Засновником Росії був… Китай!

Російський історик Ключевській небезпідставно вважав Андрія Боголюбського, князя Суздаля або Залісся, як називалася в ХІІ столітті сучасна Центральна Росія, першим власне російським князем. „З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену”, – писав російський історик Ключевський. Нещодавно від дня „виходу великороса на арену” минуло 850 років – 1156 року Андрій Боголюбський стає князем Залісся – Володимиро-Суздальського князівства.

З ХІІ століття нащадки старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого (1125-1132 рр.) княжили переважно в Україні, та все ще періодично залежних від Києва Смоленську та Новгороді, а нащадки молодшого сина – Юрія Довгорукого – дедалі більш автономно керували в Заліссі (сучасній Московській та навколишніх областях Росії).

Чому ж така велика увага цьому князеві? Річ у тім, що до нього всі князі династії Рюриковичів традиційно вважали, що їхня Батьківщина ("отчина" – це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.

Всі князі династії зобов‘язані були берегти цю землю, посилаючи дружини воювати на користь Києва навіть з тих земель, де степовиків ніколи й не бачили.

Літопис повідомляє зворушливу історію, коли князь Ростислав, онук Володимира Мономаха, який все життя княжив у далекому Смоленську, відчувши, що вмирає, сказав: "Не можу я тут лягти. Повезіть мене до Києва. Якщо мене Бог візьме в дорозі, то покладете мене, за отчим благословінням, у Церкві святого Феодора (у Києві). Якщо ж Бог відпустить недугу сю, то пострижуся в Печерському монастирі".

Коли іншого князя – сина Володимира Мономаха, прагнули вигнати з Русі і відправити до Курська, він сказав: "Я волю на своїй отчині смерть прийняти. Краще мені смерть з дружиною на своїй отчині і дідізні узяти, ніж Курське княжіння".

Саме Андрій Боголюбський, засновник села Боголюбово під Суздалем, та його нащадки, переступили цю традицію, якій всі князі династії Рюриковичів були вірні три століття – вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.

Батько Андрія Боголюбського, Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Однак Юрій Довгорукий був князем-невдахою – його тричі виганяв з Києва молодший від нього Ізяслав Мстиславич.

Син Юрія Довгорукого Андрій уже не хотів жити на Русі. „Пішли додому затепло, на Русі нам місця нема”, - казав він батькові, який, попри все, тримався мрії про Київ. Андрій Боголюбський, вихований усе життя в Суздалі, вже не вважав Русь своєю Батьківщиною. Тим більше, що він був сином половчанки, дочки хана Аєпи. Зовнішність суздальського князя, відтворена радянським ученим Герасимовим по його останках, досить характерна для походження князя. А на той час більших ворогів, ніж половці, у Києва і Русі не було.



Сам Андрій Боголюбській в боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів половців – основного ворога Русі.

Водночас, головною причиною опозиційності Суздальського Залісся проти Русі були не родинні зв‘язки князів з половцями, а природні геополітичні інтереси нового народу, який народився в Заліссі від сплаву фіно-угорських племен, під впливом церковнославянського мови та первинної київської адміністрації. До речі, назва Суздаль, як і більшість власних назв Центральної Росії, має фіно-угорське походження.

Кияни у відповідь теж не взлюбили Андрія Боголюбського. Через це, після того, як після смерті Ізяслава Мстиславича на княжіння у Київ таки потрапив Юрій Довгорукий, Андрій постійно сидів у фортеці Китай-город, що була на місці сьогоднішньої Китаєвої пустині, сьогодні – в межах міста.

Через те, що він жив у фортеці Китай-город та майже не виходив із неї, кияни й брати-князі прозвали його „Китаєм”.

Річ у тім, що слово „кита” староукраїнською мовою означає плетіння (звідси, наприклад, слово „китиця”).

Усі містечка-фортеці на Київських горах віддавна мали штучні укріплення, зроблені з переплетених дерев‘яних каркасів, заповнених землею. Залишки такої стіни від VI-VII століття вчені знайшли на Старокиївській горі, біля сучасного Історичного музею. Поверху такі стіни мали критий хід – заборола з бійницями. Ззовні стіна обмазувалася глиною (аби уникнути підпалу), та фарбувалася вапном (українські хати мали приблизно таку ж конструкцією стін). Вся фортеця виглядала білокам‘яною, сяяла на сонці і гарно увінчувала пагорби. За бойовими якостями така стіна не поступалася кам‘яній – каміння з пороків – камнеметів просто в‘язли в ній, тоді як кам‘яну стіну вони розбивали. Основним недоліком таких фортець була недовговічність таких стін, їх часто треба було лагодити.

Під час мандрівок у Монголію наші князі побачили велику китайську стіну, і назвали всю тамтешню країну звичною назвою – Китай.

В Україні „білокам‘яні” фортеці увінчували київські гори: Боричів, Старокиївську, Дитинку, Хоривицю, Щекавицю, а також Білгород (нині село Білгорода на околиці Києва), Вишгород, Родень, Витичів, Переяслав, та чимало інших українських міст – в тому числі й Китай-город, у якому закрився Андрій Боголюбський під час князювання в Києві його батька. Після смерті Юрія Довгорукого протистояння між киянами та суздальцями-„залішанами” тільки загострилося. Як пише літопис, суздальців було вибито в Києві та по всіх містах Русі.

У 1169 році князь Китай захопив Київ, відбивши його у Великого Київського князя Мстислава Ізяславича, сина головного ворога Юрія Довгорукого. Перед тим Андрій Боголюбський утік з Русі до Суздаль, викравши ікону Вишгородськой Богоматері, яка тепер в Росії називається Володимирською.

Захопивши Київ, суздальській князь влаштував небувалий розгром. Літопис пише: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в‘язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали ... Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтішима, і сльози бесперестанні. Це ж все зроблено за гріхи наші".

Літописець називає військо Андія Боголюбського „поганими”. Так у літописах називаються виключно іноземці, та й то язичники.

Після такого тріумфу князь Китай розперезався. Він навіть почав наказувати князям київської династії. Правда, отримав відкоша.

Андрій Боголюбській сказав Роману (сину саме того Ростислава, який їхав умирати до Києва): "Не ходиш ти в моїй волі з братами своїми, так піди ти з Києва, а Давид — з Вишгорода, а Мстислав — з Білгорода. А ось вам Смоленськ, їм і поділіться".

Очолив опір Мстислав. Як пише літопис, "Мстислав від юності звик не боятися нікого, а тільки Бога одного берегтися. І повелів він, Андрєєвого посла узявши, постригти [йому] перед собою голову і бороду, сказавши йому: "Іди ж до князя свого і скажи йому: "Коли ти з такими словами прислав не яко до князя, а як до підручної і простої людини, то що ти задумав, то і роби. Хай Бог розсудить". Андрій зібрав воїв своїх — ростовців, суздальців, володимирців, переяславців, білозерців, муромців, і новгородців, і рязанців, - і, порахувавши їх, знайшов, що їх п‘ятдесят тисяч. І послав він, сказавши їм: "А Мстислава, схопивши, не учиніть же йому нічого, а приведіть його до мене".

Як пише літопис, під Вишгородом "Мстислав ударився з полками їх, і потоптали вони середній полк, а інші супротивники, побачивши [це], оточили його, тому що Мстислав в‘їхав в них з невеликим військом. І тоді змішалися обидва, і велике було сум‘яття, і стогін, і крик сильний, і голоси невідомі, і видно було тут, як ламалися списи, і [чутний] був дзвін зброї, від великого пилу не впізнати [було] ні кінного, ні пішого".



Киянам допоміг луцкий князь Ярослав Ізяславіч, точніше слух про нього: "І прийшли в замішання війська їх, і, не дождавши світанку, в сум‘ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав з міста з дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер з дружиною своєю і немало мужності показав з мужами своїми".

Цей розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року.

Як пише вітчизняний літопис, "так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої. Сим так і збулося слово апостола Петра, який сказав: "Той, хто підноситься – змириться, а хто упокорюється — піднесеться".

У Заліссі, як це часто траплялося і в майбутньому, зовнішня поразка створила внутрішні проблеми для влади. Народ не пробачив їй провал у підкоренні інших земель. Незабаром після вишгородського поразки, 28 червня 1174 року Андрій Боголюбській був убитий змовниками, і тіло князя лежало на вулиці, поки народ грабував хороми. Примітно, що дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний киянин Кузьмище Киянин. Так завершився життєвий шлях князя Китая – засновника Росії.

LIZARD, Царь-пушка - то ж сімвол. Він і не должен стрілять. Хоча як мінімум один раз вона все ж таки стріляла!

А от царь-колокол дольжен був вісіть на самій більшій колокольні, но при тушенії пожара к сожалєнію лопнув... а цікаво було б почути його голос!

crok, та... Не кажи. Не то слово, цiкаво.
Тут була колись передача... Учони понаставили акустику спецiальну, в комп вводили параметри Царь колокола, шото считали, прикидували, мудрили... Короче в итоге получили на компi звук, який должен був би видавать, ну чи звонить, Царь колокол. Через акустику бемкали... Казали, шо звук впечатляющий.
А от в "живу" почуть би... Ото да...

Кто ссорит "братские" народы и кому нужна война ?
Сечас абсолютно во всех Российских сми идет целенаправленное воспитание в росиянах ненависти к Украине и украинцам, появляются постоянно какие то мелкие поводы для воспитания ненависти, например «жена украинка зарезала русского мужа», временные «Украина ворует газ», и постоянные — «украинские фашисты стрелявшие нашим воинам в спину». Про первую причину даже рассуждать не стоит, вторая — вранье из уст первого лжеца страны Путина, что подтвердили абсолютно все международные эксперты, прошу заметить из пострадавших стран. А мы поговорим о третьем, потому что именно эта темя является основной, которая используется для воспитания и культивирования национальной нетерпимости.

Поскольку каждый росиянин знает, что Украина истинно нациская страна, в подтверждение этому выходят сразу две книги, получившие широкую огласку в прессе, которые предсказывают войну между Россией и Украиной, в которых Россия естественно представляется в виде освободительници от оранжевых нацистов, которых мечтает сбросить русский народ угнетаемый мерзкими националистами, ежедневно читайющими Майн Камф. После прочтения таких книг, русским матерям можно пугать детей чем то новеньким, потому что бабай, на фоне некогда братского народа, выглядит жалким плюшевым мишкой.
Собственно вот цитата: "2010 год. Спровоцировав массовые беспорядки, "оранжевые" нацисты развязывают на Украине гражданскую войну. При помощи "миротворческого контингента" НАТО, под прикрытием американской авиации и бронетехники западноукраинские каратели с трезубцем на погонах начинают истреблять русскоязычное население, стирая с лица земли целые города. Гибнет в огне Полтава, разрушен до основания Днепропетровск. Все Левобережье, Крым и Новороссия поднимаются против оккупантов. Россия помогает бойцам Сопротивления новейшим вооружением, добровольцами и военными советниками... Они сломают проклятый бандеровский трезубец! Они покажут натовским "ястребам" кузькину мать! Поле битвы – Украина! Это есть наш последний и решительный бой!"
Собственно из цитаты понятны желания авторов, а именно, Россия должна развязать гражданскую вону что бы свергнуть демократическое украинское правительство, при этом разжигая конфликт поставками оружия, способного уничтожать целые города, потому что во время гражданских войск, города не уничтожаются. Ну и естественно водрузить мутанта орла, вместо трезубца, который появился за сотни лет до рождения Бандеры.
Цель этой художественной шизофрении, как раз подтолкнуть обество к уверенности в своей правоте, и нации несущей благо и добро малым народам. Для войны нужно оправдание прежде всего не перед НАТО и ООН, а перед своим народом, потому что именно он берет оружие в руки, и именно он идет убивать, и именно орудие, которым выступает народ в руках правительство, должно быть уверено в своей правоте. А для того что бы быть уверенным в своей правоте, общество должно быть уверено что идет воевать именно с врагом, и лучше знакомым врагом, фашисты и нацисты для этой цели подходят наиболее удачно. Осталось только самая малость, убедить росиян что в Украине именно фашисты и нацисты, как у власти, так и часть народа, которую нужно обязательно уничтожить, что бы хорошая, любящая Россию часть, была счастлива.

Читайте полный текст: http://topsecretz.net/blog/politiks/142.html

Из России. С любовью?!
Виктория Сюмар, для "Украинской правды"
Что россиянин может прочесть об Украине из справочников типа "20 лучших экскурсий по Украине" . Я попросила свою подругу в Москве зайти в книжный магазин и глянуть, что там можно купить из книг об Украине. Она сделала все достаточно скрупулезно.

Вот присланный ею список книг:

* Украина. Перезагрузка, 2009 г., - Жильцов С.
* Фашизм в Украине: угроза или реальность?, 2008 г.
* Куда идем? Беларусь, Россия, Украина, 22 июня 2009 г., Редакторы: Кара-Мурза С.Г., Мусиенко С.Г.
* Независимая Украина. Крах проекта, Калашников М.
* Поле боя - Украина. Сломанный трезубец, 6 февраля 2009 г., Савицкий Г.
* НАТО в Украине. Секретные материалы, 2006 г.
* Проект "Украина", или Звездный год гетмана Скоропадского, 16 октября 2008 г., Смирнов А.С.
* Россия и Украина. Когда заговорят пушки, 2007 г., Широкорад А.Б.
* Бандеризация Украины - главная угроза для России, 18 января 2008 г.
* Заявка на самоубийство. Зачем Украине НАТО?, 2009 г., Крючков Георгий, Табачник Дмитрий, Симоненко Петр, Гриневецкий Сергей, Толочко Петр
* Пропавшая грамота. Неизвращенная история Украины-Руси, 2008 г., Дикий А.
* Нации без дураков. История Украины и ее соседей, 2009 г., Дубовис Г.
* Красная свитка: Неизвращенная история Украины-Руси от запорожцев до коммунистов, 16 января 2008 г., Дикий А.
* Большая охота: борьба с вооруженным подпольем ОУН в Западной Украине, 2008 г., Санников Г.З.
* Пособники Холокоста. Преступления местной полиции Белоруссии и Украины, 1941-1944, 2008 г., Дин М.
* Россия и ее "колонии": как Грузия, Украина, Молдавия, Прибалтика и Средняя Азия вошли в состав России, 2007 г.

Здесь совершенно излишне что либо комментировать. Названия этих "литературных, публицистических и научных творений" говорят сами за себя.

пипец якійсь...

я, звісно, теж фільтрую, але немає диму без вогню, в те, що інформаційна війна іде, я вірю і бачу

Россию назвали страной с авторитарным режимом, которую по-прежнему контролирует Путин 2009.07.20
Международная правозащитная организация Freedom House опубликовала доклад "Свобода в мире 2009". В нем Россия названа страной с авторитарным режимом, который по-прежнему контролируется бывшим президентом и нынешним премьером Владимиром Путиным. По мнению правозащитников, в России широко распространено нарушение свободы волеизъявления, свободы вероисповедания, свободы собраний и объединений. Особой критике подверглась ситуация в Чечне.

Как пишет "Коммерсант", организация Freedom House оценила ситуацию с политическими и гражданскими правами в 193 независимых странах и 16 "особых территориях", в число которых попали Абхазия, Израиль, Косово, Чечня, Гонконг и другие образования, чей политический статус вызывает много споров. Каждое территориальное образование оценивалось по таким показателям, как процесс выборов, управление страной, права женщин, независимость СМИ и основные права граждан, после чего страна записывалась в разряд "свободных", "частично свободных", "несвободных" государств.

По мнению экспертов Freedom House, политическое устройство России не позволяет своему населению должным образом реализовывать его политические и гражданские права. Россия характеризуется, как отмечается в докладе, авторитарным режимом, во главе которого по-прежнему стоит Владимир Путин. Он "продолжает контролировать власть в стране, ограничивать политические и гражданские свободы населения, осуществлять гонения на независимые СМИ и неправительственные организации". Правозащитники считают, что режим Путина полностью контролирует функционирование судов, выборы в обе палаты парламента и ставит своих людей на посты глав регионов, что исключает возможность оппозиции проявить себя.

По мнению Freedom House, в России нет свободы волеизъявления, так как телевидение прямо или косвенно контролируется государством, а деятельность неправительственных организаций ограничена новым законом об экстремизме. Эксперты организации отметили, что со времени прихода Путина к власти совершено 16 убийств журналистов, из которых было раскрыто только одно. Плохо обстоит дело, как считают правозащитники, и со свободой вероисповедания, так как православная церковь находится в привилегированном положении, и со свободой собраний и объединений.

Недовольство авторов доклада вызвало и то, что Кремль, по их мнению, подчеркивает положительные стороны деятельности Сталина, а с критикой ее борется как с непатриотичной.

Freedom House негативно охарактеризовал ситуацию в судебной практике и науке. Суды в России, как говорится в докладе, коррумпированы и неэффективны, что приводит к частым обращениям российских граждан в Европейский суд по правам человека. Авторы доклада напомнили, что по международному рейтингу успеха в борьбе с коррупцией в 2008 году Россия занимала 147 место из 180. По мнению экспертов, многие российские ученые сталкиваются с уголовным преследованием по обвинению в сотрудничестве с иностранными спецслужбами.

Специальный раздел доклада посвящен ситуации с правами человека в Чечне. По мнению правозащитников, начало второй военной кампании в 1999 году привело к "тотальному уничтожению политических прав населения республики". Эксперты Freedom House считают, что СМИ Чечни полностью контролируются администрацией главы республики Рамзана Кадырова, а разрешение на передвижение по территории Чечни предоставляется только лояльным журналистам.

Цитата BezPutin (гость):

Недовольство авторов доклада вызвало и то, что Кремль, по их мнению, подчеркивает положительные стороны деятельности Сталина, а с критикой ее борется как с непатриотичной.

1) Мне лично ГЛУБОКО ПЛЕВАТЬ не недовольство каких-то мудаков. Пусть разберутся в своих конюшнях. Там дела по чище российских творятся.
2) А боятся Сталина до сих пор... не даёт покоя сволоте всякой до сих пор.
А боятся, значит УВАЖАЮТ!!!

Цитата LIZARD:

2) А боятся Сталина до сих пор... не даёт покоя сволоте всякой до сих пор. А боятся, значит УВАЖАЮТ!!!

Гітлера тоже значить УВАЖАЮТ і шо ж тєпєрь?

-----
Добавлено 26 августа 2009 г., 15:36:09:

Цитата LIZARD:

1) Мне лично ГЛУБОКО ПЛЕВАТЬ не недовольство каких-то мудаков. Пусть разберутся в своих конюшнях. Там дела по чище российских творятся.

А чого ж Расєя ГЛУБОКО ПЛЮЄ на свою конюшню, і пхає свого носа в чужі?

ПРАВДА ПРО БРЕХЛИВУ ІСТОРІЮ ЩОДО УКРАЇНИ-РУСИ!

Золотая Орда, Батый хан и Александр Невский
Ось так в жартівливій формі розвінчують міфи.

Цитата:

Россию назвали страной с авторитарным режимом, которую по-прежнему контролирует Путин 2009.07.20

Так у них немає іншого виходу! Якщо їм дати нормальне керівництво - Росія розвалиться на декілька держав - адже вона - федерація!
Он.. Інгушетія і Чечня дають джьосу - аж мурашки по спині! І це - при сучасній диктатурі тамтешніх підтримуваних Кремлем бандитів!!! Ось скоро казанські татари почнуть підніматися...