Чи любите Ви сперечатися? Як часто? З ким? З яких причин? Як вважаєте, добре це чи погано, коли людина відстоює свою точку зору, нехтуючи думкою іншої людини?

Beaver, та сказать просто й нІчого

OLEX, тобі нічого? Та я нікого й не заставляю шось казать

Beaver,

Цитата:

Я сказала, що кожен "понимает в меру своей распущености"

Це можна не так понять якийсь намек и розшифровать в меру розпущености,а тут прямий текст с четким смислом...шо тут можна не так понять?

Цитата Beaver:

OLEX, Я сказала, що кожен "понимает в меру своей распущености", так що розумійте як хочете і як можете.

Цитата Beaver:

OLEX, тобі нічого? Та я нікого й не заставляю шось казать

Мені є шо сказать і я сказав, повторююсь: перше слово нецензурне, аморальне, і розуміть його можна тільки в тому значенні, яким воно являється, незалежно від міри розпущеності, хотіння і могіння

Цитата Beaver:

Helen, ну а уявимо таке, що ти його підводиш різними питаннями і т.д. до іншої думки, але в результаті, опонент все одно робить висновок, з яким прийшов до початку розмови (тобто відстоює свою точку зору). Тоді ти все одно не будеш уникати тверджень "я так думаю", "я впевнений"??? Теорія, звичайно, бездоганна, а як в житті??? Уяви, тобі показують чорний листок і стверджують, що він білий, не відступаючи від своєї думки. Ти підводиш до висновку, що листок чорний, а опонент залишається з іншою думкою. Як ти будеш діяти?

Явно написала сама про себе


-----

Добавлено 10 июня 2009 г., 17:35:43:

Цитата Squirrel:

тут головне мати достатньо мудрості, щоб зрозуміти що суперечка просто безглузда!! Звучить банально, але іноді дійсно треба бути розумнішим за оппонента! Знаю, це страшенний внутрішній дискомфорт, коли знаєш, шо ти на 100% правий, але вийшов із суперечкі ні з чим, але це життя і оппоненти можуть бути просто не зовсім адекватними людьми. Тому дай Боже нам всім мудрості просто усвідомити, коли сперечатись варто, а коли це безцільна трата нашого дорогоцінного часу! Ось так

Побережу свій дорогоцінний час