25 листопада 2009 р. | Автор: OLEX | Переглядів: 1154 | Коментарів: 0
Міський голова, тлумачачи на власний розсуд кроки компанії ТОВ «Прилуки Інвестбуд», заявив, що вона взялася зробити внутрішній туалет у школі №7 взамін дозволу на будівництво кондомініуму "Континенталь" по вулиці Садовій. Але слова Юрія Володимировича не відповідають дійсності. Ніяких домовленостей чи угод з міською владою про будівництво туалету не було. Були тільки добра воля представників бізнесу і їхнє щире бажання допомогти дітям.
Рішення облаштувати туалет ухвалено два роки тому, коли будівництво "Континенталю" вже велося. Ініціатором цієї справи виступив я, оскільки школа №7 – моя альма-матер. Я пообіцяв дітям, що з таким ганебним явищем, як напівзруйнований холодний туалет, буде покінчено, і слова дотримався. Спорудження внутрішнього туалету завершилося влітку нинішнього року. У цьому проекті, окрім ТОВ «Прилуки Інвестбуд», на добровільних засадах брали участь дуже багато прилучан. Я їм щиро вдячний за підтримку й розуміння і радий тому, що мені вдається об’єднати зусилля людей для досягнення спільної мети. Загальний кошторис на будівництво туалету склав близько 680 тисяч гривень, але по факту витратили менше: чимало робіт підприємці виконали або ж за мінімальну плату, або ж узагалі безкоштовно. Проект виготовила школа за батьківський кошт. Це була спільна справа на благо дітей. Хотілося зробити її тихо, та, на жаль, не вийшло. І річ тут не в славнозвісних дверях (якби міський голова умів і хотів налагодити конструктивну співпрацю з підприємцями, ми б встановили і їх). Мабуть, приділили замало уваги заслузі міського голови у благоустрої школи. Іншої причини галасу, що зчинився навколо здачі об’єкта, особисто я не бачу. І не треба ховатися за спину головного санітарного лікаря Михайла Самсона. Будь Михайло Миколайович настільки принциповим, як каже мер, він уже давно б заборонив експлуатацію вуличного туалету в школах №№7 та 2. У ситуації, що склалася, винен не Самсон, а перша особа міста. По великому рахунку, саме міський голова своєю нерішучістю у діях спровокував політичні події навколо шкільного туалету. Як прилучани, ми зробили все необхідне, щоб туалет функціонував. Коли ж виникла потреба у додаткових кроках, Юрію Володимировичу треба було не на телебачення йти, а просто поговорити з нами. Впевнений, що тоді б ми обов’язково знайшли спільну мову. Але як Прем’єр-міністр з Президентом, так і Юрій Беркут з депутатами й меценатами - спілкується лише через екран телевізора. Від цієї гри на публіку громада Прилук не має ніякого зиску. Скоріш, навпаки. Є люди вперті, а є наполегливі. І між ними дуже велика різниця. Не треба налаштовуватися на протистояння, потрібно просто добре робити справу, за яку берешся, а результати прийдуть самі.
Дуже обурює й те, що міський голова та його оточення дозволяють собі безапеляційно розділяти людей на категорії - бізнесменів і бізнесменчиків, меценатів і меценатиків. Я вважаю, що люди, котрі в своєму житті власноруч нічого не збудували і не надали жодної копійки благодійної допомоги, не вправі так характеризувати діяльність прилучан. Мало того, що це нерозумно, так це ще й некоректно по відношенню до всіх підприємців, котрі працюють у Прилуках. Хтось спроможний дати мільйон, а хтось – усього сто гривень. Але ж благодійництво вимірюється не цим. Головне – робити добро безкорисливо, від душі. Можливо, міській владі необхідно розділити нас, спровокувати на протистояння, але то марно: у прилучан достатньо здорового глузду, щоб оцінити реальний стан справ.
Ще один приклад "господарності" й менеджерських "здібностей" міського голови – історія із сушаркою ТОВ "Батьківщина". Не так уже й багато у Прилуках людей, котрі хочуть вкладати гроші в розвиток міста. Але якщо вони все-таки є, не треба ставити їм палки в колеса. Так, ніхто не сперечається з тим, що підприємство має дотримуватися законодавства. Порушені якісь норми чи вимоги – робіть керівникові приписи, контролюйте їх виконання, але ж не закривайте. Бо це додаткові робочі місця, це зарплати для прилуцьких сімей. Думаю, вулиця Паризької Комуни ніколи б не побачила бетонки, коли б не ТОВ «Батьківщина». І за таку допомогу йому велике спасибі. Керівництво міста - для того, щоб створювати сприятливі умови для розвитку підприємництва, а не навпаки – закривати, знищувати, ліквідовувати. До речі, згадайте, коли в Прилуках останній раз збудувалося 1000 метрів дороги? Це ж 5000 квадратних метрів дорожнього полотна по 200 гривень за один квадратний метр. Хіба це не інвестиція в Прилуки?
Проте закликаю бізнесменів не звертати уваги на складені міським головою табелі о рангах меценатів. Це явище тимчасове. Зрештою, добрі справи ми робимо не для влади, а для прилучан. Є дуже багато проектів, які ТОВ "Прилуки Інвестбуд" та інші компанії і підприємці хочуть підтримати.
Звісно, історія з туалетом жодним чином не вплине на наші дружні стосунки з освітянами – ми як допомагали, так і допомагатимемо їм, без посередників в особі міського голови і начальника управління освіти. Школі №7 закуплено повний комплект підручників для старших класів з поглибленим вивченням фізики й математики, придбано необхідні матеріали для хімлабораторії. Скоро з ініціативи директора школи вводитиметься спеціальна програма, завдяки якій батьки зможуть в електронному та СМС-режимі слідкувати за успішністю дітей та відвідуванням ними школи. Думаю, цей перспективний проект реалізуємо до нового року.
Добра воля, щире серце, корисна справа – все це має право на повагу. Міська влада не повинна створювати рейтинги меценатів, визначати, хто з них кращий, а хто гірший. Її завдання - консолідувати зусилля підприємців, спонукати їх до діяльності в інтересах міста. Оце й буде співпраця бізнесу та влади, сприятливий інвестиційний клімат.
Микола Рожко, голова громадської організації "Прилуцька спілка промисловців та підприємців "Співпраця"
http://gradpryluky.info/
Добрі справи ми робимо не для влади, а для прилучан
Сьогодні надто багато розмов точиться навколо будівництва внутрішнього туалету в школі №7. Це вже стало притчею во язицех. В умовах, коли право на правду в Прилуках приватизував міський голова, вважаю за потрібне розповісти людям про реальний стан справ, і нехай вони самі роблять висновки.
Міський голова, тлумачачи на власний розсуд кроки компанії ТОВ «Прилуки Інвестбуд», заявив, що вона взялася зробити внутрішній туалет у школі №7 взамін дозволу на будівництво кондомініуму "Континенталь" по вулиці Садовій. Але слова Юрія Володимировича не відповідають дійсності. Ніяких домовленостей чи угод з міською владою про будівництво туалету не було. Були тільки добра воля представників бізнесу і їхнє щире бажання допомогти дітям.
Рішення облаштувати туалет ухвалено два роки тому, коли будівництво "Континенталю" вже велося. Ініціатором цієї справи виступив я, оскільки школа №7 – моя альма-матер. Я пообіцяв дітям, що з таким ганебним явищем, як напівзруйнований холодний туалет, буде покінчено, і слова дотримався. Спорудження внутрішнього туалету завершилося влітку нинішнього року. У цьому проекті, окрім ТОВ «Прилуки Інвестбуд», на добровільних засадах брали участь дуже багато прилучан. Я їм щиро вдячний за підтримку й розуміння і радий тому, що мені вдається об’єднати зусилля людей для досягнення спільної мети. Загальний кошторис на будівництво туалету склав близько 680 тисяч гривень, але по факту витратили менше: чимало робіт підприємці виконали або ж за мінімальну плату, або ж узагалі безкоштовно. Проект виготовила школа за батьківський кошт. Це була спільна справа на благо дітей. Хотілося зробити її тихо, та, на жаль, не вийшло. І річ тут не в славнозвісних дверях (якби міський голова умів і хотів налагодити конструктивну співпрацю з підприємцями, ми б встановили і їх). Мабуть, приділили замало уваги заслузі міського голови у благоустрої школи. Іншої причини галасу, що зчинився навколо здачі об’єкта, особисто я не бачу. І не треба ховатися за спину головного санітарного лікаря Михайла Самсона. Будь Михайло Миколайович настільки принциповим, як каже мер, він уже давно б заборонив експлуатацію вуличного туалету в школах №№7 та 2. У ситуації, що склалася, винен не Самсон, а перша особа міста. По великому рахунку, саме міський голова своєю нерішучістю у діях спровокував політичні події навколо шкільного туалету. Як прилучани, ми зробили все необхідне, щоб туалет функціонував. Коли ж виникла потреба у додаткових кроках, Юрію Володимировичу треба було не на телебачення йти, а просто поговорити з нами. Впевнений, що тоді б ми обов’язково знайшли спільну мову. Але як Прем’єр-міністр з Президентом, так і Юрій Беркут з депутатами й меценатами - спілкується лише через екран телевізора. Від цієї гри на публіку громада Прилук не має ніякого зиску. Скоріш, навпаки. Є люди вперті, а є наполегливі. І між ними дуже велика різниця. Не треба налаштовуватися на протистояння, потрібно просто добре робити справу, за яку берешся, а результати прийдуть самі.
Дуже обурює й те, що міський голова та його оточення дозволяють собі безапеляційно розділяти людей на категорії - бізнесменів і бізнесменчиків, меценатів і меценатиків. Я вважаю, що люди, котрі в своєму житті власноруч нічого не збудували і не надали жодної копійки благодійної допомоги, не вправі так характеризувати діяльність прилучан. Мало того, що це нерозумно, так це ще й некоректно по відношенню до всіх підприємців, котрі працюють у Прилуках. Хтось спроможний дати мільйон, а хтось – усього сто гривень. Але ж благодійництво вимірюється не цим. Головне – робити добро безкорисливо, від душі. Можливо, міській владі необхідно розділити нас, спровокувати на протистояння, але то марно: у прилучан достатньо здорового глузду, щоб оцінити реальний стан справ.
Ще один приклад "господарності" й менеджерських "здібностей" міського голови – історія із сушаркою ТОВ "Батьківщина". Не так уже й багато у Прилуках людей, котрі хочуть вкладати гроші в розвиток міста. Але якщо вони все-таки є, не треба ставити їм палки в колеса. Так, ніхто не сперечається з тим, що підприємство має дотримуватися законодавства. Порушені якісь норми чи вимоги – робіть керівникові приписи, контролюйте їх виконання, але ж не закривайте. Бо це додаткові робочі місця, це зарплати для прилуцьких сімей. Думаю, вулиця Паризької Комуни ніколи б не побачила бетонки, коли б не ТОВ «Батьківщина». І за таку допомогу йому велике спасибі. Керівництво міста - для того, щоб створювати сприятливі умови для розвитку підприємництва, а не навпаки – закривати, знищувати, ліквідовувати. До речі, згадайте, коли в Прилуках останній раз збудувалося 1000 метрів дороги? Це ж 5000 квадратних метрів дорожнього полотна по 200 гривень за один квадратний метр. Хіба це не інвестиція в Прилуки?
Проте закликаю бізнесменів не звертати уваги на складені міським головою табелі о рангах меценатів. Це явище тимчасове. Зрештою, добрі справи ми робимо не для влади, а для прилучан. Є дуже багато проектів, які ТОВ "Прилуки Інвестбуд" та інші компанії і підприємці хочуть підтримати.
Звісно, історія з туалетом жодним чином не вплине на наші дружні стосунки з освітянами – ми як допомагали, так і допомагатимемо їм, без посередників в особі міського голови і начальника управління освіти. Школі №7 закуплено повний комплект підручників для старших класів з поглибленим вивченням фізики й математики, придбано необхідні матеріали для хімлабораторії. Скоро з ініціативи директора школи вводитиметься спеціальна програма, завдяки якій батьки зможуть в електронному та СМС-режимі слідкувати за успішністю дітей та відвідуванням ними школи. Думаю, цей перспективний проект реалізуємо до нового року.
Добра воля, щире серце, корисна справа – все це має право на повагу. Міська влада не повинна створювати рейтинги меценатів, визначати, хто з них кращий, а хто гірший. Її завдання - консолідувати зусилля підприємців, спонукати їх до діяльності в інтересах міста. Оце й буде співпраця бізнесу та влади, сприятливий інвестиційний клімат.
Микола Рожко, голова громадської організації "Прилуцька спілка промисловців та підприємців "Співпраця"
http://gradpryluky.info/
Додати коментар: