Автор | Автор | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Orynka 20 жовтня 2010 р., 21:18:19 Тема: Українська книга. Гостя у власній хаті |
а що, на цю тему в Україні можуть виникнути якісь пропозиції "проти"? )) | ||||||||||||||
Orynka 20 жовтня 2010 р., 21:10:23 Тема: Художня література |
ho4u_pizzu, у нас в книгарні є "Біблія Сексу" - підійде? ----- Добавлено 20 октября 2010 г., 21:13:07:
Lesya, дасу. а що дати? | ||||||||||||||
Orynka 20 жовтня 2010 р., 18:22:46 Тема: Українська книга. Гостя у власній хаті | Bonya,
- диктант з української мови - так, я погана )))
це робили з Тобою вчителі в школі, бідненька. її не треба любити. просто знати. бо, розумієш, держава Україна, країна Україна, українська мова - не відчуваєш співзвучності? все ду-у-уже просто. У Франції, наприклад, штрафують за розмову англійською (друг розповідав, що їздив туди туристом декілька років тому). А в Німеччині Ти не отримаєш пристойної роботи, поки в Тебе немає 7-го рівня знання німецької мови - з 1-им, 2-им рівнем можеш бути хіба прибиральницею в непристойних закладах. А люди, до речі, захоплюються цими країнами і вказують на них, як на зразкові цивілізовані країни.
OLEX, ну ось, знову нічого не можна. а ще кажеш -
- Твій, куррча, особистий. ----- Добавлено 20 октября 2010 г., 18:35:05:
serennisima, часи змінюються )))
Lesya, признання, звісно, є, а зізнатися, звучить більш прилітературнено ----- Добавлено 20 октября 2010 г., 18:42:11:
serennisima, ага, і вкотру з цих тем перебиратися для подальшої розмови? мені що, їх всіх перечитувати спочатку? | ||||||||||||||
Orynka 20 жовтня 2010 р., 18:03:01 Тема: Українська книга. Гостя у власній хаті |
Fiks, я не виправдовуватимусь. Helen, Ти 100% права )) гадаю, майже 10 років життя в Прилуках дається в знаки ))) ----- Добавлено 20 октября 2010 г., 18:08:52: Bonya, я рада, що Ти продовжуєш суперечку. Тебе чіпляє ))) Зрозумій, якщо людина вміє, вона спілкуватиметься правильно і в інеті, і на вулиці, якщо не вміє.... ніхто їй нічого довести не зможе, бо вона впреться рогом... Ти колись підростеш і зрозумієш все. Будуть інші часи. | ||||||||||||||
Orynka 20 жовтня 2010 р., 17:41:14 Тема: Українська книга. Гостя у власній хаті | Bonya, сонячна дівчинко, не зводь суперечку до стадії "сам дурак".
Я не хочу сперечатися. Так, я розмовляю російською зі своїм стареньким родичем, котрий погано чує, має проблеми зі слухом, бо він хоча й знає українську, але все життя спілкувався російською і йому нині не все легко зрозуміти, читає частково по губах. Я розмовляю російською з росіянами, білоруською з білорусами і англійською з тими, хто знає англійську. Я знаю російську... Я читаю російською таких чудових авторів як Мілан Кудера і Януш Вишневський, наприклад, поки вони перекладені тільки російською. Коли з‘являється переклад українською, його також шукаю, читаю, купую. Я читаю російських поетів і письменників.Взагалі, всі твори найкраще читати в оригіналі. Але я знаю пречудові переклади, наприклад, поезії Анни Ахматової українською мовою. А Ти не знаєш і сперечаєшся. Про що Ти сперечаєшся? І навіщо? Хто з нас нагнітає ситуацію? Чому я не маю права створити окрему тему про сучукрліт, про новинки в Україні, для рецензій на книги? І, так, я звісно ж націоналістка (не плутати, кохані мої, з нацисткою, бо ви, панове, плутаєте). Бо коли пан Путін у Росії каже "Я - націоналіст" - йому можна. А любити Україну, вболівати за те краще, що тут робиться, бути готовим боротися за це і духом і гаманцем чомусь має бути соромно. А за переважно російськомовні низькопробні детективчики.. Я принципово проти, бо це штучне. Під маскою-брендом розпіареного автора працює штат авторів-рабів. Моя подруга робила інтерв‘ю з кількома такими чорноробами. Українські автори теж стараються писати непогані попсові речі. У них, буває, виходить. ----- Добавлено 20 октября 2010 г., 17:47:16:
Bonya, правильно "...висловлюватись..." не ображайся, бо Ти сама призналася, що не знаєш української. гірше, якщо так ніколи не прокинеться Твоє "я" і Ти так і не захочеш її знати. це не така манера спілкуватися тут, на сайті - це така манера спілкуватися майже у всій інет-блого-і-форум-сфері. це легше, бо не треба старатися і підбирати українські слова в розмовну мову. це несмак. але хай так вже буде. авось колись минеться. | ||||||||||||||
Orynka 20 жовтня 2010 р., 17:08:55 Тема: Українська книга. Гостя у власній хаті |
OLEX, думаю, українською видано багато чого зі спеціальної літератури також. але у книгарні "За двома зайцями" її немає. Не всі наукові видавництва хочуть з нами працювати на умовах післяплати. ----- Добавлено 20 октября 2010 г., 17:14:30:
російська назва теми і першого поста мені дуже заваджає писати про українську літературу. а Глазовий - це єдине, що там було українського. Просто єдине. а про неякісну літературу - це я про низькопробні кишенькові романчики і детективчики, переважно російськомовні. невже я когось образила? сорі. просто мені і смішно, і гірко, що є люди, які можуть читати і англійською, і російською, і французькою, і польською, наприклад, але прибідняються, що не можуть читати українською чи, взяти б, білоруською... де самоповага? ----- Добавлено 20 октября 2010 г., 17:21:57: і до слова, Bonya, словесна конструкція:
є неграмотною калькою з російської і звучить українською як: "...на твою думку є..." це не зі зла, це на майбутнє, в доповнення до першого поста цієї теми про суржик. | ||||||||||||||
Orynka 20 жовтня 2010 р., 16:55:48 Тема: Українська книга. Гостя у власній хаті | Bonya,
професійні рецензенти і журналісти, читаючі люди, ті, що цікавляться сучукрлітом і його авторами, що цікавляться дослідницькими працями по історії. плюс до всього, я сама багато чого із того, що є у книгарні "За двома зайцями" прочитала. тому сміливо рекомендую. в так званому книжковому в центрі я колись хотіла друзям перед поїздкою на море подарувати підбірку українських книжок, але там виявилася лише галіма російськомовна попса. Купила одну-єдину, що там була книгу: "Гуморески" Глазового. словом, не хочу тих книгарень рекомендувати. ----- Добавлено 20 октября 2010 г., 16:59:34:
слухай, OLEX, ну не змушуй мене матюкатися: я там порилася, я ж про сучасну українську літературу, а там тільки якісь підбірки російських пропонують, і навіть назва теми російською. Якщо дозволиш - ні. | ||||||||||||||
Orynka 20 жовтня 2010 р., 16:47:46 Тема: Українська книга. Гостя у власній хаті |
OLEX, я попросила в чаті, щоб мені дали темку куди скидати рецензії на книги. Серенісіма дала цю. А що? Я хочу власну створити. З рецензіями на книги. Тематичну. Можна? З зафіксованим першим постом, і шоб я сама могла перший пост міняти. А то у вас, куррдебеля, нічого не можна. Уйду я то вас. | ||||||||||||||
Orynka 20 жовтня 2010 р., 16:39:10 Тема: Українська книга. Гостя у власній хаті |
Holliday, тому що я не можу розписуватися за інші книгарні. вони можуть бути непатріотичними і продавати всіляку нікудишню літературу. в "За двома зайцями" багато сучасної української літератури - як дослідницько-історичної, так і художньої. ----- Добавлено 20 октября 2010 г., 16:43:39:
пробачте, бабусю, а скільки Вам рочків? державі Україна вже 20-ий рік пішов, а Ви й досі російську пам‘ятаєте? співчуваю )))) | ||||||||||||||
Orynka 20 жовтня 2010 р., 16:32:55 Тема: Українська книга. Гостя у власній хаті | Книга «Сьомга» Софійки Андрухович
Ця популярна книга сучасної української письменниці є у багатьох книгарнях, але я натрапила на неї в тій, що при арт-кафе «За двома зайцями». Дуже вразила обкладинка. Завдяки в першу чергу їй книга сама одразу «впала в око», «лягла в руку» і ще як там кажуть. Швидко й прочиталася. «І навіть тут, у цій двометровій туалетованній зі стоячим душем та пліснявою на стінах, я не можу почуватись безпечно.» Такими екзальтовано-страхітливими словами і починається четверта книга Софії Андрухович «Сьомга». Уявний сеанс психотерапії, і стриптиз, і харакірі… Саме так характеризують даний твір сучасні літературні критики, вимочуючи ці шість лірично-бутафорських історій, які власне і складають цикл книги, у надміру-концентрованому настої з трав вуаєризму. Страх і спокуса – це очі душі головної героїні. Ці два поняття не є ні тотожними, ні діаметрально-протилежними. Страх – це велике око: нажахане, невпевнене, незахищене, шоковане. Це все – дитяче. Людині характерно нести крізь роки весь цей оберемок страхітливих «квітів», постійно аналізувати його, намагатись якось висміяти його або ж кинути у такий бутафорський прообраз, що навіть саме Минуле підніме у дикому здивуванні свої старечі кошлаті брови, не витримавши такого різкого переосмислення того, що теоретично мало вже припасти товстим шаром пилюки. Спокуса – дещо іншого характеру: вона має примружені очі, хитра – вона викликає всі похідні, які ідеально-правильно описують якості страху. Подібний дисонанс викликає перфектну амбівалентність, точене роздвоєння, що неминуче призводить до внутрішнього конфлікту свого «Я» з фобіями та невпевненостями, які не дозволяють бутонові нарешті розкритися і буяти рясним цвітом. Дитячі фобії, незахищеність, наївність, крихка психіка, нерозсудлива довіра – шкідливий бур’ян, що толочиться неораним молодечим полем безкрайого серця героїні. Вона – фанатично щира у всіх своїх описах, розфарбовуючи у червоне даремне сублімативно-позерське намагання самовиправдатися на сторінках, що пахнуть червоною рибою, крізь призму егоїстичного бажання – звалити своїх ворогів і повстати, мов фенікс, із попелу. Це розмальована ковдра, у яку можна вкутатися зимового прохолодного вечора і почуватися захищеним. Це дзеркало, на якому розписаний ти. І дивлячись на своє відображення, відчуваєш кожну літеру і кожне слово на кожному міліметрі своєї шкіри. Це монолог. Інтимна розмова зі своїм двійником, себто душею. Це щоденник, у який ти кидаєшся стрімголов, мов з кручі. Цей політ з невідомою кінцівкою розкриває таємні зябра давно заблокованих чакр, і ти нарешті вмієш подивитися собі у вічі. «Епідемії одержимості охоплювали монастирі з блискавичною швидкістю – і вони, обителі Бога, з яких, здавалося, уже були прорубані ворота прямісінько до Раю, ставали раптом місцем релаксації для Сатани.» Одного разу я запитала свою подругу, що для неї є найбільшою спокусою в житті. Вона підняла голову якось так демонстративно-лірично, задивилася на мить у тьмяне світло душної кімнати, а потім сказала: «Людина…» Ми самі створюємо ситуації спокуси кожного дня, виявляємо їхню наявність, потім нашу одержимість, і вже далі під вуаллю страхітливого бажання це все подолати, починаємо ускладнювати собі життя. «Диявол ховається в рисі.» І так самобутньо-самовіддано кидає нам у вічі порох легкодушної страхітливості. А ще кохання… Цього разу він посіяв зерна кохання. І що ж із цього вийшло? автор рецензії Вікторія її сторінка . . . http://vkontakte.ru/id92305025 | ||||||||||||||