Відлік часу - річ досить суб’єктивна. П’ятнадцять літ життя людини - це час пізнання і становлення характеру. П’ятнадцять літ життя газети - це тисячі проторених стежок до людських сердець, це вже ціла історія з життя видання. Хто починав газету «В двух словах» п’ятнадцять років тому - ті були певною мірою авантюристами. Бо хто б іще насмілився у вузькому інформаційному просторі, де основним і єдиним пріоритетним виданням була офіційна місцева «міськрайонка», наважитися поламати стереотипи і потім протягом п’ятнадцяти років в обстановці жорсткої конкуренції доводити, що газета може бути і самостійною, і незалежною, і взагалі - БУТИ!
Видання має свої устої і традиції, своє неповторне обличчя - не «жовто-бульварне», не «червоне», не, рятуй Боже, «голубе», скоріше синьо-жовте, бо газета працює на державу, на читачів, передусім - прилучан. Газета відразу стала «своєю» для жителів міста, добре знають її вже й у районі та регіоні.
Нам було дуже непросто. Нам ніхто не пророчив довгого існування. Бо не вірили. І нам потрібно було знайти свого вірного читача, що ми зробили тоді й робимо по цей день. Спасибі йому, читачу, за те, що підтримав своєю увагою, не дає нам заспокоїтися донині, спонукає до пошуку. Спасибі за його вибір. І хай лише ми знаємо, що в нестабільних умовах чи то ринкової, чи то базарної економіки нам можна рік зараховувати за два, а то й за три...
Та як би там не було, 1 квітня 2009-го ми відзначаємо п’ятнадцятиріччя видання. І залишаємось оптимістами, бо як цифри не мінятимуться, а газета житиме. Адже у нас постійні читачі. Є у нас віра, що завтра буде краще, ніж учора, і головне - незрадлива любов до журналістики, до своєї газети. А любов здатна підкорити всі вершини і подолати будь-які перепони.
Разом з читачами ми робимо «В двух словах», читаємо «В двух словах», живемо цією газетою. Гуртом надійніше.