Націоналізм та патріотизм. В чому їх схожість та відмінність. Чи можете ви назвати себе патріотом своєї батьківщини?

Націоналіст це той хто любить свою Батьківщину, свою землю, свою мову, свій народ та поважає свою культуру і не забуває свою історію. А більшість патріотів, дійсно люблять землю, але дуже часто не свою і особливо земельні ділянки десь в заповідниках. Типовий приклад "патріота земельних ділянок" екс-депутат від БЮТ В. Лозінський. Та подивіться кому належать земельні ділянки вздовж берега Дніпра. Багато знайдете там, не те що націоналістів, а хоч Українців? От і вирішуйте самі, хто більше наносить нам добра і причиняє радощів, націоналісти чи патріоти?

МОСКАЛІЗМ ТА НАЦІОНАЛІЗМ

LIZARDу і "ижэ с ним" - ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ!

Протилежністю до москалізму виступає націоналізм, основою якого є природна любов до свого народу й повага до цього почуття. Ці дві речі, любов і повага, утворюють собою одне нероздільне ціле, і тому певною ознакою відсутності любові до свого власного народу є відсутність поваги до аналогічного почуття представників інших націй. Це стає особливо помітним, коли стосується національних почуттів представників нації проживання.
Як і кожна злочинна зграя, москалі не є самодостатнім для свого власного існування соціальним утворенням. Тому таке поняття, як «москаль за народженням» — із розряду неможливих, як не можна собі уявити, наприклад, злочинця за народженням узагалі. Людей народжують народи (цікаво, слово «народ» виводиться зі слова «народжувати», чи «народжувати» із «народ»?), а вже потім, як подорослішають, ті люди можуть потрапляти у злочинні зграї.
Через це усі без винятку москалі за народженням належать до тих чи інших народів, у результаті чого народи починають, таким чином, бути свого роду донорами цього безприкладного у світовій історії злоякісного оргутворення.
У зв‘язку з цим виникає питання, а чи може антинаціональна злочинна зграя ефективно, із користю для народів, керувати країною — з огляду на нібито величезний досвід? Тут напрошується аналогія з паразитом, який, контролюючи усі потрібні для керування суспільством важелі, використовує їх для спонукання суспільного організму до дій у своїх інтересах. При тому національну державу не вийде так само порівнювати з паразитом, якщо національна держава не знаходяться поза межами своєї нації. Злочинна ж зграя москалів знаходиться поза націями, хоч її члени й походять з них. Не занурюючись у спеціальні питання паразитології, з певністю можна сказати принаймні те, що благо підпорядкованих зграї народів не може бути хоч скільки значимою метою її діяльності. Зрозуміло, що організм, яким живиться присмоктаний паразит, повинен бути, з точки зору паразита, достатньо сильним для продовження подальшого існування на користь паразита і недостатньо сильним як для того, щоб змогли набрати силу захисні антипаразитні системи.
Тому коли паразит раптом помічає надмірне, а значить загрозливе для свого існування пожвавлення в організмі, він посилює визиск, дещо послаблюючи хватку у випадку появи ознак згасання донорського організму. Цей досвід вчасного посилення та послаблення хватки й є чи не головним для паразитуючої на народах зграї.
Для того щоб постійно, без перерв, тривалий в історичному масштабі період часу брати свій ясир із народів, у москалів має бути відповідний інструментарій, набір засобів та механізмів редуплікації зграї.
Першим із таких механізмів є так званий інтернаціоналізм, а точніше кажучи — москалізм, у якому цілком логічно проти кожної нації, над якою вже панують, чи тільки збираються запанувати москалі, виступають перш за все якраз її діти (виродки), утворюючи собою один із кумулятивних стержнів зграї, призначення кожного з яких — нищити опір саме тієї нації, із якої вони походять. Неможливо не погодитися — абсолютно оптимальне рішення. Щоб ефективно нищити ворога, слід його добре знати. А хто може краще за покидька нації, повного ненависті до неї, знати її слабкі місця, щоб при нагоді дошкульніше ударити? З цієї причини щоразу, коли в московських керівних колах частішають українські прізвища, не варто надто тішитись. Не для того Масква призиває в перші лави тих, хто краще знає Україну, щоб щось добре їй зробити. Якраз навпаки, слід роззути очі і побачити те, що є, а саме тривожну ознаку нагромадження антиукраїнського потенціалу.
Занурюючись у болото москальської злочинної зграї, новоутворений москаль дурить себе тим, що він нібито одривається від «нізмєнной» національної «почви», воспаряючи над нею. Тут не може мати місце наявність якихось справжніх сентиментів з боку москаля до нації свого походження. Необхідною є справжня ненависть до усього національного взагалі, — у тому числі для підтримки антинаціонального духу серед «співзграйників» з інших націй, і перш за все до нації свого походження, зокрема. Тут слово «справжність» наголошується так тому, що москалі, перебуваючи у стані перманентної війни проти нациків (стандартизоване позначення москалями людей з неатрофованими національними почуттями), завжди користуються як зброєю номер один звичайно що брехнею, — то намагаючись при цьому видати себе за когось іншого, то декларуючи насправді відсутні, але ходові наміри чи почуття — для досягнення завжди брудної мети (як от наприклад для того, щоб розірвати єдину націю на шматки, чи посіяти зерна розбрату поміж її частинами для полегшення подальшого знищення її опору, чи з цією ж метою роздмухувати міжнаціональну ворожнечу — між будь-якими націями, що, крім послаблення націй, завжди посилює лави москалів за рахунок нового притоку в москалі дітей ворогуючих народів).
Протилежністю до москалізму виступає націоналізм, основою якого є природна любов до свого народу й повага до цього почуття. Ці дві речі, любов і повага, утворюють собою одне нероздільне ціле, і тому певною ознакою відсутності любові до свого власного народу є відсутність поваги до аналогічного почуття представників інших націй. Це стає особливо помітним, коли стосується національних почуттів представників нації проживання. Якщо цю тезу застосовувати в Україні, то очевидною ознакою відсутності любові когось до народу свого походження виявиться вияв неповаги до національних почуттів українців. Одним із поширених виявів такої неповаги, наприклад, є публічне використання чужої мови, і значна тривалість (навіть в історичному масштабі) тих виявів навряд чи зможе колись почати перетворювати її у повагу.
Дивуючись разючій подібності методів злочинної діяльності москалів протягом сотень років до наших днів включно, мимоволі сам собою починає напрошуватися здогад про те, що комунізм — це усього лише один з епізодів розвитку москалізму, чергове його масквбрання.
І саме чомусь Москва, у вимові аборигенів — Масква, незмінно була його центром, — без різниці, а де ж саме знаходилася у той час формальна столиця імперії. Безперечно, у злочинної зграї має бути своя «варавская маліна». Тут дещо незвичайним може видатись хіба непорушна стабільність її місцезнаходження. Наприклад, «раби, подножки, грязь Москви» — а не Санкт-Петербургу, зауважимо — це про вчорашніх і сьогоднішніх хахлів писав Поет посередині 19-го сторіччя (1845).

Национализм
Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Не следует путать с термином «нацизм».
Национали́зм (фр. nationalisme) — идеология и направление политики, базовым принципом которых является тезис о высшей ценности нации и её первичности в государствообразующем процессе. Отличается многообразием течений, некоторые из них противоречат друг другу[1]. Как политическое движение, национализм стремится к защите интересов национальной общности в отношениях с государственной властью.

В своей основе национализм проповедует верность и преданность своей нации, политическую независимость и работу на благо собственного народа, объединение национального самосознания для практической защиты условий жизни нации, её территории проживания, экономических ресурсов и духовных ценностей[2]. Он опирается на национальное чувство, которое родственно патриотизму. Эта идеология стремится к объединению различных слоёв общества, не взирая на противоположные классовые интересы. Она оказалась способной обеспечить мобилизацию населения ради общих политических целей в период перехода к капиталистической экономике.

В силу того, что многие современные радикальные движения подчёркивают свою националистическую окраску, национализм часто ассоциируется с этнической, культурной и религиозной нетерпимостью. Такая нетерпимость осуждается сторонниками умеренных течений в национализме.

Чи може польський, кримсько-татарський, жидівський націоналіст бути патріотом України?
Може. І ми це бачимо.
Чи може російський націоналіст бути патріотом України?
Ні. І ми це також бачимо.
Велика помилка російських націоналістів полягає в запереченні самого існування українців, вони їх вважають "отщєпєнцамі русского міра" і наживають собі ворогів.
Тільки визнавши українців рівними собі учасниками історичного процесу, росіяни можуть сподіватися на справжніх союзників у світовому конкурентному середовищі.Ї правий був жидокомуніст Ленін: "без України Росія неможлива". А без націоналізму сьогодні неможлива і сама Україна.

Цитата IgorUA:

... і не забуває свою історію.

Оце ВОИСТИНУ!!! Единственная, из всего написанного, фраза невызывающая никаких сомнений.

Цитата chuvak:

Чи може польський, кримсько-татарський, жидівський націоналіст бути патріотом України? Може. І ми це бачимо. Чи може російський націоналіст бути патріотом України? Ні. І ми це також бачимо.

Целяком и полностью слгласен! Это так как и в Росии есть врачи, поэты, видные военноначальники и т.д. не только русские. Кого только нет. И евреи и татары, и абхазцы, и грузины, и калмыки и, и и и... Любят Россию. Жизнь отдают за Россию. А ЕСТЬ И МАЗЕПЫ.

Цитата chuvak:

Тільки визнавши українців рівними собі учасниками історичного процесу...

Одиножды предавший, будет предавать и дальше. Не знаю какой идиот сказал, что Украину ждут в Европе с распрастёртыми руками и видят её (Украину) равную той же Европе?

Цитата:

Не знаю какой идиот сказал, что Украину ждут в Европе с распрастёртыми руками и видят её (Украину) равную той же Европе?

І я не знаю того ідіота, але ось прочитав його думку.

Цитата:

Одиножды предавший, будет предавать и дальше.

а я би сказав інакше: БИК - НЕ ВІЛ. У ЯРМІ ХОДИТЬ НЕ БУДЕ.

Цитата:

И евреи и татары, и абхазцы, и грузины, и калмыки и, и и и... Любят Россию.

Чудово сказано! Особливо про євреїв і грузинів.

Цитата:

І я не знаю того ідіота,

СТОП!!! Как так не знаеш?
Я на праздиках был дома... по ТВ ющ одно "МЫ БУДЭМО У ЭВРОПИ. НАШЭ МИСТО ТАМ. "
Вопрос.... ющ идиот? Ваш президент - ИДИОТ? В таком случае примите мои поздравления.

Цитата:

а я би сказав інакше: БИК - НЕ ВІЛ. У ЯРМІ ХОДИТЬ НЕ БУДЕ.

Да, наверно, уже и не получится без ярма... С "майдана" как влезли в ярмо, так и вперёд... А оно, то ярмо, давит всё сильнее и сильнее. Что бы то ярмо одеть на шею, отдельные "западные товарищи" очень много заплптили. Ярмо на быку - это их ХРУСТАЛЬНАЯ МЕЧТА, которая наконец-то вооплатилась в жизнь. Теперь бычку быть волом... просто так то ярмо не снять. Или?

Цитата:

Чудово сказано! Особливо про євреїв і грузинів.

Так... берём со свидомых пример...

Цитата:

Чи може польський, кримсько-татарський, жидівський націоналіст бути патріотом України? Може. І ми це бачимо.

Мазепы...

Цитата:

І я не знаю того ідіота, але ось прочитав його думку.

LIZARD,

Цитата:

НАШЭ МИСТО ТАМ.

Беру свої слова назад. Поскільки Ющенко ТАК сказати не міг - то ВУХІ форумського "мовознавця" так і пруть !!!

Цитата:

«Молнией убит один из врагов Церкви Христовой – известный деятель т.н. «Киевского патриархата» Василий Червоний. Смерть от молнии – довольно редкое явление. Естественно, такое подстроить невозможно.

И снова брехня!!! Какая там молния?
Вот она - ПРАВДА!!!
*
Про то, как патриота Червония замучили чекисты.
*
Скоріш вдягайте масочки на ріпу
Та відкидайте всі брехливі версії,
Адже страшне нашестя свиногрипу -
То наслідок москальської диверсії.

Адже кацапів не лякають відстані,
їх не зупиниш скелями та водами.
Згадайте, як загін з НКВДистами
За Червонієм бігав з електродами!!!

Цитата:

як загін з НКВДистами

Прямо, наче машина з буряками. Чи в москалів усе так ?