Російський історик Ключевській небезпідставно вважав Андрія Боголюбського, князя Суздаля або Залісся, як називалася в ХІІ столітті сучасна Центральна Росія, першим власне російським князем. „З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену”, – писав російський історик Ключевський. Нещодавно від дня „виходу великороса на арену” минуло 850 років – 1156 року Андрій Боголюбський стає князем Залісся – Володимиро-Суздальського князівства.
З ХІІ століття нащадки старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого (1125-1132 рр.) княжили переважно в Україні, та все ще періодично залежних від Києва Смоленську та Новгороді, а нащадки молодшого сина – Юрія Довгорукого – дедалі більш автономно керували в Заліссі (сучасній Московській та навколишніх областях Росії).
Чому ж така велика увага цьому князеві? Річ у тім, що до нього всі князі династії Рюриковичів традиційно вважали, що їхня Батьківщина ("отчина" – це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.
Всі князі династії зобов‘язані були берегти цю землю, посилаючи дружини воювати на користь Києва навіть з тих земель, де степовиків ніколи й не бачили.
Літопис повідомляє зворушливу історію, коли князь Ростислав, онук Володимира Мономаха, який все життя княжив у далекому Смоленську, відчувши, що вмирає, сказав: "Не можу я тут лягти. Повезіть мене до Києва. Якщо мене Бог візьме в дорозі, то покладете мене, за отчим благословінням, у Церкві святого Феодора (у Києві). Якщо ж Бог відпустить недугу сю, то пострижуся в Печерському монастирі".
Коли іншого князя – сина Володимира Мономаха, прагнули вигнати з Русі і відправити до Курська, він сказав: "Я волю на своїй отчині смерть прийняти. Краще мені смерть з дружиною на своїй отчині і дідізні узяти, ніж Курське княжіння".
Саме Андрій Боголюбський, засновник села Боголюбово під Суздалем, та його нащадки, переступили цю традицію, якій всі князі династії Рюриковичів були вірні три століття – вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.
Батько Андрія Боголюбського, Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Однак Юрій Довгорукий був князем-невдахою – його тричі виганяв з Києва молодший від нього Ізяслав Мстиславич.
Син Юрія Довгорукого Андрій уже не хотів жити на Русі. „Пішли додому затепло, на Русі нам місця нема”, - казав він батькові, який, попри все, тримався мрії про Київ. Андрій Боголюбський, вихований усе життя в Суздалі, вже не вважав Русь своєю Батьківщиною. Тим більше, що він був сином половчанки, дочки хана Аєпи. Зовнішність суздальського князя, відтворена радянським ученим Герасимовим по його останках, досить характерна для походження князя. А на той час більших ворогів, ніж половці, у Києва і Русі не було.
Сам Андрій Боголюбській в боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів половців – основного ворога Русі.
Водночас, головною причиною опозиційності Суздальського Залісся проти Русі були не родинні зв‘язки князів з половцями, а природні геополітичні інтереси нового народу, який народився в Заліссі від сплаву фіно-угорських племен, під впливом церковнославянського мови та первинної київської адміністрації. До речі, назва Суздаль, як і більшість власних назв Центральної Росії, має фіно-угорське походження.
Кияни у відповідь теж не взлюбили Андрія Боголюбського. Через це, після того, як після смерті Ізяслава Мстиславича на княжіння у Київ таки потрапив Юрій Довгорукий, Андрій постійно сидів у фортеці Китай-город, що була на місці сьогоднішньої Китаєвої пустині, сьогодні – в межах міста.
Через те, що він жив у фортеці Китай-город та майже не виходив із неї, кияни й брати-князі прозвали його „Китаєм”.
Річ у тім, що слово „кита” староукраїнською мовою означає плетіння (звідси, наприклад, слово „китиця”).
Усі містечка-фортеці на Київських горах віддавна мали штучні укріплення, зроблені з переплетених дерев‘яних каркасів, заповнених землею. Залишки такої стіни від VI-VII століття вчені знайшли на Старокиївській горі, біля сучасного Історичного музею. Поверху такі стіни мали критий хід – заборола з бійницями. Ззовні стіна обмазувалася глиною (аби уникнути підпалу), та фарбувалася вапном (українські хати мали приблизно таку ж конструкцією стін). Вся фортеця виглядала білокам‘яною, сяяла на сонці і гарно увінчувала пагорби. За бойовими якостями така стіна не поступалася кам‘яній – каміння з пороків – камнеметів просто в‘язли в ній, тоді як кам‘яну стіну вони розбивали. Основним недоліком таких фортець була недовговічність таких стін, їх часто треба було лагодити.
Під час мандрівок у Монголію наші князі побачили велику китайську стіну, і назвали всю тамтешню країну звичною назвою – Китай.
В Україні „білокам‘яні” фортеці увінчували київські гори: Боричів, Старокиївську, Дитинку, Хоривицю, Щекавицю, а також Білгород (нині село Білгорода на околиці Києва), Вишгород, Родень, Витичів, Переяслав, та чимало інших українських міст – в тому числі й Китай-город, у якому закрився Андрій Боголюбський під час князювання в Києві його батька. Після смерті Юрія Довгорукого протистояння між киянами та суздальцями-„залішанами” тільки загострилося. Як пише літопис, суздальців було вибито в Києві та по всіх містах Русі.
У 1169 році князь Китай захопив Київ, відбивши його у Великого Київського князя Мстислава Ізяславича, сина головного ворога Юрія Довгорукого. Перед тим Андрій Боголюбський утік з Русі до Суздаль, викравши ікону Вишгородськой Богоматері, яка тепер в Росії називається Володимирською.
Захопивши Київ, суздальській князь влаштував небувалий розгром. Літопис пише: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в‘язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали ... Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтішима, і сльози бесперестанні. Це ж все зроблено за гріхи наші".
Літописець називає військо Андія Боголюбського „поганими”. Так у літописах називаються виключно іноземці, та й то язичники.
Після такого тріумфу князь Китай розперезався. Він навіть почав наказувати князям київської династії. Правда, отримав відкоша.
Андрій Боголюбській сказав Роману (сину саме того Ростислава, який їхав умирати до Києва): "Не ходиш ти в моїй волі з братами своїми, так піди ти з Києва, а Давид — з Вишгорода, а Мстислав — з Білгорода. А ось вам Смоленськ, їм і поділіться".
Очолив опір Мстислав. Як пише літопис, "Мстислав від юності звик не боятися нікого, а тільки Бога одного берегтися. І повелів він, Андрєєвого посла узявши, постригти [йому] перед собою голову і бороду, сказавши йому: "Іди ж до князя свого і скажи йому: "Коли ти з такими словами прислав не яко до князя, а як до підручної і простої людини, то що ти задумав, то і роби. Хай Бог розсудить". Андрій зібрав воїв своїх — ростовців, суздальців, володимирців, переяславців, білозерців, муромців, і новгородців, і рязанців, - і, порахувавши їх, знайшов, що їх п‘ятдесят тисяч. І послав він, сказавши їм: "А Мстислава, схопивши, не учиніть же йому нічого, а приведіть його до мене".
Як пише літопис, під Вишгородом "Мстислав ударився з полками їх, і потоптали вони середній полк, а інші супротивники, побачивши [це], оточили його, тому що Мстислав в‘їхав в них з невеликим військом. І тоді змішалися обидва, і велике було сум‘яття, і стогін, і крик сильний, і голоси невідомі, і видно було тут, як ламалися списи, і [чутний] був дзвін зброї, від великого пилу не впізнати [було] ні кінного, ні пішого".
Киянам допоміг луцкий князь Ярослав Ізяславіч, точніше слух про нього: "І прийшли в замішання війська їх, і, не дождавши світанку, в сум‘ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав з міста з дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер з дружиною своєю і немало мужності показав з мужами своїми".
Цей розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року.
Як пише вітчизняний літопис, "так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої. Сим так і збулося слово апостола Петра, який сказав: "Той, хто підноситься – змириться, а хто упокорюється — піднесеться".
У Заліссі, як це часто траплялося і в майбутньому, зовнішня поразка створила внутрішні проблеми для влади. Народ не пробачив їй провал у підкоренні інших земель. Незабаром після вишгородського поразки, 28 червня 1174 року Андрій Боголюбській був убитий змовниками, і тіло князя лежало на вулиці, поки народ грабував хороми. Примітно, що дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний киянин Кузьмище Киянин. Так завершився життєвий шлях князя Китая – засновника Росії.
Катинь: польський урок для нової української влади
Як показово та жалюгідно на тлі трагедії виглядає те, що з сайту нового українського президента зникли документи про Голодомор. Вуста можновладців промовляють в унісон із радянсько-кремлівськими істориками...
13 квітня всесвітній День пам’яті жертв Катині.
Не переповідатиму деталі страшної катастрофи, що відбулася в суботу біля Смоленська. Мені достатньо, що ті російські журналісти, яких я вважаю найкращими, свої передачі почали з того, що сказали: простіть нас усі – загиблі, їхні рідні, простіть, усі громадяни Польщі за те, що це відбулося на нашій землі.
Я хочу сказати інше. Катинь – це урок для всіх пострадянських держав, як треба вміти захищати своїх. Для тих, хто не в курсі, нагадаю: починаючи від 1987 року, поляки намагаються встановити істину в справі Катині. Російські історики тривалий час наполягали на тому, що польських офіцерів розстріляли нацисти. Російська прокуратура, яка імітувала розслідування справи вбивства польських громадян, закрила її у 2005 році у зв’язку зі “смертю обвинувачених”. Полякам було передано 67 томів з наявних 183, пояснивши, що решта 115 становлять “державну таємницю”.
І всі ці роки поляки боролися... Вони відновили всі списки розстріляних польських офіцерів, хотіли знати імена людей, які давали накази вбити їхніх громадян, подали на Росію до Страсбурзького суду прав людини (зажадавши символічну компенсацію – 1 євро), вони зрештою пікетували російське посольство у Варшаві – вони хотіли добитися перепоховання своїх рідних, а для цього було потрібне рішення про їх реабілітацію. За цей час у Польщі було видано чотиритомник документів про Катинь, у Росії вийшла книга “Катинський синдром” – велика документальна праця, яка, спираючись і на документи, і на розповіді свідків цього розстрілу, висвітлювала деталі радянського злочину. Один із співавторів книги – Інеса Яжборовська – розповідала, як важко було отримати будь-яку інформацію, як навіть шокований цією інформацією помічник Горбачова свого часу перепитував її: невже Радянський Союз міг таке вчинити, невже це були ми?
Але зараз я пишу не про злочини тоталітаризму. А про те, що поляки пробили стіну мовчання, перебуваючи за тисячу кілометрів від місця злочину, змогли добитися для себе об’єктивного розслідування, вони діставали та видавали хоч і не всі, але значні обсяги архівних даних. Добилися того, що російський прем’єр схилив голову на місці сталінського злочину.
А вчорашній день, другий день після трагедії з літаком, теж став для мене показовим. На російські телеканали вийшов фільм Анджея Ванди “Катинь”, який не пускали туди два роки, по головному російському телеканалу показали копію того самого документа, існування якого довгий час російські історики заперечували, – наказ про розстріл польських офіцерів, підписаний Сталіним, Ворошиловим, Молотовим і Мікояном, і на полях – «за», поставленим руками Калінина и Кагановича. Учора все, про що говорили на своїх телеканалах росіяни, стосувалося Катині. І це було б нормальною, зрозумілою справою, але, враховуючи, як береже офіційна російська влада усе радянське, отакі сюжети для них справжній прорив.
А став він можливий тільки тому, що поляки вміють захищати своїх, вони бережуть свою пам’ять та свою історію. І власне, тому вони знову втратили майже сотню своїх найкращих синів. І напевно, тому на Варшавській площі плаче за своїм президентом та своїми співвітчизниками багатотисячне зібрання поляків.
Як показово та жалюгідно на цьому тлі виглядає те, що з сайту нового українського президента зникли документи про Голодомор. Вуста можновладців промовляють в унісон із радянсько-кремлівськими істориками. На сайті президента теж були виставлені дослідження, накази Сталіна, листування “вождів”, закон про “три колоски” та чорну дошку.
Де воно все? Де? Судячи з усього, у тих чемоданах, течках та кошиках, які відвозить нова влада до Москви, здобуваючи дешевий газ “своїм” олігархам? Там не лише наша ГТС, наша ядерна галузь, наша безпека, а й окрема домовленість – “и чтобы впредь без всяких там голодоморов!”
Маша Міщенко
crok
Старожил
Номер: 7
З: Україна, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 870
Попереджень: 0
Нагороди:
Зате у нас масковські підхвістні в Українському домі за підтримки влади (бо ж Український дім - державна установа) і, соромно навіть згадувати - "народних" депутатів від партії ригіону влаштували виставку про так звану "волинську різню" поляків та євреїв! І зроблена тая з дозволу сказати "виставка" на основі однієї напівнаучної брошури. Факти наведені там не підтверджуються навіть поляками, які, як відомо, дуже до своєї історії уважні! Але що то значить для прокацапів?! Ім головне - зализати Москві відоме місце, щоб собі щось вимолити!!!
Але що найбільше вражає - так це наша "міліція"! Вона вправно відпрацьовувала свої тридцять срєбреників, "наводячи порядок", а насправді - розганяючи всіх, хто проти "мнєнія власті".
А Табачнік?!... От якби полякам такого табачніка - цікаво, куди б вони його запхнули?!
Життя - дуже шкідлива штука! Від нього помирають!
crok
Старожил
Номер: 7
З: Україна, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 870
Попереджень: 0
Нагороди:
Представитель России: "В случае вооружённого конфликта Россия проиграет НАТО"
Латвийская русскоязычная газета "Телеграф" публикует интервью с приехавшей в Ригу для чтения лекций директором московского Центра европейской безопасности Татьяной Пархалиной. Отвечая на вопросы издания, она, в частности, заявила:
"В России - так сложилось исторически - иной, по сравнению с Евроатлантикой, тип политической структуры. В России на первом месте стоят интересы государства. Если бы интересы личности стояли бы хотя бы на третьем месте, сразу после государства и общества, я была бы счастлива. К величайшему сожалению, они в России задвинуты на какое-нибудь 158-е или 189-е место. И это воспринимается нормально не только властями, но и населением. В Европе же система ценностей совсем другая. Это эффективно работающие институты, это разделение властей, а не разделение власти, контроль гражданского общества над государством и так далее. Например, даже такой момент, что суд в странах Западной Европы совершенно независим, не укладывается в сознании россиян. Они искренне не могут понять: как это так нельзя повлиять на суд?! К сожалению, в России власть по-прежнему византийского типа, она сакральна. Неважно, кто сидит на самом верху царь, генсек или президент, все равно он почти бог.
Государства Восточной и Центральной Европы слишком хорошо помнят "российский тип", исторические обиды еще не забыты. И понятно, что эти страны предпочли бы более критическое отношение к России и даже, наверно, были бы не против, чтобы последовало какое-либо наказание и за те годы, и за современную российскую политику.... В начале 90-х представители Восточной и Центральной Европы чехи, поляки, венгры только-только стали появляться на заседаниях НАТО. Я, памятуя, что представляю Россию, которая несет историческую ответственность за то, что мы натворили в XX веке, всегда начинала говорить с ними на английском. И спрашивала, на каком языке они предпочитают общаться. Они всегда отвечали на английском.
Но вдруг, после 2000 года, сначала один чех, потом поляк, а потом несколько балтийцев, сказали мне: "А давайте говорить на русском!" Кроме того, не будем забывать, что во многом в антироссийских настроениях виноваты и политические элиты. Создание "внешнего врага" было всегда самым легким способом манипуляции общественным мнением. Точно такая же картина наблюдается, кстати, и в России, где также сильны антизападные настроения. Российская политическая элита не старается объяснить россиянам, почему партнерство с НАТО нам необходимо. Очень немногие пытаются говорить широкой общественности, что НАТО защищает интересы России. Например, в Афганистане. И не дай бог, НАТО потерпит там поражение - ведь это наши южные границы!...
Уровень нашей экономики, уровень наших вооруженных сил оставляет желать лучшего. И это самое мягкое выражение. В случае вооруженного конфликта Россия проиграет НАТО, и в Москве это понимают. Все разговоры о том, что мы равны с альянсом, - это массирование наших комплексов".
Справка ИА REGNUM Новости: Центр функционирует с февраля 1998 г. - сначала как Центр документации НАТО по проблемам европейской безопасности, затем как Центр европейской безопасности. Был создан в соответствии с решением Совместного постоянного Совета Россия - НАТО от 17 декабря 1997 г. В Попечительский совет Центра с российской стороны, в частности, входят: посол А. Адамишин, член-корреспондент РАН В. Барановский, генерал-майор В. Дворкин, А. Загорский, Т. Пархалина и другие.
Від себе додам - самі ж росіяни себе дуже правильно оцінюють! Але визнати це на світовому рівні - мабуть скоріше застреляться...
Життя - дуже шкідлива штука! Від нього помирають!
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Правда о хероях Расєї — один херой винищує інших хероїв!
Цитата:
Покушавшийся на Ису Ямадаева назвал Кадырова заказчиком преступления
Чеченский предприниматель Иса Ямадаев опубликовал в газете "Московский комсомолец" открытое письмо о покушении на него. К посланию Ямадаев приложил видеозапись допроса человека, которого он представил как своего бывшего охранника Хаважа Юсупова. В видеоролике мужчина называет заказчиком покушения Рамзана Кадырова.
В опубликованном видеоролике, который, по словам Исы Ямадаева, был предоставлен ему в Следственном комитете, молодой мужчина рассказывает о том, как помощник Кадырова Шаа Турлаев привез его к президенту Чечни, который, угрожая расправой с семьей Юсупова, приказал ему убить Ису Ямадаева. При этом Кадыров якобы рассказал бывшему охраннику Исы Ямадаева, что заказал убийства Сулима и Руслана Ямадаевых, а также заверил его, что Сулим Ямадаев, о состоянии которого поступают противоречивые сведения, мертв, и убит по его приказу.
Полный текст открытого письма:
----- Добавлено 21 квітня 2010 р., 12:09:42:
Кортеж президента Чеченской республики Героя России академика Рамзана Кадырова:
Состоит из следующих автомобилей (по порядку следования):
- BMW 530i
- BMW 530i
- Porsche Cayenne
- Porsche Cayenne
- Porsche Cayenne
- Mercedes-Benz S-class
- Mercedes-Benz S-class
- Porsche Cayenne
- Porsche Cayenne
- Porsche Cayenne
- Porsche Cayenne
- Porsche Cayenne
- Lexus LX 470
- Lexus LX 470
- Lexus LX 470
- Lexus LX 470
- Lexus LX 470
- Lexus LX 470
- Lexus LX 470
- Porsche Cayenne
- Lexus LX 470
- ещё около тридцати машин, среди которых половина "десятки", и половина - сборная солянка из пятёрок БМВ, Мерседес G-класса, пара "волг" и т.п.
ПРИМЕРНАЯ СТОИМОСТЬ КОРТЕЖА КАДЫРОВА: 2 000 000 евро
chuvak
Постоялець
Номер: 736
З: Україна, село
Зареєстрований: 6 січня 2009 р.
Повідомлень: 361
Попереджень: 0
Буваю по місяцю на рік. ЦЕ ЖАХ! Місцеві яНИЧАРИ самі з‘їздіть подивіться, після того що каже Lizard. Патякати легко, а воювати за УКРАЇНУ прийдеться важко, і ми понесемо великі втрати, але це необхідно робити. Якщо не так, то нічого і форум туманити.
----- Добавлено 25 апреля 2010 г., 15:51:54:
Lizarde, поважаю тебе як кшатрія, але як ПРИЛУЧАНИН - стули писок.
НАЦІЯ понад УСЕ !
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Через территорию России в Афганистан переброшено уже 20 тыс. американских военных
С момента подписания соглашения между Россией и США о транзите грузов через территорию Российской Федерации в Афганистан по этому коридору были переброшены 20 тысяч американских военных. Об этом говорится в статье заместителя государственного секретаря США по политическим вопросам Уильяма Бернса, опубликованной в «Независимой газете».
Американский дипломат считает «беспрецедентным соглашением» договоренность между двумя странами о военных перевозках. В рамках подписанного в прошлом году соглашения был выделен новый воздушный коридор.
«В данный момент по нему (коридору) проходят в среднем два рейса в день», — пишет Бернс. Как отмечается в статье, за этот период через воздушный коридор в Афганистан были перевезено около 20 тысяч военных.
Напомним, что 6 июля 2009 года Медведев и Барак Обама подписали межправительственное соглашение о транзите вооружения, военной техники, военного имущества и персонала через территорию России в Афганистан.
По мнению большинства экспертов, именно в ходе московских переговоров лета 2009 года многие разногласия по афганскому вопросу между Москвой и Вашингтоном были преодолены.
Таким образом, Россия фактически вновь вовлечена в войну против Афганистана. Ранее в прессе неоднократно просачивалась информация об участии в военных действиях российских вертолетов с русскими экипажами, а также т.н. «военных спецов» и инструкторов.
Напомним также, что именно Россия была главным поставщиком оружия в войне против исламского правительства Афганистана, которую вел т.н. «Северный Альянс» во главе с Ахмад Шахом Масудом, которая стала преддверием военного вторжения войск США и НАТО в эту страну в 2001 году.
----- Добавлено 26 квітня 2010 р., 23:58:47:
БЕЛАРУСЬ. Лукашенко напомнил Москве Акаева и бесплатное базирование военных
Полемика Москвы и Минска, по-разному оценивающих госпереворот в Киргизии, накаляется. Президент Беларуси Александр Лукашенко в воскресенье напомнил Москве о расположенных в Беларуси российских военных базах, за которые Минск «получает ноль рублей, ноль копеек». В это же время депутаты белорусского парламента и простые граждане страны рекомендуют российскому руководству «умерить имперские амбиции», пишет «Независимая газета».
На днях российский президент Дмитрий Медведев дал понять, что приглашение в Беларусь президента Кыргызстана Курманбека Бакиева может стать причиной дальнейшего сокращения российской экономической поддержки Минску. Со своей стороны, Лукашенко напомнил о том, что Москва ранее предоставила убежище предыдущему свергнутому президенту Кыргызстана Аскару Акаеву.
Глава государства отметил, что попросил своих помощников подготовить ему соответствующую информацию о событиях во время «тюльпановой революции», отмечает «Белорусский партизан». Лукашенко зачитал цитату Владимира Путина во время тех событий. 25 марта 2005 года президент Путин, комментируя ситуацию в Киргизии, сказал: «Что касается возможности приезда в Россию Аскара Акаева, то мы не будем возражать».
«Почему тогда это считалось возможным, а приехать нынешнему президенту в Беларусь — невозможно? — возмутился беларуский лидер. — Медведев, видимо, обиделся на то, что Бакиев приехал в Беларусь, а не в Россию. Но, видимо, у Курманбека Салиевича были на то свои веские основания».
«Вот сравните высказывание этого человека тогда и высказывания Дмитрия Медведева в настоящее время. Разве это не двойные стандарты? Разве это не противоречие? Это, во-первых. Во-вторых, я попросил у своих помощников справку о трудоустройстве высокопоставленных «беженцев», осевших в России. Аскар Акаев — бывший президент Кыргызстана, Аслан Абашидзе — бывший лидер Аджарии, а также бывший глава «Нафтогаза» Украины, бывший министр внутренних дел Украины, бывший мэр Одессы и многие другие», — отметил президент.
«Что вы на это скажете? Какие могут быть упреки в отношении меня? Я принял человека, с которым был в хороших отношениях. Он не являлся моим другом, как те президенты, которые его «кинули». Бакиев не сделал для Беларуси столько, сколько он сделал для России», — сказал Лукашенко.
Лукашенко также напомнил о том, что в районе города Барановичи находится российская станция раннего предупреждения о ракетном нападении, а в районе Вилейки — база, обеспечивающая связь с подводным флотом России в Атлантике. Наиболее интересные цитаты и комментарии из российских газет на эту тему приводит сегодня сайт «Заголовки.ru».
«Если президент России забыл про Барановичи и Вилейку, надо вспомнить. Если он хочет знать, сколько они платят нам за них, в отличие от Севастополя — ноль. Ноль рублей, ноль копеек, ноль долларов», — заявил беларуский лидер.
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Москва, Апрель 26
До начала шестого технологического уклада осталось всего несколько лет и еcли Россия не успеет встроиться в новую картину мира, ее скорее всего не станет. Такое мнение высказал сегодня на пресс-конференции в «РИА-Новости» заместитель директора по науке Института прикладной математики им. М.В.Келдыша РАН, вице-президент Нанотехнологического общества России Георгий Малинецкий.
Ученый напомнил, что слово «инновации» впервые с высокой трибуны прозвучало в декабре 2001 года. Тогда президент Владимир Путин поставил две глобальные задачи – экспертиза государственных решений, прогноз кризисов и катастроф и разработка схемы перехода от «экономикb трубы» к экономике высоких технологий. Но за 9 лет ничего так и не было сделано. Между тем, только высокие технологии могут спасти Россию.
«Россия в условиях глобализации не имеет никаких шансов – ее экономика никогда не будет конкурентоспособной. Две трети территории страны находятся в условиях вечной мерзлоты. Это значит что у нас всегда будет на порядок выше стоимость строительства, на порядок дороже рабочая сила, которую нужно обогревать и хорошо кормить, на порядок выше затраты на энергетику и так далее и так далее», – поясняет свою мысль Георгий Малинецкий.
«На нашей территории находится 30% мировых природных богатств, – продолжает он. – А наш вклад в глобальный продукт всего 3%. Такие страны долго не живут. Вся российская нефть около 60 миллиардов долларов, оружие – 6 миллиардов. Между тем Индия сейчас выпускает программного обеспечения на 40 миллиардов долларов и в ближайшее время планирует выйти на 60. То есть понимаете, они мозгами зарабатывают столько, сколько мы продажей нефти». Ситуацию в России ученый охарактеризовал как «инновационный разгром». По сравнению с советскими временами поток инноваций упал в 15 раз. Одна японская корпорация «Панасоник» сейчас регистрирует патентов на различные изобретения и новые технологии в 4 раза больше, чем вся Россия. «Чтобы страна инновационно развивалась, она должна иметь инновационные гиганты, – говорит Малинецкий. – Когда наступает беда, каждое животное реагирует способом, который ему близок – заяц убегает, лев нападает и так далее. Кризис расставил оценки странам. В частности в инновационной сфере. США и Германия уменьшили количество регистрируемых патентов на 10%. Япония увеличила на 10%. Рекордсмены две страны – Китай увеличил количество изобретений и внедряемых технологий на 30%, Россия на 30% сократила».
Причин несколько. Одна из них – у нас нет, так называемых, «локомотивных» отраслей промышленности».
«Все развитые страны имеют свой технологический прогноз для своей страны и для мира в целом. У нас ничего такого нет. У нас нет руля, мы не проектируем будущего. Для корабля, у которого нет порта следования, не может быть попутного ветра. У нас царит, если можно так выразиться, диктатура бухгалтеров – все сводится к тому, как освоить деньги, как «распилить» бюджет. Нужно определить цели и приоритеты – какие отрасли нам нужно развивать, где мы хотим быть первыми», – говорит вице-президент Нанотехнологического общества России.
Далее нужно развивать прикладную науку, которая бы превращала теоретические разработки в опытные образцы и механизмы вывода их на рынок в массовое производство.
В США работает 50 мозговых центров, которые занимаются проектированием будущего. Они основываются на работах Кондратьева (русский и советский экономист, основоположник теории больших циклов экономической конъюнктуры). Он разработал систему технологических укладов. Согласно этой теории сейчас идет 5-й технологический уклад. В свое время СССР выиграл гонку за 4-й уклад, где ведущую роль играли такие отрасли как машиностроение, тяжелая промышленность, энергетика и так далее.
«5-й технологический уклад мы полностью упустили, – утверждает Георгий Малинецкий. – Это компьютеры, химия, интернет и так далее. Если сейчас построить завод по производству мобильных телефонов, он прогорит, он не нужен. В России 180 миллионов мобильных телефонов и все они произведены за рубежом. 6-й технологический уклад будет основываться на биотехнологиях, нанотехнологиях, робототехнике, технологиях виртуальной реальности. Сейчас определяется, какие страны будут лидерами».
6-й уклад наступит по расчетам ученых уже в 2014-2018 годах.
«У России очень мало времени. Наша задача вскочить в последний вагон уходящего поезда. Иначе с большой вероятностью нас не будет», – прогнозирует Малинецкий.
Для этого, по мнению ученого, необходимо четкое понимание целей, куда мы хотим прийти, и сверхусилия. Подобные сверхусилия предприняла в свое время Южная Корея, когда модернизация проводилась благодаря политической воле правительства, жестким решениям на государственном уровне вплоть до того, что 40% ВВП вкладывалось в развитие новых технологий.
«Чтобы была модернизация, а не ее имитация, нужно четко определить, что мы хотим быть, а не казаться. Государство должно взять на себя целеполагающие, проектирующие будущее функции. Кроме того, необходима прозрачность и открытость – объем взяток в России сейчас превышает госбюджет. Поэтому важна декриминализация страны. По этому принципу шел и Китай, и США, и Южная Корея», – говорит вице-президент Нанотехнологического общества России.
Кстати, по утверждению ученого, полную прозрачность денежных потоков могут дать нанотехнологии – особые нанометки позволяют отследить каждую купюру. Но, по словам Малинецкого, ему уже неоднократно намекали, что об этой возможности лучше помалкивать.
Для тех, кто не очень понимает что такое нанотехнологии, он привел простой пример.
«Раньше люди стирали детские пеленки, мое поколение уже покупало подгузники, сейчас есть памперсы. Это пример нанотехнологий. Памперс впитывает в 10 раз больше, чем весит сам, там нанотехнологичная ткань. В России есть три компании, которые готовы заполонить памперсами весь российский рынок. Но их не пускают. Надо, как минимум, отвоевать российский рынок для российских компаний», – говорит ученый.
Но как развиваются в России нанотехнологии, показывают цифры, которые понятны каждому.
«Допустим вы имеете прекрасный проект. Вы приходите с этой технологией в «Роснано». Проходите экспертизу и так далее. Но «Роснано» не имеет никакого отношения к созданию опытных образцов, он дает кредит под 20 % годовых, и дальше выживайте и развивайтесь сами. Обрабатывающая промышленность выживет, когда кредит не превышает 12%, а хай-тек – 5-6%. Нам нужно ответить на вопрос: мы хотим быть или просто пытаемся казаться», – подытожил ученый.
LIZARD
Начальник модераторов
Номер: 11
З: РОССИЯ, Москва
Зареєстрований: 29 листопада 2006 р.
Повідомлень: 5792
Попереджень: 4
Нагороди:
Индия сейчас выпускает программного обеспечения на 40 миллиардов долларов и в ближайшее время планирует выйти на 60. То есть понимаете, они мозгами зарабатывают...
Так по этому поводу вопрос: вот интересно, а сколько и как зарабатывает Украина? Или мозгами, как Индия, или нефтью как Россия или вообще КАК ЗАРАБАТЫВАЕТ и ЗАРАБАТЫВАЕТ ЛИ ВООБЩЕ? Сколько у Украины мозговых центров? Больше, чем у США, Китая и Южной Кореи вместе взятых? А из первого вопроса плавно вытекает второй вопрос: а у Украины есть будущее? Если есть, то какое?
Отличительные черты настоящего свидомого:
"Доказательство недоказуемого, опровержение очевидного и доказанного".
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Перегляд теми: 'ПРАВДА ПРО РАСЄЮ (ІСТОРІЯ З ГЕОГРАФІЄЮ)'
OLEX
З Новим Роком!
– це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.
