23 червня 2010 р. | Автор: Helen | Переглядів: 1085 | Коментарів: 3
Черговий робочий тиждень "Град" розпочав із поїздки на вулицю Костянтинівську, 115 – до багатоповерхівки, що за магазином "Едем". Приїхати і побачити на власні очі, що коїться в їхньому дворі, нас попросили мешканці, котрі стомилися жити серед смороду й сміття.
Делегацію газети одразу ж провели до осередку антисанітарії. Це чотири контейнери для сміття і туалет бухгалтерської школи (так називають цей навчальний закладу у народі), які стоять буквально поруч і цілодобово "радують" око й ніс жителів будинку №115.
Туалет за браком інших в центрі міста уже давно виконує функції громадського. Його послугами користуються працівники прилеглих магазинів та установ, учні бухгалтерської школи й численні перехожі. За годину, кажуть люди, туалет відвідують не менше двадцяти чоловік. Тому не важко уявити, який порядок там усередині. Більш стійкі витримують, інші ж справляють свої нужди прямо під туалетом. А воно літо, спека – у "парфюмі" потопають усе подвір’я і квартири, мешканці яких необачно відчинили кватирки. Про натуралістичні ж замальовки, які щодня бачать під туалетом діти, соромно навіть говорити.
Своєрідним туалетом слугують і контейнери для сміття. Коли нам про це по телефону розповідали мешканці 115-го будинку, ми, каємося, не повірили. Думали, у ХХІ столітті такого бути не може. Однак помилилися. Стоячи в кількох метрах від контейнерів, наша делегація спостерігала приголомшливу картину: акуратно вбрана літня жіночка підходить до контейнера і звично виливає з відра у контейнер... фекалії. Виявляється, у сусідньому будинку №23 по вулиці Вокзальній немає туалету, тож мешканці цього будинку носять свої фекалії у контейнери. Тут, чесно кажучи, не позаздриш ні тим, хто носить, ні тим, хто нюхає, ні тим, хто прибирає. Якась середньовічна клоака, та й годі!
Зрозуміло, "Град" був не першою інстанцією, до якої звернулися жителі будинку №115 по допомогу. Просили у багатьох, а результату – нуль. Іван киває на Степана, Степан – на Петра.
Загалом градівська поїздка на так би мовити місце події виявилася плідною. Ми почули скарги не тільки на антисанітарію, а й на відсутність у дворі дитячого майданчика, нічні гуляння молоді, п’яниць та наркоманів, одне з яких уже закінчилося безкарним побиттям чоловіка, котрий насмілився зробити зауваження; на ледь не цілодобовий гуркіт машин, які підвозять товар до "Едема". За словами жителів, постійне курсування вантажівок призводить до просідання й тріскання будинків.
Нам навіть показали аварійний балкон квартири №72, у якій мешкає жінка-інвалід. Балкон розсипається, уламки й речі з нього летять на голови перехожих і шибки сусідів знизу. Добре, що жертв іще немає. А якщо раптом з’являться, то на кого тоді кивати, на чию совість "вішати" відповідальність за людське здоров’я, а, можливо, й життя?
Коментарі відповідальних осіб щодо цього та інших болючих запитань жителів будинку №115 по вулиці Костянтинівській "Град" сподівається надрукувати вже в наступному номері.

Марина Андрієнко
http://gradpryluky.info