30 грудня 2011 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 2085 | Коментарів: 23
З усією повагою до України та до тих, хто боровся за її незалежність, хочу відмітити пару моментів. По-перше, текст нашого гімну є неактуальним сьогодні, адже слова «Ще не вмерли України і слава, і воля… Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці…» мають прямий натяк на те, що все це колись-таки станеться, потрібно лише зачекати. По-друге, знавці фен-шую відзначають те, що якби ми перевернули кольори в нашому прапорі, то соціальний стан нашої держави значно поліпшився б. Хтозна, можливо, вони й праві. Вірити цим твердженням чи ні, вирішувати вже вам.

Але навіщо ходити далеко, коли в Прилуках також є досить цікаві речі. Як от, наприклад, пентаграм у центрі міста. Дане спостереження належить Юрію Федорченку, викладачу Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу, і полягає воно в тому, що п’ять меморіальних споруд у Центральному парку утворюють п’ятикутну зірку. Хоча вона є не дуже пропорційною, та все ж таки певні закономірності лишаються: якщо уявно провести пряму через пам’ятники Дубинському та Кошовому, а також через меморіальні знаки афганцям та чорнобильцям, то лінії вийдуть паралельними одна одній. Ну а вінцем пентаграма є наш товариш Ілліч.

Історія цього символу починається з 3500 року до н.е. у древньому Вавилоні, де пропорційну п’ятикутну зірку використовували як оберіг від усілякої нечисті. Трішки пізніше єгиптяни почали зображувати пентаграм поряд із Анубісом (бог смерті, що мав тіло людини та голову шакала). Вавилонська інтерпретація пентаграма з деякими доповненнями проіснувала аж до появи в Стародавній Греції філософсько-релігійної течії піфагореїзму (VI – IV ст. до н.е.), який позначив кожну з вершин зірки знаком вогню, землі, повітря, води та ефіру. І при почерговому з’єднанні цих стихій, відповідно до філософської версії, відбувався процес творення нашого з вами світу. І так пентаграм слугував у добрих цілях, доки не настав 1960 рік, у якому американець Антон Ла-Вей перевернув зірку гострим кінцем униз і проголосив її офіційним символом сатанинської церкви, яку сам і заснував. У перевернутому стані стихії сполучаються в оберненому порядку і такий процес символізує руйнацію. І сьогодні, не дивлячись на тисячолітню історію оберегу від сил зла, люди, як правило, асоціюють пентаграм із сатанізмом.

Тепер давайте повернемося до наших пам’ятників на Центральній площі. Кошовий прожив на цьому білому світі 17 років. Був членом «Молодої гвардії». У 1943 році його розстріляли німці. Дубинський, як і Кошовий, посмертно нагороджений званням героя Радянського Союзу. Він також загинув при виконанні воєнних обов’язків у віці 23 років. Із Леніним ми можемо пов’язати такі події, як революція (жовтневий переворот), громадянська війна, продрозкладка, перший штучний голодомор †цього, вважаю, досить. А от що таке війна в Афганістані та катастрофа на Чорнобильській АЕС, думаю, вам не потрібно й пояснювати. Тобто всі ці пам’ятки присвячуються трагічній тематиці, а саме неприродній смерті. І, якщо брати до уваги екстрасенсорику, ці споруди утворюють енергетичне поле з негативним зарядом. Ви, мабуть, уже чули, що думка може матеріалізуватися. То що вже говорити про ті речі, які можна побачити та помацати…

А тепер, із вашого дозволу або без нього, я б хотів привести наступну аналогію: приходить хазяїн додому і бачить, що його телевізор стоїть під ліжком, комп’ютер †на печі, а письмовий стіл перевернутий вверх ніжками. Як ви вважаєте, чим він займеться в першу чергу?! Мабуть, почне наводити порядок у своєму домі.

Вищезгаданим пам’яткам, на думку Юрія Федорченка, потрібно відводити окреме місце. А щоб парк відпочинку не був схожий на пустир, на його території можна позводити інші меморіальні споруди, присвячені діячам культури. Адже саме культура визначає рівень розвитку цивілізації. Звичайно, після засідання сесії міської ради 8 грудня, на якому виступив Юрій Коптєв, деякі зміни відбудуться. Тепер хоч і не буде повноцінного пентаграму в Прилуках, але все одно проблема залишиться. Не можна лишати роботу, яка зроблена лише на половину.

Якщо ж говорити про діячів культури, то історія нашого містечка налічує не лише двох людей, яких ми добре знаємо дякуючи пам’ятнику на Театральній площі та ініціації міської бібліотеки (Микола Яковченко та Любов Забашта). Таких діячів набагато більше: Олександр Щербина (видатний педагог, що здобув звання кандидата філософських наук будучи сліпим з дитинства), Василь Маслов (викладач, етнограф, фольклорист, археолог, завдяки якому були врятовані від загибелі й зібрані в музеї унікальні історичні реліквії, і погруддя якого, за недавнім розпорядженням мецената, буде встановлено біля краєзнавчого музею), Панас Мирний (письменник, з-під чийого пера вийшли «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія», «Чіпка» та ін.), Микола Костомаров (історик, етнограф, письменник, автор праць «Богдан Хмельницький», «Руїна», «Мазепа» та ін.)…

До речі, Панас Мирний одного разу висловився про наше місто наступним чином: «Не жити мені в Прилуці; хочеться вирватись і покинути скверний город з його гидким чиновничеством. Якщо не пощастить переводом – не переведуть, то подам в одставку…» Тому потрібно змінювати місто. Якщо все залишити на своїх місцях, то за кордоном зі словом «Україна» так і будуть продовжувати асоціювати слово «Чорнобиль», а Прилуки так і залишаться «скверним городом».

Олексій Паляничка

P.S. Щоб змінити своє місто, ми не можемо зараз же попереносити всі пам’ятники, які входять до пентаграма або зробити ще щось подібне. Перш за все потрібно змінити себе.

http://gradpryluky.info/index.php?newsid=1974