Минулого вівторка представників усіх прилуцьких ЗМІ запросив на брифінг міський голова Юрій Беркут.

“З огляду на ті події, які останнім часом відбуваються у нашому місті, активність, яку сьогодні демонструють певні політичні сили, а також зважаючи на те, що об’єдналися діаметрально протилежні по своїй суті, філософії і програмах політичні сили, я не маю права мовчати... У нашій політиці об’єднуються, як правило, “ПРОТИ”, і ніколи не об’єднуються “ЗА”. А між тим, конче необхідно об’-єднуватися “ЗА” – для розбудови нашого міста, надходження нових інвестицій, задля того, щоб були кошти на виплату заробітної плати. Прикро, однак деякі керівники депутатських фракцій, представлених у міській раді, далекі до такого об’єднання...”, - так розпочав свій брифінг Юрій Беркут, пояснюючи мету згаданого заходу.

“ВЕРХИ” НЕ МОЖУТЬ... ЧИ НЕ ХОЧУТЬ?

Дефіцит коштів – проблема з проблем, яка назрівала впродовж останніх п’яти – шести років у Прилуках. Про це повідомив Ю. Беркут, нагадавши, що фінансові надходження та призначення, які делегує і затверджує Верховна Рада, узгоджуючи це з розрахунками Мінфіну, в жодному разі не задовольняють місцеві потреби.

- Ще на початку року ми говорили, що дефіцит коштів складає близько 22 – 24 мільйонів гривень. Ця цифра для Прилук актуальна і сьогодні. Місцеві представники деяких політичних сил згадували прізвища відомих депутатів, нагадуючи про допомогу, яку надавали останні... Я звертався до декого з народних обранців із відповідним проханням. І тоді, коли вони допомагали, я про це говорив! Але щодо фінансової підтримки нашого міста, то... нам ніхто не допомагає, окрім губернатора Володимира Хоменка, - зазначив Ю. Беркут. – Наприклад, учора я спілкувався по телефону із губернатором, повідомив йому про фінансову проблему. Володимир Миколайович пообіцяв посприяти і наголосив, що він готовий прийняти відповідну допомогу від народних депутатів, аби допомогти виплатити заробітну плату працівникам бюджетної сфери Прилук.

Під час брифінгу було озвучено і приблизну суму коштів, необхідних на виплату зарплатні прилуцьким бюджетникам - 700 тисяч гривень. Де їх брати? Питання поки що без відповіді: адже чинне вітчизняне законодавство вичерпало ліміт традиційних позичок, а “верхи” допомагати не поспішають.

“ТУАЛЕТНА” ІСТОРІЯ ЗІ СПОНСОРСЬКИМ ДУХОМ

... Вона триває вже рік. А розпочалася зі спорудження внутрішньої вбиральні у школі №7 коштом двох місцевих спонсорів. Подейкують, що на цю благородну справу добродії витратили кількасот тисяч гривень. Здавалося б, справа не варта виїденого яйця. Дітворі тепер не доведеться справляти свої потреби на холоді, їхнім батькам – хвилюватися за здоров’я своїх чад. Якби ж то так! Виявляється, санітарно-епідеміологічна служба й до сьогодні не дала дозвіл на експлуатацію туалетного приміщення. Чому так? Адже внаслідок перепланування харчові продукти для шкільної їдальні працівники тепер заносять тільки через... новий туалет.

- На жаль, у спонсорів не знайшлося п’яти тисяч гривень для того, аби зробити окремі двері у їдальню. Щоб продукти заносили так, як цього вимагає санітарно-епідеміологічна станція. Адже там, де заносилися продукти до їдальні, зараз – туалет. На жаль, міська рада не може виділити на об’єкт, який будується, такі гроші. Адже це буде нецільове використання, - розповів мер Прилук журналістам.

Ю. Беркут згадав і.. про басейн:

- Де він? Адже мене про це запитує громада, яка чула відповідні обі-цянки з вуст прилучан, котрі претендували на звання меценатів. Отож я їх ще раз запитую: де басейн? Де високі меценатські пориви?

ДОЛЮ ЛЕНІНА ВИРІШАТЬ ДЕПУТАТИ

Юрій Беркут висловив свою думку і стосовно пам’ятника Леніну, що височіє на міській площі:

- Якщо ми хочемо відкрити історію, а не прикриватися нею, то потрібно звільнити центральну площу Прилук від пам’ятника Володимиру Іллічу. Мова йде не про ЗНЕСЕННЯ, а про ПЕРЕНЕСЕННЯ. Це – різні речі... Відповідно до законодавства у нас є рада старійшин, яка складається з шанованих у місті людей – тих, котрі були керівниками підприємств, установ та організацій, отримували заслужені нагороди від держави. Тож рада старійшин одноголосно проголосувала за те, щоб перенести пам’ятник Леніну на інше місце... Громадська рада, розглядаючи питання про благоустрій та реконструкцію центральної площі міста, ухвалила рішення про перенесення згаданого пам’ятника. Наступний етап – ухвалення рішення депутатами міської ради... Як вони вирішать, так і буде.

Олена ЯБЛУНЕВА.

Ще в 1986 році, коли вибухнув реактор на Чорнобильській атомній електростанції, японці попереджали: найгірші наслідки цього лиха Україна відчує через двадцять років. Песимістичні прогнози японських фахівців справдилися: пожинаючи плоди тієї страшної аварії, сьогодні ми констатуємо ріст захворюваності на рак. На превеликий жаль, Прилуки не є винятком із цього сумного загальноукраїнського правила, про що в інтерв’ю розповів завідуючий онкологічним відділенням Центральної міської лікарні Віктор Кононенко.

- А Ви можете, якщо це не таємниця, назвати якісь конкретні цифри?
- Звісно, можу. Таємниць зі статистики онкозахворюваності ніхто не робить. Навпаки, ми стараємося оприлюднювати такі дані, щоб спонукати прилучан краще слідкувати за своїм здоров’ям і не відкладати візитів до лікарів. Тож перейдімо до цифр. Протягом січня-вересня 2009 року в Прилуках зареєстровано 150 онкохворих (за аналогічний період минулого року – 139). За дев’ять останніх місяців захворюваність на рак у Прилуках зросла на 1,5% і склала 245,1 випадки на 100 тисяч населення, тоді як в аналогічному періоді торік - 238,6. Також збільшилося число хворих працездатного віку. З початку 2009 року в Прилуках виявлено 75 таких хворих проти 46 у минулому. Як бачите, тенденції доволі тривожні. Хворих на рак у Прилуках усе більше й більше. Хоча, слід відзначити, помирає їх менше. У нашому місті показник смертності від раку постійно знижується. Наприклад, торік він був нижчий за середньообласний на 13,4%.
- За рахунок чого вдається зменшити смертність?
- Ми все частіше виявляємо рак на ранніх, першій-другій, стадіях. І це, за умови вчасного лікування, запорука успішної боротьби з хворобою. За останні п’ять років у Прилуках на 5,9% скоротилося число онкохворих, котрі після лікування прожили менше року. До року у Прилуках помирає 25,9% хворих на рак, а в середньому по Чернігівській області – 32,5%. Якщо говорити про п’ятирічну виживаність (зазвичай фахівці орієнтуються саме на цей показник), то торік у нашому місті вона становила 57%, а по області – 58,3%. За дев’ять місяців поточного року п’ятирічна виживаність у Прилуках дійшла до 58%.
- Вікторе Володимировичу, а який рак найгірше піддається лікуванню?
- Зараз вони всі лікуються непросто. Але найгірше піддаються лікуванню рак підшлункової залози, третя стадія раку легень та шлунково-кишкового тракту.
- І наскільки вони поширені в Прилуках?
- За дев’ять місяців 2009 року в структурі захворюваності по Прилуках на першому місці рак прямої кишки, на другому – рак шлунку, на третьому – рак шкіри. Зверніть увагу: досі раку шкіри у трійці лідерів не було.
- Які ресурси має онкологічне відділення Центральної міської лікарні, щоб надавати допомогу на сучасному рівні?
- У нас покращилася матеріально-технічна база. Завдяки Почесному громадянину міста, народному депутату України Валерію Олександровичу Дубілю уже місяць працюємо з приставкою до апарату УЗД по обстеженню щитовидної та молочної залоз. Є надія, і небезпідставна, що вже наступного року матимемо скопічну апаратуру для обстеження шлунково-кишкового тракту. Кадрами відділення забезпечене повністю. У нас три лікаря хірурга-онколога вищої кваліфікаційної категорії: я, Валерій Миколайович Пашук та Володимир Петрович Ляшенко.
- Відгуки пацієнтів про медперсонал онковідділення якнайкращі, а от до приміщення, у якому воно знаходиться, є претензії. Кажуть, давно треба зробити капітальний ремонт. Колись-таки це станеться?
- Наразі власними силами відремонтували усі шість палат відділення і роздатку. Відремонтовані дві операційні та перев’язочна. А що стосується усього приміщення онкологічного відділення, то за планом уже в 2010 році на нього чекає капітальний ремонт із заміною мереж водопостачання, водовідведення, теплопостачання, вікон та дверей.
- Вікторе Володимировичу, існує багато тяжких хвороб, але людей, що б їм не говорили, найбільше лякає рак. Почувши такий діагноз, деякі взагалі опускають руки і перестають боротися за життя…
- Рак – не вирок. І це не пусті слова. Якщо хворобу виявлено на ранніх стадіях, якщо її одразу ж проліковано, то людина повертається до повноцінного життя і нерідко живе дуже довго. Подібних прикладів у моїй 32-річній практиці хірурга-онколога безліч. Якось до мене потрапив чоловік з раком уже третьої стадії. Пухлина вразила два органи – шлунок та кишечник. Довелося видалити дві третини шлунка й більшу половину товстої кишки. Було це понад двадцять років тому. А мій пацієнт і досі живе й здравствує. Тому не треба боятися і впадати у відчай. Насамкінець хочу дати читачам «Града» кілька порад. Головне – вчасно проходьте онкопрофогляди. Якщо у вас раптом збільшилися лімфовузли, на шкірі з’явилися новоутворення – негайно звертайтеся до онколога. По можливості уникайте стресів, відмовтеся від паління та копченостей, їжте якомога менше «хімії», не зловживайте алкоголем. Одним словом, не нехтуйте своїм здоров’ям і не запускайте проблем із ним.