Автор | Автор | ||||
---|---|---|---|---|---|
Orynka 18 лютого 2011 р., 18:02:07 Тема: 17 лютого - День спонтанного прояву доброти | Яка хвабрика мається на увазі? Чулочна?
| ||||
Orynka 12 лютого 2011 р., 18:49:03 Тема: Прилуки. Відеорепортажі | о, Олексій! Анічка! молодці!!! ще півроку тому я Олексія знала як чудового дизайнера й ідейного козака з секції Бойового гопака, а Аню - як миле біляве кучеряве дівчатко, котре захоплюється рок-музикою (познайомилися на вечорі пам‘яті Віктора Цоя) пише вірші і грає на гітарі.
А тепер - он які небезпечні і з вогнем Пластичні, уважні, сміливі - з душею до справи підходяь | ||||
Orynka 12 лютого 2011 р., 12:55:07 Тема: 17 лютого - День спонтанного прояву доброти | Отже, пропозиція: 17-го лютого - День спонтанної доброти - зібратися біля арт-кафе "За двома зайцями" (бо там штаб-друкарня ) чи, зрештою, біля Шевченка - взяти в руки намальовані-чи-надруковані і нарізані (маленькі, як візитівочки) картки зі словом "дякую" і зі словом "посміхнись" (можна ж просто стати, гарно усміхаючись з табличкою "посміхнись".
Їх роздавати тим людям, кому рідко кажуть дякую: прибиральникам -цям, охоронцям, міліціонерам, просто, сумним людям.. Також роздавати невеличку "інструкцію доброти", де вписані замітки типу "...потелефонуй тому, кому давно не телефонував..."; "......скажи "щасливої дороги" водієві маршрутки....." ...що там ще...? І зробити стенд в місці проведення акції, де, наприклад, є фото і координати (номери рахунків, телефоннні номери) дітей, дитбудинків тощо, котрі потребують допомоги. Або на котрому написано гасло доброти, а перехожим пропонується малювати смайлики на кружечках паперу й прикріплювати до стенду, написавши своє ім‘я і побажання, наприклад, в знак того, що ти приєднуєшся до всезагального святкування Дня спонтанного прояву доброти. Це 17-го лютого 2011 з 15-ї години дня до 17:45 пообіді - акція-бігання по місту. Можна її продовжувати цілий рік, до 17 лютого 2012 - дизайн-макет ДЯКУВАЛОЧОК, ПОСМІХІВОЧОК та ІНСТРУКЦІЙ ДОБРОТИ, розігнаних на А4 формат - обіцяємо надати бажаючим, а дуже бажаючим - навіть виділяти принтер на протязі всього року для цієї справи А 17 лютого 2011 о 18-ій годині зарошую всіх на перегляд фільму "Заплати іншому" (кіно про епідемію доброти), але запропонуйте, в яке приміщення, бо моя улюблена помаранчева зала "За двома зайцями" зайнята в той час, а в в зеленій залі - стовп по центру трохи заваджатиме перегляду і відвідувачі можуть не зрозуміти... Є ще офіс громадської організації "Співпраця", але котра є та, загалом, якщо підходить, є ще офіс дружнього нам ВО "Свобода" - але це питаю у вас. Що пропонуєте написати в "Інструкції доброти"..? - замітьте, вам її самим і роздавати , якщо ви не злі й недобрі... Дайте координати дітей, яким потрібна допомога. Чи знає хтось гарний зал для перегляду фільму...? | ||||
Orynka 9 лютого 2011 р., 11:58:13 Тема: Анонси подій в арт-кафе «За 2 зайцями» | Святкуймо День Валентина у "За двома зайцями" ))
| ||||
Orynka 12 січня 2011 р., 22:44:40 Тема: Политические приколы | Нехай. Але сам сабж - повний фініш... | ||||
Orynka 12 січня 2011 р., 18:47:29 Тема: Медіамодернізація на Прилуччині | Arnage, дякую за відгук. як Тобі четвертий день у Валках? ))) ще 25 або 26 на ICTV поїдемо ))
crok,
Це Тобі, дядькові, все відомо. Ти навіть тут на сайті "старожил". А тренінг слухали молоді журналісти і дописувачі, віку від 16 і до 24... лиш кілька було досвідчених і то, знайшли для себе нового немало. ----- Добавлено 12 января 2011 г., 19:50:08:
CHE, Ти провокатор. НЕ знаєш Ти пана Олексія і не варто пускати тут мильні бульки. А шановний Олег Головатенко, головний редактор видання "Високий Вал" був учасником, а не тренером. | ||||
Orynka 10 січня 2011 р., 20:59:16 Тема: Wi-Fi в Прилуках | вільна W-Fi зона у арт-кафе "За двома зайцями". Питати про точку доступу і т.д. краще у книгарки, а не у офіціантів. Поки у книгарні увімкнено комп - є вай-фай.... | ||||
Orynka 20 листопада 2010 р., 09:51:38 Тема: Чернобыль. Причины и последствия |
«Чорнобильці» під «пенсійним» «Віддайте наші пенсії, призначені згідно статті 50, 54 Закону України», «Тих пенсій, які ви платите, згідно з постановою Кабінету Міністрів, не вистачає на їжу та ліки», «Хто з’їв наші пенсії?» – з такими гаслами, вийшли жителі Прилук і Прилуччини, ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС), 11 листопада 2010 до Управління Пенсійного фонду України в місті Прилуки, а також 12-го листопада 2010 – до Управління Пенсійного фонду України в Прилуцькому районі. Учасниками акції протесту цього разу були ті ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС, котрих держава відправила на місце лиха у 1986-87 роках, тобто ті, котрі були першими. Вони, представники державних служб – пожежники, працівники державтоінспекції (ДАІ), солдати строкової служби, на котрих влада тодішньої Української РСР «мала право». Їм дали наказ, вони поїхали, отримали наднормові дози радіації, втратили здоров‘я, позбулися великої частини життя, і можливості працювати на постійній роботі, оскільки двічі-тричі в рік змушені лягати на стаціонарне лікування у Чорнобильську обласну лікарню, а робітники з частими відривами від виробництва підходять далеко не всім працедавцям. У розмові з ліквідатором аварії на ЧАЕС, колишнім працівником ДАІ, а нині малим підприємцем Володимиром Мельниченком я дізналася, що у той день, коли в Чорнобильську зону забрали його, з Чернігівської області туди виїхало три автобуси «ЛАЗ» із молодими, сильними, здоровими чоловіками. Йому було 29 років і навколо нього були всі приблизно такого ж віку. Жодний з них не мав спеціальних знань щодо радіації, вони стали «в руках держави» тією робочою силою, котра встановлювала паркан вздовж 30-ти кілометрової зони, будувала контрольно-пропускні пункти, займалася виселенням жителів із зараженої зони, зрештою, стала тимчасовою живою огорожею. Три дні, упродовж котрих вони працювали у Чорнобильській зоні, стали вбивчими для їхнього здоров‘я. Радіоактивні промені мали такий вплив на внутрішні органи й нервову систему пана Володимира, що коли він повернувся додому, йому був світ немилий. Згодом зліг так, що якби дружина не викликала швидку, не вижив би. Далі, – як і у всіх ліквідаторів аварії на ЧАЕС – різного роду серцево-судинні захворювання, хвороби органів травлення, нервової системи, з людини вимивається і не відновлюється кальцій… А назначеної Кабміном пенсії не вистачає ні на лікування, ні просто, на прожиття. Витрати на ліки дуже перевищують «чорнобильську» пенсію. Доводиться не поповнювати сімейний бюджет, а навпаки, забирати з нього, на лікування, позичати гроші в родичів і друзів. Але ж ліквідатори не самі втратили своє здоров‘я, їм влада так наказала. А тепер влада не хоче за свої колишні накази відповідати. Тому й збираються ліквідатори аварії на ЧАЕС, тому й виступають публічно – ідуть з вимогами до Управління Пенсійного фонду України. Підписують резолюції, пишуть листи й заяви, звертаються до президента України, до Верховної ради, до віце-прем‘єра особисто… Адже, згідно Закону України, «чорнобильські» пенсії мають бути в три-чотири рази вищими. І вони є високими зараз у Дніпропетровській, Донецькій, Луганській і Харківській областях України, а у решті держави, в тому числі й на Чернігівщині – низькі. Це несправедливо, що ліквідаторам доводиться іти в суди, займатися судовою тяганиною з тих питань, з котрими все має бути просто: є закон – він виконується, і все. А то виходить, що треба боротися поодинці, за своє ж – подавати в суд, щоб отримати не достойну пенсію, а лиш зустрічний позов від Управління пенсійного фонду,– і знову, документи, бюрократія, всі кола судового пекла. «Відписки» від держустанов на усі звернення, замість грошей на рахунку. Влада влаштовує круглі столи, проблему озвучують в «державних верхах», а «верхи» віддають накази у «низи», тобто до влади місцевої, щоб знайшла гроші, а місцева, знову ж таки, грошей не має. А час іде, життя минає, здоров‘я погіршується… Цього разу ліквідатори аварії на ЧАЕС змушені були заблокувати вихід з будівлі Управління пенсійного фонду. Акція пройшла мирно, що підтвердять присутні на ній представники міліції. До протесту долучився також Олег Ребров, голова Спілки інвалідів Чорнобиля 1986-87 років у Чернігівській області,– нещодавно створеної громадської організації, що має на меті відстоювати інтереси місцевих ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Організатори акції потрапили в кабінети керівників пенсійних фондів. Наприклад, 11 листопада 2010, разом з Тетяною Костєєвою, начальником Управління Пенсійного фонду України в місті Прилуки створили спільну резолюцію, але в учасників акції поки що мало ентузіазму щодо цього документу. | ||||
Orynka 20 жовтня 2010 р., 21:40:42 Тема: Українська книга. Гостя у власній хаті |
Lesya, вони нам нічого не нав‘язують. ми нікому з "сусідів" узагалі не потрібні. в нас тут своїх дибілів вистачає стільки, що ворогів не треба. це звичайний книжковий ринок. у них книглвидання - пільгова галузь. у них легко видавати книги. дешевше видати книгу українською у "сусідів" і привезти її в Україну, проплативши перевезення через митницю, ніж видати у себе. книговидання в Україні податками душать. друкують шкільні підручники для Українських шкіл, так, там, у "сусідів". дурні при владі. дурна державна політика. немає українських патріотів-націоналістів з правильним, прикладним розумним стратегісним мисленням при владі. Такі є в Чехії, в Прибалтиці, були в Польщі, поки літак не впав. І невідомо чи будуть у нас. Книговидання - найперше, що треба розвивати в Україні. ----- Добавлено 20 октября 2010 г., 21:44:59:
Так, Helen, так, Росія такі думки своїх коханих громадян вважає сепаратизмом. у них "за такі думки" ФСБ на серйозні розмови викликає, в тюрму саджає, і навіть веде чеченську війну. А в нас, якщо ми самі свого не захистимо, то нікому. | ||||
Orynka 20 жовтня 2010 р., 21:29:18 Тема: Українська книга. Гостя у власній хаті |
Helen, до чого тут думки людей. Україна - українська книга - не співзвучні Тобі поняття? все просто. дуже просто. чому не виникає питань щодо, чи потрібна в Польщі польська книга і її розвиток, чи потрібна в Росії російська література і її підтримка...? а щодо України щось таке виникає... І не соромно? | ||||