Начавшийся учебный год на Украине особый. Начался он во втором тысячелетии от Р.Х., а заканчивается в третьем, и сразу после выпускных экзаменов в школе и вступительных в вузах Украина отпразднует круглый юбилей -- 10-летие независимости от СССР. 24 августа -- красная дата в украинском календаре. Дни обретения Украиной независимости от Польши в 1654 году, Крыма в 1681 году, Турции в 1774-м, Австро-Венгрии в 1918-м -- черные дни, их в Украине не отмечают.
Новый учебный год для украинской педагогики непростой еще по одной причине. Мировые СМИ о ней уже сообщали, но как-то вскользь и с усмешечкой. Между тем ничего смешного тут нет, ибо речь идет о коренном пересмотре всей мировой истории с географией, где до сих пор не числилась Великая Украина, возникшая в период палеолита (древнего каменного века) и простиравшаяся от Ганга до Рейна, со столицей в Киеве , основанном 25 -- 28 тысячелетий назад.
В течение 55 веков, вплоть до VI века н.э., индо-украинская держава «словно великан, оседлала два континента -- Азию и Европу, север и юг». Завоевав Египет за 33 года до рождения Христа, украинцы оставили египтянам свою праукраинскую культуру и церковные обряды. Кстати, само слово «Украина» в переводе с санскрита (одного из диалектов праукраинского языка, на котором украинский философ и поэт Агастий проповедовал тогда совсем диким индийцам) означает «большая могущественная держава».
Все эти установочные материалы для украинских учителей были опубликованы киевской газетой «Освiта», аналогом российской «Учительской газеты».
Открытия такого масштаба не совершают на пустом месте. И научному прорыву Василия Кобилюхи предшествовали годы неустанного труда скромных тружеников украинской педагогической науки.
Сразу после обретения Украиной независимости в 1991 году среди прочих неотложных дел встал вопрос об учебниках для школы. Издававшиеся в «тюрьме народов» Советском Союзе учебники по истории республик для нового исторического момента явно не подходили.
Однако уже через три года Министерство образования Украины подготовило вполне солидные учебники истории, где текст, как положено, разбит на параграфы, а после параграфов идут вопросы для закрепления пройденного материала.
Вы, наверное, подумали, что львовский этнограф Кобилюха и киевский редактор газеты «Освiта» сошли с ума, когда один написал о Великой Украине, еще 5 тысяч лет назад омывшей свои сапоги в Индийском океане, а другой это опубликовал. Они в своем уме, точнее, на уме. Просто случился катарсис украинской педагогической мысли, шедшей к этому целых 10 лет. Впрочем, это еще цветочки. Следующее поколение юных граждан Украины будет учиться по учебникам Кобилюхи.
Отличительные черты настоящего свидомого:
"Доказательство недоказуемого, опровержение очевидного и доказанного".
Звернення Громадянського руху "Відсіч" до можновладців
Коли ви нарешті припините брехати? Чудовий текст про 9 травня
За вашим законом ветеранами вважаються учасники бойових дій до 1954 року. Але ж ви самі святкуєте закінчення війни 9 травня 1945 року. То визначтесь нарешті, коли ви брешете? Бо в 1945-54 рр. ніякої війни з Гітлером вже не було.
Вже майже два десятиліття Україна є незалежною державою. І всі ці роки в нашому календарі існує дата 9 травня як День перемоги над німецько-фашистськими загарбниками.
Цю дату на офіційному державному рівні відзначали і при Президенті Кравчуку, і при Президенті Кучмі, і при Президенті Ющенку. І ніколи відзначення 9 травня не викликало суттєвих конфліктів між людьми та напруги в державі.
Лише після приходу до влади Президента Януковича ось вже другий рік поспіль 9 травня перетворюється на День конфлікту замість Дня вшанування загиблих у тій страшній війні.
У 2010-му ви запросили до участі у спільному параді на центральній вулиці столиці України російських та білоруських військових.
Ваша брехня про нібито спільну пам‘ять не витримує ніякої критики, адже ви, волаючи про спільну перемогу всіх народів СРСР, запросивши до Києва представників лише 2 з 15 колишніх союзних республік Радянського Союзу, у своєму виборі керувалися виключно етнічними - східнослов‘янськими - ознаками, уподобившись в цьому Гітлеру, який також ділив світ на арійські (германські) та неарійські народи.
Вперше в історії незалежної України вулицями Києва крокували іноземні війська, серед яких були й десантники 45-го окремого гвардійського ордена Олександра Невського полку спеціального призначення, який брав участь у військовій кампанії з цинічною назвою "Принуждение к миру" в Грузії.
Серпнева війна 08.08.08: хто почав першим?
...І від того, що народне повстання змете вас, нам, українським патріотам, легше не стане, якщо разом з недолугою владою цей вогонь знищить й саму Україну чи хоча б частину її.
Тому ми закликаємо вас одуматись, припинити грати в інспіровані з Москви ігри й набивати свої кишені, а почати робити щось для держави і людей. Або скласти із себе владні повноваження, якщо не в змозі їх повноцінно виконувати.
-----
Повідомлення редагувалося 1 разів. Останнє редагування: OLEX (7 червня 2011 р., 16:58:51)
Відсіч (гость),
- Львівські ветерани не хочуть святкувати 9 травня під червоними прапорами -
а того, що воювали вони пiд прапорами Адольфа Алоiзовича Гiтлера.
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Быть «украинцем» - тяжелая доля. Подобное звание налагает на своего носителя неподъемное бремя, требуя не просто особого склада ума, но и длительных его тренировок для овладения целым набором весьма специфичных интеллектуальных приемов, из которых первый и основной - сознательно преодолевать сознание и при этом не сознавать, что занимаешься самогипнозом
Один з героїв Мердок стверджував – «праведность бессознательна». Розшифровуючи думку– праведна людина чинить праведно, не усвідомлюючи, що то праведно, тим більше не думаючи, що вона сама праведна. Просто так чинити – це її суть, для неї це природньо і легко, як дихати. (Мені розповідали, що Гузар такий)
Коли ж людина починає раціоналізовувати свою праведність, свої праведні вчинки, то ця (її) праведність неминуче вкривається червоточинками – марнославством, егоцентризмом, пихою, самолюбуванням тощо
Людина насолоджується собою (який я щедрий! чесний! великодушний!…) і це і є її вигода від її праведності.
Щось подібне відбувається і з українством. Його носіями, «хранителями» є не ті відносно недавно навернені активісти, що безкінечно говорять про націю, мову, історію, хизуються перед іншими і, головне, перед собою – які ми українці! Та як багато ми зробили для українства! До того ж, сперечаються ці люди з такими неукраїнцями, яким довести нічого неможливо. Ото ж декого і заносить до пасажів на кшалт - Ісус був галілеянином, а значить - з Галичини.
Як це дивно не звучить, але, на мою думку, справжнє українство тримається саме на «несвідомих» українцях, для яких говорити про мову, історію чи релігію все рівно, що обговорювати необхідність їжі чи сну. Вони ніколи свідомо не обирали, якою мовою говорити – просто змалечку говорять своєю мовою (українською чи діалектом), ніколи свідомо не обирали конфесію – просто ходять до своєї церкви (до Бога), ніколи свідомо не обирали історію чи героїв – їхні історія і герої самі прийшли до них від батьків (біологічних чи духовних). Вони не робили ніякого вибору, жодних зусиль, просто так сталося в їхньому житті - вони все роблять по-українськи.
І оця їхня неусвідомлена українскість і є основою нашої інакшості, несхожості з іншими.
Скільки раз в історії українців намагалися розчинити в собі інші. Ми зливалися з ними в спільні держави, союзи, але ніколи не розчинялись.
После всесоюзной переписи 1989 г. в газете «Вечерний Киев» была опубликована статья, сообщавшая, что население Киева составляет 2 млн. 572 тыс. при 1 млн. 472 тыс. Русских и 856 тыс. «украинцев». Но уже через год эта же газета переиздала данную статью с совершенно иными цифрами: из 2 млн. 572 тыс. киевлян «русских»- 472 тыс., а «украинцев»- 1 млн. 856 тыс. (!). Так под начавшийся процесс дерусификации «матери городов русских» был подогнан необходимый статистический базис.
Примечательно, однако, то, что данные переписи 1989 г. в целом по Украине так и не были опубликованы. Их «засекреченность» легко объяснима: перепись четко зафиксировала, что из 52 млн. «украинского населения» Русскими только по паспорту оказались 21,6 млн. человек (а не 11,6 млн., как утверждал Горбачев). При этом еще 6,5 млн. назвали себя Русскими, хотя в их паспортах значилась национальность «украинец». К ним следует добавить около 1 млн. русинов, итого Русских даже по советской переписи получается почти 30 млн.! Но и эта цифра, безусловно, занижена.
Общеизвестно, что все переписи населения после Революции 1917 года искусственно подгонялись под национально-территориальное деление СССР. Насколько произвольно это делалось, видно из следующего факта. В результате румынской оккупации (1918) Россия потеряла практически всю Бессарабию. Тем не менее на левом берегу Днестра была организована «Молдавская АССР». В июле 1924 г. «молдаванами» в ней значились 14,2% населения, а уже к ноябрю того же года число их «подскочило» до 58%! Через год без каких-либо видимых причин оно «упало» до 32%.
Те же манипуляции с цифрами происходили и в образованной на месте Малороссии «Украинской ССР». Все переписи планомерно занижали численность Русских, записываемых в украинцы, с целью пропагандистского оправдания официально насаждаемой украинизации. Но знаменательно то, что проводимая коммунистической властью в течение жизни трех поколений политика дерусификации Малороссии так и не смогла достигнуть поставленной цели. Наступившие после 1985 г. послабления привели к тому, что большинство населения УССР (почти 30 млн.) отказались регистрировать себя в качестве «украинцев», сохранив подлинную этническую принадлежность.
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Перегляд теми: 'ПРАВДА ПРО УКРАИНУ (ИСТОРИЯ С ГЕОГРАФИЕЙ)'
LIZARD
Начальник модераторов
Lesya
Постоялець
