Не знаю, тема ли это для развлекательного форума, но мне не дает покоя мысль, что где-то на територии УКРАИНЫ существует зона, абсолютно непригодная для всего живого, и тем не менее там живут люди для того, чтобы статистикой заболеваний и смертей подвести последнюю черту под чудовищным экспериментом.
Я не жалуюсь на свою фантазию, но она тоже должна опираться на какой-то, пусть ограниченный опыт. Здесь же ситуация иная, за пределами всякого человеческого опыта, на границе жизни и смерти. Я недавно прочитал «Чернобыльский дневник» Медведева и «Чернобыльскую молитву» Алексиевич. Просто поехать можно.
За неимением информации и статистики у меня возник вопрос в отношении столицы Украины. Я представляю, что Припять – приток Днепра, значит на его дне представлен полный джентельменский набор долгоживущих радионуклидов. Вопрос: откуда Киев снабжается питьевой водой? Как обстоит дело с заболеваемостью и смертностью детей и взрослых? Мне не нужна статистика, мне нужна самая достоверная информация из уст очевидцев.
У меня такое впечатление, что эту тему «кинули» в прошлое, и кто-то настоятельно советует ее забыть, как случайное недоразумение, издержки социалистического способа производства.
НАД ТЕМОЙ РАБОТАЛИ Я и serennisima
-----
Повідомлення редагувалося 4 разів. Останнє редагування: CTAC (8 лютого 2009 р., 12:00:02)
CTAC
Ветеран
Номер: 463
З: Украина,
Зареєстрований: 27 квітня 2008 р.
Повідомлень: 3579
Попереджень: 1
Нагороди:
Чернобыль одна из величайших трагедий человечества, не дай бог этому вновь повториться. Эта авария негативно повлияла на человеческое здоровье, поэтому мы должны помнить о Чернобыле, ради своего же будущего!!!
Tyt24vcytki
Ночной дозор
Номер: 680
Зареєстрований: 21 листопада 2008 р.
Повідомлень: 1426
Попереджень: 0
Нагороди:
Повторение Чернобыльской катастрофы сегодня «физически невозможно», так заявляют специалисты.
После аварии на Чернобыльской АЭС были осуществлены мероприятия, которые исключили возможность подобной катастрофы. На каждом из реакторов чернобыльского типа введены три независимые схемы обеспечения безопасности. При возникновении какой-либо угрозы автоматика блокирует работу реактора.
Сейчас «взаимодействие человека и реактора, как было на Чернобыльской АЭС, исключено».
Никто не будет проводить эксперименты на АЭС. А если говорить о технологических мерах защиты, то на каждой атомной станции возведены новые защитные сооружения.
CTAC
Ветеран
Номер: 463
З: Украина,
Зареєстрований: 27 квітня 2008 р.
Повідомлень: 3579
Попереджень: 1
Нагороди:
Повторение Чернобыльской катастрофы сегодня «физически невозможно», так заявляют специалисты.
Tyt24vcytki, в этой жизни все может быть, или ты со мной не согласен!!!
Цитата Tyt24vcytki:
Никто не будет проводить эксперименты на АЭС. А если говорить о технологических мерах защиты, то на каждой атомной станции возведены новые защитные сооружения.
Tyt24vcytki, сверху скажут эксперимент провести - проведут!!!
Orynka
Форумчянин
Номер: 508
З: Білорусь, Мінськ
Зареєстрований: 14 червня 2008 р.
Повідомлень: 90
Попереджень: 0
Нагороди:
Пост №34 | Доданий: 20 листопада 2010 р., 09:51:38
«Чорнобильці» під «пенсійним»
«Віддайте наші пенсії, призначені згідно статті 50, 54 Закону України», «Тих пенсій, які ви платите, згідно з постановою Кабінету Міністрів, не вистачає на їжу та ліки», «Хто з’їв наші пенсії?» – з такими гаслами, вийшли жителі Прилук і Прилуччини, ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС), 11 листопада 2010 до Управління Пенсійного фонду України в місті Прилуки, а також 12-го листопада 2010 – до Управління Пенсійного фонду України в Прилуцькому районі.
Учасниками акції протесту цього разу були ті ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС, котрих держава відправила на місце лиха у 1986-87 роках, тобто ті, котрі були першими. Вони, представники державних служб – пожежники, працівники державтоінспекції (ДАІ), солдати строкової служби, на котрих влада тодішньої Української РСР «мала право». Їм дали наказ, вони поїхали, отримали наднормові дози радіації, втратили здоров‘я, позбулися великої частини життя, і можливості працювати на постійній роботі, оскільки двічі-тричі в рік змушені лягати на стаціонарне лікування у Чорнобильську обласну лікарню, а робітники з частими відривами від виробництва підходять далеко не всім працедавцям.
У розмові з ліквідатором аварії на ЧАЕС, колишнім працівником ДАІ, а нині малим підприємцем Володимиром Мельниченком я дізналася, що у той день, коли в Чорнобильську зону забрали його, з Чернігівської області туди виїхало три автобуси «ЛАЗ» із молодими, сильними, здоровими чоловіками. Йому було 29 років і навколо нього були всі приблизно такого ж віку. Жодний з них не мав спеціальних знань щодо радіації, вони стали «в руках держави» тією робочою силою, котра встановлювала паркан вздовж 30-ти кілометрової зони, будувала контрольно-пропускні пункти, займалася виселенням жителів із зараженої зони, зрештою, стала тимчасовою живою огорожею. Три дні, упродовж котрих вони працювали у Чорнобильській зоні, стали вбивчими для їхнього здоров‘я. Радіоактивні промені мали такий вплив на внутрішні органи й нервову систему пана Володимира, що коли він повернувся додому, йому був світ немилий. Згодом зліг так, що якби дружина не викликала швидку, не вижив би. Далі, – як і у всіх ліквідаторів аварії на ЧАЕС – різного роду серцево-судинні захворювання, хвороби органів травлення, нервової системи, з людини вимивається і не відновлюється кальцій… А назначеної Кабміном пенсії не вистачає ні на лікування, ні просто, на прожиття. Витрати на ліки дуже перевищують «чорнобильську» пенсію. Доводиться не поповнювати сімейний бюджет, а навпаки, забирати з нього, на лікування, позичати гроші в родичів і друзів. Але ж ліквідатори не самі втратили своє здоров‘я, їм влада так наказала. А тепер влада не хоче за свої колишні накази відповідати.
Тому й збираються ліквідатори аварії на ЧАЕС, тому й виступають публічно – ідуть з вимогами до Управління Пенсійного фонду України. Підписують резолюції, пишуть листи й заяви, звертаються до президента України, до Верховної ради, до віце-прем‘єра особисто… Адже, згідно Закону України, «чорнобильські» пенсії мають бути в три-чотири рази вищими. І вони є високими зараз у Дніпропетровській, Донецькій, Луганській і Харківській областях України, а у решті держави, в тому числі й на Чернігівщині – низькі.
Це несправедливо, що ліквідаторам доводиться іти в суди, займатися судовою тяганиною з тих питань, з котрими все має бути просто: є закон – він виконується, і все. А то виходить, що треба боротися поодинці, за своє ж – подавати в суд, щоб отримати не достойну пенсію, а лиш зустрічний позов від Управління пенсійного фонду,– і знову, документи, бюрократія, всі кола судового пекла. «Відписки» від держустанов на усі звернення, замість грошей на рахунку. Влада влаштовує круглі столи, проблему озвучують в «державних верхах», а «верхи» віддають накази у «низи», тобто до влади місцевої, щоб знайшла гроші, а місцева, знову ж таки, грошей не має. А час іде, життя минає, здоров‘я погіршується…
Цього разу ліквідатори аварії на ЧАЕС змушені були заблокувати вихід з будівлі Управління пенсійного фонду. Акція пройшла мирно, що підтвердять присутні на ній представники міліції. До протесту долучився також Олег Ребров, голова Спілки інвалідів Чорнобиля 1986-87 років у Чернігівській області,– нещодавно створеної громадської організації, що має на меті відстоювати інтереси місцевих ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
Організатори акції потрапили в кабінети керівників пенсійних фондів. Наприклад, 11 листопада 2010, разом з Тетяною Костєєвою, начальником Управління Пенсійного фонду України в місті Прилуки створили спільну резолюцію, але в учасників акції поки що мало ентузіазму щодо цього документу.
-----
Повідомлення редагувалося 3 разів. Останнє редагування: Orynka (20 листопада 2010 р., 10:09:14)
Усе чого ми собі бажаємо, про що думаємо і чого сподіваємося, обов’язково з нами трапляється. Штука лише в тому, що завжди надто пізно і завжди якось не так. Отже, коли ЦЕ постає перед нами, навіть не впізнаємо ЙОГО в обличчя. (С) Ю.Андрухович
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
26 апреля - Международный день памяти жертв радиационных аварий и катастроф; провозглашен Генеральной Ассамблеей ООН в декабре 2003 года (с инициативой принятия соответствующей резолюции выступили страны-члены Содружества Независимых Государств).
Самые первые в истории крупные радиационные аварии произошли в ходе наработки ядерных материалов для первых атомных бомб.
1 сентября 1944 года в США, штат Теннеси, в Ок Риджской национальной лаборатории при попытке прочистить трубу в лабораторном устройстве по обогащению урана произошел взрыв гексафторида урана, что привело к образованию опасного вещества гидрофтористой кислоты. Пять человек, находившихся в это время в лаборатории, пострадали от кислотных ожогов и вдыхания смеси радиоактивных и кислотных паров. Двое из них погибли, а остальные получили серьезные травмы.
В СССР первая серьезная радиационная авария произошла 19 июня 1948 года, на следующий же день после выхода атомного реактора по наработке оружейного плутония (объект «А» комбината «Маяк» в Челябинской области) на проектную мощность. В результате недостаточного охлаждения нескольких урановых блоков произошло их локальное сплавление с окружающим графитом. В течение девяти суток канал расчищался путем ручной рассверловки. В ходе ликвидации аварии облучению подвергся весь мужской персонал реактора, а также солдаты строительных батальонов, привлеченные к ликвидации аварии.
3 марта 1949 года в Челябинской области в результате массового сброса комбинатом «Маяк» в реку Теча высокоактивных жидких радиоактивных отходов облучению подверглись около 124 тысяч человек в 41 населенном пункте. Наибольшую дозу облучения получили 28 100 человек, проживавших в прибрежных населенных пунктах по реке Теча; средняя индивидуальная доза составила 210 мЗв, и у многих облученных были зарегистрированы случаи хронической лучевой болезни (по данным врачей-радиологов, говорить об остром лучевом поражении организма человека можно при получении радиоактивной дозы облучения свыше 500 мЗв; при дозах от 1000 до 2000 мЗв у пятой части пострадавших возможен летальный исход, а при дозах свыше 7000 мЗв процент выживающих равен нулю).
12 декабря 1952 года в Канаде произошла первая в мире серьезная авария на атомной электростанции. Техническая ошибка персонала АЭС Чолк Ривер (штат Онтарио) привела к перегреву и частичному расплавлению активной зоны реактора. Тысячи кюри продуктов деления попали во внешнюю среду, а около 3800 кубических метров радиоактивно загрязненной воды было сброшено прямо на землю, в мелкие траншеи неподалеку от реки Оттавы.
29 сентября 1957 года произошла авария, получившая название «Кыштымская». В хранилище радиоактивных отходов ПО «Маяк» в Челябинской области взорвалась емкость, содержавшая радиоактивные вещества. Специалисты оценили мощность взрыва в 70-100 тонн в тротиловом эквиваленте. Радиоактивное облако от взрыва прошло над Челябинской, Свердловской и Тюменской областями, образовав так называемый Восточно Уральский радиоактивный след площадью свыше 20 тысяч квадратных километров. По оценкам специалистов, с момента взрыва до эвакуации с промплощадки комбината разовому облучению до 100 рентген подверглись более пяти тысяч человек. В ликвидации последствий аварии в период с 1957 по 1959 год участвовали от 25 до 30 тысячвоеннослужащих. В советское время сведения о катастрофе были засекречены.
10 октября 1957 года в Великобритании в городке Виндскейл произошла крупная авария на одном из двух реакторов по наработке оружейного плутония. Вследствие ошибки, допущенной при эксплуатации, температура топлива в реакторе резко возросла, и в активной зоне возник пожар, продолжавшийся около четырех суток. В результате сгорели 11 тонн урана, а в атмосферу попали радиоактивных вещества. Радиоактивные осадки загрязнили обширные области Англии и Ирландии; радиоактивное облако достигло Бельгии, Дании, Германии, Норвегии.
В апреле 1967 года произошел очередной радиационный инцидент в ПО «Маяк». Озеро Карачай, которое ПО «Маяк» использовало для сброса жидких радиоактивных отходов, сильно обмелело; при этом оголилось 2 3 гектара прибрежной полосы и 2 3 гектара дна озера. Радиоактивную пыль из высохших донных отложений разнесло ветром далеко за пределы озера: была загрязнена территория площадью 1 тысячу 800 квадратных километров, на которой проживало около 40 тысяч человек.
Самым серьезным инцидентом в атомной энергетике США стала авария на АЭС Тримайл Айленд в штате Пенсильвания, произошедшая 28 марта 1979 года. В результате серии сбоев в работе оборудования и грубых ошибок операторов на втором энергоблоке АЭС произошло расплавление 53% активной зоны реактора. Произошел выброс в атмосферу инертных радиоактивных газов ксенона и йода. Кроме того, в реку Сукуахана было сброшено 185 кубических метров слаборадиоактивной воды. Из района, подвергшегося радиационному воздействию, было эвакуировано 200 тысяч человек.
В ночь с 25 на 26 апреля 1986 года на четвертом блоке Чернобыльской АЭС (Украина) произошла крупнейшая ядерная авария в мире - с частичным разрушением активной зоны реактора и выходом осколков деления за пределы зоны. По свидетельству специалистов авария произошла из за попытки проделать эксперимент по снятию дополнительной энергии во время работы основного атомного реактора. В атмосферу было выброшено 190 тонн радиоактивных веществ. Восемь из 140 тонн радиоактивного топлива реактора оказались в воздухе. Другие опасные вещества попали в атмосферу в результате пожара, длившегося почти две недели. Люди в Чернобыле подверглись облучению в 90 раз большему, чем при падении бомбы на Хиросиму. В результате аварии произошло радиоактивное заражение в радиусе 30 километров. Была загрязнена территория площадью 160 тысяч квадратных километров. Пострадали северная часть Украины, Беларусь и запад России. Радиационному загрязнению подверглись 19 российских регионов с территорией почти 60 тысяч квадратных километров и с населением 2,6 миллиона человек.
30 сентября 1999 года произошла крупнейшая авария в истории атомной энергетики Японии. На заводе по изготовлению топлива для АЭС в научном городке Токаймура (префектура Ибараки) из за ошибки персонала началась неуправляемая цепная реакция, которая продолжалась в течение 17 часов. Облучению подверглись 439 человек, 119 из них получили дозу, превышающую ежегодно допустимый уровень. Трое рабочих получили критические дозы облучения. Двое из них скончались.
9 августа 2004 года произошла авария на АЭС «Михама», расположенной в 320 километрах к западу от Токио на острове Хонсю. В турбине третьего реактора произошел мощный выброс пара температурой около 200 градусов по Цельсию. Находившиеся рядом сотрудники АЭС получили серьезные ожоги. Утечки радиоактивных материалов в результате аварии не было обнаружено. В момент аварии в здании, где расположен третий реактор, находились около 200 человек. Четверо из них погибли, 18 серьезно пострадали.
Авария стала самой серьезной по числу жертв в результате ЧП на АЭС в Японии.
Материал подготовлен на основе информации открытых источников
Навесні 1986 року назва невеличкого провінційного містечка Чорнобиль стала відома цілому світові. Тут сталася страшна трагедія, яка забрала життя та здоров’я багатьох і ще буде забирати протягом тривалого часу, адже вчені переконані, що атоми радіації розпадуться, тобто стануть безпечними, лише через 100 а то й більше років.
Напередодні 26-х роковин катастрофи ми зустрілися з жінкою-ліквідатором аварії на ЧАЕС Вірою Григорівною КОЗІЙ. За спеціальністю вона лікар-лаборант, та в зоні лиха довелося виконувати не лише обов’язки за фахом, а й працювати на машині швидкої допомоги. 21 травня 1986 року, одягнувши халат, босоніжки, косинку, прихопивши із собою мікроскоп, Віра Григорівна вирушила у відрядження до Чернігова. Відрядження планувалося на 7 днів, та тривало 10, оскільки не з’явилася друга зміна. Удома на Віру Григорівну чекали чоловік та донька-випускниця, яка дуже хвилювалася за маму.
Півтора десятка медиків спочатку повезли автобусом до Іванкова (30 кілометрів від Чорнобиля), а потім у Горностаївську лікарню – ще на 10 кілометрів ближче до ядерного епіцентру. Із лікарні хворих уже евакуювали. Там розмістились люди, що працювали біля реакторів. Вони несли в приміщення радіаційний пил, який вдихали і медичні працівники. Сила радіації на атомній станції була такою, що прилади зашкалювало. Віра Григорівна пригадує момент, коли привезли молодих чоловіків від реактора, і дозиметрист, який на місці вимірював радіацію, сказав одному з них: «Негайно знімай чоботи, інакше в тебе ноги відпадуть».
Героїня із сумом повідомила, що до злощасного відрядження була повністю здоровою, а коли повернулася звідти, то приблизно через місяць відчула страшенний біль у спині. Відомо, що одним із компонентів радіаційних випарів є стронцій, який здатен розрихлювати наші кістки. Також вона хвора на дифузновузлуватий зоб, перенесла дві онкологічні операції. Є інвалідом ІІ групи, має першу чорнобильську категорію. Щоб вижити, читає багато корисної літератури, лікується народними методами.
Незважаючи на підірване здоров’я, Віра Григорівна у свої 78 років має приємну зовнішність, хоча фотографуватися навідріз відмовилась. Крім того, вона дуже добра співрозмовниця. Як не боляче було воскрешати в пам’яті той гнітючий відрізок життя, знайшла в собі сили й детально пригадала все, що знала та бачила.
- Харчувалися ми в колгоспній їдальні, де на обід давали ріденький суп без м’яса, лише картопелька, та чай. А люди, особливо молоді чоловіки, хотіли їсти. Вони відрами ловили в найближчій річці раків і їли. А недавно я телефонувала колегам, щоб поцікавитися їхнім здоров’ям, то дізналася, що багатьох уже немає серед живих - водіїв, фельдшерів…
А ще запам’яталось їй, як жила в одній кімнаті з дівчатами-дозиметристами з Києва. Вони виміряли рівень радіації на вікнах – 10 рентген, а також на морді у корови – 8 рентген (вона ж паслася на траві). Ці показники перевищували допустиму норму в сотні разів.
Ліквідатор розповіла, що всі чоловіки й жінки, котрі перебували у вирі подій Чорнобиля, відчували себе вже смертниками. Вони знали, як важко доведеться доживати свій вік. Вони не думали про небезпеку, а рятували атомну станцію, місто, всіх нас. Їх направляли в самісіньке пекло, нічого не пояснивши і не надавши елементарних засобів індивідуального захисту. І нікого не турбувало, що мине небагато часу, і тисячі ліквідаторів – здорових молодих людей – почнуть хворіти та помирати.
Чорнобиль і досі дає про себе знати. Радіоактивне забруднення величезних територій, рік та озер, міст і сіл – це лише частина трагедії. Головним на Землі лишається людське життя, і саме воно опинилося під загрозою. У сотень тисяч представників роду людського відбувається послаблення імунної системи, змінюється склад крові, генетичний код. Особливо страшно це відбилося на дітях – скільки мутацій, неймовірних захворювань, численних порушень функцій організму… Чорнобиль назавжди залишиться в наших душах чорною, страшною безоднею. Погляньте на незагоєні виразки і струпи радіації на рідній землі і скажіть разом з Лесею Українкою: «Жити хочу! – Буду жити!»
Ікона «Чорнобильський Спас».
Дивовижною є історія написання ікони «Чорнобильський Спас». Її сюжет наснився людині, яка працювала на ЧАЕС і під час аварії отримала велику дозу радіації. Ікона «Чорнобильський Спас» була написана у 2003-му році з благословення Митрополита Київського і всієї України Блаженнішого Володимира іконописцем Владиславом Горецьким. Ініціатором її створення, учасником роботи над сюжетом і композицією став президент «Союзу Чорнобиль Україна» Юрій Андрєєв. Унікальність ікони в тому, що на «Чорнобильському Спасі» вперше в православ‘ї поряд з ликами святих зображені люди! – живі й мертві. Їм випала така велика честь, бо ліквідатори не пошкодували свого життя заради спасіння людей. У верхній частині ми бачимо Спасителя, Богородицю і Архістратига Михаїла. В нижній – постаті героїв-чорнобильців. Є на іконі і обпалена радіацією чорнобильська сосна, схожа на хрест, яка стала символом чорнобильської трагедії, є і зірка Полин...
Чим більше я пізнаю людей, тим більше мені подобаються собаки...
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Сегодня страшная дата Чернобыльского преступления советской власти. Этот геноцид и экоцид своего народа КПСС совершила в отношении, прежде всего украинцев и беларусов, а также частично и россиян. Мы не должны забывать этого преступления коммунистов и московского руководства ССССР, правопреемницей которого является Российская Федерация.
Продолжаю серию публикаций преступлений Советского Союза, что уничтожил этот красно-коричневый монстр, благодаря какой зловещей стране исчезли моря и реки, звери и народы, памятники архитектуры и религии.
Новости Беларуси напоминают: 27 лет назад советская власть — она тоже была исключительно для народа — сделала все возможное, чтобы народ как можно меньше знал о катастрофе на Чернобыльской АЭС и о последствиях этой беды. Обжигающую правду скрывали под грифом «Секретно». Одной из первой преступный механизм сотворения государством большой чернобыльской лжи раскрыла философ и политик Алла Ярошинская. В основе ее книг «Чернобыль. Совершенно секретно» (1992) и «Преступление без наказания. Чернобыль 20 лет спустя» (2006) секретные документы политбюро ЦК КПСС и советского правительства.
Оригиналы этих документов автор, будучи народным депутатом СССР, членом комиссии Верховного Совета по расследованию действий должностных лиц в связи с аварией на ЧАЭС, по сути, похитила незадолго до распада Советского Союза.
П’ять копійок: …при нынешних совковых режимах Путина, Лукашенко, Януковича преступников не выявят и не накажут: ибо многие прокуроры Украины, РФ и РБ - бывшие члены преступной КПСС, они и сегодня хранят гробовое молчание. Чернобыльские преступники вольготно себя чувствуют, как нацисты в Латинской Америке после 1945-го года. Это будет продолжаться, пока не свергнуты прокремлевские режимы и не проведена полная люстрация власти. Преступления против человечества не имеют срока давности. Кто-то должен за это ответить. Чернобыль лежит черным, зловещим пятном на руководстве КПСС, СССР и Кремля.
-----
Повідомлення редагувалося 1 разів. Останнє редагування: OLEX (27 квітня 2013 р., 02:30:58)
Вчера смотрел вторую часть передачи о аварии, именно аварии а не катастрофы планетарного масштаба. Больше всего добило то, что наверно в самом Чернобыле мало кто знал о том что произошла катастрофа, ведь всем СМИ "под угрозой расстрела" запретили рассказать правду. Я все сайты облазил но внятной причины аварии так негде и не написано.
crok
Старожил
Номер: 7
З: Україна, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 870
Попереджень: 0
Нагороди:
Максим (гость), причина одна - експеримент на реакторі, який охолоджувався. І не просто, а прискореним способом. Теж, між іншим, одне з завдань експерименту - як себе поведе реактор при прискореному охолодженні?
А ще, - я пам’ятаю, бо сам читав, - була в тому ж 1986 році у газеті "Звестіє" невеличка статейка... На відміну від сучасності, коли одне поперед одним ЗМІ спішать висмоктати з 21 пальця "жарені факти" і, головне, першими їх "подати на стіл" (а потім тихцем розміщувати спростування!), у СРСР, якщо вже якісь "жарені" факти друкувались, то це майже стопудово була правда! Бо ж там і так мало яких справді "жарених" фактів друкувалося, то якщо вже друкували, то за правдивість відповідав посадою головний редактор видання. Так от, була невеличка статейка.
Сенс тієї статті був у тому, що у момент проведення експерименту на ЧАЕС з головного диспетчерського пульту об’єднаної енергетичної системи СРСР та держав-членів РЕВ (було таке економічне "об’єднання" - Рада економічної взаємодопомоги, СЭВ російською) на Чорнобильську станцію надійшло розпорядження підтримати потужність у електричній мережі, яка дає напругу на цей самий СЭВ, бо там щось таке сталося (я не пам’ятаю, яка вже там причина згадувалась) і частота в тій мережі дуже швидко наближалася до таких значень, коли вся автоматика може спрацювати на вимикання. Енергетики знають, що значна частина автоматики працює від частоти струму, і якщо вже вона падає нижче певного значення, то, як кажуть енергетики, йде "руйнування" системи, тобто система вимикається відразу вся.
А ви уявляєте, що це таке для тодішнього СРСР?! Те, що у половини союзу не буде "світла", то ще півбіди, але щоб таке сталося у масштабах СЕВ... цього не припускали навіть у думках! Адже СРСР - "наймогутніша економіка світу", ну... і все таке інше.
Так от, з головного диспетчерського пульту попросили підтримати потужність протягом максимум двох годин. Ну, мовляв, реактор не відро, охолоджується дуже довго, тож хай він і напівохолоджений, але ж якусь потужність все ж видає.
Сперечатися простому черговому персоналу станції із цілим головним диспетчерським пультом СРСР, зрозуміло, ніяк. Тож сказали "йєсть!" і стали підтримувати температуру реактора. А що таке - прискорено охолоджували, а потім - прискорено підігрівать? Ось якесь "слабоє звено" і не витримало... А тут ще й автоматика захисту і охолодження реактора працювала у експериментальних режимах! Ну і далі там в двох словах описувалось, що ж там таке "сламалось" - найвірогідніше, що якась із водяних труб розірвалась (пам’ятаємо, так, що ж там десь біля 60 атмосфер тиск!) і вода під великим тиском попала у активну зону реактора і в результаті був не повноцінний атомний вибух, а так званий "тепловой хлопок", який, власне, і зруйнував активну зону.
Ну а далі вже був різновид вибуху високорадіоактивних речовин, але все ж не атомний вибух - якби був справді атомний вибух, то... можна лише уявити потужність вибуху півтори сотні тон радіоактивних матеріалів! Для порівняння - атомна "Кузькіна мать" Хрущова, найпотужніша в історії людства атомна бомба, мала вагу 26,5 тон.
От вам і "бабах" планетного масштабу!
-----
Повідомлення редагувалося 3 разів. Останнє редагування: crok (12 серпня 2017 р., 06:16:48)
Перегляд теми: 'Чернобыль. Причины и последствия (почему забыт Чернобыль?)'
CTAC
Ветеран
Orynka
Форумчянин
