КОЖНА ЛЮДИНА ЗАСЛУГОВУЄ НА ДОСТОЙНЕ ЖИТТЯ І ПАМ’ЯТЬ НАЩАДКІВ...
..Так уже склалося, що про роботу ТОВ “Ритуальні послуги” мало пишуть. Через специфіку діяльності цього товариства, спрямовану на те, аби достойно і з дотриманням відповідних традицій провести покійника в останню путь. І не тільки. Адже до компетенції працівників “Ритуальних послуг”, належить виготовлення хрестів та пам’ятників, а також, відповідно до угоди з прилуцькою міською радою, - прибирання діючих прилуцьких кладовищ. Між іншим, підприємство започаткувало свою діяльність як самостійна структура у 2001 році, відокремившись від виробничого управління комунального господарства міста Прилуки. Відтоді воно надає ритуальні послуги, а також виготовляє та реалізовує ритуальні товари і пам’ятники.
15 березня працівники згаданого товариства, як і всі комунальники України, відзначали своє “професійне” свято (за традицією воно припадає на третю неділю весняного місяця). З цієї нагоди ми поспілкувалися із директором ТОВ “Ритуальні послуги” Іваном Руденком і ширше дізналися не тільки про послуги, а й про сьогодення згаданого підприємства, колектив.
- Іване Григоровичу, а скільки працівників налічує ТОВ “Ритуальні послуги”?
- Їх кількість залежить від сезону і в теплу пору року досягає 25 чоловік. Це пов’язано із певними виробничими процесами. Приміром, пік на замовлення пам’ятників припадає на весняно-літній період та осінь. Тоді ж існує регулярна необхідність вивозити непотріб із кладовищ, наводити там відповідний лад. Потреба у кадрах назріває сама по собі... Треба сказати, що усі наші працівники – люди сумлінні і добросовісні, які відносяться до своєї роботи досить ретельно. Тому й заслуговують на слова вдячності.
- Чи позначається специфіка роботи на повсякденному існуванні працівників ТОВ “Ритуальні послуги” та їх керівництва?
- Мабуть, ні. На ритм та якість життя будь-якої людини, перш за все, впливає її характер, звички тощо. Організація похоронної процесії для мене і моїх підлеглих – це наша робота, яку повинні виконувати якісно. Тому, щоб зберегти працездатність, мусимо уникати стресів. Але ж усі ми люди: і переживаємо, і співчуваємо...
- Якщо, не приведи, Боже, трапилося непоправне, куди звертатися згорьованим родичам (близьким), аби скористатися послугами товариства?
- Коли людина помирає, її близькі із лікарською довідкою про причину смерті та паспортом небіжчика одразу ж мають звернутися до РАЦСу – для отримання свідоцтва про смерть. Останній документ вони зобов’язані пред’явити нам, якщо вирішили скористатися нашими послугами. До речі, у ТОВ “Ритуальні послуги” існують три приймальні пункти: по вул.. Білецького-Носенка, 7 (це основна територія нашого підприємства з виробничими площами), у приміщенні паталого-анатомічного відділення міської лікарні та по вул. Гімназичній, 94. Зрештою, можна просто зателефонувати за номером 5-31-51. Іноді небіжчик ще за життя висловлює рідним та близьким своє бажання стосовно місця поховання: у межах Прилук чи в якомусь іншому населеному пункті. Тому, виконуючи замовлення, наші працівники не раз виїздили у села Прилуччини чи взагалі, до іншого району, області.
- Відомо, що у ТОВ “Ритуальні послуги” налагоджене виробництво супутніх товарів...
- Так, на підприємстві функціонують кілька цехів. В одному із них виготовляємо дерев’яні труни та хрести, в іншому – пам’ятники: гранітні та з мармурової крихти. Також маємо цех по виготовленню штучних та “живих” вінків на похорони, офіційні заходи... До речі, нині зріс попит на вироби з використанням штучної хвої (вона міцніша і довговічніша). Тож доводиться самим виробляти таку хвою. Для цього закуповуємо поліетиленову та поліестерну плівку і за відповідною технологією накручуємо її на дріт. А от штучні квіти закуповуємо. До слова, основні виробники цих квітів знаходяться у Польщі, Туреччині та Китаї. Причому, останні – найщедріші: квіти, виготовлені у Польщі, у 2 – 3 рази дорожчі за китайські, але якісніші.
- Які ще послуги, окрім ритуальних, надає товариство?
- На підприємстві є транспортний цех, у якому три автокатафалки, пасажирський автобус, а також екскаватор-завантажувач і самоскид. За допомогою двох останніх транспортних агрегатів вивозимо сміття із цвинтарів і, виконуючи відповідні замовлення, копаємо траншеї, рови тощо.
- До речі, про прилуцькі кладовища... Які роботи виконують там працівники підприємства?
- Відповідно до угоди з міською владою, крім вивезення сміття, приводимо усі міські діючі цвинтарі в ошатний стан, ремонтуємо доріжки, огорожу тощо... Щоправда не маємо права прибирати занедбані могили, оскільки усі намогильні споруди, відповідно до законодавства, є чиєюсь приватною власністю. І гірко стає, що той “хтось” через власну байдужість отак по-блюзнірськи ставиться до пам’яті близької людини, ігнорує найсвятіший свій обов’язок: прибрати оцю невеличку територію поховання – півтора на два двадцять. Тому іноді доводиться вже нам дослухатися до голосу совісті й тихцем прибирати чужу могилу. Узимку ж наші працівники розчищають доріжки та алеї кладовищ від снігу. Один із обов’язків, покладених на підприємство місцевою владою, – проводити на вічний спочинок людей, що опинилися без дому та сім’ї. У міському бюджеті передбачені відповідні кошти на труну, автокатафалк, копання могили, оплату відповідної праці тощо. Тож всупереч припущенням деяких прилучан про те, що бомжів, як правило, відправляємо до свого вічного пристанища у поліетиленових мішках, зазначу: не в мішках, а в дерев’яних трунах... За державні кошти хоронимо учасників бойових дій у період Великої Вітчизняної війни..
- Чи змінилося щось за останній час на ринку ритуальних послуг? Які тепер смаки у замовників?
- Складно сказати, адже в кожного – свій гаманець. Комусь по кишені – труна із тополі, оббита простою тканиною, а дехто може розкошелитися і на лаковану, виготовлену із сосни чи дуба. Зазвичай, замовляють труни, оббиті атласною або велюровою тканинами бордового, синього чи коричневого кольорів (чорний давно вже не в моді). Продовжують надходити замовлення на траурні вінки та кошики, обрамлені чорними стрічками з відповідними написами. До речі, про написи. Іноді доводиться пояснювати клієнтові, що писати на стрічці прізвище небіжчика – не зовсім коректно, доречніше вказати його ім’я та по-батькові. Пам’ятаю випадок, коли проводили на вічний спочинок одного з “братків” (це було кілька років тому): його друзі зробили оригінальне замовлення у вигляді величезного вінка вагою близько центнера з написом на стрічці величезними літерами: “Дорогому другу від БРАТВИ”....
Люди купують траурні хустки, косинки, шарфи, лампадки, свічки тощо. Дуже популярні пам’ятники з мармурової крихти із гранітною вставкою, на якій – фото і відповідний напис...
- Чи траплялося працівникам “Ритуальних послуг” робити ексгумацію трупів?
- Не часто. Зазвичай, раз чи двічі на рік. узагалі-то прах померлого турбувати не годиться, проте, якщо виникає у родичів така необхідність, то... На приклад, одній жінці два роки поспіль снилася її покійна мама і докоряла, що донька поховала її далеко від церкви. Згаданому добродію ми допомогли. Звісно ж, після того, як він оформив відповідні документи...
- Іване Григоровичу, послуги, які надає очолюване вами товариство, - вельми специфічні. Що змусило Вас зайняти керівну посаду? І чи не жалкуєте?
- Мабуть саме життя. Я навчався спочатку у Прилуцькому агротехнікумі, який закінчив із відзнакою. А далі – у Київський політехнічний інститут і Сумський державний університет . За однією зі спеціальностей я ... шахтар. Щоправда, працювати у шахті не довелося, але ж під час практики щодня спускалися разом із одногрупниками у забій. У шахті – суцільний морок, постійні вологість, вода і протяги. Тож коли піднімаєшся “на-гора” і бачиш білий світ, виникає враження, що ти народився заново... Доля розпорядилася так, що повернувся до свого рідного міста, працював у “комунальній” сфері. Тому коли постало питання перейти на посаду директора “Ритуальних послуг”, не вагався. Адже робота цього підприємства – важлива. Закон буття не перепишеш: люди народжуються і помирають... А відтак їх потрібно проводити на вічний спочинок, причому – так, як вимагають відповідні традиції та звичаї. На це заслуговує кожна людина. І на вічну пам’ять у серцях сучасників та нащадків.
Вела розмову Ольга ІВАНЧЕНКО.
17.03.2009 газета «Прилуччина»
http://pryluky.org
Перегляд теми: 'Новости города. (Все свежое сюда.)'
Emigrant
Авторитет
Helen
Блукаюча зірка 
і людям приємно подарувати комусь букетик! 
