Російський історик Ключевській небезпідставно вважав Андрія Боголюбського, князя Суздаля або Залісся, як називалася в ХІІ столітті сучасна Центральна Росія, першим власне російським князем. „З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену”, – писав російський історик Ключевський. Нещодавно від дня „виходу великороса на арену” минуло 850 років – 1156 року Андрій Боголюбський стає князем Залісся – Володимиро-Суздальського князівства.
З ХІІ століття нащадки старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого (1125-1132 рр.) княжили переважно в Україні, та все ще періодично залежних від Києва Смоленську та Новгороді, а нащадки молодшого сина – Юрія Довгорукого – дедалі більш автономно керували в Заліссі (сучасній Московській та навколишніх областях Росії).
Чому ж така велика увага цьому князеві? Річ у тім, що до нього всі князі династії Рюриковичів традиційно вважали, що їхня Батьківщина ("отчина" – це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.
Всі князі династії зобов‘язані були берегти цю землю, посилаючи дружини воювати на користь Києва навіть з тих земель, де степовиків ніколи й не бачили.
Літопис повідомляє зворушливу історію, коли князь Ростислав, онук Володимира Мономаха, який все життя княжив у далекому Смоленську, відчувши, що вмирає, сказав: "Не можу я тут лягти. Повезіть мене до Києва. Якщо мене Бог візьме в дорозі, то покладете мене, за отчим благословінням, у Церкві святого Феодора (у Києві). Якщо ж Бог відпустить недугу сю, то пострижуся в Печерському монастирі".
Коли іншого князя – сина Володимира Мономаха, прагнули вигнати з Русі і відправити до Курська, він сказав: "Я волю на своїй отчині смерть прийняти. Краще мені смерть з дружиною на своїй отчині і дідізні узяти, ніж Курське княжіння".
Саме Андрій Боголюбський, засновник села Боголюбово під Суздалем, та його нащадки, переступили цю традицію, якій всі князі династії Рюриковичів були вірні три століття – вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.
Батько Андрія Боголюбського, Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Однак Юрій Довгорукий був князем-невдахою – його тричі виганяв з Києва молодший від нього Ізяслав Мстиславич.
Син Юрія Довгорукого Андрій уже не хотів жити на Русі. „Пішли додому затепло, на Русі нам місця нема”, - казав він батькові, який, попри все, тримався мрії про Київ. Андрій Боголюбський, вихований усе життя в Суздалі, вже не вважав Русь своєю Батьківщиною. Тим більше, що він був сином половчанки, дочки хана Аєпи. Зовнішність суздальського князя, відтворена радянським ученим Герасимовим по його останках, досить характерна для походження князя. А на той час більших ворогів, ніж половці, у Києва і Русі не було.
Сам Андрій Боголюбській в боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів половців – основного ворога Русі.
Водночас, головною причиною опозиційності Суздальського Залісся проти Русі були не родинні зв‘язки князів з половцями, а природні геополітичні інтереси нового народу, який народився в Заліссі від сплаву фіно-угорських племен, під впливом церковнославянського мови та первинної київської адміністрації. До речі, назва Суздаль, як і більшість власних назв Центральної Росії, має фіно-угорське походження.
Кияни у відповідь теж не взлюбили Андрія Боголюбського. Через це, після того, як після смерті Ізяслава Мстиславича на княжіння у Київ таки потрапив Юрій Довгорукий, Андрій постійно сидів у фортеці Китай-город, що була на місці сьогоднішньої Китаєвої пустині, сьогодні – в межах міста.
Через те, що він жив у фортеці Китай-город та майже не виходив із неї, кияни й брати-князі прозвали його „Китаєм”.
Річ у тім, що слово „кита” староукраїнською мовою означає плетіння (звідси, наприклад, слово „китиця”).
Усі містечка-фортеці на Київських горах віддавна мали штучні укріплення, зроблені з переплетених дерев‘яних каркасів, заповнених землею. Залишки такої стіни від VI-VII століття вчені знайшли на Старокиївській горі, біля сучасного Історичного музею. Поверху такі стіни мали критий хід – заборола з бійницями. Ззовні стіна обмазувалася глиною (аби уникнути підпалу), та фарбувалася вапном (українські хати мали приблизно таку ж конструкцією стін). Вся фортеця виглядала білокам‘яною, сяяла на сонці і гарно увінчувала пагорби. За бойовими якостями така стіна не поступалася кам‘яній – каміння з пороків – камнеметів просто в‘язли в ній, тоді як кам‘яну стіну вони розбивали. Основним недоліком таких фортець була недовговічність таких стін, їх часто треба було лагодити.
Під час мандрівок у Монголію наші князі побачили велику китайську стіну, і назвали всю тамтешню країну звичною назвою – Китай.
В Україні „білокам‘яні” фортеці увінчували київські гори: Боричів, Старокиївську, Дитинку, Хоривицю, Щекавицю, а також Білгород (нині село Білгорода на околиці Києва), Вишгород, Родень, Витичів, Переяслав, та чимало інших українських міст – в тому числі й Китай-город, у якому закрився Андрій Боголюбський під час князювання в Києві його батька. Після смерті Юрія Довгорукого протистояння між киянами та суздальцями-„залішанами” тільки загострилося. Як пише літопис, суздальців було вибито в Києві та по всіх містах Русі.
У 1169 році князь Китай захопив Київ, відбивши його у Великого Київського князя Мстислава Ізяславича, сина головного ворога Юрія Довгорукого. Перед тим Андрій Боголюбський утік з Русі до Суздаль, викравши ікону Вишгородськой Богоматері, яка тепер в Росії називається Володимирською.
Захопивши Київ, суздальській князь влаштував небувалий розгром. Літопис пише: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в‘язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали ... Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтішима, і сльози бесперестанні. Це ж все зроблено за гріхи наші".
Літописець називає військо Андія Боголюбського „поганими”. Так у літописах називаються виключно іноземці, та й то язичники.
Після такого тріумфу князь Китай розперезався. Він навіть почав наказувати князям київської династії. Правда, отримав відкоша.
Андрій Боголюбській сказав Роману (сину саме того Ростислава, який їхав умирати до Києва): "Не ходиш ти в моїй волі з братами своїми, так піди ти з Києва, а Давид — з Вишгорода, а Мстислав — з Білгорода. А ось вам Смоленськ, їм і поділіться".
Очолив опір Мстислав. Як пише літопис, "Мстислав від юності звик не боятися нікого, а тільки Бога одного берегтися. І повелів він, Андрєєвого посла узявши, постригти [йому] перед собою голову і бороду, сказавши йому: "Іди ж до князя свого і скажи йому: "Коли ти з такими словами прислав не яко до князя, а як до підручної і простої людини, то що ти задумав, то і роби. Хай Бог розсудить". Андрій зібрав воїв своїх — ростовців, суздальців, володимирців, переяславців, білозерців, муромців, і новгородців, і рязанців, - і, порахувавши їх, знайшов, що їх п‘ятдесят тисяч. І послав він, сказавши їм: "А Мстислава, схопивши, не учиніть же йому нічого, а приведіть його до мене".
Як пише літопис, під Вишгородом "Мстислав ударився з полками їх, і потоптали вони середній полк, а інші супротивники, побачивши [це], оточили його, тому що Мстислав в‘їхав в них з невеликим військом. І тоді змішалися обидва, і велике було сум‘яття, і стогін, і крик сильний, і голоси невідомі, і видно було тут, як ламалися списи, і [чутний] був дзвін зброї, від великого пилу не впізнати [було] ні кінного, ні пішого".
Киянам допоміг луцкий князь Ярослав Ізяславіч, точніше слух про нього: "І прийшли в замішання війська їх, і, не дождавши світанку, в сум‘ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав з міста з дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер з дружиною своєю і немало мужності показав з мужами своїми".
Цей розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року.
Як пише вітчизняний літопис, "так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої. Сим так і збулося слово апостола Петра, який сказав: "Той, хто підноситься – змириться, а хто упокорюється — піднесеться".
У Заліссі, як це часто траплялося і в майбутньому, зовнішня поразка створила внутрішні проблеми для влади. Народ не пробачив їй провал у підкоренні інших земель. Незабаром після вишгородського поразки, 28 червня 1174 року Андрій Боголюбській був убитий змовниками, і тіло князя лежало на вулиці, поки народ грабував хороми. Примітно, що дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний киянин Кузьмище Киянин. Так завершився життєвий шлях князя Китая – засновника Росії.
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
В марте 2012 года нашему народу предстоит сделать исторический выбор. Мы должны на ближайшие годы избрать главу государства. В отличие от Федерального собрания и Правительства, играющих в управлении страной вспомогательную роль, первое лицо нашей страны исторически является символом политики государства. Именем руководителя у нас принято называть не только эпоху его правления, но и исторические свершения этого периода. Впервые в истории Президент Российской Федерации будет избираться на шестилетний срок. Именно личными качествами лидеров страны были предопределены последние двадцать пять лет развития России.
Рамзан Ахматович Кадыров доказал свою способность управлять как экономикой, так и силовыми структурами, пользуется непререкаемым авторитетом у населения России. Рамзан Кадыров – пожалуй единственный молодой лидер на территории РФ, демонстрирующий положительный опыт управления. Именно результатом реальных дел стало то, что ни один политик не пользуется такой популярностью в России. Именно поэтому подавляющее большинство наших граждан хотели бы видеть руководителем государства такого политического лидера. Только человек уровня Кадырова Р.А., имеет достаточный опыт и потенциал для преодоления негативных тенденций последних десятилетий. Только ему под силу покончить с демографическим кризисом и коррупцией, безработицей и развалом армии.
Заслуги Рамзана Ахматовича отмечены присвоением звания Героя Российской Федерации, орденом Мужества и другими орденами и медалями. Рамзан Кадыров является мастером спорта по боксу. Женат. Имеет семерых детей.
Кадыров Рамзан Ахматович достойный кандидат в Президенты Российской Федерации на выборах 2012 года. Выдвижение кандидатом в Президенты Российской Федерации Р.А.Кадырова – реальный шаг на пути к будущему нашей Родины!
LIZARD, из кацапской тупості гостро ржать не виходить
А тупые то почему? Ни как не могут врубиться как великие шумеры, наследники трипольской культуры - "укры" ПЕРВЫМИ В МИРЕ, ещё за 2000 лет от Р.Х. приручали в окресностях Киева верблюда?
Или тупят и не могут понять как удалось более отдаленным предкам украинцев более чем за 2300 лет до того приручить лошадь? Да тупые кацапы! ТУПЫЕ!!! Они этого никогда не поймут! Не сумневайся! Давай вместе посмеёмся...
Отличительные черты настоящего свидомого:
"Доказательство недоказуемого, опровержение очевидного и доказанного".
OLEX
З Новим Роком!
Номер: 1
З: UA, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 11852
Попереджень: 0
Нагороди:
Глава КНР Ху Цзиньтао и президент Дмитрий Медведев подписали совершенно эпохальное соглашение. Они подписали контракт на двадцать лет на поставку Россией Китаю 300 млн тонн нефти общей ценой 100 млрд. дол. Учитывая, что в тонне нефти 5,7 баррелей, это означает, что Россия в течение двадцати лет будет поставлять Китаю нефть по цене 57 дол. за баррель. Это означает, что Россия отныне – сырьевой придаток Китая.
Президент Медведев справедливо назвал этот контракт сделкой века, а также выдвинул предложение отменить доллар как мировую валюту. В ответ Ху Цзиньтао сердечно поблагодарил Россию за помощь во время ликвидации последствий землетрясения в Сычуани. Насчет доллара глава КНР промолчал, тем более что контракт китайцы предусмотрительно деноминировали в долларах.
57 долларов за баррель – это та цена, которую первый вице-премьер Игорь Сечин публично объявил «справедливой». Теперь мы знаем, что такое справедливая цена – это цена, по которой Россия продает нефть Китаю.
Для того, чтобы продавать эту нефть, надо построить нефтепровод в Китай – ВСТО. Нефтепровод до Дацина, который хотел строить ЮКОС, стоил по плану около 4 млрд. дол. Заявленная в марте 2008-го года общая стоимость ВСТО – 29 млрд. дол. При таком положении дел транспортировка нефти по этому нефтепроводу будет окупаться при цене нефти свыше 80 дол. за баррель. Мы подписали по 57.
Когда государство продает что-то себе в убыток, это не является ни случайностью, ни геополитикой. Это является совершенно другим, конкретным поступком, за который, кстати, в Китае дают «вышку».
Если Кремль планирует впечатлить Запад контрактом, по которому мы будем нести несколько миллиардов долларов убытков в год, то Запад, конечно, будет впечатлен. Но не совсем в том смысле, на который надеялись в Кремле.
Если Кремль считает, что некоторых нефтетрейдеров, через которых государство продает нефть, могут на Западе взять за задницу, поэтому удобней решать такие вопросы с китайцами – это верно только до поры до времени.
Если что и можно сказать после этого контракта — это то, что потеря Дальнего Востока стала неизбежной. Просто потому, что с левой стороны Амура стоит скособочившийся Благовещенск, а напротив него — растут небоскребы Хэйхэ. Просто потому, что Кремль добивает Дальний Восток, запрещая то экспорт леса-кругляка, то импорт иномарок, а Китай считает, что обогащение бизнесменов есть национальная задача. Совершенно не исключен в обозримом будущем серьезнейший конфликт с Китаем — когда Кремль, сообразив, что он надел на себя нефтегазовую удавку, начнет, по обыкновению, плеваться, лягаться и устраивать «газовые» или «молочные» войны, тем самым только глубже затягивая удавку на шее.
Нетрудно заметить, что стратегия Кремля по отношению к Китаю полностью повторяет то, что делал бывший глава ЮКОСа Михаил Ходорковский. С одной только разницей.
Если вы строите нефтепровод за 4 млрд. дол, осваиваете месторождения и продаете нефть по рыночной цене — это означает создание мощнейшего экономического района в Восточной Сибири, района, где происходит рыночная диффузия России и Китая так, что экономика обеих стран оказывается спаяна, как сиамские близнецы, и война между Россией и Китаем автоматически становится невозможной, потому что принесет обеим сторонам слишком много ущерба.
Если вы строите самый дорогой в мире нефтепровод за 29 млрд. дол., если вы заключаете контракты в убыток государству (а прибыль – кому?), если ваша деятельность по освоению месторождений Восточной Сибири при этом сводится к отъему лицензий у добитого ЮКОСа — то потеря этих территорий — не обязательно в ходе войны — автоматически становится неотвратимой.
OLEX, да ладно. Кадыров, Кадыров. Ты только не волнуйся. Береги нервы, ибо ... не только Кадыров и китайцы, а и шумеры с Египетскими пирамидами сниться по ночам начнут... Главно - СПОКОЙСТВИЕ. --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Цитата:
Глава КНР Ху Цзиньтао и президент Дмитрий Медведев подписали совершенно эпохальное соглашение. Они подписали контракт на двадцать лет на поставку Россией Китаю 300 млн тонн нефти общей ценой 100 млрд. дол. Учитывая, что в тонне нефти 5,7 баррелей, это означает, что Россия в течение двадцати лет будет поставлять Китаю нефть по цене 57 дол. за баррель. Это означает...
А это означает, что никакого шантажа от пиндосов и еже с ними НЕ БУДЕТ. Если пиндосы начинают руки выкручивать, то России есть куда продавать нефть - Азиатский рынок.
С газом тот же вариант.
Именно этот факт и вызывает настоящую истерию у "доброжелателей". Россия постепенно выходит из-под контроля и влияния Запада.
OLEX, не пойму... а что? Неужели жлобит, что только за 57 дол. за баррель? Большинство экспертов высказывают мнение о том, что снижение цены до 20 долларов за баррель для абсолютного большинства российских компаний неопасно. Опасным же является снижение цен до 15-17 долларов за баррель (что и отчубучил Запад по сговору с ОПЕК перед развалом СССР).
Китайцы строят нефтепровод у себя, и мало того... существенную сумму башляют на постройку нефтепровода по России ибо ЗАИНТЕРЕСОВАНЫ.
По меньше верь свидомытам.
Цитата:
Мнения экспертов о вводе в строй первой очереди ВСТО
Генеральный директор Агентства политических и экономических коммуникаций, главный редактор портала «Восточный нефтепровод» Дмитрий Орлов считает, что «нефтепровод «Восточная Сибирь – Тихий океан» дает России свободу выбора. А свобода выбора транспортировки энергоносителей – это и есть гарантия суверенитета и национальной энергетической безопасности. Россия – активный игрок на европейском рынке нефти, однако на рынке Азиатско-Тихоокеанского региона она вплоть до недавних времен практически не была представлена. ВСТО решает эту проблему. Политическая воля руководства России, стратегическое партнерство с Китаем и адекватные поставленным задачам технические, технологические и организационные возможности «Транснефти» - вот то сочетание факторов, которое позволило осуществить первый этап этого грандиозного проекта».
Диверсификация экспортных поставок нефти, проводимая правительством России, по мнению аналитика Advanced Research Михаила Бакулева, это
«необходимый шаг в развитии нефтяной отрасли России. Кроме того, по прогнозам, предполагается существенное увеличение спроса на нефть именно в странах АТР, а не Европы, поэтому развивать это направление вполне логично. Тем более что это дает существенный стимул к развитию сырьевой базы Восточной Сибири».
Как считает аналитик Банка Москвы Денис Борисов, «запуск ВСТО-1 позволит компаниям увеличить расходы на геологоразведочные работы в Восточной Сибири, поскольку вопрос транспортировки решен -- найден канал сбыта нефти. Однако это в перспективе, через год-два. В ближайшее время ВСТО будет полностью заполнен нефтью из уже разведанных запасов».
По мнению консультанта НКГ «2К Аудит – Деловые консультации» Андрея Чернявского, «не исключено, что в будущем российская нефть будет в первую очередь ассоциироваться с маркой «ВСТО».
Аналитик ИК «Финам» Александр Еремин полагает: «не исключена вероятность того, что сорт «ВСТО может – ориентировочно через пять лет – стать ценовым маркером. Прежде всего, это может коснуться стран Азиатско-Тихоокеанского региона».
Отличительные черты настоящего свидомого:
"Доказательство недоказуемого, опровержение очевидного и доказанного".
Перегляд теми: 'ПРАВДА ПРО РАСЄЮ (ІСТОРІЯ З ГЕОГРАФІЄЮ)'
OLEX
З Новим Роком!
– це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.
Следущім буде кітаєць 
Чи мо і в 12-м уже 
Кушайте, на здоровье. 
