11 січня 2011 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 1479 | Коментарів: 0
У Лисичанську Луганської області закрили єдину українську школу
У місті Лисичанськ Луганської області влада вирішили закрити єдину спеціалізовану україномовну школу. Йдеться про школу №3. Батьки школярів, що навчаються в ній, звернулися до міського голови Сергія Дунаєва із закликом не закривати школу.
У цьому закладі навчаються діти з проблемами зору, з діагнозом ДЦП та інші.
Школа існує з 1936 року. З 1991 року вона стала єдиною українською в місті і отримала статус національної, відзначають у своєму зверненні батьки.
"У роки Великої Вітчизняної війни школа не була зруйнована. Але в мирні часи вона припинить своє існування", - йдеться в листі до мера. У школі №3 вчаться діти не лише з Лисичанська, а й з довколишніх селищ.
Нагадаємо, в Севастополі влада вже багато років не може завершити будівництво української школи-колегіуму.
В свою чергу, за словами правозахисників, на Донеччині скорочується кількість класів з українською мовою навчання.
Школа № 3 унікальна для цього донбаського міста — вона існує з 1936 року, 1991 р. перейшла на українську мову викладання, з того часу заклад набув статусу національного. Згуртований учительський колектив на чолі з директором школи А. Соловйовим усі 20 років незалежності наполегливо працював на створення позитивного іміджу як української мови, так і українських звичаїв і традицій, яких навчав своїх вихованців. Нелегко було їм починати цю справу, бо тоді бракувало навіть українських підручників. Директор сам їздив до Львова і привозив звідти навчальну літературу, а колеги зустрічали його з потяга.
У цій школі сьогодні навчається близько 200 школярів, серед яких є діти з вадами зору, діагнозом ДЦП та ін. захворюваннями, причому не всі вони з Лисичанська, є й такі, що мешкають у прилеглих населених пунктах, звідки добираються автобусами, — з Мирної Долини, Лоскутівки, Вовчоярівки, Матроського, Скляного заводу. При цій школі працюють також класи робітничої молоді, діє чимало спортивних секцій.
Батьки провели з приводу заяви С. Дунаєва збори і підготували йому колективний лист, у якому просять "не закривати школу № 3, підійти до цього питання з особливою увагою, розумінням важливості цього навчального закладу в місті". Вони сподіваються на "порозуміння і небайдужість до дитячих сердець" народного обранця.
Лисичанській міській раді підпорядковано сьогодні 23 школи. Жодну з інших шкіл, окрім ЛСШ №. 3, місцева влада закривати не планує. Потребу ж закриття цієї школи міський голова пояснив складною економічною ситуацією в державі і залежністю міста від бюджету.
Чому закривають саме цю школу? Чи не тому, що вона єдина з-поміж інших — українськомовна?
http://www.osvita.org.ua/news/55326.html
У Лисичанську Луганської області закрили єдину українську школу
У місті Лисичанськ Луганської області влада вирішили закрити єдину спеціалізовану україномовну школу. Йдеться про школу №3. Батьки школярів, що навчаються в ній, звернулися до міського голови Сергія Дунаєва із закликом не закривати школу.
У цьому закладі навчаються діти з проблемами зору, з діагнозом ДЦП та інші.
Школа існує з 1936 року. З 1991 року вона стала єдиною українською в місті і отримала статус національної, відзначають у своєму зверненні батьки.
"У роки Великої Вітчизняної війни школа не була зруйнована. Але в мирні часи вона припинить своє існування", - йдеться в листі до мера. У школі №3 вчаться діти не лише з Лисичанська, а й з довколишніх селищ.
Нагадаємо, в Севастополі влада вже багато років не може завершити будівництво української школи-колегіуму.
В свою чергу, за словами правозахисників, на Донеччині скорочується кількість класів з українською мовою навчання.
Школа № 3 унікальна для цього донбаського міста — вона існує з 1936 року, 1991 р. перейшла на українську мову викладання, з того часу заклад набув статусу національного. Згуртований учительський колектив на чолі з директором школи А. Соловйовим усі 20 років незалежності наполегливо працював на створення позитивного іміджу як української мови, так і українських звичаїв і традицій, яких навчав своїх вихованців. Нелегко було їм починати цю справу, бо тоді бракувало навіть українських підручників. Директор сам їздив до Львова і привозив звідти навчальну літературу, а колеги зустрічали його з потяга.
У цій школі сьогодні навчається близько 200 школярів, серед яких є діти з вадами зору, діагнозом ДЦП та ін. захворюваннями, причому не всі вони з Лисичанська, є й такі, що мешкають у прилеглих населених пунктах, звідки добираються автобусами, — з Мирної Долини, Лоскутівки, Вовчоярівки, Матроського, Скляного заводу. При цій школі працюють також класи робітничої молоді, діє чимало спортивних секцій.
Батьки провели з приводу заяви С. Дунаєва збори і підготували йому колективний лист, у якому просять "не закривати школу № 3, підійти до цього питання з особливою увагою, розумінням важливості цього навчального закладу в місті". Вони сподіваються на "порозуміння і небайдужість до дитячих сердець" народного обранця.
Лисичанській міській раді підпорядковано сьогодні 23 школи. Жодну з інших шкіл, окрім ЛСШ №. 3, місцева влада закривати не планує. Потребу ж закриття цієї школи міський голова пояснив складною економічною ситуацією в державі і залежністю міста від бюджету.
Чому закривають саме цю школу? Чи не тому, що вона єдина з-поміж інших — українськомовна?
http://www.osvita.org.ua/news/55326.html
Додати коментар:
