Засновником Росії був… Китай!

Російський історик Ключевській небезпідставно вважав Андрія Боголюбського, князя Суздаля або Залісся, як називалася в ХІІ столітті сучасна Центральна Росія, першим власне російським князем. „З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену”, – писав російський історик Ключевський. Нещодавно від дня „виходу великороса на арену” минуло 850 років – 1156 року Андрій Боголюбський стає князем Залісся – Володимиро-Суздальського князівства.

З ХІІ століття нащадки старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого (1125-1132 рр.) княжили переважно в Україні, та все ще періодично залежних від Києва Смоленську та Новгороді, а нащадки молодшого сина – Юрія Довгорукого – дедалі більш автономно керували в Заліссі (сучасній Московській та навколишніх областях Росії).

Чому ж така велика увага цьому князеві? Річ у тім, що до нього всі князі династії Рюриковичів традиційно вважали, що їхня Батьківщина ("отчина" – це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.

Всі князі династії зобов‘язані були берегти цю землю, посилаючи дружини воювати на користь Києва навіть з тих земель, де степовиків ніколи й не бачили.

Літопис повідомляє зворушливу історію, коли князь Ростислав, онук Володимира Мономаха, який все життя княжив у далекому Смоленську, відчувши, що вмирає, сказав: "Не можу я тут лягти. Повезіть мене до Києва. Якщо мене Бог візьме в дорозі, то покладете мене, за отчим благословінням, у Церкві святого Феодора (у Києві). Якщо ж Бог відпустить недугу сю, то пострижуся в Печерському монастирі".

Коли іншого князя – сина Володимира Мономаха, прагнули вигнати з Русі і відправити до Курська, він сказав: "Я волю на своїй отчині смерть прийняти. Краще мені смерть з дружиною на своїй отчині і дідізні узяти, ніж Курське княжіння".

Саме Андрій Боголюбський, засновник села Боголюбово під Суздалем, та його нащадки, переступили цю традицію, якій всі князі династії Рюриковичів були вірні три століття – вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.

Батько Андрія Боголюбського, Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Однак Юрій Довгорукий був князем-невдахою – його тричі виганяв з Києва молодший від нього Ізяслав Мстиславич.

Син Юрія Довгорукого Андрій уже не хотів жити на Русі. „Пішли додому затепло, на Русі нам місця нема”, - казав він батькові, який, попри все, тримався мрії про Київ. Андрій Боголюбський, вихований усе життя в Суздалі, вже не вважав Русь своєю Батьківщиною. Тим більше, що він був сином половчанки, дочки хана Аєпи. Зовнішність суздальського князя, відтворена радянським ученим Герасимовим по його останках, досить характерна для походження князя. А на той час більших ворогів, ніж половці, у Києва і Русі не було.



Сам Андрій Боголюбській в боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів половців – основного ворога Русі.

Водночас, головною причиною опозиційності Суздальського Залісся проти Русі були не родинні зв‘язки князів з половцями, а природні геополітичні інтереси нового народу, який народився в Заліссі від сплаву фіно-угорських племен, під впливом церковнославянського мови та первинної київської адміністрації. До речі, назва Суздаль, як і більшість власних назв Центральної Росії, має фіно-угорське походження.

Кияни у відповідь теж не взлюбили Андрія Боголюбського. Через це, після того, як після смерті Ізяслава Мстиславича на княжіння у Київ таки потрапив Юрій Довгорукий, Андрій постійно сидів у фортеці Китай-город, що була на місці сьогоднішньої Китаєвої пустині, сьогодні – в межах міста.

Через те, що він жив у фортеці Китай-город та майже не виходив із неї, кияни й брати-князі прозвали його „Китаєм”.

Річ у тім, що слово „кита” староукраїнською мовою означає плетіння (звідси, наприклад, слово „китиця”).

Усі містечка-фортеці на Київських горах віддавна мали штучні укріплення, зроблені з переплетених дерев‘яних каркасів, заповнених землею. Залишки такої стіни від VI-VII століття вчені знайшли на Старокиївській горі, біля сучасного Історичного музею. Поверху такі стіни мали критий хід – заборола з бійницями. Ззовні стіна обмазувалася глиною (аби уникнути підпалу), та фарбувалася вапном (українські хати мали приблизно таку ж конструкцією стін). Вся фортеця виглядала білокам‘яною, сяяла на сонці і гарно увінчувала пагорби. За бойовими якостями така стіна не поступалася кам‘яній – каміння з пороків – камнеметів просто в‘язли в ній, тоді як кам‘яну стіну вони розбивали. Основним недоліком таких фортець була недовговічність таких стін, їх часто треба було лагодити.

Під час мандрівок у Монголію наші князі побачили велику китайську стіну, і назвали всю тамтешню країну звичною назвою – Китай.

В Україні „білокам‘яні” фортеці увінчували київські гори: Боричів, Старокиївську, Дитинку, Хоривицю, Щекавицю, а також Білгород (нині село Білгорода на околиці Києва), Вишгород, Родень, Витичів, Переяслав, та чимало інших українських міст – в тому числі й Китай-город, у якому закрився Андрій Боголюбський під час князювання в Києві його батька. Після смерті Юрія Довгорукого протистояння між киянами та суздальцями-„залішанами” тільки загострилося. Як пише літопис, суздальців було вибито в Києві та по всіх містах Русі.

У 1169 році князь Китай захопив Київ, відбивши його у Великого Київського князя Мстислава Ізяславича, сина головного ворога Юрія Довгорукого. Перед тим Андрій Боголюбський утік з Русі до Суздаль, викравши ікону Вишгородськой Богоматері, яка тепер в Росії називається Володимирською.

Захопивши Київ, суздальській князь влаштував небувалий розгром. Літопис пише: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в‘язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали ... Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтішима, і сльози бесперестанні. Це ж все зроблено за гріхи наші".

Літописець називає військо Андія Боголюбського „поганими”. Так у літописах називаються виключно іноземці, та й то язичники.

Після такого тріумфу князь Китай розперезався. Він навіть почав наказувати князям київської династії. Правда, отримав відкоша.

Андрій Боголюбській сказав Роману (сину саме того Ростислава, який їхав умирати до Києва): "Не ходиш ти в моїй волі з братами своїми, так піди ти з Києва, а Давид — з Вишгорода, а Мстислав — з Білгорода. А ось вам Смоленськ, їм і поділіться".

Очолив опір Мстислав. Як пише літопис, "Мстислав від юності звик не боятися нікого, а тільки Бога одного берегтися. І повелів він, Андрєєвого посла узявши, постригти [йому] перед собою голову і бороду, сказавши йому: "Іди ж до князя свого і скажи йому: "Коли ти з такими словами прислав не яко до князя, а як до підручної і простої людини, то що ти задумав, то і роби. Хай Бог розсудить". Андрій зібрав воїв своїх — ростовців, суздальців, володимирців, переяславців, білозерців, муромців, і новгородців, і рязанців, - і, порахувавши їх, знайшов, що їх п‘ятдесят тисяч. І послав він, сказавши їм: "А Мстислава, схопивши, не учиніть же йому нічого, а приведіть його до мене".

Як пише літопис, під Вишгородом "Мстислав ударився з полками їх, і потоптали вони середній полк, а інші супротивники, побачивши [це], оточили його, тому що Мстислав в‘їхав в них з невеликим військом. І тоді змішалися обидва, і велике було сум‘яття, і стогін, і крик сильний, і голоси невідомі, і видно було тут, як ламалися списи, і [чутний] був дзвін зброї, від великого пилу не впізнати [було] ні кінного, ні пішого".



Киянам допоміг луцкий князь Ярослав Ізяславіч, точніше слух про нього: "І прийшли в замішання війська їх, і, не дождавши світанку, в сум‘ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав з міста з дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер з дружиною своєю і немало мужності показав з мужами своїми".

Цей розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року.

Як пише вітчизняний літопис, "так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої. Сим так і збулося слово апостола Петра, який сказав: "Той, хто підноситься – змириться, а хто упокорюється — піднесеться".

У Заліссі, як це часто траплялося і в майбутньому, зовнішня поразка створила внутрішні проблеми для влади. Народ не пробачив їй провал у підкоренні інших земель. Незабаром після вишгородського поразки, 28 червня 1174 року Андрій Боголюбській був убитий змовниками, і тіло князя лежало на вулиці, поки народ грабував хороми. Примітно, що дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний киянин Кузьмище Киянин. Так завершився життєвий шлях князя Китая – засновника Росії.

А це просто робота звичайного росыського ковбасокомбынату



-----
Добавлено 15 октября 2013 г., 13:07:37:

Текст з сайту комбынату:

Цитата:

Один из крупнейших мясокомбинатов России. Благодаря внедренной программе «Порядок во всем» продукция мясокомбината соответствует самым высоким требованиям качества и обладает превосходным вкусом. Миллионы жителей России ежедневно имеют в своем рационе продукцию мясокомбината «Дубки».

http://dubki-rc.ru/energiya-vdoxnoveniya/kompanii-konczerna/myasokombinat-dubki.html

Курбан-байрам у Москві:





Москва "православная" ...

Вчора - Кондопога, сьогодні -- Бірюлево, далі -- скрізь?

Тільки через політкоректність можна ставити знак питання після такої фрази. Адже сумнівів, що далі буде скрізь нема ні в кого -- ні в російських правоохоронців, ні в їх політиків, ні в обивателів. Наприклад, навіть після Бірюлево на півдні російської Федерації оголошені мітинги в 5 містах.



Росія розпадається. Ми -- свідки її тріску.

Щоб не говорити про Кавказ, який давно не чує себе російським (яскравий доказ -- майже перемога мечеті Кадирова на всеросійському конкурсі символів Росії), погляньмо на здавалось би мирні регіони.

Татарстан. 2010 року Всетатарським громадським центром поширювалася листівка на дні пам‘яті захисників Казані від Івана Грозного: "пора зрозуміти, що тільки вихід зі складу імперії і самостійний розвиток Татарстану з його багатющим промисловим, природним і науковим потенціалом забезпечать нам нормальне людське життя!" (Яна Амеліна. Национализм или радикальный ислам. Журнал "Москва" № 10 за 2012 р).

Голова міллі- меджлісу татарського народу Ф. Байрамова: "Російська держава побудована на трагедії татарського народу, на татарській крові і тримається вона за рахунок енергоресурсів, що викачуються з надр татарських земель". Директор Інституту історії Академії наук республіки Татарстан, радник Президента Шаймієва Рафаель Хакімов: " Росія -- це наша земля, територія Золотої Орди, наша власна територія, від якої татарам нікуди і нема для чого відділятися". (Там же).

Проте саме Татарстан має конституцію, найбільш підготовлену для юридично грамотного виходу зі складу РФ. Москвоська влада безуспішно намагається привести її у відповідність до російських законів. Натомість Татарстан вимагає другої державної мови на всій території Російської Федерації -- звісно ж, татарської.

Однозначно антимосковські процеси набирають силу в Якутії - Саха, в Тиві, в Марій - Ел, в Удмуртії, на Кубані, навіть у Калінінградській та Астраханській областях.

Тільки відсутність української інформаційної політики дозволяє не бачити цього тріскання скреп російської держави, якщо навіть сибіряки прямо говорять про життя без Московії.

Василь ЧЕПУРНИЙ siver.com.ua 18 жовтня 2013 року

ЗМІ: ЄС перевіряє російські пристрої з саміту G20 на предмет шпигунства

Керівництво Європейського Союзу розпорядилося перевірити усі мобільні прилади, подаровані російською делегацією іноземним гостям під час саміту "Великої двадцятки", що відбувався у Санкт-Петербурзі 5-6 вересня.

Президент Європейської Ради Герман ван Ромпей замовив технічний аналіз пристроїв, повідомляє Українська Правда з посиланням на італійське видання "La Stampa". Перевірка показала, що в прилади були встановлені віруси, які дозволяли спецслужбам Росії збирати інформацію про європейських лідерів.

"Згідно з першим технічним аналізом, USB накопичувач та USB кабель з блоком живлення для мобільних телефонів, отримані в подарунок від росіян, містили в собі дві троянські програми, здатні зчитувати і передавати дані", - повідомила газета. Інформацію про ризик бути прослуханими росіянами було передано всім країнам G 20, зазначає видання.

unian.net 30.10.2013 13:11

Росія відмовляється від монголо-татарського іга

Нові підручники російської історії називають це "ігом Золотої Орди", а більшовицький переворот -- "Великою Російською революцією" (за аналогією з Великою Французькою революцією), у якій переворот Троцького - Лєніна (тобто Бронштейна - Ульянова) був тільки епізодом.

Наяву чергове переписування російської історії на догоду політичній ситуації -- владі Кремля сьогодні невигідно конфліктувати з Татарстаном, Башкортостаном, Якутією - Саха, тому скоро і Куликовська битва стане тим, чим вона й була насправді -- міфом.



Натомість у російській історіографії активніше випирають приховані моменти, що змушують по-новому глянути на історію Тартарії - Московії -Росії.

Так, скажімо, уже можна прочитати молитву відомого мандрівника Афанасія Нікітіна, що написав "Ходіння за три моря": " А иду я на Русь, кетъмышьтыр имень, уручь тутътым. Месяць март прошел, и яз заговел з бесермены в неделю, да говел есми месяць, мяса есми не ел и ничего скоромнаго, никакие ествы бесерменские, а ел есми по двожды на день хлеб да воду, авратыйля ятмадым».

А перекладається це на теперішню російську з тодішньої московської мови так: "А иду я на Русь (с думой: погибла вера моя, постился я бесерменским постом). Месяц март прошел, начал я пост с бесерменами в воскресенье, постился месяц, ни мяса не ел, ничего скоромного, никакой еды бесерменской не принимал, а ел хлеб да воду два раза на дню (с женщиной не ложился я)».

Що вже казати про такі слова, як деньги, кафтан, Кремль, лошадь, ватага, таможня, караул, арбат -- це абсолютно тюркські слова.

Дмитро СТЕПКО siver.com.ua

-----
Добавлено 2 ноября 2013 г., 04:43:24:

Насправді - нічого дивного для Росії. Там вся історія - одні міфи.

Хоча, заради справедливості треба зазначити, що такі "політкорективи" робляться дуже часто. Найбільш відома "політкорекція" - не називати негрів неграми, а афро-

Афроамериканці... афроінженери!

І тут же - афроінжеНЕГРИ!

В. Путін заборонив продавати SIM-карти з рук

КИЇВ. 3 листопада. УНН. Президент Росії Володимир Путін підписав поправки про заборону на продаж SIM-карт з рук і без надання покупцем необхідних документів, передає УНН з посиланням на прес-службу Кремля.

Відповідно до закону, таких "продавців" каратимуть штрафами, які складуть для громадян до 5 тисяч рублів, для юросіб - до 200 тисяч рублів.

Джерело: УНН

Впірьод в тайожний саюз!

Дехто й досі розповідає побрехеньки про економічну й технологічну могуть СРСР та його наступниці - Росії. АЛЕ! Не все так райдужно, як може здатися на перший погляд! Наприклад...
Росія неспроможна будувати великі сучасні атомні криголами. І це було НАВІТЬ у часи сумновідомого СРСР.

На підтвердження цього факту стаття:

«Росатом» готов отдать 77 млрд на строительство ледокола иностранцам

http://vpk.name/news/102076_Rosatom_gotov_otdat_77_mlrd_na_stroitelstvo_ledokola_inostrancam.html

Ось деякі факти з неї.
«Конкурс «Росатома» на строительство атомоходов проекта 22220 с начальной ценой 77,5 млрд рублей признан несостоявшимся, следует из материалов заказа. Единственный участник этого конкурса — «Балтийский завод — судостроение» (БЗС, входит в ОСК и управляет активами банкротящегося Балтзавода) — не допущен к торгам из-за «наличия в заявке предложения о цене контракта, превышающей начальную (максимальную) цену». Согласно протоколу вскрытия конвертов, БЗС готов выполнить эту работу за 86,1 млрд рублей.»

Тобто, ми бачимо, що зробити, росіяни звичайно, можуть, але... Навіть враховуючи мізерні заробітні плати російських працівників, росіяни не можуть укластися у прораховані суми! Бо ефективність техніки й технологій значно відстають від західних! На підтвердження цієї думки цитата з цієї ж статті:
«На мировом рынке существуют компании, которые обладают соответствующим опытом строительства ледоколов и способны справиться с поставленной задачей. ... Но у России уже был опыт заказа атомных ледоколов за рубежом. Атомоходы «Таймыр» (введен в строй в 1989 году) и «Вайгач» (1990) были построены финской компанией Wаrtsilа. Представители Wаrtsilа отказались от комментариев относительно возможности участия в тендерах на ледоколы проекта 22220. Однако, хотя компания производит широкий спектр оборудования для атомных ледоколов, СОБСТВЕННЫХ ВЕРФЕЙ У НЕЁ НЕТ.»

І навіть при тому, що власних верфей у цієї компанії немає і, відповідно, вона перезамовляє свою продукцію ще десь - все одно фіни можуть виконати це замовлення!

Та ось ПАРАДОКС - залізяку росіяни збудувати не здатні, але здатні нафарширувати тую залізяку ядерними прібамбасамі! Бо енергетичне "серце" все ж таки буде російського виробництва! ПАРАДОКС!

Тут же на цьому сайті знаходимо інший парадокс:

Выдано задание на разработку более мощного варианта авиационного двигателя АИ-222-25

http://vpk.name/news/102158_vyidano_zadanie_na_razrabotku_bolee_moshnogo_varianta_aviacionnogo_dvigatelya_ai22225.html

І розробляти його буде... запорізький «Івченко-Прогрес»!

Росіяни розробили і виробляють непоганий планер для учбового літака, який можна переробити у легкий бойовий літак. Але... Для нього треба відповідний двигун! І - виявляється - зробити його може тільки Україна!

«... планируемый к созданию в России легкий ударный самолет на базе учебно-боевого самолета Як-130, "потребует создания авиадвигателя повышенной тяги. Легкий ударный самолет будет представлять собой глубокую модернизацию серийного учебно-боевого самолета Як-130".

... серийные Як-130 оснащаются двумя авиадвигателями АИ-222-25 тягой по 2,5 т каждый разработки и производства запорожских предприятий "Ивченко-Прогресс" и "Мотор Сич". "Создание легкого ударного самолета потребует разработки двигателя повышенной примерно на полтонны тяги по сравнению с АИ-222-25. Проект легкого ударного самолета находится в проработке", - сказал собеседник агентства.»

А як же у цьому випадку істерія від Путіна, який вимагає від свого ВПК якнайшвидше відмовлятись від закордонних і - особливо! - українських двигунів??? У Росії, для того, щоб не залежати від іноземних двигунів, у 2008 році створена «Объединённая двигателестроительная корпорация», або ОДК, яка є підрозділом російського «Оборонпрому». Ціла корпорація! Аж 23 підприємства!!! Та піднімати істерії, особливо у інформаційому просторі, росіяни навчились чудово, а от чого не навчились, так це - якісно працювати! Недарма ж у Росії аж 23 підприємства, до того ж об’єднані у корпорацію, неспроможні спроектувати та виготовити те, що в Україні виробляє одне державне підприємство «Івченко-Прогрес»!

Россия дает Украине 15 миллиардов долларов.
Россия разместит в ценных бумагах украинского правительства часть своих резервов из Фонда национального благосостояния (ФНБ) объемом $15 млрд, заявил президент РФ Владимир Путин.

«Учитывая трудности украинской экономики, связанные в значительной степени с мировым финансовым и экономическим кризисом, с целью поддержки бюджета Украины правительство РФ приняло решение разместить в ценных бумагах украинского правительства часть своих резервов из Фонда национального благосостояния объемом 15 млрд долларов США», — сказал В.Путин по итогам российско-украинских межгосконсультаций, сообщает Интерфакс-Украина.
Также «Газпром» и «Нафтогаз Украины» во вторник в присутствии президентов двух стран подписали дополнение к «Контракту на куплю-продажу, поставки, объемы и условия транзита природного газа на 2029-2019 год» от 19 января 2009 года.

Кроме того Россия и Украина подписали ряд двусторонних документов, в частности, касающихся сотрудничества в сфере космоса, ликвидации чрезвычайных ситуаций и контроля на госгранице.

В присутствии президентов РФ Владимира Путина и Украины Виктора Януковича был подписан план российско-украинских мероприятий по совместному празднованию 200-летия со дня рождения Тараса Шевченко в 2014 году.

Странно... А что ж ЕС? Миллиардов не дал? Только бутеры на майдане раздали и всё?

памятка для валоди! валодя! очи , вуха и мозг, цэ взаимосвязани рэчи! як шо очи бачють, а вуха чюють, мозг тодэ нада уключать! як шо в твоём выпадку цэ щось неймовирнэ! выкинь телевизор!
расея! разом зи своимы чеченамы, самэ убоге и гнылэ государство у свити! москали ублюдки недочеловеки!"
валодя! тыж не такий! тыж не москалюка по пьяни роблына!......не беры прыклад з уродив!