30 березня 2011 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 10617 | Коментарів: 12
Олександр Правосуд, секретар Прилуцької міської ради, знову опинився в зоні підвищеної уваги до власної персони з боку громадськості. На цей раз пікантність ситуації полягає не в суто політичному житті персони № 2 Прилук, а дещо в іншій площині... зі зброєю в руках.

Наперед зазначимо, хто фотографував Олександра Правосуда, де і коли, редакції не відомо. Фактом є те, що фотознімки, а їх більше десятка, зроблені легально. Герой світлин у діловому костюмі дуже активно позував перед об‘єктивом камери. Для кого і навіщо? Фахову оцінку цьому психологічному портрету дорослої людини мають дати психологи. Ми — журналісти, а не психоаналітики, тому наші судження — це просто логічне мислення при роботі з фактами та наявність певного досвіду. При спогляданні фото О. Правосуда в стилі агента спецслужб, згадалися фотознімки іншої людини.

Здається, у березні 2002 року в Прилуках було скоєно подвійне вбивство. У власній квартирі по вул. Переяславській від ножа злочинця загинули молода мати і її неповнолітня донька. Злочин було скоєно з особливою жорстокістю, бо на тілах загиблих правоохоронці нарахували десятки ножових ударів. Злочинця затримали, і він за гратами. Але в цій трагічній історії є один цікавий факт. Коли міліція відпрацьовувала версії, і у них з‘явився підозрюваний у його квартирі був проведений обшук, і правоохоронці натрапили на досить неординарні фотографії. На світлинах був зображений молодий парубок у медичному білому халаті, шапочці і зі скальпелем у руках. Нічого дивного, якби не одна деталь. Зі скальпеля стікає рідина червоного кольору, обличчя та спецодяг теж перемазані «кров‘ю». Через кілька років позування на фото стало жахливою дійсністю.

При вивченні фактів та уважному прочитанні книги «Криминальные Прилуки. Кровавые 90-е» авторства Олександра Миргородського (Правосуда) виникло дуже багато запитань. Найголовніше - що автор мав на увазі, коли на обкладинці написав: «... Александр Миргородский уже много лет подряд изучает преступный мир города Прилуки изнутри... и только автору этой книги могут доверить свои тайны представители криминального мира, потому что среди них он свой» (кінець цитати).

Кримінал, політика, керівна посада в міській раді... Є над чим замислитись. Міркування головного редактора «Тижня» Валерія Дорошенка викладено в статті "Портрет в натурі".

---

«Не по закону, но по понятиям. Писатель Александр Миргородский уже много лет подряд изучает преступный мир города Прилуки изнутри. По его мнению, именно со слов бандитов и криминальных авторитетов можно изучить этот мир в подробностях, все его таинства и реалии, все то, о чем никогда не напишут в газетах.

И только автору этой книги могут доверить свои тайны представители криминального мира, потому что среди них он свой.»

Александр Миргородский Криминальные Прилуки: кровавые 90-е

Тернополь. Издательство «Підручники і посібники» 2007

Автор книги «Криминальные Прилуки: кровавые 90-е» , що вийшла у світ 2007 року з Тернопільського видавництва «Підручники і посібники» (досить цікава назва установи в контексті цього літературного твору - прим. Автора)., — Олександр Миргородський. Це творчий псевдонім Олександра Правосуда, який з листопада 2010 року вже Олександр Михайлович Правосуд, бо відтоді займає посаду секретаря Прилуцької міської ради. Зазначу, що секретарський портфель відіграє впливову роль в органах місцевого самоврядування. Яку роль виконує Олександр Михайлович у великих кабінетах місцевої влади і, головне, за чиїм сценарієм? На це запитання пропоную відповідь шукати спільно, спираючись на факти.

Олександр Правосуд, 1976 р.н., член Партії регіонів з листопада 2005 року, педагог за фахом. Вперше на політичній арені Прилук з‘явився у 2004 році, коли збирав підписи на підтримку кандидатури В.Ф.Януковича у вільний від написання книги час. Не чекаючи, поки його роботу оцінять роботодавці, він сам оцінив її на «відмінно» і написав листа до центрального виборчого штабу кандидата з проханням залучити його для подальшої участі у виборній кампанії. Відповідь отримав у письмовій формі від заступника керівника центрального виборчого штабу В.Ф.Януковича О.Баранова (№ 686, від 22.09.2004): «...остаточну відповідь щодо залучення Вас до участі у виборній кампанії буде надано додатково» (кінець цитати).

Тож перші мазки майбутнього портрету нашого героя лягли не «по маслу».

Регіонали посаду в організації ПР не дали!

Отже, стрибнути із грязі у партійні князі не вийшло. Та дуже вже хотілося мати керівну посаду хоч в якійі партії. І він її отримав у лютому 2006 року, та не в Партії регіонів, а, коли очолив... Первинну організацію № 4 Прилуцького осередку Республіканської партії України, залишившись при цьому членом Партії регіонів. На нашому портреті вимальовуються певні риси Олександра Правосуда, коли він робить ставку на іншу політичну силу і, таємно від регіоналів, на березневих виборах 2006 року відсилає своїх людей розмахувати прапорами РПУ, а сам в цей час продовжує заробляти гроші в ПР. Партійне «двоєженство» на лице, і маска ідеологічного борця за покращення життя людей на обличчі цього героя. І знову фіаско - політична зірка РПУ на прилуцькому політичному небосхилі не засяяла.

У 2007 році на митецькому просторі Прилук з‘явилося кримінальне чтиво за авторством Олександра Миргородського ціною ЗО грн. за екземпляр. Оцінювати цінність та якість книги «Криминальные Прилуки: кровавые 90-е», яку автор назвав «литературно-художественным изданием», ми не будемо. Оцінку їй повинні давати Спілка Письменників України або герої книги, яких автор зобразив у ній, називаючи їх справжні імена та призвіська у його кримінальному світі. Так, саме у його кримінальному світі, бо «...среди них он свой...» А поруч з політикою вже стоїть кримінал і Олександр Миргородський є ніхто інший, як літописець прилуцької братви з благословення кримінальних авторитетів, «положенцов» та злодіїв у законі.

Судження таке категоричне, бо факти злочинів зі своїх кримінальних біографій герої видання за власним бажанням письменнику навряд чи описували. Інформацію він отримав з вуст дуже компетентних та впливових в світі криміналу джерел, які не мають жодного відношенні до правоохоронних органів. Не важко здогадатися, хто описав для книги сцену розстрілу трьох підприємців та водія автомобіля. Не думаю, що відомий прилуцький підприємець зараз з гордістю читає нащадкам із книги «Криминальные Прилуки» історії про ті часи, коли він із зброєю в руках галасав країнами Східної та Західної Європи. Свою приналежність до героїв книги та правдивість викладеного автор підтвердив, опублікувавши в ній 44 фотографії, на яких зафіксовані не лише портрети, а і дозвілля братви. Але є серед них одна - знакова, яка може стати останнім штрихом в політичному портреті 0.Правосуда... Але йдемо по черзі.

В 2010 році, в черговій спробі підкорити Прилуцький політичний Олімп, Олександр Правосуд стає представником кандидата на посаду Президента України.... Сергія Тігіпка в Прилуцькій ОВК. і знову постріл в «молоко» — Сергій Леонідович Президентом України не став.

Нарешті, в жовтні 2010 року Олександр Правосуд досягає бажаного. Під час виборів депутатів місцевих рад та міських, селищних, сільських голів його обирають депутатом Прилуцької міської ради від Партії регіонів по мажоритарному округу. У партійних списках йому місця не знайшлося. Під час реєстрації кандидатом свій зв‘язок із Республіканською партією України та керівну посаду в ній Олександр Правосуд приховав.

Прилуцький міський голова Юрій Беркут у рамках співпраці з провладною партією та розуміючи, що місцевому самоврядуванню доведеться тісно співпрацювати з центральними органами влади, на першій сесії депутатів вносить на розгляд кандидатуру на посаду секретаря ради регіонала Правосуда, не дослухавшись думки Ради Прилуцької міської організації Партії регіонів, яка пропонувала зовсім іншу кандидатуру. Правосуд також про це рішення знав, але самовідводу не взяв. Коли справа стосується можливості отримати владу, яку він так наполегливо прагнув, партійні рішення вже до уваги не беруться.



Ось тепер той, хто «...среди них он свой...», стає їхнім серед своїх — колег депутатів. Що це не перебільшення — розумієш, дивлячись на фотографії у книзі, яка чітко засвідчує зв‘язок Олександра Правосуда з представниками еліти*, але не політичної. Зустріч з «простим» письменником відбулася в іншій країні, за тридесять земель від Прилук і не за чашкою кави (див. фото). До речі, одна людина, що на фото, з приймаючої сторони — корінний прилучанин Отже його зацікавленість впливу на місцеве самоврядування історичної Батьківщини не виключена, а навпаки...

Давайте повернемося на початок цього матеріалу: «...яку роль виконує Олександр Михайлович у великих кабінетах місцевої влади і, головне, за чиїм сценарієм?» Ось і відповідь. На яву шедевр, але вже образотворчого мистецтва із назвою «Портрет в натурі» у кримінальній рамці. Щоб повісити її на стіну, потрібен цвях. Тож він до вашої уваги — фото з фотоархіву секретаря Прилуцької міської ради."



Коментарі тут зайві.

Примітка:

* фото передруковано з книги, але автор цього матеріалу навмисно заретушував обличчя та прізвища людей, бо не має законного права їх називати кримінальними авторитетами.

** фотографії О.Правосуда зі зброєю в руках та арсеналу зброї автор при потребі надасть правоохоронним органам.

Валерій Дорошенко
«Тиждень»