Засновником Росії був… Китай!

Російський історик Ключевській небезпідставно вважав Андрія Боголюбського, князя Суздаля або Залісся, як називалася в ХІІ столітті сучасна Центральна Росія, першим власне російським князем. „З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену”, – писав російський історик Ключевський. Нещодавно від дня „виходу великороса на арену” минуло 850 років – 1156 року Андрій Боголюбський стає князем Залісся – Володимиро-Суздальського князівства.

З ХІІ століття нащадки старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого (1125-1132 рр.) княжили переважно в Україні, та все ще періодично залежних від Києва Смоленську та Новгороді, а нащадки молодшого сина – Юрія Довгорукого – дедалі більш автономно керували в Заліссі (сучасній Московській та навколишніх областях Росії).

Чому ж така велика увага цьому князеві? Річ у тім, що до нього всі князі династії Рюриковичів традиційно вважали, що їхня Батьківщина ("отчина" – це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.

Всі князі династії зобов‘язані були берегти цю землю, посилаючи дружини воювати на користь Києва навіть з тих земель, де степовиків ніколи й не бачили.

Літопис повідомляє зворушливу історію, коли князь Ростислав, онук Володимира Мономаха, який все життя княжив у далекому Смоленську, відчувши, що вмирає, сказав: "Не можу я тут лягти. Повезіть мене до Києва. Якщо мене Бог візьме в дорозі, то покладете мене, за отчим благословінням, у Церкві святого Феодора (у Києві). Якщо ж Бог відпустить недугу сю, то пострижуся в Печерському монастирі".

Коли іншого князя – сина Володимира Мономаха, прагнули вигнати з Русі і відправити до Курська, він сказав: "Я волю на своїй отчині смерть прийняти. Краще мені смерть з дружиною на своїй отчині і дідізні узяти, ніж Курське княжіння".

Саме Андрій Боголюбський, засновник села Боголюбово під Суздалем, та його нащадки, переступили цю традицію, якій всі князі династії Рюриковичів були вірні три століття – вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.

Батько Андрія Боголюбського, Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Однак Юрій Довгорукий був князем-невдахою – його тричі виганяв з Києва молодший від нього Ізяслав Мстиславич.

Син Юрія Довгорукого Андрій уже не хотів жити на Русі. „Пішли додому затепло, на Русі нам місця нема”, - казав він батькові, який, попри все, тримався мрії про Київ. Андрій Боголюбський, вихований усе життя в Суздалі, вже не вважав Русь своєю Батьківщиною. Тим більше, що він був сином половчанки, дочки хана Аєпи. Зовнішність суздальського князя, відтворена радянським ученим Герасимовим по його останках, досить характерна для походження князя. А на той час більших ворогів, ніж половці, у Києва і Русі не було.



Сам Андрій Боголюбській в боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів половців – основного ворога Русі.

Водночас, головною причиною опозиційності Суздальського Залісся проти Русі були не родинні зв‘язки князів з половцями, а природні геополітичні інтереси нового народу, який народився в Заліссі від сплаву фіно-угорських племен, під впливом церковнославянського мови та первинної київської адміністрації. До речі, назва Суздаль, як і більшість власних назв Центральної Росії, має фіно-угорське походження.

Кияни у відповідь теж не взлюбили Андрія Боголюбського. Через це, після того, як після смерті Ізяслава Мстиславича на княжіння у Київ таки потрапив Юрій Довгорукий, Андрій постійно сидів у фортеці Китай-город, що була на місці сьогоднішньої Китаєвої пустині, сьогодні – в межах міста.

Через те, що він жив у фортеці Китай-город та майже не виходив із неї, кияни й брати-князі прозвали його „Китаєм”.

Річ у тім, що слово „кита” староукраїнською мовою означає плетіння (звідси, наприклад, слово „китиця”).

Усі містечка-фортеці на Київських горах віддавна мали штучні укріплення, зроблені з переплетених дерев‘яних каркасів, заповнених землею. Залишки такої стіни від VI-VII століття вчені знайшли на Старокиївській горі, біля сучасного Історичного музею. Поверху такі стіни мали критий хід – заборола з бійницями. Ззовні стіна обмазувалася глиною (аби уникнути підпалу), та фарбувалася вапном (українські хати мали приблизно таку ж конструкцією стін). Вся фортеця виглядала білокам‘яною, сяяла на сонці і гарно увінчувала пагорби. За бойовими якостями така стіна не поступалася кам‘яній – каміння з пороків – камнеметів просто в‘язли в ній, тоді як кам‘яну стіну вони розбивали. Основним недоліком таких фортець була недовговічність таких стін, їх часто треба було лагодити.

Під час мандрівок у Монголію наші князі побачили велику китайську стіну, і назвали всю тамтешню країну звичною назвою – Китай.

В Україні „білокам‘яні” фортеці увінчували київські гори: Боричів, Старокиївську, Дитинку, Хоривицю, Щекавицю, а також Білгород (нині село Білгорода на околиці Києва), Вишгород, Родень, Витичів, Переяслав, та чимало інших українських міст – в тому числі й Китай-город, у якому закрився Андрій Боголюбський під час князювання в Києві його батька. Після смерті Юрія Довгорукого протистояння між киянами та суздальцями-„залішанами” тільки загострилося. Як пише літопис, суздальців було вибито в Києві та по всіх містах Русі.

У 1169 році князь Китай захопив Київ, відбивши його у Великого Київського князя Мстислава Ізяславича, сина головного ворога Юрія Довгорукого. Перед тим Андрій Боголюбський утік з Русі до Суздаль, викравши ікону Вишгородськой Богоматері, яка тепер в Росії називається Володимирською.

Захопивши Київ, суздальській князь влаштував небувалий розгром. Літопис пише: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в‘язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали ... Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтішима, і сльози бесперестанні. Це ж все зроблено за гріхи наші".

Літописець називає військо Андія Боголюбського „поганими”. Так у літописах називаються виключно іноземці, та й то язичники.

Після такого тріумфу князь Китай розперезався. Він навіть почав наказувати князям київської династії. Правда, отримав відкоша.

Андрій Боголюбській сказав Роману (сину саме того Ростислава, який їхав умирати до Києва): "Не ходиш ти в моїй волі з братами своїми, так піди ти з Києва, а Давид — з Вишгорода, а Мстислав — з Білгорода. А ось вам Смоленськ, їм і поділіться".

Очолив опір Мстислав. Як пише літопис, "Мстислав від юності звик не боятися нікого, а тільки Бога одного берегтися. І повелів він, Андрєєвого посла узявши, постригти [йому] перед собою голову і бороду, сказавши йому: "Іди ж до князя свого і скажи йому: "Коли ти з такими словами прислав не яко до князя, а як до підручної і простої людини, то що ти задумав, то і роби. Хай Бог розсудить". Андрій зібрав воїв своїх — ростовців, суздальців, володимирців, переяславців, білозерців, муромців, і новгородців, і рязанців, - і, порахувавши їх, знайшов, що їх п‘ятдесят тисяч. І послав він, сказавши їм: "А Мстислава, схопивши, не учиніть же йому нічого, а приведіть його до мене".

Як пише літопис, під Вишгородом "Мстислав ударився з полками їх, і потоптали вони середній полк, а інші супротивники, побачивши [це], оточили його, тому що Мстислав в‘їхав в них з невеликим військом. І тоді змішалися обидва, і велике було сум‘яття, і стогін, і крик сильний, і голоси невідомі, і видно було тут, як ламалися списи, і [чутний] був дзвін зброї, від великого пилу не впізнати [було] ні кінного, ні пішого".



Киянам допоміг луцкий князь Ярослав Ізяславіч, точніше слух про нього: "І прийшли в замішання війська їх, і, не дождавши світанку, в сум‘ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав з міста з дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер з дружиною своєю і немало мужності показав з мужами своїми".

Цей розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року.

Як пише вітчизняний літопис, "так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої. Сим так і збулося слово апостола Петра, який сказав: "Той, хто підноситься – змириться, а хто упокорюється — піднесеться".

У Заліссі, як це часто траплялося і в майбутньому, зовнішня поразка створила внутрішні проблеми для влади. Народ не пробачив їй провал у підкоренні інших земель. Незабаром після вишгородського поразки, 28 червня 1174 року Андрій Боголюбській був убитий змовниками, і тіло князя лежало на вулиці, поки народ грабував хороми. Примітно, що дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний киянин Кузьмище Киянин. Так завершився життєвий шлях князя Китая – засновника Росії.

crok, сучасно правда України - це таки придурки, як ТИ. У людей горе, а у тебе праздник.
Там дiти, жiнки, багато студентiв загинуло! Не вже в Україiнi всi отаки як ти пришелепкувати?
crok,

Цитата Аноним (гость):

crok, сучасно правда України - це таки придурки, як ТИ. У людей горе, а у тебе праздник. Там дiти, жiнки, багато студентiв загинуло! Не вже в Україiнi всi отаки як ти пришелепкувати? crok,

А до этого товарища бесполезно достучаться. Можешь не рассказывать что тако хорошо и что такое плохо. Как в России какой-то дурдом, вот допустим теракт, для него как бальзам на сердце.
Ну вот такой человек...
А по самому теракту в Москве... жалко невинно убиенных людей. Очень жалко.

Людей безумовно шкода, тим більше невинних, але ж це є наслідкі внутрішньої та зовнішньої політикі Путіна. Терористів нічого не може виправдати, але чому метро, вокзали, поїзди і будинки з мирним населенням? Тому що своїх "русско говорящих соотечественников" росія добре захіщає в абхазії і осетії танками, не рахуючи "естественные потери". А тут пересічному мешканцю Москви є зрозумілим, що терактів не може бути тільки в кремлі, а решта захищається як може.

LIZARD,

Цитата:

У людей горе, а у тебе праздник

Не суди всіх по собі. Якщо для тебе це свято, то не приписуй свої почуття іншим.

анОнім, Лізард та інші кацапські підЛІЗАРДники! Спеціально для дуже тупих повторюю свій пост:

Цитата:

ПРАВДА ПРО РАСЄЮ - сьогоднішні вибухи у московському метро! Це і є сучасна російська ПРАВДА!

Ану покажіть мені, напівшановні, де я тут висловив якусь радість чи свято з приводу?!
Не треба тут демонструвати свою тупість приписуючи мені якісь настрої!!!
Це вам би так дуже хотілося - не більше!

Повторюю для недалеких свою думку, але вже розжовую, щоб ви не приписували мені щось, що вам здається тут вумним:
ПРАВДА ПРО РАСЄЮ - вибухи у московському метро (до речі - таке вже траплялося у 2006 році!), які погубили багато невинних людей! Але ці події - прямий наслідок тупої новоімперської політики сучасної Росії, яка сама вляпалась у кавказький регіон! Її туди ніхто не запрошував!!! Але - протянула туди закривавлені загрібайла - і за це вмирають мирні громадяни.

Мене особисто це теж струсонуло, адже у мене у Москві живе декілька сімей родичів! Так що "радіти" чи "святкувати" мені не приходиться!

АнОнім, напівшановний, перш ніж виблискувати перед людьми своєю печерною невихованістю - читайте ДУЖЕ уважно! Якщо не доходить - прочитайте по буквам, по складам, двічі-тричі - але перш ніж портити своїми висловлюваннями тут повітря - впевніться, що ви хоч трохи щось зрозуміли!

Аноним (гость):

Цитата:

crok, сучасно правда України - це таки придурки, як ТИ. У людей горе, а у тебе празДник. Там дiти, жiнки, багато студентiв загинуло! Не вже в Україiнi всi отаки як ти пришелепкувати? crok

Як кажуть, видно пана по халявах. Навіть на людському горі роблять політику. ПРИДУРКИ!

Сучасна правда про Расєю є в тім, що вона сама собі організувала те, чого для неї хотіли її недоброзичливці! Ось трохи докладніше...

Свого часу для послаблення Союзу була проведена дуже високоефективна як з точки зору спецслужб операція - для СССР був майстерно організований капкан, у який він сам успішно вліз! Такий собі "В’єтнам для Союзу", як це охарактеризував, здається, Бжезінський. Я кажу про Афганістан...

Але історія, як відомо, вчить тому, що нічому не вчить! Особливо - Росію. Чому? Та ось чому - свого часу ще Російська Імперія загрузла на Кавказі. Пам’ятаєте - «злой чєчєн ползьот на бєрєг, точит свой кінжал»... затим тая ж імперія, але вже у новому образі - СССР - загрузла у Афганістані. Але й Афганістан нічому не навчив Росію - уже сучасна Росія - логічне продовження Союзу, знову продовжує імперську політику на Кавказі. І знову вона вигрібає на всю катушку! І не тому, що це Росія... зовсім ні! Просто на всю катушку вигрібає будь-який загарбник! Завжди!

Як відомо, СССР весь час свого існування вів якісь війни - чи то прямо, чи опосередковано, але вів! Це ми знаємо з курсу історії... І тільки одна війна велася на його території - Велика вітчизняна. З тих пір вже пройшло 65 років. Скажемо чесно - люди майже забули ці події. Так, за традицією відзначають Перемогу... Ще років з 20 - і Велика вітчизняна війна буде тільки історією, не буде вже живих учасників тих страшних боїв... Війна "подавляющєму бальшинству" здається таким собі "круто наворочєнним дєйствієм" десь там... на інших територіях.

Тероризм став тим методом, за допомогою якого війна переноситься на територію загарбника, причому куди завгодно, не дивлячись на будь-які методи посилення захисту. Звичайні мешканці в одну мить відчувають на собі весь жах війни! Виявляється - війна це не десь там, це поряд, під ногами! Ось чому терористичні акти ЗАВЖДИ будуть застосовуватись у найбільш людних місцях.

Тероризм - це жахливо! Адже на війні як на війні - ось свої, он вороги. А тероризм - він невидимий, всюдисущий і безжалісний! Як сказав Мєдвєдєв - такі дії завжди дуже ретельно плануються, тому захиститись від них практично неможливо! Але він ніколи не скаже, що це - плата за імперські зазіхання! Он Путін висловився гранично чітко - терористи будуть знищені! Але він також ніколи не скаже, що Росія залишить у спокої Кавказ.

Може все вище наведене й здасться комусь дуже цинічним, але це - цинічна правда сучасної Росії.


-----

Добавлено 31 марта 2010 г., 15:02:13:


Ось підтвердження моїх слів про невидимий і всюдисущий тероризм:
http://beta.novoteka.ru/?s=accidents#nnn15023138
«Стало известно, что московская милиция получила сообщение о готовящемся теракте в московском метрополитене за день до трагедии. Об этом сообщает информационное агентство «Росбалт».



-----

Добавлено 31 марта 2010 г., 15:12:36:


Ось знову теракти
http://www.vesti.ru/doc.html?id=350443
Два вибухи у Дагестані. 12 людей загинуло.


-----

Добавлено 31 марта 2010 г., 15:17:56:


А ось реакція Мєдвєдєва на останні події у Кизлярі:
http://www.vesti.ru/doc.html?id=350470
«Медведев: теракты в Москве и Кизляре - звенья одной цепи».



-----

Добавлено 31 марта 2010 г., 15:43:45:


А ось трохи про географію Росії:

Необычные названия населенных пунктов России

«Дорожное чтиво» - это не книги в потрепанных мягких обложках, завалившиеся между сиденьями автомобиля, и не газеты, забытые в бардачке. Романтикам дальних странствий достаточно внимательно смотреть по сторонам, чтобы получить массу удовольствия – указатели с названиями населенных пунктов его гарантируют. Казалось бы, русский язык велик и могуч, и несложно найти в нем слова благозвучные или хотя бы приличные; а вот поди ж ты, налево у нас Блява, направо – Выдропужск, а прямо – Большая Пысса. Выбор ничуть не легче, чем у сказочного добра молодца, которому предстояло то ли голову сложить, то ли коня потерять.

А люди-то хорошие, с юмором; у одних с самооценкой все в порядке, поэтому носит место их обитания гордое название Большие Жеребцы или скромное – Париж; другие настроены покритичнее, поэтому населяют Лохово, Галимый и Сопляково. Третьи вкладывают в название честное предупреждение о возможных неприятностях: Блохи, Большой Куяш, Желтые Воды, Красный Слон, Синие Черви… Иногда энтузиасты пытаются переименовать родные деревни и поселки, но получение нового названия – дело долгое. Да и не всегда благозвучность важнее, чем яркая индивидуальность.

Айдырля
Бабенки
Баклань
Безводовка
Безлюдовка
Блява
Большая Пысса
Большие Жеребцы
Большое Свинорье
Бухловка
Вагино
Выглядовка
Выдропужск
Выпуково
Галимый
Гниломедово
Горюново
Дно
Добрые Пчелы
Дрочево
Дураково
Дуркино
Дурыкино
Дыдылдино
Задово
Зубова Поляна
Какино
Калино
Калище
Козлы
Козюлино
Конец
Коноплево
Кончинино
Кончинка
Косяковка
Крутая
Крутые Хутора
Куриловка
Лобково
Ломки
Ломы
Лопухи
Лохово
Лядино
Марс
Марс
Матюково
Мочилы
Мусорка
Мымрино
НИИ Радио
Новая Ляля
Омсукчан
Опухлики
Отхожее
Парашино
Подсосное
Попки
Пьянкино
Пьянково
Пятихатки
Саки
Синегубово
Синенькие
Синие Кусты
Синие Лепяги
Синие Липяги
Смышляевка
Совлох
Сосково
Сукко
Такое
Трусово
Трусово
Хохлы
Хренище
Хреновое
Цаца
Черная Грязь
Чуваки
Чухонастовка
Ширяево

все це тут: http://maps.mail.ru/funny_cities.html

Від себе додам, що у Підмосков’ї, де я служив, поряд із нашою частиною була дєрєвня Фєдурново, а біля неї - МАРЗ, Московський авіаремонтний завод.

ось дуже цікаве інтервью колишнього розвідника ГРУ, який знає, що каже:
http://unian.net/ukr/news/news-370115.html
«Віктор Суворов: давайте для початку висмикнемо сморчка з Мавзолею, а потім доберемося до Бандери і Шухевича».

Ось тільки деякі цитати:

«Коли святкують 9 травня, повторюють: «Перемога-перемога, ми перемогли. Гітлер хотів знищити Радянський Союз, всіх нас зробити рабами, а СРСР зробити сировинним придатком Європи». «Переміг» СРСР, але мрія Гітлера здійснилася: Росія чомусь стала сировинним придатком Європи. Всі боялися того, що Гітлер вивезе росіян і українців на найбрудніші роботи. Але сьогодні я ходжу Лондоном, і бачу, що найбруднішу роботу в готелях роблять росіяни, українці, молдавани. Тому, коли ми говоримо про перемогу, то у мене подвійне відчуття. Мені говорять: у цій війні йшлося про виживання народів. Помилуйте, але хіба наші народи виживають? Адже йде процес вмирання нації, абсолютно страшний процес скорочення нації, а населення обох наших країн, якщо і збільшується, то за рахунок людей, що прийшли в країну. І ось, коли святкують 9 Травня, я кажу: добре. Давайте при цьому згадувати про дев‘ять мільйонів людей, яких радянська влада винищила навмисно. Так, Гітлер погана людина, але за Гітлера в Україні голоду і людоїдства не було, а за кремлівської влади вони були. Ось коли святкують 9 Травня, я б хотів, щоб це було свято із сльозами на очах, щоб люди пригадали тих, хто загинув на війні. А ось це розмахування прапорцями- це просто вульгарність. Їде Москвою мерседес, в ньому сидить народний депутат, тому що Росія не здатна виробляти автомобілі. Просто не здатна. Виробили цю «ладу» минулого року, сімсот тисяч виготовили, одну чверть вдалося продати. Тому що вона нікому не потрібна. Так от, їде "переможець війни" на парад у німецькому мерседесі, і у нього георгіївська стрічка має. Отак і перемогли. Дивне це свято для мене».

«Якщо говорити про етапи війни. Перший етап: 1 вересня 1939 року, війна СРСР і Німеччини проти Європи. Тоді Гітлер у Польщі і ми в Польщі, Гітлер у Норвегії, а ми у Фінляндії, Гітлер у Данії, Голландії, Бельгії, Франції, а у нас - Естонія, Литва, Латвія. Два бандити гризли Європу, а потім один раптово ударив іншого. Ось тоді починається другий етап, 22 червня 1941 року, коли вони стали битися між собою.
Третій етап. Тут я поставив би Сталінград, 19 листопада 1942 року, коли стався перелом, і війна покотилася в інший бік. Тобто, три основні етапи.
Але далі я б додав, що після цього Червона Армія - визволителька прийшла до Європи і вирішила звідти не йти».

«Знаєте, яка найголовніша дурість радянських підручників і всієї пропаганди? Це дві взаимовиключні тези. Нам подають, що Червона Армія звільнила Європу від коричневої чуми. І тут же кажуть: ми нікого звільняти не хотіли, ми на Гітлера нападати не хотіли. Якщо йти за цією логікою, ми - визволителі мимоволі. І якщо продовжити цю думку, «взагалі, ми – вірні гітлерівці». А чому ні? Ми підписали договір з Гітлером, забезпечували його вольфрамом, молібденом, нафтою, нікелем, хлібом, салом, шкірою Кунгурського заводу, шинами Ярославського комбінату. Усім цим забезпечували, і нападати не хотіли. Тобто ми були вірні гітлерівці, він просто на нас напав. А ні, то душив би Гітлер Европу, по Європі - кров калюжами, а ми б його підтримували. Коли я говорю, що Сталін готував напад на Німеччину, то тим самим я рятую честь свого народу, і російського народу, і українського».

«...яка різниця? - У Гітлера - червоний прапор, і у Сталіна - червоний прапор, у Гітлера - концтабори, у Сталіна – концтабори, у Гітлера – гитлерюгенд, у Сталіна – комсомол, у Гітлера – одна партія при владі, решта у в‘язниці, у Сталіна – одна партія, решта у в‘язниці. У чому різниця? Різниця - у формі вусів. Чому ти їздив до Сталіна до Ялти і здавав йому Східну Європу, а проти Гітлера воював? Вся британська пропаганда стоїть на тому, що Гітлер - людоїд, а Сталін – дурник. Гітлер для мене - вбивця, людоїд, мерзотник. Але з того, що Гітлер був людоїдом, не витікає, що Сталін був вегетаріанцем».

«Ну от як вирішити проблему Чечні? Адже мають рацію ті, хто каже, що відпустиш Чечню, підуть інші кавказькі республіки...
Ну то що? Якщо історично, етнічно і культурно вони неросійські?! Чому Росія тримає їх кров‘ю у складі Росії?! Навіщо кривавою лапою тримати чеченців і інгушів під своїм контролем? Якщо ми говоримо, що чеченська мафія – жахлива, то чому б не відокремитися?
А чи зуміє Кадиров, який у такому разі буде контролювати всі території, захистити їх від ісламського екстремізму?
Ну, це питання Кадирова. Хай він з цим розбирається, просить допомоги у Росії, Європи і Америки, у кого захоче. Ті, хто каже, що дати волю одному - всі захочуть піти, визнають, що вся Росія не хоче жити під владою Москви. Вся Російська Федерація зв‘язана на крові і на шмарклях. Так тримали соцтабір. Хліба давали цим, газу – іншим. Усі ненавиділи, усі хотіли розбігтися. І розбіглися».

«Ленін продав Україну кайзерові. Добре, що Німеччина була повалена, але Ленін віддавав Україну назавжди. І ось цей сморчок лежить на Красній площі, і чому б його звідти не висмикнути? Чому по всій Росії стоять пам‘ятники Леніну? І чому не перейменовані проспекти Леніна? Давайте почнемо з Леніна, а потім дістанемося до Бандери і Шухевича. І ніхто не може сувати ніс у справи суверенної України».

«Я роблю велику різницю між КДБ і ГРУ. ГРУ - частина армії, її головне завдання - вберегти країну від зовнішнього ворога. А у КДБ завдання – вберегти режим від свого власного народу. За великим рахунком, руки ГРУ не забруднені кров‘ю власного народу, а КДБ забруднені по верхівку. ВЧК, ЧК, Голодомор - усе на совісті КДБ. Куди поділося Головне розврдуправління? Військова розвідка - це очі і вуха держави. Якщо мозок помер, то очі і вуха йому не потрібні».

«Ідеологія не працювала, у наш час ніхто не вірив в світле майбутнє і в те, що всім буде по потребах. Я завжди сміявся над тим, що всім при комунізмі буде по потребах. Я при цьому питаю: знаєте, скільки моїй дружині потрібно пар черевичків? Ну отакі в неї потреби».

... і ще багато цікавих тез для людей, яки звикли думати і не цитувати совіцькі підручники з історії, яку нам тоді "намалювали".


-----

Добавлено 2 апреля 2010 г., 15:38:59:


А ось дуже цікаве дослідження нашої історії з погляду топонімії - науки про географічні назви:
http://unian.net/ukr/news/news-370636.html
http://unian.net/ukr/news/news-316809.html
«Рівно тисячоліття тому, 1010 року, переважна більшість населення Наддніпрянщини прийняла іслам... Слід берберів знаходимо по всій Україні… З фольклору халіфа Гаруна аль-Рашида знають під ім‘ям Змія Горинича…»
З нього виявляється, що Русь має у своєму корені арабські витоки - і топонімічно, і у формуванні етносу.
У дослідженні враховувалась праця 1886 року «Скандинавщина в давній Руси».

2050 рік. Два маленьких древніх дідка під ручку йдуть Кремлем:
- Дім, а ти помнишь, что скоро вибори?
- Да помню, Вова, помню.
- А ти случайно нє помнишь, чья очєрєдь баллотіроваться?

Нам дехто (правда ж, Вова?) з-за кордону хоче розказати, що, мовляв, є "правільная" історія і є "нєправільная" історія, яку, мовляв, українцям нав’язують...
"Правільной" є тая, яку нам намалювали комуняки, а та, яка була насправді - жорстка, неприлизана, кривава - є "нєправільная", бо комуністів, бач, не вихваляє!

А ось дещо з сучасної історії Росії, та правда про Росію, що стосується космонавтики наприклад, бо ж Всесвітній день космонавтики відзначили. Це цитата з інтервью, яке дала Валентина Гагаріна, жінка першого космонавта світу:

«— Боль в сердце не утихает. Она становится ещё сильнее. Так что о чём говорить, зачем теребить память. Юрочку забывают. С того времени пришли новые поколения. У них свои заботы, свои печали, свои даты: как жить, что хорошего, поучительного из прошлого передать детям? Вы знаете, я потрясена: по данным полковника Николая Владимировича Саева, живущего в Звёздном городке, 70% школьников вообще не знают, кто такой Юрий Гагарин! Да вот и космонавт Владимир Шаталов, который сегодня тоже приехал сюда, из встреч с молодыми людьми сделал вывод, что о первом космонавте Земли многие молодые граждане России имеют смутное представление. Как же нам недорога наша история, наши успехи в завоевании космоса?!»

І хоча це було сказано ще у квітні 2005 року, на сьогоднішній день на краще нічого не змінилося!

А ви, шановні "указатєлі", хочете комусь тут розказувати казки про історію України!?

Розберіться із своєю, зовсім недавньою історією, а ми вже із українськими подіями якось самі розберемося, без хохляцького скавучання з-за кордону!