ОКРИЛЕНИЙ ПІСНЯМИ
Цим пісням віриш, а голос дійсно зачаровує. І передати всю гаму емоцій, що охоплює тебе, коли вперше його чуєш – неможливо! Я не могла повірити, що володар цього голосу мешкає в Прилуках і навчається в гуманітарно-педагогічному коледжі. Звати молодого співака – Ігор Петренко. У свої двадцять Ігор уже учасник фестивалю студентської музичної творчості вищих педагогічних навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації (центрального регіону України), отримав диплом І ступеня VІІІ Міжнародного молодіжного фестивалю „Мистецькі барви” в номінації „Естрадна пісня” (вікова категорія 18-35 років).
Незважаючи на зайнятість, Ігор погодився дати мені інтерв’ю. І виявився щирим, цікавим, дуже позитивним співрозмовником. Ніякої „зіркової хвороби”!
– Ігоре, в тебе диплом першого ступеня на конкурсі „Мистецькі барви”. Чи можеш щось сказати про конкурс? Що він тобі дав?
– Коли брав участь, то не мав наміру з кимсь змагатися, просто хотів побачити свій рівень підготовки, дізнатися, на що здатний. На мою думку, фестиваль для учасників навіть не конкурс. Це можливість проявити себе, навчитися чогось нового, познайомитись із новими людьми. Конкурс відповідальний для тих, хто оцінює виступи учасників - членів журі.
Серед журі були народні співаки, з ними я зміг поспілкуватися. Вони дали мені багато корисних порад, пропонували вступати до ВНЗ музичного напрямку. Зокрема, Олександр Тищенко, чию пісню я виконував, сказав, що в мене це вийшло навіть краще, ніж у нього. А Жанна Боднарук уподобала мою пісню, і „Ти моя” в моєму виконанні звучала на Національному радіо України.
Для мене було важливим поспілкуватися саме з учасниками.
– А хто з них був більш сильним, цікавим?
– Усі вони цікаві, талановиті особистості. Деякі приїхали здалеку: з Росії, Білорусі, Китаю. Нам було приємно спілкуватись, адже в кожному я бачив частинку себе. Щоправда, з китаянками поговорити не зміг, бо не володію їхньою мовою. Але знайшов друзів і з Запоріжжя, і з Харкова...
– Ігоре, а що відчуваєш, коли тебе оголошують переможцем?
– Спочатку не міг зрозуміти, що переміг! Але я все ж сподівався на призове місце. Коли вже всі знали про мою перемогу й підходили зі словами „ Хочеш, скажу, яке місце?” , відповідав, що не хочу, що дізнаюся про все, коли оголошуватимуть результати на сцені. Адже хвилювання перед тим, як дізнаєшся, що ти дійсно чудово виступив, таке приємне!
– Коли зрозумів, що хочеш професійно займатися вокалом?
– На третьому курсі. Раніше, мабуть, характер заважав розвиватися в цьому напрямку: коли навчався в коледжі перші роки, то хотів підійти до викладача вокально-естрадної студії, але не наважувався. Та скільки себе пам’ятаю, весь час співав, хоч і не на професійному рівні. Потім мама нарешті сказала: „Співай і не бий голови!” Мабуть, це й було головним поштовхом. А тоді й сам подумав: чого мені боятися? Інші співають, чим же я гірший? Сергій Олександрович Білобловський мене прослухав і порадив професійно зайнятися співом. З того часу постійно удосконалюю вокальні навички. Якби не Сергій Олександрович, я б не проявив себе як співак і не досяг би того, що є в мене зараз.
– Як ти класифікуєш свій голос?
– У мене баритональний тенор.
– Чи плануєш далі займатися музикою?
– Звичайно. Після коледжу хочу навчатися в Харкові мистецтву естрадної пісні. Потім викладати. Хотілося б, звичайно, стати естрадним співаком, але розумію, що це дуже складно.
– А чому не Київ? Які плани на майбутнє взагалі?
– Я не зацікавлений у Києві, вважаю, що він і так перенаселений, скоро стане звичайним торговим містом, тому з мистецтвом він у мене не асоціюється. Це бізнесове місто, а не культурний центр. А з Харківської академії виходять дійсно талановиті митці, прекрасні співаки. Я хотів би залишитися в Харкові.
Майбутнє не розплановую. На сьогодні головна мета – здобути професію.
– Віриш у долю?
– Так. Я взагалі вважаю себе релігійною людиною: ходжу до храму, співаю в церковному хорі. Намагаюся добре ставитися до кожної людини.
– На кого зі співаків рівняєшся?
– На Панайотова, Гомона, Меладзе... Є багато хороших митців з прекрасними піснями. Мені подобається їх виконувати. Але всього, на жаль, не охопиш.
З мого репертуару улюбленою є пісня „Крилами журби”, яку виконував дуетом із Ольгою Смірновою. Автор пісні невідомий, виконавці теж.
– А у вільний час чим займаєшся?
– Якщо чесно, то останні півроку навіть інколи не вистачає часу на музику. Але коли випадає вільна хвилинка, то або розважаюся, або займаюся вокалом. Дуже багато планів, стільки всього треба охопити, вивчити. Намагаюся встигнути все, що треба.
– Твоє життєве кредо...
– Досягай усього, що задумав!
І я певна, що Ігор Петренко справді досягне всього, що задумав!
Ірина ОНІЩЕНКО.
http://priluchina.com
Перегляд теми: ' Восьмий міжнародний молодіжний фестиваль «Мистецькі барви» ( )'
Helen
Блукаюча зірка 
Mariha
Новачок
