молоді сім‘ї, військовослужбовці, пільговики, пайовики – різні верстви населення, почалося переоблаштування гуртожитку по вулиці Соборній під житловий будинок, тощо. А Центральна міська бібліотека ім. Л. Забашти? Колись це був незрозумілий торговельно-закинутий комплекс. Ми зробили з нього велику бібліотеку, як я й пообіцяв Прилукам. Тепер вона потребує капітального ремонту, але влада його не робить. Те ж саме з прилуцьким стадіоном «Супутник»: там був зроблений якісний газон, відновлена частина трибун. Ми знаходили на все це кошти. Зараз так виглядає, ніби ні на що коштів немає, навіть з огляду на те, що частина спорткомплексу продана під заправку. А Центр творчості дітей та юнацтва…
- Ну, це Прилуки пам‘ятають, що оновлений будинок ЦТДЮ мають завдяки Миколі Бабієві. Був же кинутий клич, щоб зібрати гроші з прилучан. Щоправда, більше здавали, мабуть, приїжджі, ніж місцеве населення.
- Тоді в ремонт будинку ЦТДЮ були вкладені насправді значні кошти. Ті, що зібрані прилучанами, виявилися невирішальними. Але я мусив показати приклад усій своїй команді, – підказати, як знаходити ресурси. Тоді довелося працювати наперекір керівництву ЦТДЮ,– мене не розуміли, бунтували. Але ж тепер самі бачать, що через мале приміщення в центрі біля міськвиконкому, там могло займатися небагато дітей. Тепер Центр творчості має близько двох тисяч учнів. Тобто рішення було правильним. Я хочу так працювати й далі. У мене є стратегічне бачення подальшого розвитку Прилук у всіх галузях.
Будівництво і пільгове кредитування має продовжуватися. Якщо захотіти, фінансування на все можна знайти, просто не можна сидіти, треба рухатися. Я бачу проблеми і стратегію розвитку міста.
- Започаткований Вами «Фонд здоров‘я» будете розвивати?
- Коли я склав повноваження міського голови в 2006 році в фонді було більше десяти тисяч учасників, а сьогодні тільки п’ять тисяч.
Цей проект потребує вдосконалення, як і багато інших, котрі були початі в роки роботи моєї управлінської команди. В теперішній час окремі програми цілеспрямовано нищаться і не продовжуються ті починання, котрі ми запровадили за європейським зразком після навчання нашої управлінської команди у Центрі муніципального менеджменту «Хабітат», після поїздок по обміну досвідом у Європу, де ми мали можливість бачити чесну і добросовісну роботу влади на благо свого міста.
Ми багато чого впровадили побаченого там, цивілізованого, недирективного, побудованого на ініціативі «з низів». Невипадкове ж те, що Прилуки потрапили в перелік 11-ти міст України, що були обрані в міжнародний проект по навчанню управлінців та залученню інвестицій в економіку міста. інших.
- Найкраще із побаченого привезти у своє місто, як додому… До речі про дім, чим займаєтеся у вільний час?
- Сім’я – діти, внуки – то моя найбільша радість. Люблю здоровий сімейний відпочинок, коли на природі, всі разом, біля вогню… А якщо про таке зовсім особисте – ще з юності був у захваті від автомобілів – так мріяв про свій власний! Старі, побиті авто по запчастинах купував, вирівнював, латав, монтував, приводив до ладу – досі як згадую, руки сверблять, – до тієї роботи просяться.
- Дякую за щирість. Отже, Ви повертаєтеся в місто...
- Так, бо не можу стояти осторонь і дивитися, що відбувається в місті. Воно моє, рідне, я знаю в ньому все господарство. Маю досвід, хочу допомогти.
Ірина Богуш
Додати коментар:
