Ганг впадает в Северное море

«В своiй хатi своя й правда, сила»
Тарас Шевченко

Начавшийся учебный год на Украине особый. Начался он во втором тысячелетии от Р.Х., а заканчивается в третьем, и сразу после выпускных экзаменов в школе и вступительных в вузах Украина отпразднует круглый юбилей -- 10-летие независимости от СССР. 24 августа -- красная дата в украинском календаре. Дни обретения Украиной независимости от Польши в 1654 году, Крыма в 1681 году, Турции в 1774-м, Австро-Венгрии в 1918-м -- черные дни, их в Украине не отмечают.

Новый учебный год для украинской педагогики непростой еще по одной причине. Мировые СМИ о ней уже сообщали, но как-то вскользь и с усмешечкой. Между тем ничего смешного тут нет, ибо речь идет о коренном пересмотре всей мировой истории с географией, где до сих пор не числилась Великая Украина, возникшая в период палеолита (древнего каменного века) и простиравшаяся от Ганга до Рейна, со столицей в Киеве , основанном 25 -- 28 тысячелетий назад.

В течение 55 веков, вплоть до VI века н.э., индо-украинская держава «словно великан, оседлала два континента -- Азию и Европу, север и юг». Завоевав Египет за 33 года до рождения Христа, украинцы оставили египтянам свою праукраинскую культуру и церковные обряды. Кстати, само слово «Украина» в переводе с санскрита (одного из диалектов праукраинского языка, на котором украинский философ и поэт Агастий проповедовал тогда совсем диким индийцам) означает «большая могущественная держава».

Все эти установочные материалы для украинских учителей были опубликованы киевской газетой «Освiта», аналогом российской «Учительской газеты».

Открытия такого масштаба не совершают на пустом месте. И научному прорыву Василия Кобилюхи предшествовали годы неустанного труда скромных тружеников украинской педагогической науки.

Сразу после обретения Украиной независимости в 1991 году среди прочих неотложных дел встал вопрос об учебниках для школы. Издававшиеся в «тюрьме народов» Советском Союзе учебники по истории республик для нового исторического момента явно не подходили.

Однако уже через три года Министерство образования Украины подготовило вполне солидные учебники истории, где текст, как положено, разбит на параграфы, а после параграфов идут вопросы для закрепления пройденного материала.


Вы, наверное, подумали, что львовский этнограф Кобилюха и киевский редактор газеты «Освiта» сошли с ума, когда один написал о Великой Украине, еще 5 тысяч лет назад омывшей свои сапоги в Индийском океане, а другой это опубликовал. Они в своем уме, точнее, на уме. Просто случился катарсис украинской педагогической мысли, шедшей к этому целых 10 лет. Впрочем, это еще цветочки. Следующее поколение юных граждан Украины будет учиться по учебникам Кобилюхи.

Американці назвали кращим українське вино з Коктебеля

"Коктебель" впевнено розширює свою географію на винній карті світу і на цей час поряд з такими відомими виноробними регіонами, як Бордо, Божоле, Ельзас, невеличке кримське селище все частіше згадується, як виробник якісних вин світового класу, повідомляє кореспондент УНН.

За повідомленням, черговий сюрприз українці піднесли виноробному співтовариству в США. У червні в Сан-Франциско відбувся Міжнародний конкурс вин (The San Francisco International Wine Competition), де провідні сомельє країни збиралися вже 13-ий раз. У конкурсі оцінювалися 4539 винних марок від 1400 виробників з 30 країн світу. Незважаючи на жорстку конкуренцію напоїв в Америці, судді високо оцінили кримські вина ТМ "Коктебель".

Вину "Мадера", візитній картці Коктебеля, була присвоєна найвища нагорода конкурсу - подвійна золота медаль (Double Gold). Кримський напій підкорив американських дегустаторів своїми смаковими якостями. Не випадково гурмани називають мадеру "дамським коньяком", адже вона володіє своєрідним і складним букетом, приємною терпкістю і пекучістю, з присмаком розжареного горішка. А її м‘який смак приховує справжню міцність вина. Унікальна "Мадера" виробляється виноробами ТМ "Коктебель" з 1944 року.

Срібну медаль отримало кріплене десертне біле вино "Старий Нектар", що володіє насиченим гармонійним смаком і квітково-фруктовим ароматом з медовими тонами. "Старий Нектар" витримується в дубових бочках не менше 3 років, а після дарує своїм цінителям справжнє задоволення.

Також почесне "срібло" завоювало рожеве напівсолодке вино "Монте Розе". У всьому світі рожеві вина зараз набирають популярність завдяки своєму легкому смаку і чистому аромату з квітковими тонами. Що може бути краще в спекотний літній день, ніж келих охолодженого рожевого вина? Срібна медаль коктебельського "Монте Розе" підтверджує правильність вибору українських споживачів.

Ще одну медаль, бронзову, отримало сухе біле вино "Трамінер". Сорт винограду "Трамінер" - один з найстаріших класичних європейських сортів, які потребують особливо пильної уваги виноробів, що надає вину особливу цінність. Вино має приємну тонку пікантність у смаку і ідеально підходить до рибних страв і морепродуктів.

"Коктебель - унікальний виноробний регіон, де виробляють натуральні вина і коньяки чудової якості… Унікальність подарована Коктебелю древнім вулканом Кара-Даг, який виник 150 мільйонів років тому і збагатив місцеві грунти корисними мінералами. Коктебельські землі вважаються ідеальними для вирощування виноградної лози. Відразу 4 медалі, отримані в США - незаперечна тому підтвердження", - наголосив головний інженер-винороб ТМ "Коктебель" Костянтин Феодосіді.

Американські експерти відзначили, що міжнародний потенціал ТМ "Коктебель" дуже високий. Зараз на її рахунку 122 золотих, 40 срібних, 11 бронзових медалей, завойованих на всіляких українських і міжнародних конкурсах.

УНН Вівторок, 23 липня 2013, 11:53 • Олексій Туманов

LIZARD .

Цитата PolVM:

LIZARD .

шо именно?

Куда делся 1 млн. 437 тыс. 151 украинец Кубани?

По переписи 1926 года на территории будущего Краснодарского края было 1 млн. 580 тыс. 895 украинцев, в 1939-м их там оказалось только 143 тыс. 744 (расчеты российских исследователей по изданиям Всесоюзная перепись населения 1926 г. — М., 1928; Всесоюзная перепись населения 1939 г. Основные итоги. — М., 1992).

Куда делся 1 млн. 437 тыс. 151 украинец? Как считают кубанские исследователи, к этому привели прежде всего коллективизация, репрессии и голод, когда сокращение местного населения (преимущественно украинского) компенсировалось массовыми миграционными потоками из южных и центральных областей России. Так заселяли опустевшие станицы. Вместе с тем мы должны согласиться, что быстрый рост количества русских и соответствующее уменьшение численности украинцев в 30-х годах прошлого столетия в этом регионе связывается и с изменением последними национального самосознания.

Но ведь они сохраняли его почти полтора века! А тут вдруг отказались быть украинцами (те, кто не умер от голода).

Не под влиянием ли целенаправленных антиукраинских репрессий это произошло, начиная с приведенного доноса Проскурина, восклицания на упомянутом ростовском совещании относительно станицы Полтавской и печально известного постановления Кремля от 14 декабря 1932 года?

Ни одна нация в СССР тогда не испытала таких грубых преследований — вплоть до запрета развития ее духовности: постановление от 15 декабря 1932 года за подписями Сталина и Молотова прекращало украинизацию Центрально-Черноземной области, Поволжья, Северного Казахстана, Сибири и Дальнего Востока.

Разве это не прямое свидетельство геноцида украинцев — в придачу к сознательному уничтожению голодом крестьян Украины и Кубани, которым постановлением Кремля от 22 января 1933 года запретили выезжать за продовольствием в другие регионы. Для сравнения: за период с 1926-го по 1939 год население РСФСР возросло на 28%, БССР — на 11%, а в УССР уменьшилось почти на 10%…

Так незамысловато из украинцев на Кубане и Кавказе делали россиян:

Сьогодні вшановують пам’ять загиблих в результаті підриву «Дніпрогесу»

Сьогодні ввечері у Нікополі (Дніпропетровська область) вшановують пам’ять загиблих під час підриву греблі «Дніпрогесу».

Громадяни Нікополя зібралися в старій частині міста, біля пам’ятного знаку «Жертвам політичних репресій в Україні». Акція розпочалась з поминальної служби, - повідомляє Радіо Свобода.

За даними організаторів, рівно 72 роки тому, 18 серпня 1941 року, на виконання наказу Сталіна, підрозділом НКВС було підірвано греблю «Дніпрогесу». Про підрив греблі не було попереджено ні населення ні установи міст і сіл, розташованих на берегах нижче за течією Дніпра, зокрема Нікопольщини, ні навіть командування Південного фронту, відступаючі військові частини якого переправлялись через Дніпро та були розташовані у дніпровських плавнях.


Підірвана хвилину тому гребля «Дніпрогесу»

В результаті підриву 20 тонн вибухівки в греблі з’явився пролом: гігантська хвиля води з великою швидкістю пройшлася плавнями Великого Лугу і забрала життя понад 120 тисяч людей – мешканців прибережних міст і сіл, біженців, поранених з медсанбатів, військових. Знищення греблі лише полегшило німцям, які рвалися до Донбасу, переправитись через обмілілий Дніпро та ускладнило евакуацію, зазначають організатори акції.

Сучасні дослідники твердять, що жодних підстав для підриву греблі на той час не було, оскільки німецькі частини форсували Дніпро в районі Дніпропетровська та південніше Запоріжжя, а їхні основні сили підійшли до Запоріжжя лише через півтора місяця. Упродовж 40 років радянська влада, намагаючись приховати цей злочин, офіційно заявляла, що «Дніпрогес» знищили німці.

unian.net 18.08.2013 19:57

Сколько еще преступлений, Которые наши совершили, а на немцев списали... Еще много чего интересного накопают...

Vitjaz, згадати хоча б ганебну здачу Севастополя! Військ - більше 120, здається тисяч, озброєння - до зубів, всі готові стояти на смерть... а командування втекло ще загодя... А потім всюди радянська пропаганда розповідала, що, мовляв, всі можливості оборонятися були вичерпані...

Не все в Україні так погано, як нам підносять наші кацапські інформаційні агенції!

Военную разведку разочаровал построенный в Казани самолет-шпион
http://www.business-gazeta.ru/article/73320/
Стаття росіян про те, що росіяни не спроможні зробить сучасний літак радіоелектронної розвідки.

І маленька цитата з цієї статті:

И, наконец, если брать научные школы конструирования самолетов, то я бы их сравнил с клубникой, которую надо регулярно пересаживать, обновлять, иначе она перестает плодоносить. Совершенно очевидно, что ильюшинское и туполевское конструкторские бюро это КБ, которые в значительной степени перестали плодоносить. Яковлевское, суховское и даже микояновское КБ находятся в гораздо лучшем положении, хотя и у них огромное количество проблем. Но «Яковлев» спроектировал Як-130 – очень хороший, успешный, мирового уровня учебно-тренировочный самолет. У микояновцев за спиной - корабельный МиГ-29. Суховцы делают истребитель пятого поколения. Но все эти КБ специализировались на боевой авиации, а лучшее КБ, которое могло бы справиться с разработкой пассажирского, военно-транспортного или специального самолета, осталось за пределами Советского Союза, в Киеве – это антоновское КБ. Поэтому, скорее, надо говорить о системном кризисе, системных проблемах.

Тут автор обмовився - не за кордонами Радянського Союзу, звичайно, ні! За кордонами новітньої Російської імперії!

Брати Капранови: «Найбільший комплімент, який отримали від рецензента нашої Мальованої історії був: «відчуваєш гордість за те, що ти українець».

У вересні на Форумі видавців буде представлено «Мальовану історію незалежності України» від братів Капранових. Три з чотирьох слів у назві викликають у мене запитання. Перш за все, чому мальовану?



Мабуть, це найпростіше – тому що мальована інформація легше сприймається. Згадайте, як ми всі у дитинстві любили книжки з картинками і швидко перегортали сторінки, на яких немає діалогів. А комікс, або ж мальована історія, поєднує у собі картинки та діалоги. Ото і вся відповідь.

Тобто це книжка для дітей?

Швидше, для дорослих, щоб вони прочитали її дітям. Заразом і самі розберуться в історії власної держави, бо, як не дивно, власна історія – мало не найбільша загадка для більшості українців. До речі, саме з цього і почалося: син, який готувався до ЗНО з історії, підійшов і запитав: «Батьку, а як усе це можна запам’ятати?» Ми подивилися – лишенько! І справді, офіційна українська історія – це набір князів, гетьманів та письменників, ніяк між собою не пов’язаних, це чорні діри у кількасот років, це білі плями розміром у цілі регіони… Як усе це скласти докупи?

І ви вирішили скласти. Тоді одразу до другого слова у назві. «Історія» - а ви письменники. У чужий город лізете?

Ну, перш за все, дозвольте зауважити, що автором першого підручника з історії України був Пантелеймон Куліш, наш колега за фахом. Так що ми тільки продовжуємо традицію. І потім – що означає «у чужий город»? Ми ж не розкопуємо давніх могил і не беремося тлумачити історичні документи. Ми тільки складаємо відомі факти у зрозумілий і послідовний сюжет. А це і є робота письменника. Якби історики зробили це до нас, ми ніколи не стали з ними конкурувати – а навпаки, купили б таку книжку і подякували щиро.

«Ілюстрована історія України» Грушевського вас не влаштовує?

Та вона й вас не влаштовує. Перш за все, через те, що написана сто років тому, а за цей час відбулися як мінімум дві світові війни, створення і розпад комуністичної імперії, ну і головне – постання незалежної України.

Ловлю за язика і одразу запитую про третє слово у назві. «Незалежності». Чому не історія України? Чому історія незалежності?

Тому що це розповідь про те, як українці будували свою державу. Ми не пишемо про те, чи ми слов’яни, чи арійці, чи скіфи, чи європейці, чи азіати. Залишимо це іншим. Нас цікавить просте запитання: чому тисячі і тисячі українців гинули за право жити своїм власним законом, власним розумом і самим порядкувати на своїй землі? Якщо, як твердить радянська історія, з часів Русі у нас не було власної державності, то яким чином в людях тисячу років трималася ідея незалежності? Мали б давно забутися і змиритися.

А що, державність була?

Ну, як мінімум, Гетьманщина. Не кажучи вже про УНР. Власне, про це і йдеться у нашій книжці. От вам історичний феномен. Закарпаття відійшло від України ще за Ярослава Мудрого і з того часу не було у складі жодного українського державного чи навіть автономного формування. І раптом, майже за тисячу років бабах – виникає Карпатська Україна. Зверніть увагу – не Русь (як за Ярослава), а саме Україна. Прості сільські дядьки гинуть за Україну – а це не жарти, Тиса, кажуть, червоною була від їхньої крові. Гинуть за державу, про яку тисячу років не чули, яка лежить за горами. Чим це можна пояснити?

Не знаю. Може, їх політики надурили?

Версія модна, але цілком фальшива. У ті часи не було зомбоящика, та й політики були трохи інакші – одним словом, якби у людей в головах не сиділа ідея, вони б не пішли проти регулярної армії. Це, нагадаємо, не студенти, які схильні до радикалізму та гасел – це селяни, найконсервативніша частина населення.

Згоден, загадка є. І вам вдалося її розгадати?

Розгадати її не так складно – якщо ми розставимо події у часі, не будемо ігнорувати цілі регіони та епохи, а просто напишемо, що і де було, то дійдемо фантастичних відкриттів – наприклад, що «Руська Трійця» у Галичині та Котляревський з Квіткою на Слобожанщині, були сучасниками і робили одну справу, не домовляючись та без команди. І що Довбуш та Залізняк воювали проти загарбників одночасно – кожен проти своїх, кожен на своїй території, не змовляючись. Якщо ми будемо виходити з того, що українці – єдиний народ, який живе власними ідеями, власною місією, то й загадки всі зникнуть самі собою.

Ну гаразд, а Крим? Особлива територія з особливим народом. Одвічний ворог.

Власне. Уявіть, що ви – кримськотатарський хлопець, громадянин незалежної України. Приходите до школи, і на уроці історії вам дохідливо пояснюють, що ви – одвічний ворог України. Подобається?

Не дуже.

Отож. Це все одно, як комуністи оголосили кримських татар «народом-зрадником». Але ж ми не комуністи і, по-перше, розуміємо, що не буває народів-зрадників, а по-друге, ми із кримськими татарами живемо в одній державі, а значить і історія у нас має бути спільною – або доведеться писати окремі підручники для татар, де розповідати, що українці – їхні одвічні вороги.

То що ви пропонуєте, переписувати історію?

У жодному разі! Те, що кримські татари пліч-о-пліч з козаками воювали під час Хмельниччини, не заперечують навіть радянські підручники. І те, що всі наші перемоги були здобуті у союзі з Кримом – теж факт. Так само, як і те, що при розриві цього союзу виникало Берестечко. Значно менш відомим є те, що гетьман Михайло Дорошенко за п’ятдесят років до того уклав із кримським ханом договір і козаки разом із кримськими татарами захищали Крим від калмиків, воювали за його незалежність з турками, а після поразки два кримські хани з військом відсиджувалися на Січі. А ви кажете – одвічні вороги. Хмельницький називав Тугай-Бея «мій брат, моя душа». І Виговський під Конотопом, і Петро Дорошенко, і Орлик воювали в союзі із кримськими татарами. Інша справа, що це намагалися приховати радянські історики, як і той факт, що Москва платила Криму данину від часів Івана Грозного аж до царя Петра. Так що тут не треба нічого переписувати. А просто на хвилинку пересісти до Бахчисараю і спробувати уявити історію з точки зору кримських татар.

І ви пересіли?

Пересіли. І вперше створили спільну українсько-кримськотатарську історію. Навіть не дві паралельні, а просто одну історію одної української нації. Те, що древляни убили Ігоря, не робить поліщуків та киян непримиренними ворогами. А те, що Хмельницький штурмував Львів, не перетворює на ворогів черкащан та галичан. Усі усобиці мають залишитися в минулому. До речі, у книжці окрім кримських татар ми згадали й інші корінні народи України – греків, караїмів, євреїв, гагаузів, кримчаків, циган, болгар, – коли вони з’явилися на нашій території. Бо Україна – багатонаціональна країна і кожна з національностей повинна відчувати себе частиною єдиної української нації.

Добре. Переконали. І наскільки великою вийшла ця спільна історія, в якій є про всіх?

Вісімдесят сторінок.

Скільки???

Вісімдесят. А точніше, 78, якщо відняти титул і технічну сторінку. Від Трипілля до Незалежності. Разом із мальованими історіями, текстом та мапами.

Неймовірно! А що, там і текст є?

Так, кожна епоха має текстовий опис, два комікси, які ілюструють найяскравіші події, портрет головної персони – наприклад, Ярослава чи Хаджи Ґерая. До речі, портрети малював Юрко Журавель, за сумісництвом лідер групи OT VINTA, а над коміксами працювали художники з Миколаєва, Чернігова, Дніпропетровська, Вінниці і Львова. Така собі збірна усіх земель. Одразу зауважимо, що текст книжки перевіряли і рецензували авторитетні науковці – професори, кандидати наук, історики, філософи і культурологи. Подяки їм висловлено в кінці книжки. Так що жодної самодіяльності. Ми принципово не користувалися екстравагантними теоріями – наприклад, про аріїв-оріїв – і не тому, що не довіряємо, а тому, що історія незалежності України цілком зростається і без них. Вона не потребує фантазій і припущень. Відомих фактів цілком досить, щоб пишатися своїм минулим і своєю країною. До речі, найбільший комплімент, який ми отримали від рецензента був: «відчуваєш гордість за те, що ти українець».

Ну, на цій мажорній ноті можна і завершувати розмову. Бо якщо у нас нарешті з’явиться книжка, прочитавши яку, будеш пишатися тим, що ти українець… Значить не все втрачено.

Все тільки починається. Історія без шмарклів, без чорних дір і білих плям, без фантазій і натяжок. Історія, яку можна читати без брому і без антибіотиків. І до речі, її створили не ми, а наші прадіди і їхні прадіди, і прадіди їхніх прадідів. Саме вони збудували державу, яку передали нам, а ми передамо нашим дітям.

Розпитував Олекса Вертипорох
culture.unian.net 05.09.2013 11:26

Успешные стрельбы ЗРС С-300ПС в Казахстане подтвердили высокое качество ремонтных работ Укроборонсервиса

ЦАМТО, 11 сентября. В Приозерске (Республика Казахстан) 5 сентября состоялись испытательные стрельбы дивизиона ЗРС С-300ПС Минобороны Казахстана. Данные комплексы прошли капремонт с продлением ресурса на мощностях ГП «Укроборонсервис» (входит в состав ГК «Укроборонпром»).



В июле 2013 года ЗРС С-300ПС были доставлены на территорию Республики Казахстан.

Стрельбы прошли на полигоне Сары-Шаган в рамках учений под руководством министра оборони Республики Казахстан Адильбека Джаксыбекова. Все четыре ЗУР поразили назначенные цели.

При испытаниях ЗРС С-300ПС для выдачи целеуказаний использовался командный пункт системы (КПС), который ранее прошел капитальный ремонт в Украине. КПС сработал безукоризненно, подтвердив высокий уровень проведенных украинской стороной работ.

А. Джаксыбеков высоко оценил качество ремонтных работ, проведенных специалистами ГК «Укроборонпром» в интересах Министерства обороны Казахстана. Он подчеркнул, что Астана заинтересована в расширении сотрудничества с Украиной в военной сфере и будет его активно развивать.

Испытания ЗРС С-300ПС проходили в рамках реализации контракта, подписанного в июле 2012 года между ГП «Укроборонсервис» и Министерством обороны Казахстан. Контракт предусматривает капитальный ремонт дивизиона ЗРС С-300ПС с продлением ресурса на 5 лет (5 тыс. часов). В феврале 2013 года казахстанская сторона провела предварительную инспекцию на территории Украины. В ближайшее время будут подписаны акты приемки.

Сообщение размещено в открытом доступе на сайте ГК «Укрспецэкспорт».
11.09.2013
Права на данный материал принадлежат ЦАМТО
Материал был размещен правообладателем в открытом доступе.