Російський історик Ключевській небезпідставно вважав Андрія Боголюбського, князя Суздаля або Залісся, як називалася в ХІІ столітті сучасна Центральна Росія, першим власне російським князем. „З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену”, – писав російський історик Ключевський. Нещодавно від дня „виходу великороса на арену” минуло 850 років – 1156 року Андрій Боголюбський стає князем Залісся – Володимиро-Суздальського князівства.
З ХІІ століття нащадки старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого (1125-1132 рр.) княжили переважно в Україні, та все ще періодично залежних від Києва Смоленську та Новгороді, а нащадки молодшого сина – Юрія Довгорукого – дедалі більш автономно керували в Заліссі (сучасній Московській та навколишніх областях Росії).
Чому ж така велика увага цьому князеві? Річ у тім, що до нього всі князі династії Рюриковичів традиційно вважали, що їхня Батьківщина ("отчина" – це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.
Всі князі династії зобов‘язані були берегти цю землю, посилаючи дружини воювати на користь Києва навіть з тих земель, де степовиків ніколи й не бачили.
Літопис повідомляє зворушливу історію, коли князь Ростислав, онук Володимира Мономаха, який все життя княжив у далекому Смоленську, відчувши, що вмирає, сказав: "Не можу я тут лягти. Повезіть мене до Києва. Якщо мене Бог візьме в дорозі, то покладете мене, за отчим благословінням, у Церкві святого Феодора (у Києві). Якщо ж Бог відпустить недугу сю, то пострижуся в Печерському монастирі".
Коли іншого князя – сина Володимира Мономаха, прагнули вигнати з Русі і відправити до Курська, він сказав: "Я волю на своїй отчині смерть прийняти. Краще мені смерть з дружиною на своїй отчині і дідізні узяти, ніж Курське княжіння".
Саме Андрій Боголюбський, засновник села Боголюбово під Суздалем, та його нащадки, переступили цю традицію, якій всі князі династії Рюриковичів були вірні три століття – вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.
Батько Андрія Боголюбського, Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Однак Юрій Довгорукий був князем-невдахою – його тричі виганяв з Києва молодший від нього Ізяслав Мстиславич.
Син Юрія Довгорукого Андрій уже не хотів жити на Русі. „Пішли додому затепло, на Русі нам місця нема”, - казав він батькові, який, попри все, тримався мрії про Київ. Андрій Боголюбський, вихований усе життя в Суздалі, вже не вважав Русь своєю Батьківщиною. Тим більше, що він був сином половчанки, дочки хана Аєпи. Зовнішність суздальського князя, відтворена радянським ученим Герасимовим по його останках, досить характерна для походження князя. А на той час більших ворогів, ніж половці, у Києва і Русі не було.
Сам Андрій Боголюбській в боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів половців – основного ворога Русі.
Водночас, головною причиною опозиційності Суздальського Залісся проти Русі були не родинні зв‘язки князів з половцями, а природні геополітичні інтереси нового народу, який народився в Заліссі від сплаву фіно-угорських племен, під впливом церковнославянського мови та первинної київської адміністрації. До речі, назва Суздаль, як і більшість власних назв Центральної Росії, має фіно-угорське походження.
Кияни у відповідь теж не взлюбили Андрія Боголюбського. Через це, після того, як після смерті Ізяслава Мстиславича на княжіння у Київ таки потрапив Юрій Довгорукий, Андрій постійно сидів у фортеці Китай-город, що була на місці сьогоднішньої Китаєвої пустині, сьогодні – в межах міста.
Через те, що він жив у фортеці Китай-город та майже не виходив із неї, кияни й брати-князі прозвали його „Китаєм”.
Річ у тім, що слово „кита” староукраїнською мовою означає плетіння (звідси, наприклад, слово „китиця”).
Усі містечка-фортеці на Київських горах віддавна мали штучні укріплення, зроблені з переплетених дерев‘яних каркасів, заповнених землею. Залишки такої стіни від VI-VII століття вчені знайшли на Старокиївській горі, біля сучасного Історичного музею. Поверху такі стіни мали критий хід – заборола з бійницями. Ззовні стіна обмазувалася глиною (аби уникнути підпалу), та фарбувалася вапном (українські хати мали приблизно таку ж конструкцією стін). Вся фортеця виглядала білокам‘яною, сяяла на сонці і гарно увінчувала пагорби. За бойовими якостями така стіна не поступалася кам‘яній – каміння з пороків – камнеметів просто в‘язли в ній, тоді як кам‘яну стіну вони розбивали. Основним недоліком таких фортець була недовговічність таких стін, їх часто треба було лагодити.
Під час мандрівок у Монголію наші князі побачили велику китайську стіну, і назвали всю тамтешню країну звичною назвою – Китай.
В Україні „білокам‘яні” фортеці увінчували київські гори: Боричів, Старокиївську, Дитинку, Хоривицю, Щекавицю, а також Білгород (нині село Білгорода на околиці Києва), Вишгород, Родень, Витичів, Переяслав, та чимало інших українських міст – в тому числі й Китай-город, у якому закрився Андрій Боголюбський під час князювання в Києві його батька. Після смерті Юрія Довгорукого протистояння між киянами та суздальцями-„залішанами” тільки загострилося. Як пише літопис, суздальців було вибито в Києві та по всіх містах Русі.
У 1169 році князь Китай захопив Київ, відбивши його у Великого Київського князя Мстислава Ізяславича, сина головного ворога Юрія Довгорукого. Перед тим Андрій Боголюбський утік з Русі до Суздаль, викравши ікону Вишгородськой Богоматері, яка тепер в Росії називається Володимирською.
Захопивши Київ, суздальській князь влаштував небувалий розгром. Літопис пише: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в‘язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали ... Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтішима, і сльози бесперестанні. Це ж все зроблено за гріхи наші".
Літописець називає військо Андія Боголюбського „поганими”. Так у літописах називаються виключно іноземці, та й то язичники.
Після такого тріумфу князь Китай розперезався. Він навіть почав наказувати князям київської династії. Правда, отримав відкоша.
Андрій Боголюбській сказав Роману (сину саме того Ростислава, який їхав умирати до Києва): "Не ходиш ти в моїй волі з братами своїми, так піди ти з Києва, а Давид — з Вишгорода, а Мстислав — з Білгорода. А ось вам Смоленськ, їм і поділіться".
Очолив опір Мстислав. Як пише літопис, "Мстислав від юності звик не боятися нікого, а тільки Бога одного берегтися. І повелів він, Андрєєвого посла узявши, постригти [йому] перед собою голову і бороду, сказавши йому: "Іди ж до князя свого і скажи йому: "Коли ти з такими словами прислав не яко до князя, а як до підручної і простої людини, то що ти задумав, то і роби. Хай Бог розсудить". Андрій зібрав воїв своїх — ростовців, суздальців, володимирців, переяславців, білозерців, муромців, і новгородців, і рязанців, - і, порахувавши їх, знайшов, що їх п‘ятдесят тисяч. І послав він, сказавши їм: "А Мстислава, схопивши, не учиніть же йому нічого, а приведіть його до мене".
Як пише літопис, під Вишгородом "Мстислав ударився з полками їх, і потоптали вони середній полк, а інші супротивники, побачивши [це], оточили його, тому що Мстислав в‘їхав в них з невеликим військом. І тоді змішалися обидва, і велике було сум‘яття, і стогін, і крик сильний, і голоси невідомі, і видно було тут, як ламалися списи, і [чутний] був дзвін зброї, від великого пилу не впізнати [було] ні кінного, ні пішого".
Киянам допоміг луцкий князь Ярослав Ізяславіч, точніше слух про нього: "І прийшли в замішання війська їх, і, не дождавши світанку, в сум‘ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав з міста з дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер з дружиною своєю і немало мужності показав з мужами своїми".
Цей розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року.
Як пише вітчизняний літопис, "так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої. Сим так і збулося слово апостола Петра, який сказав: "Той, хто підноситься – змириться, а хто упокорюється — піднесеться".
У Заліссі, як це часто траплялося і в майбутньому, зовнішня поразка створила внутрішні проблеми для влади. Народ не пробачив їй провал у підкоренні інших земель. Незабаром після вишгородського поразки, 28 червня 1174 року Андрій Боголюбській був убитий змовниками, і тіло князя лежало на вулиці, поки народ грабував хороми. Примітно, що дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний киянин Кузьмище Киянин. Так завершився життєвий шлях князя Китая – засновника Росії.
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Во «Всемирном рейтинге миролюбия» Россия оказалась хуже Северной Кореи
Россия заняла одно из последних мест в составленном австралийским Институтом экономики и мира «Всемирном рейтинге миролюбия» (Global Peace Index). Из 144-х позиций наша страна оказалась на 136-й.
Менее дружелюбны, чем Россия, оказались Пакистан, Чад, Демократическая Республика Конго. Более миролюбивы - Зимбабве, Грузия и Центрально-Африканская Республика. Северная Корея оказалась более миролюбивой страной, чем Россия - ей отвели 131 место.
На первом месте по миролюбию оказалась Новая Зеландия. За ней следуют Дания, Норвегия, Исландия, Австрия и Швеция. США занимают в списке 83-е место, между Украиной и Казахстаном. Великобритания располагается на 35-й строчке рейтинга, после Ботсваны и перед Италией. Франция на 30-м месте опережает Румынию и Польшу, но уступает Коста-Рике.
Последнюю строчку рейтинга занимает Ирак. Его опережают Афганистан, Сомали, Израиль и Судан.
Как отмечает «Коммерсантъ», в основе рейтинга лежит оценка стран по 24-м показателям, таким как число войн, в которых участвовала страна в последнее время, число погибших, наличие конфликта внутри страны, отношения с соседями, политическая стабильность, уровень защиты гражданских прав, уровень преступности, размеры армии, число заключенных. В сборе и анализе информации при подготовке рейтинга принимает участие аналитическое подразделение журнала The Economist.
Россия признана самой опасной страной для автомобилистов
Лидерами антирейтинга стала Россия, за ней следуют Словакия и Польша. На четвертом месте находится Турция, на пятом – Венгрия, дальше идут по порядку Корея, Греция, США, Чехия и Бельгия.
Россия признана самой опасной страной для журналистов
На встрече сотрудников Следственного комитета с представителями неправительственной организации "Комитет по защите прав журналистов" было заявлено: Россия входит в число трех стран, где работа журналиста является наиболее опасной.
С таким утверждением выступила член совета директоров комитета, бывший руководитель этой международной организации Кати Мартон.
- 17 убийств журналистов за несколько лет, и все они практически, за исключением одного убийства, остались нераскрытыми, - заметила Мортон. При этом она подчеркнула, что в России не идут военные действия, а все погибшие журналисты сотрудничали с оппозиционными газетами и изданиями.
LIZARD
Начальник модераторов
Номер: 11
З: РОССИЯ, Москва
Зареєстрований: 29 листопада 2006 р.
Повідомлень: 5792
Попереджень: 4
Нагороди:
США занимают в списке 83-е место, между Украиной и Казахстаном.
А конечно!!! Я и не сомневался... Клоуны...
Цитата:
Лидерами антирейтинга стала Россия, за ней следуют Словакия и Польша. На четвертом месте находится Турция, на пятом – Венгрия, дальше идут по порядку Корея, Греция, США, Чехия и Бельгия.
А Украина ж где? А-а-а-а... наверно "САМАЯ БЕЗОПАСНАЯ СТРАНА ДЛЯ АВТОМОБИЛИСТОВ"?
Украина возглавили список "САМОЙ - САМОЙ - САМОЙ"? Вопросов больше не имеем.
OLEX, хотя..., должен доложить: трасса от границы (Севск - Бачевск) до... по крайней мере до поворота на Нежин, сделали нормальную. Вопросов нет.
Терзают правда смутные сомнения... а для чего? Есть два варианта:
1) Украина - Россия... что-бы имигранты, на случай "атаса" могли успешно покинуть "нэзалэжну",
2) Россия - Украина...вперёд за Крымом!!!
Нет!!! Пусть останется вариант с эмигрантами. Всех, кто побежит от фашистского режима примем. Россия - многонациональная, многоязычная страна. ВИЛ КАМ!!!
Отличительные черты настоящего свидомого:
"Доказательство недоказуемого, опровержение очевидного и доказанного".
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Авторитетное издание Forbes опубликовало на своих страницах топ-10 самых опасных стран для водителей.
Рейтинг Forbes был составлен на основе отчета Организации экономического сотрудничества и развития (ОЭСР), куда входит 30 стран с наиболее развитой экономикой.
Эксперты изучили статистику аварийности в разных странах мира. При расчетах учитывалось количество смертей в ДТП на 1 миллион жителей и на 1 миллион зарегистрированных автомобилей.
Итак, список 10 наиболее опасных в плане вероятности ДТП стран выглядит следующим образом:
1. Россия
2. Словакия
3. Польша
4. Турция
5. Венгрия
6. Корея
7. Греция
8. США
9. Чехия
10. Бельгия
Конечно же, в глаза бросается первое место нашей страны.
Стоит добавить, что по данным ГИБДД, за первые 4 месяца 2009 года в РФ произошло почти 49 тысяч ДТП, жертвами которых стали 6 056 человек, около 61 тысяч получили ранения.
Ото або швидше продавай машину, або тікай з Расєї, подалі від гріха...
LIZARD
Начальник модераторов
Номер: 11
З: РОССИЯ, Москва
Зареєстрований: 29 листопада 2006 р.
Повідомлень: 5792
Попереджень: 4
Нагороди:
Как так не понимаешь? Про дороги Росси хоть плохо, но пишут, а про дороги Украины... хотя СТОП!!! Есть...
Цитата:
Интересные факты и рейтинги в мире.
Самые плохие и самые хорошие дороги в мире.
Согласно рейтингу, составленному World Economic Forum (по 7-ми бальной системе), в цитируемом рейтинге Украина располагается на 104-м месте с 2,2 баллами, а Румыния – на 111-м месте с 2,1 баллами из 7.
А Россия - естественно впереди Украины. За Россией Казахстан...
Отличительные черты настоящего свидомого:
"Доказательство недоказуемого, опровержение очевидного и доказанного".
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
LIZARD, А чим там вас в Москві, Калінінграді та Пітері кормлять? Од чого на майдани повиходили люди? Невже смертельні дороги людей вже так достали?
И что? Пьяные в палатках валяются, костры жгут и по бочкам стучат держа в зубах апельсины? Не знал. Спасибо за информацию. Я ещё раз убеждаюсь, что в "нэзалэжной" СМИ работают по демократическому варианту. Молодцы. OLEX, живём как звери... Сам понимаешь... Снег и медведи...
Отличительные черты настоящего свидомого:
"Доказательство недоказуемого, опровержение очевидного и доказанного".
Перегляд теми: 'ПРАВДА ПРО РАСЄЮ (ІСТОРІЯ З ГЕОГРАФІЄЮ)'
OLEX
З Новим Роком!
– це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.
А-а-а-а... наверно "САМАЯ БЕЗОПАСНАЯ СТРАНА ДЛЯ АВТОМОБИЛИСТОВ"?
Невже смертельні дороги людей вже так достали? 
