Автор | Автор |
---|---|
crok 13 вересня 2013 р., 14:42:47 Тема: ПРАВДА ПРО УКРАИНУ | Успешные стрельбы ЗРС С-300ПС в Казахстане подтвердили высокое качество ремонтных работ Укроборонсервиса
ЦАМТО, 11 сентября. В Приозерске (Республика Казахстан) 5 сентября состоялись испытательные стрельбы дивизиона ЗРС С-300ПС Минобороны Казахстана. Данные комплексы прошли капремонт с продлением ресурса на мощностях ГП «Укроборонсервис» (входит в состав ГК «Укроборонпром»). В июле 2013 года ЗРС С-300ПС были доставлены на территорию Республики Казахстан. Стрельбы прошли на полигоне Сары-Шаган в рамках учений под руководством министра оборони Республики Казахстан Адильбека Джаксыбекова. Все четыре ЗУР поразили назначенные цели. При испытаниях ЗРС С-300ПС для выдачи целеуказаний использовался командный пункт системы (КПС), который ранее прошел капитальный ремонт в Украине. КПС сработал безукоризненно, подтвердив высокий уровень проведенных украинской стороной работ. А. Джаксыбеков высоко оценил качество ремонтных работ, проведенных специалистами ГК «Укроборонпром» в интересах Министерства обороны Казахстана. Он подчеркнул, что Астана заинтересована в расширении сотрудничества с Украиной в военной сфере и будет его активно развивать. Испытания ЗРС С-300ПС проходили в рамках реализации контракта, подписанного в июле 2012 года между ГП «Укроборонсервис» и Министерством обороны Казахстан. Контракт предусматривает капитальный ремонт дивизиона ЗРС С-300ПС с продлением ресурса на 5 лет (5 тыс. часов). В феврале 2013 года казахстанская сторона провела предварительную инспекцию на территории Украины. В ближайшее время будут подписаны акты приемки. Сообщение размещено в открытом доступе на сайте ГК «Укрспецэкспорт». 11.09.2013 Права на данный материал принадлежат ЦАМТО Материал был размещен правообладателем в открытом доступе. |
crok 13 вересня 2013 р., 14:25:18 Тема: ПРАВДА ПРО РАСЄЮ | Як відомо, Росія була ініціатором створення блоку ШОС (Шанхайська організація співробітництва) на противагу НАТО. Сама Росія на всіх рівнях активно заперечує той факт, що це - противага НАТО. Що ж це таке і яке, насправді, місце там займає Росія?
ШОС - «китайское НАТО»? 13 сентября лидеры стран Центральной Азии встретятся на заседании Шанхайской организации сотрудничества (ШОС) в Бишкеке (Кыргызстан). Внутри этой организации лидером является Китай. ШОС, ранее известная как «Шанхайская пятерка», состоит из крупных (Китай и Россия) и мелких игроков (Казахстан, Кыргызстан, Таджикистан и Узбекистан). В рамках этой организации обсуждается множество вопросов, начиная от китайских трубопроводов и кончая безопасностью в Афганистане. В настоящее время блистательный «Господь и Учитель» китайский лидер Си Цзиньпин совершает поездку по странам Центральной Азии, чтобы триумфально возвратиться в Пекин. В каждой стране он призывает к верховенству закона и обещает предоставить странам-членам ШОС 30 тыс стипендий для студентов, желающих обучаться в Китае. В самом деле, ШОС это не просто встреча стран-единомышленников, это шанс для Китая показать свое очарование. Самым ярким признаком того, что кроме Китая и России другие страны являются лишь показухой, стало то, что на недавно прошедших военных маневрах на Урале участвовали только китайские и российские войска, что дало повод спросить: «а где же остальные страны?». Тем не менее, нет нехватки в странах, желающих присоединиться к ШОС. Это Индия и Пакистан (имеют статус стран-наблюдателей) и Турция, чей премьер-министр Тайип Эрдоган как-то пошутил, что его страна откажется от вхождения в Евросоюз ради членства в ШОС. Несмотря на казалось бы невинный комментарий турецкого лидера, эти слова вызвали обеспокоенность в некоторых кругах. ШОС объявила своим врагом «три зла» - терроризм, сепаратизм и экстремизм. По мнению некоторых экспертов, под флагом «борьбы с терроризмом» на самом деле нарушаются права человека и оправдываются внутренние репрессии в этих странах. Являясь самой мощной страной ШОС Китай имеет право формировать внутреннюю политику во всей Центральной Азии. Среди этих стран в некоторой степени «частично свободным» может считаться лишь Кыргызстан, в остальных странах наблюдается неприкрытый авторитаризм. Когда весь остальной мир обеспокоен бесконечным применением пыток в Казахстане и тюремным заключением в Кыргызстане Азимжана Аскарова (этнический узбек и защитник прав человека, осужден к пожизненному заключению - прим. «ВП»), Китай уделяет главное внимание экономическим связям, а не гуманитарным вопросам. В настоящее время Китай смотрит на ШОС как на новый «Шелковый путь». Поражает размах китайских инвестиций в Казахстане, в том числе последний контракт на скупку 8,4% акций каспийского нефтяного месторождения Кашаган на сумму 5 млрд долл США. Дело в том, что Центральная Азия имеет решающее значение для Китая в диверсификации поставок нефти. Хотя некоторые аналитики считают, что ШОС создан как противовес НАТО, будущее организации является неопределенным, возможно, в значительной мере даже для ее членов. Время от времени они, кажется, собираются лишь для того, чтобы напомнить миру о существовании ШОС. Пока весь мир воспринимает легитимность и актуальность организации исключительно в связи ростом влияния Китая в Центральной Азии. vpk.name 11.09.2013 Права на данный материал принадлежат «Военный паритет» Материал был размещен правообладателем в открытом доступе. |
crok 10 вересня 2013 р., 00:57:54 Тема: ПРАВДА ПРО РАСЄЮ | Росія з кожним роком втрачає свою військову міць. І це не моя вигадка.
Ось факти: http://vpk.name/news/96422_Ispyitaniya_Boreev_priostanovili_izza_neudachnogo_puska_Bulavyi.html Испытания «Бореев» приостановили из-за неудачного пуска «Булавы» Дата - 09.09.2013 У зв’язку із цією статтею я подивився Вікіпедію, що ж то за «Булава» така. І там, у статті про неї я знайшов цікаву статистику: Статистика испытаний советских и российских БРПЛ А там остання колонка - процент успішності пусків ракет. Від самої найпершої радянської до найсучаснішої «Булави» - і він постійно знижується. 100-88-95-85-74-57,9. Найнижча успішність - у найновішої «Булави». Дивлячись на цю статистику розумієш, що трагедія «Курська» у Росії ще повториться, й не один раз! Нажаль... ----- Добавлено 10 сентября 2013 г., 01:09:08: А "наіболєє вєроятний пратівнік" Росії може бути спокійним. До нього не долетить і половина ракет, бо ще ж буде працювати ППО! Хоч і чорний гумор, та все ж доля правди є... ----- Добавлено 10 сентября 2013 г., 15:23:30: Очікується проголошення Ставропольської російської республіки Питання про проголошення Ставропольської російської республіки стане головним на I З‘їзді слов‘ян Ставропілля (Російське народне зібрання), який пройде в крайовому центрі 4 листопада. Про це «НГ» повідомив голова оргкомітету з‘їзду , керівник громадської організації «Російська єдність Кавказу» (РІКА), координатор громадських палат Ставропілля Сергій Попов. Очікується, що у форумі візьме участь близько 500 делегатів. Зараз ведеться активна підготовка з‘їзду, у складі оргкомітету якого - керівники слов‘янських і козачих організацій, представники громадськості та наукових кіл. У їх числі отаман Кавказької козачої лінії Юрій Чурек, екс -мер Будьоннівська керівник Громадської палати міста Микола Лященко, представник регіонального відділення незареєстрованої партії «Нова сила» Андрій Дудінов. «У населення Ставропілля ніхто не запитав їхньої згоди на виведення регіону з Південного федерального округу і переміщення краю в компанію до кавказьких республіках, - каже Сергій Попов. - А тому сьогодні ми повинні жити за образом і подобою сусідніх республік. У них проводяться з‘їзди народів, і у нас теж повинен пройти з‘їзд російського народу. А губернатор Ставропілля має стати таким же лідером свого народу, якими є голови цих суб‘єктів». Організатори з‘їзду стверджують, що Ставропольський край повинен існувати у формі російської республіки у складі Північного Кавказу. Звичайно, законодавчо оформити це непросто, але політику в краї, кажуть вони, необхідно проводити саме під цим кутом. «Ставропольський край, єдиний регіон з Північно - Кавказького федерального округу, не включили у федеральну цільову програму «Південь Росії». Тому дотацій ми отримуємо значно менше, ніж Чечня або Дагестан. А в нещодавно створений Раді при президенті РФ з питань міжнаціональних відносин не було включено жодного ставропольчанина. У той час як представники Краснодарського краю і Ростовської області там є , - каже Сергій Попов. - Складається враження, що Центр сприймає наш край як резерв для розвитку сусідніх кавказьких республік, а не як самостійний суб‘єкт». Як вважає Сергій Попов, внаслідок великого напливу вихідців з Північного Кавказу на Ставропіллі відбувається активне витіснення слов‘янського населення. За його інформацією, більшість приїжджих знаходяться на цих територіях незаконно. «Власність в регіоні активно скуповують вихідці з кавказьких республік, - говорить Попов. - Що стосується місцевої влади, то вона цілком підтримує приїжджих, особливо в східних районах». Попов називає план реалізації міграційної політики в краї сирим, оскільки в ньому немає конкретики. «Потрібно провести ревізію того, чим займаються і де живуть люди, що переїхали на Ставропілля. Це стосується насамперед дагестанців. Як ними використовуються кошари, землі - законно чи незаконно? За офіційними даними, їх кількість збільшилася до 50 тисяч осіб, а за неофіційними - їх вже близько 100 тисяч». При цьому, за офіційними даними, з 1995 року східні райони Ставропілля покинули 25 тис. корінних жителів. Щільність населення знизилася до 14 осіб на кв. км. Причин, які змушують корінне населення покидати свій край, безліч. Це відсутність земельного контролю, низький рівень життя, високий рівень безробіття. Наприклад, в одному зі східних районів - Степновскому - забезпеченість лікарями втричі нижче середнєкрайового показника, рівень безробіття - 14,5 %, що в три рази вище, ніж у середньому по краю. Підприємства закриваються, а в 12 населених пунктах Степновского району і зовсім немає роботодавців. За словами крайового міністра зі східних територій Ставропілля Олександра Коробейникова, в Степновському районі особливо гостра нестача кадрів відзначена в освіті, охороні здоров‘я, де дефіцит фахівців складає до 50 %. Стан справ, що склалися в деяких сферах, можна назвати катастрофічним. Так, наприклад, показники смертності малят та дитячої захворюваності в районі найвищі по краю. Як заявив Коробейников на засіданні робочої групи щодо соціально-економічного розвитку східних районів Ставропольського краю, що недавно проходив у Степновському районі, головам цих муніципалітетів необхідно «міцно задуматися», щоб визначити першочергові проблеми та завдання, у вирішенні яких потрібна участь уряду регіону. Всі ці пропозиції в найкоротші терміни повинні бути представлені губернатору Ставропілля Валерію Зеренкову. Независимая газета 07.09.2013 |
crok 8 вересня 2013 р., 01:16:20 Тема: Річниця Голодомору в Прилуках | Dovbnya, мені бабуля теж порозказувала... їй якраз в ті часи 11 років було... і як все село вимирало, як люди опухлими по-під домами та на дорогах валялись, як діти траву на вигонах їли, як їх, дітей, матері їли...
Каже, сидим у хаті, бо попухли всі, сил немає вийти. Дивимось, а сусідська дівчинка років 4-5, на чотирьох... ледве-ледве посунула на вигон. Прилізла туди, сидить і конюшину жменьою зриває й їсть... Так на тій траві й вижила! А інша сусідка з’їла свою дитину! У неї була дівчинка маленька, теж опухла з голоду,.. мабуть же померла. Ну, сусіди помічають, що дитини немає і ніхто нікого не ховав. Направили туди до неї активістів-камсамольцев. Вони потім розказали: зайшли до неї у хату, а там такий дух свіжозвареного м’яса і каструля із м’ясом у печі... І ця жінка із божевільним поглядом і посмішкою на обличчі... Та найстрашніше - відчуття людини, яка голодує, той нестримний біль, який стягує докупи й скручує людину, час від часу всередині все сіпає... І це у рік рекордного врожаю!!! Моя бабуля так детально все пам’ятала, бо це неможливо забути! Вона так до самої смерті й не позбулася найбільшого остраху - залишитись без запасу їжі, все життя тримала запаси круп як мінімум на два тижні... Жах пробирає як тільки послухать! А якби там прийшлося?.. Я оце навіть не можу уявити, як таке люди пережили - і після цього так спокійно їм розповідають про те, що такого не було!!! А вони, схиливши голову, слухають! Та таких, хто заперечує - на вила!!! |
crok 5 вересня 2013 р., 17:48:10 Тема: Ваше отношение к WebMoney | Frankinshtain, а шо, багатєнькій Буратіно, закопав гроші на полє чюдєс, а потім забрать бабло не зміг? |
crok 5 вересня 2013 р., 15:18:51 Тема: ПРАВДА ПРО УКРАИНУ | Брати Капранови: «Найбільший комплімент, який отримали від рецензента нашої Мальованої історії був: «відчуваєш гордість за те, що ти українець».
У вересні на Форумі видавців буде представлено «Мальовану історію незалежності України» від братів Капранових. Три з чотирьох слів у назві викликають у мене запитання. Перш за все, чому мальовану? Мабуть, це найпростіше – тому що мальована інформація легше сприймається. Згадайте, як ми всі у дитинстві любили книжки з картинками і швидко перегортали сторінки, на яких немає діалогів. А комікс, або ж мальована історія, поєднує у собі картинки та діалоги. Ото і вся відповідь. Тобто це книжка для дітей? Швидше, для дорослих, щоб вони прочитали її дітям. Заразом і самі розберуться в історії власної держави, бо, як не дивно, власна історія – мало не найбільша загадка для більшості українців. До речі, саме з цього і почалося: син, який готувався до ЗНО з історії, підійшов і запитав: «Батьку, а як усе це можна запам’ятати?» Ми подивилися – лишенько! І справді, офіційна українська історія – це набір князів, гетьманів та письменників, ніяк між собою не пов’язаних, це чорні діри у кількасот років, це білі плями розміром у цілі регіони… Як усе це скласти докупи? І ви вирішили скласти. Тоді одразу до другого слова у назві. «Історія» - а ви письменники. У чужий город лізете? Ну, перш за все, дозвольте зауважити, що автором першого підручника з історії України був Пантелеймон Куліш, наш колега за фахом. Так що ми тільки продовжуємо традицію. І потім – що означає «у чужий город»? Ми ж не розкопуємо давніх могил і не беремося тлумачити історичні документи. Ми тільки складаємо відомі факти у зрозумілий і послідовний сюжет. А це і є робота письменника. Якби історики зробили це до нас, ми ніколи не стали з ними конкурувати – а навпаки, купили б таку книжку і подякували щиро. «Ілюстрована історія України» Грушевського вас не влаштовує? Та вона й вас не влаштовує. Перш за все, через те, що написана сто років тому, а за цей час відбулися як мінімум дві світові війни, створення і розпад комуністичної імперії, ну і головне – постання незалежної України. Ловлю за язика і одразу запитую про третє слово у назві. «Незалежності». Чому не історія України? Чому історія незалежності? Тому що це розповідь про те, як українці будували свою державу. Ми не пишемо про те, чи ми слов’яни, чи арійці, чи скіфи, чи європейці, чи азіати. Залишимо це іншим. Нас цікавить просте запитання: чому тисячі і тисячі українців гинули за право жити своїм власним законом, власним розумом і самим порядкувати на своїй землі? Якщо, як твердить радянська історія, з часів Русі у нас не було власної державності, то яким чином в людях тисячу років трималася ідея незалежності? Мали б давно забутися і змиритися. А що, державність була? Ну, як мінімум, Гетьманщина. Не кажучи вже про УНР. Власне, про це і йдеться у нашій книжці. От вам історичний феномен. Закарпаття відійшло від України ще за Ярослава Мудрого і з того часу не було у складі жодного українського державного чи навіть автономного формування. І раптом, майже за тисячу років бабах – виникає Карпатська Україна. Зверніть увагу – не Русь (як за Ярослава), а саме Україна. Прості сільські дядьки гинуть за Україну – а це не жарти, Тиса, кажуть, червоною була від їхньої крові. Гинуть за державу, про яку тисячу років не чули, яка лежить за горами. Чим це можна пояснити? Не знаю. Може, їх політики надурили? Версія модна, але цілком фальшива. У ті часи не було зомбоящика, та й політики були трохи інакші – одним словом, якби у людей в головах не сиділа ідея, вони б не пішли проти регулярної армії. Це, нагадаємо, не студенти, які схильні до радикалізму та гасел – це селяни, найконсервативніша частина населення. Згоден, загадка є. І вам вдалося її розгадати? Розгадати її не так складно – якщо ми розставимо події у часі, не будемо ігнорувати цілі регіони та епохи, а просто напишемо, що і де було, то дійдемо фантастичних відкриттів – наприклад, що «Руська Трійця» у Галичині та Котляревський з Квіткою на Слобожанщині, були сучасниками і робили одну справу, не домовляючись та без команди. І що Довбуш та Залізняк воювали проти загарбників одночасно – кожен проти своїх, кожен на своїй території, не змовляючись. Якщо ми будемо виходити з того, що українці – єдиний народ, який живе власними ідеями, власною місією, то й загадки всі зникнуть самі собою. Ну гаразд, а Крим? Особлива територія з особливим народом. Одвічний ворог. Власне. Уявіть, що ви – кримськотатарський хлопець, громадянин незалежної України. Приходите до школи, і на уроці історії вам дохідливо пояснюють, що ви – одвічний ворог України. Подобається? Не дуже. Отож. Це все одно, як комуністи оголосили кримських татар «народом-зрадником». Але ж ми не комуністи і, по-перше, розуміємо, що не буває народів-зрадників, а по-друге, ми із кримськими татарами живемо в одній державі, а значить і історія у нас має бути спільною – або доведеться писати окремі підручники для татар, де розповідати, що українці – їхні одвічні вороги. То що ви пропонуєте, переписувати історію? У жодному разі! Те, що кримські татари пліч-о-пліч з козаками воювали під час Хмельниччини, не заперечують навіть радянські підручники. І те, що всі наші перемоги були здобуті у союзі з Кримом – теж факт. Так само, як і те, що при розриві цього союзу виникало Берестечко. Значно менш відомим є те, що гетьман Михайло Дорошенко за п’ятдесят років до того уклав із кримським ханом договір і козаки разом із кримськими татарами захищали Крим від калмиків, воювали за його незалежність з турками, а після поразки два кримські хани з військом відсиджувалися на Січі. А ви кажете – одвічні вороги. Хмельницький називав Тугай-Бея «мій брат, моя душа». І Виговський під Конотопом, і Петро Дорошенко, і Орлик воювали в союзі із кримськими татарами. Інша справа, що це намагалися приховати радянські історики, як і той факт, що Москва платила Криму данину від часів Івана Грозного аж до царя Петра. Так що тут не треба нічого переписувати. А просто на хвилинку пересісти до Бахчисараю і спробувати уявити історію з точки зору кримських татар. І ви пересіли? Пересіли. І вперше створили спільну українсько-кримськотатарську історію. Навіть не дві паралельні, а просто одну історію одної української нації. Те, що древляни убили Ігоря, не робить поліщуків та киян непримиренними ворогами. А те, що Хмельницький штурмував Львів, не перетворює на ворогів черкащан та галичан. Усі усобиці мають залишитися в минулому. До речі, у книжці окрім кримських татар ми згадали й інші корінні народи України – греків, караїмів, євреїв, гагаузів, кримчаків, циган, болгар, – коли вони з’явилися на нашій території. Бо Україна – багатонаціональна країна і кожна з національностей повинна відчувати себе частиною єдиної української нації. Добре. Переконали. І наскільки великою вийшла ця спільна історія, в якій є про всіх? Вісімдесят сторінок. Скільки??? Вісімдесят. А точніше, 78, якщо відняти титул і технічну сторінку. Від Трипілля до Незалежності. Разом із мальованими історіями, текстом та мапами. Неймовірно! А що, там і текст є? Так, кожна епоха має текстовий опис, два комікси, які ілюструють найяскравіші події, портрет головної персони – наприклад, Ярослава чи Хаджи Ґерая. До речі, портрети малював Юрко Журавель, за сумісництвом лідер групи OT VINTA, а над коміксами працювали художники з Миколаєва, Чернігова, Дніпропетровська, Вінниці і Львова. Така собі збірна усіх земель. Одразу зауважимо, що текст книжки перевіряли і рецензували авторитетні науковці – професори, кандидати наук, історики, філософи і культурологи. Подяки їм висловлено в кінці книжки. Так що жодної самодіяльності. Ми принципово не користувалися екстравагантними теоріями – наприклад, про аріїв-оріїв – і не тому, що не довіряємо, а тому, що історія незалежності України цілком зростається і без них. Вона не потребує фантазій і припущень. Відомих фактів цілком досить, щоб пишатися своїм минулим і своєю країною. До речі, найбільший комплімент, який ми отримали від рецензента був: «відчуваєш гордість за те, що ти українець». Ну, на цій мажорній ноті можна і завершувати розмову. Бо якщо у нас нарешті з’явиться книжка, прочитавши яку, будеш пишатися тим, що ти українець… Значить не все втрачено. Все тільки починається. Історія без шмарклів, без чорних дір і білих плям, без фантазій і натяжок. Історія, яку можна читати без брому і без антибіотиків. І до речі, її створили не ми, а наші прадіди і їхні прадіди, і прадіди їхніх прадідів. Саме вони збудували державу, яку передали нам, а ми передамо нашим дітям. Розпитував Олекса Вертипорох culture.unian.net 05.09.2013 11:26 |
crok 5 вересня 2013 р., 15:09:15 Тема: ПРАВДА ПРО РАСЄЮ | |
crok 1 вересня 2013 р., 08:15:11 Тема: ПРАВДА ПРО УКРАИНУ | Не все в Україні так погано, як нам підносять наші кацапські інформаційні агенції!
Военную разведку разочаровал построенный в Казани самолет-шпион http://www.business-gazeta.ru/article/73320/ Стаття росіян про те, що росіяни не спроможні зробить сучасний літак радіоелектронної розвідки. І маленька цитата з цієї статті: И, наконец, если брать научные школы конструирования самолетов, то я бы их сравнил с клубникой, которую надо регулярно пересаживать, обновлять, иначе она перестает плодоносить. Совершенно очевидно, что ильюшинское и туполевское конструкторские бюро это КБ, которые в значительной степени перестали плодоносить. Яковлевское, суховское и даже микояновское КБ находятся в гораздо лучшем положении, хотя и у них огромное количество проблем. Но «Яковлев» спроектировал Як-130 – очень хороший, успешный, мирового уровня учебно-тренировочный самолет. У микояновцев за спиной - корабельный МиГ-29. Суховцы делают истребитель пятого поколения. Но все эти КБ специализировались на боевой авиации, а лучшее КБ, которое могло бы справиться с разработкой пассажирского, военно-транспортного или специального самолета, осталось за пределами Советского Союза, в Киеве – это антоновское КБ. Поэтому, скорее, надо говорить о системном кризисе, системных проблемах. Тут автор обмовився - не за кордонами Радянського Союзу, звичайно, ні! За кордонами новітньої Російської імперії! |
crok 1 вересня 2013 р., 07:15:40 Тема: ПРАВДА ПРО РАСЄЮ | Вже мабуть набила оскому тема про те, що, мовляв, Україна така жадібна та така нерозумна була, коли розпоряджалася нашим, прилуцьким полком Ту-160. Що прилуцькі літаки тут іржавіли, їх треба було віддати Росії, бо лише Росія спроможна їх утримувати, що ось у Росії, мовляв, вони є гордістю нації, що на них там майже моляться, ну, і все таке інше.
Я вже давно тут для всяких недоумків прокацапських писав, що Росія нічим не краща за Україну, але мені у відповідь заявлялося, що ось там у них в Росії... Та з часом все ж самі росіяни потроху розказують, які ж у них справи із цим високотехнологічним видом зброї та й економіки взагалі. Так ось, у них ці стратегічні літаки іржавіють із тією ж інтенсивністю, що й у нас. Ось читаємо тут, у статті аж 2011 року http://vpk.name/news/50294_bombardirovshik_budushego_ideya_bez_obraza.html «Бомбардировщик будущего: идея без образа»: Только-только к 2013 году с большим трудом собираются возобновить производство двигателей НК-32 для Ту-160. Надворі вже кінець 2013 року, але щось не чутно про програму модернізації двигунів Ту-160. Так,.. одиничні повідомлення про якусь там модернізацію електронного начиння, а про двигуни - тиша! Там же читаємо: Сложно предположить, что можно сделать новый двигатель к 2020 году. Але ж двигуни мають якійсь цілком конкретний строк життя! Старі потроху випрацьовують свій ресурс, їх виробництво втрачене, нові Росія неспроможна зробити... І не просто ж так на авіаційних форумах авіатори пишуть, що насправді Ту-160 в російському Енгельсі стоять на приколі, і їх потроху розбарахолюють на запчастини для трьох-чотирьох літаючих «парадних» машин... Також у зв’язку із цим можна отримати правдиву інформацію про стан російської економіки, стаття теж стара, 2012 року, та така неповоротка система, як ВПК за рік-два з місця не зрушується, http://vpk.name/news/70980_bombardirovshik_kak_nacionalnaya_problema.html «Бомбардировщик как национальная проблема»: Кроме того, надо иметь в виду, что наши наука и производство могут просто не потянуть создание принципиально новой машины за хоть сколько-нибудь приемлемые сроки и цену. Поэтому, возможно, проще будет сделать именно "бомбовоз". |
crok 31 серпня 2013 р., 03:10:35 Тема: ПРАВДА ПРО РАСЄЮ | Україна вступить до ЄС не раніше як через тисячу років – постпред РФ у ЄС
Якщо Україна вступить до ЄС, то це станеться не раніше, ніж років через тисячу. Таку думку висловив постійний представник Росії при ЄС Володимир Чижов, відповідаючи на запитання журналістів у Брюсселі, передає УНН з посиланням на іноземні ЗМІ. В.Чижов зазначив, що якщо Україна підпише в листопаді у Вільнюсі на саміті країн Східного партнерства ЄС угоду про асоціацію з Євросоюзом, то ще не факт, що його ратифікують всі 28 країн ЄС. “Не виключено, також, що угода буде підписуватися в повному обсязі — може бути підписана лише політична частина, а розділ про створення глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі залишений на майбутнє” , - зазначив він. unn.com.ua 30 серпня 2013, 18:25 Ось так злобно налаштовані щодо України наші закляті північні "братья-славянє"! ----- Добавлено 31 августа 2013 г., 03:49:49: Российско-натовские мантры Невеличка цитата зі статті: В связи с этим возникает вопрос о том, а ради чего, собственно, НАТО должна совершать против нас агрессию, особенно учитывая тот факт, что после краха СССР между Россией и Западом нет никаких антагонистических идейных противоречий? Версию иррациональной патологической русофобии Запада оставим психиатрам. По-видимому, единственной рациональной причиной агрессии мог бы стать захват наших углеводородов. Однако и эта версия относится на самом деле исключительно к области психиатрии. Потому что, находясь в здравом уме и твердой памяти, невозможно себе представить захват и удержание силами НАТО всей территории России от западных границ до Тюменской области включительно. Хотя бы потому, что таких сил просто нет. И даже если бы были, захват и удержание месторождений нефти и газа и путей их транспортировки обошелся бы в такую астрономическую сумму, что «отбить» ее не удастся вообще никогда. Понятно, что для штатных пропагандистов Кремля постоянное раздувание теории «угрозы НАТО» является хорошо оплачиваемой работой. Но вот люди военные должны иногда все же смотреть правде в глаза. И исходить не из намерений, а из возможностей. Александр Храмчихин - заместитель директора Института политического и военного анализа Вся стаття тут: http://vpk.name/news/54892_rossiiskonatovskie_mantryi.html Причому весь сенс статті зводиться до того, що Росія, мовляв, є настільки могутнім супротивником, що ніхто у світі із нею не буде воювати. Навіть НАТО. Але при цьому, як бачимо з виділеної мною думки, російські воєнспєци все ж таки час від часу виходять із своїх прихіатричних станів і висловлюють дуже тверезі й притомні думки. |