10 листопада 2009 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 1188 | Коментарів: 5
Поборники історичних «справедливостей» з обох сторін наводять протилежні аргументи. Одні закликають раз і назавжди покінчити із символами тоталітарного режиму, рудиментами епохи, які є гальмом у розбудові демократичного суспільства, і знести пам’ятник Леніну на Центральній площі, оскільки з діяльністю останнього пов’язані всі біди, що звалилися на долю українців: це і громадянська війна, і голодомор, і розруха. Інші, які стоять на захисті монументу, говорять, що це історія нашого міста і необхідно ще трохи почекати. Буцімто зараз це робити передчасно.
Шановні, до чого тут історія? Якщо копнути трохи глибше, то бронзова статуя на триступінчатому стилобаті скульпторів Грицюка та Синькевича (рік встановлення - 1976) не є історичним надбанням для міста. Площа, яка донедавна носила ім’я Леніна, існувала ще із сімнадцятого сторіччя і називалася дуже просто – Базарна. У 1920 році рішенням повітвиконкому її південно-східна частина була названа іменем Карла Маркса, а північно-східна - іменем Тараса Шевченка. Після того, як тут були поховані останки полеглих воїнів-танкістів, площу деякий час називали іменем Героя Радянського Союзу Зіньковича.
Узагалі забудова площі проходила згідно з Генеральним планом від 1802 року. І, як було подано вище, в 1976-му на ній було встановлено пам’ятник Володимиру Ульянову. То де ж тоді історія? На який історичний факт можна обпертися? Чим керуватися, аби поновити історичну справедливість? Якщо така є. Можливо, треба все робити в зворотному порядку: спочатку повернути назву героя-танкіста, потім відновити назву, вшанувавши пам’ять фундатора теорії комунізму Маркса, і врешті-решт добратися до рідної нам по духу назви Базарна площа. Скажіть, чи буде тоді на площі з такою назвою місце для пам’ятника Леніну? Мабуть, що ні.
Історія міста і його головного майдану починалася не в 1976 році. Сорок останніх років, протягом яких майдан «прикрашав» бронзовий ідол, не можуть затьмарити вікової історії древнього міста. Старожили розповідали, що у Прилуках був пам’ятник Сталіну і в період, коли всі дружно стали боротися з «культом лічності», цей пам’ятник втопили у болоті, що біля водоканалу! Яке неподобство! То, виходить, тепер, аби не забувати історію, треба пірнути у зелену багнюку, знайти рукотворного Джугашвілі і встановити його на те місце, де він стояв. У такому разі все буде по-чесному. Чи ще одна крайність. Вулицю Київську перейменувати на честь російського цісаря і назвати Олександрівською, адже колись вона мала таку назву. Це також буде чесно й справедливо по відношенню до історії.
Постать Леніна у світовій історії досить вагома. Заперечувати цей факт буде принаймні нерозумно. Але, скажіть на милість, чому пам’ятник особі, яка не те що у Прилуках ніколи не була, а навіть Україну не спромоглася відвідати, повинен прикрашати Центральну площу міста, що свого часу носила просту обивательську назву – Базарна. І план її забудови після ліквідації Прилуцької фортеці 17-18 сторіччя було затверджено у 1802 році, задовго до дня народження того ж таки Леніна, котрий зміг змінити хід історії колишньої Російської імперії.
http://gradpryluky.info
Тінь його постаті
Ідея знесення-перенесення пам’ятника Леніну у Прилуках не нова. Як не нова вона і для всієї України в цілому. Ця тема мусується майже вісімнадцять років. Патріотично налаштовані, як вони себе позиціонують, представники громадських організацій і партій періодично підігрівають радикальні настрої щодо пострадянського монументалізму. Періоди загострення припадають на вибори або їхні прояви, пов’язані з історичними датами: будь то річниця жовтневого перевороту у Росії чи день народження самого вождя світового пролетаріату.
Поборники історичних «справедливостей» з обох сторін наводять протилежні аргументи. Одні закликають раз і назавжди покінчити із символами тоталітарного режиму, рудиментами епохи, які є гальмом у розбудові демократичного суспільства, і знести пам’ятник Леніну на Центральній площі, оскільки з діяльністю останнього пов’язані всі біди, що звалилися на долю українців: це і громадянська війна, і голодомор, і розруха. Інші, які стоять на захисті монументу, говорять, що це історія нашого міста і необхідно ще трохи почекати. Буцімто зараз це робити передчасно.
Шановні, до чого тут історія? Якщо копнути трохи глибше, то бронзова статуя на триступінчатому стилобаті скульпторів Грицюка та Синькевича (рік встановлення - 1976) не є історичним надбанням для міста. Площа, яка донедавна носила ім’я Леніна, існувала ще із сімнадцятого сторіччя і називалася дуже просто – Базарна. У 1920 році рішенням повітвиконкому її південно-східна частина була названа іменем Карла Маркса, а північно-східна - іменем Тараса Шевченка. Після того, як тут були поховані останки полеглих воїнів-танкістів, площу деякий час називали іменем Героя Радянського Союзу Зіньковича.
Узагалі забудова площі проходила згідно з Генеральним планом від 1802 року. І, як було подано вище, в 1976-му на ній було встановлено пам’ятник Володимиру Ульянову. То де ж тоді історія? На який історичний факт можна обпертися? Чим керуватися, аби поновити історичну справедливість? Якщо така є. Можливо, треба все робити в зворотному порядку: спочатку повернути назву героя-танкіста, потім відновити назву, вшанувавши пам’ять фундатора теорії комунізму Маркса, і врешті-решт добратися до рідної нам по духу назви Базарна площа. Скажіть, чи буде тоді на площі з такою назвою місце для пам’ятника Леніну? Мабуть, що ні.
Історія міста і його головного майдану починалася не в 1976 році. Сорок останніх років, протягом яких майдан «прикрашав» бронзовий ідол, не можуть затьмарити вікової історії древнього міста. Старожили розповідали, що у Прилуках був пам’ятник Сталіну і в період, коли всі дружно стали боротися з «культом лічності», цей пам’ятник втопили у болоті, що біля водоканалу! Яке неподобство! То, виходить, тепер, аби не забувати історію, треба пірнути у зелену багнюку, знайти рукотворного Джугашвілі і встановити його на те місце, де він стояв. У такому разі все буде по-чесному. Чи ще одна крайність. Вулицю Київську перейменувати на честь російського цісаря і назвати Олександрівською, адже колись вона мала таку назву. Це також буде чесно й справедливо по відношенню до історії.
Постать Леніна у світовій історії досить вагома. Заперечувати цей факт буде принаймні нерозумно. Але, скажіть на милість, чому пам’ятник особі, яка не те що у Прилуках ніколи не була, а навіть Україну не спромоглася відвідати, повинен прикрашати Центральну площу міста, що свого часу носила просту обивательську назву – Базарна. І план її забудови після ліквідації Прилуцької фортеці 17-18 сторіччя було затверджено у 1802 році, задовго до дня народження того ж таки Леніна, котрий зміг змінити хід історії колишньої Російської імперії.
http://gradpryluky.info
Коментарі (5 шт.):
1 | ho4u_pizzu | Дата: 10 листопада 2009 р., 01:28:14 | ||
Во мля прикалупаись с памятником, как дура с косой на макитре с грипом | ||||
2 | CHE | Дата: 10 листопада 2009 р., 20:01:35 | ||
Статья - сплошное вранье!
Потому как именно благодаря Ленину жители Украины впервые за триста лет открыто смогли называть себя - украинцами. Именно Ленин начал проводить политику - украинизации, которая позволяла каждому украинцу впервые за много веков говорить на родном языке, не боясь остаться без головы. | ||||
3 | Аноним (гость) | Дата: 10 листопада 2009 р., 21:07:04 | ||
Од цього че вже так чегеварить , шо аж на ригачку тяне | ||||
4 | OLEX | Дата: 10 листопада 2009 р., 22:29:26 | ||
CHE,
| ||||
5 | Holliday | Дата: 16 листопада 2009 р., 22:34:19 | ||
А загалом питання про пам‘ятник Вождю вже набило оскомину. Проїлося! | ||||
Додати коментар: