Напередодні Великодня в міській бібліотеці для дітей відбулося відкриття фотовиставки Володимира Степановича Яковенка , яка мала назву « Наші святині»

В невеликій виставковій залі звучала музика Бортнянського і Веделя , а учні 3-«А» класу середньої школи № 7 з непідробною цікавістю споглядали світлини та слухали розповідь ведучої:

- Звичайно вас цікавлять дива ! Але їх не треба шукати в невідомих краях. Вони зовсім поруч - у чудових храмах нашого краю! Ніде не зібрано стільки прекрасного , як у них . У церквах найвищі здобутки духовності , а також архітектури і малярства. В Густинському монастирі був написаний прецікавий Густинський літопис, творилася церковна музика , працювали побожні люди. А скільки дивовижних переказів, чудових пригод пов»язано з храмами .

Ще не так давно на Прилуччині можна було почути легенду про самотнього білявого юнака , який навідувався до старої кам»яної каплички на стрімкому удайському березі під Замостям .Там він довго молився, благаючи Бога зглянутися над многостраждальною Україною, її колись вільним козацьким народом, над рідними, які гинуть в неволі на чужині. Старі діди розповідали навіть, що напівзруйновану капличку відбудував своїми руками саме цей юнак , якого звали Яким Горленко . Згодом він став намісником найбільшого монастиря Російської імперії - Троїцько- Сергієвської лаври, потім був висвячений на єпіскопа Білгородського і нині відомий всьму православному світові як Святитель Іосаф Білгородський. Як за життя так і після смерті в народі вважають його святим .

Сьогодні ми говоримо про храми нашого міста. І не лише говоримо, а й споглядаємо ці чудові фотокартини, які свого часу зробив добре знаний на Прилуччині і далеко за її межами фотограф Володимир Степанович Яковенко. Нажаль трагічна випадковість обірвама життя майстра ,його нині немає з нами, але лишилися чудові знімки, на яких гордовито і величаво підносяться маківками куполів у небо Прилуцькі собори та церкви .»

А далі мова йшла про добре знані церкви міста - Іванівську , Спасо- Преображенську Миколаївську , Пантелеймрнівську, Стрітенську , Трьохсвятительську, церкви Густинського монастиря їх історію, сьогодення і майстерність фотохудожника .



На відкриття виставки організатори запросили дружину Володимира Степановича Людмилу Василівну. Під час перегляду виставки я мала можливість поспілкуватися з пані Людмилою .

Людмило Василівно , скажіть будь- ласка , коли і як робилися ці фотографії ?

-Володимир Степанович не ставив собі за мету створити цикл робіт для виставки . Це знімки різних років , зроблені в різні пори року і за різних обставин . Є унікальні , як от скажімо Трьохсвятительська церква на Кустівцях . Цей знімок Володимир Степанович робив з даху колишнього профілакторію « Нафтовик». І тому він має такий незвичний ракурс. Є добере знані прилучанами , бо виставлялися на виставках різних рівнів . Я вдячна організаторам виставки за те , що напередодні Великодня вони так доречно зібрали всі ці роботи і облаштували виставку .

Чи є друковані фотоальбоми , або книги з фотографіями Володимира Степановича ?

- Видання авторського фотоальбома було мрією Володимира Степановича . На сьогодні його фотороботи вміщено в поетичній збірці « Спалахи « , яка нещодавно презентувалася на сцені Будинку культури та в бібліотеках міста .

Фотограф перш ніж зробити знімок довго придивявся до кожного храму, розпитував про нього в людей , аби зроблений ним кадр відкрив щось гарне , хвилююче, те що западає в душу .Тому не минайте храмів .То дорогоцінні пам»ятники що їх подарували нам наші талановиті прадіди . Храми це місце молитви і спасіння людини .