Засновником Росії був… Китай!

Російський історик Ключевській небезпідставно вважав Андрія Боголюбського, князя Суздаля або Залісся, як називалася в ХІІ столітті сучасна Центральна Росія, першим власне російським князем. „З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену”, – писав російський історик Ключевський. Нещодавно від дня „виходу великороса на арену” минуло 850 років – 1156 року Андрій Боголюбський стає князем Залісся – Володимиро-Суздальського князівства.

З ХІІ століття нащадки старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого (1125-1132 рр.) княжили переважно в Україні, та все ще періодично залежних від Києва Смоленську та Новгороді, а нащадки молодшого сина – Юрія Довгорукого – дедалі більш автономно керували в Заліссі (сучасній Московській та навколишніх областях Росії).

Чому ж така велика увага цьому князеві? Річ у тім, що до нього всі князі династії Рюриковичів традиційно вважали, що їхня Батьківщина ("отчина" – це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.

Всі князі династії зобов‘язані були берегти цю землю, посилаючи дружини воювати на користь Києва навіть з тих земель, де степовиків ніколи й не бачили.

Літопис повідомляє зворушливу історію, коли князь Ростислав, онук Володимира Мономаха, який все життя княжив у далекому Смоленську, відчувши, що вмирає, сказав: "Не можу я тут лягти. Повезіть мене до Києва. Якщо мене Бог візьме в дорозі, то покладете мене, за отчим благословінням, у Церкві святого Феодора (у Києві). Якщо ж Бог відпустить недугу сю, то пострижуся в Печерському монастирі".

Коли іншого князя – сина Володимира Мономаха, прагнули вигнати з Русі і відправити до Курська, він сказав: "Я волю на своїй отчині смерть прийняти. Краще мені смерть з дружиною на своїй отчині і дідізні узяти, ніж Курське княжіння".

Саме Андрій Боголюбський, засновник села Боголюбово під Суздалем, та його нащадки, переступили цю традицію, якій всі князі династії Рюриковичів були вірні три століття – вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.

Батько Андрія Боголюбського, Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Однак Юрій Довгорукий був князем-невдахою – його тричі виганяв з Києва молодший від нього Ізяслав Мстиславич.

Син Юрія Довгорукого Андрій уже не хотів жити на Русі. „Пішли додому затепло, на Русі нам місця нема”, - казав він батькові, який, попри все, тримався мрії про Київ. Андрій Боголюбський, вихований усе життя в Суздалі, вже не вважав Русь своєю Батьківщиною. Тим більше, що він був сином половчанки, дочки хана Аєпи. Зовнішність суздальського князя, відтворена радянським ученим Герасимовим по його останках, досить характерна для походження князя. А на той час більших ворогів, ніж половці, у Києва і Русі не було.



Сам Андрій Боголюбській в боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів половців – основного ворога Русі.

Водночас, головною причиною опозиційності Суздальського Залісся проти Русі були не родинні зв‘язки князів з половцями, а природні геополітичні інтереси нового народу, який народився в Заліссі від сплаву фіно-угорських племен, під впливом церковнославянського мови та первинної київської адміністрації. До речі, назва Суздаль, як і більшість власних назв Центральної Росії, має фіно-угорське походження.

Кияни у відповідь теж не взлюбили Андрія Боголюбського. Через це, після того, як після смерті Ізяслава Мстиславича на княжіння у Київ таки потрапив Юрій Довгорукий, Андрій постійно сидів у фортеці Китай-город, що була на місці сьогоднішньої Китаєвої пустині, сьогодні – в межах міста.

Через те, що він жив у фортеці Китай-город та майже не виходив із неї, кияни й брати-князі прозвали його „Китаєм”.

Річ у тім, що слово „кита” староукраїнською мовою означає плетіння (звідси, наприклад, слово „китиця”).

Усі містечка-фортеці на Київських горах віддавна мали штучні укріплення, зроблені з переплетених дерев‘яних каркасів, заповнених землею. Залишки такої стіни від VI-VII століття вчені знайшли на Старокиївській горі, біля сучасного Історичного музею. Поверху такі стіни мали критий хід – заборола з бійницями. Ззовні стіна обмазувалася глиною (аби уникнути підпалу), та фарбувалася вапном (українські хати мали приблизно таку ж конструкцією стін). Вся фортеця виглядала білокам‘яною, сяяла на сонці і гарно увінчувала пагорби. За бойовими якостями така стіна не поступалася кам‘яній – каміння з пороків – камнеметів просто в‘язли в ній, тоді як кам‘яну стіну вони розбивали. Основним недоліком таких фортець була недовговічність таких стін, їх часто треба було лагодити.

Під час мандрівок у Монголію наші князі побачили велику китайську стіну, і назвали всю тамтешню країну звичною назвою – Китай.

В Україні „білокам‘яні” фортеці увінчували київські гори: Боричів, Старокиївську, Дитинку, Хоривицю, Щекавицю, а також Білгород (нині село Білгорода на околиці Києва), Вишгород, Родень, Витичів, Переяслав, та чимало інших українських міст – в тому числі й Китай-город, у якому закрився Андрій Боголюбський під час князювання в Києві його батька. Після смерті Юрія Довгорукого протистояння між киянами та суздальцями-„залішанами” тільки загострилося. Як пише літопис, суздальців було вибито в Києві та по всіх містах Русі.

У 1169 році князь Китай захопив Київ, відбивши його у Великого Київського князя Мстислава Ізяславича, сина головного ворога Юрія Довгорукого. Перед тим Андрій Боголюбський утік з Русі до Суздаль, викравши ікону Вишгородськой Богоматері, яка тепер в Росії називається Володимирською.

Захопивши Київ, суздальській князь влаштував небувалий розгром. Літопис пише: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в‘язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали ... Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтішима, і сльози бесперестанні. Це ж все зроблено за гріхи наші".

Літописець називає військо Андія Боголюбського „поганими”. Так у літописах називаються виключно іноземці, та й то язичники.

Після такого тріумфу князь Китай розперезався. Він навіть почав наказувати князям київської династії. Правда, отримав відкоша.

Андрій Боголюбській сказав Роману (сину саме того Ростислава, який їхав умирати до Києва): "Не ходиш ти в моїй волі з братами своїми, так піди ти з Києва, а Давид — з Вишгорода, а Мстислав — з Білгорода. А ось вам Смоленськ, їм і поділіться".

Очолив опір Мстислав. Як пише літопис, "Мстислав від юності звик не боятися нікого, а тільки Бога одного берегтися. І повелів він, Андрєєвого посла узявши, постригти [йому] перед собою голову і бороду, сказавши йому: "Іди ж до князя свого і скажи йому: "Коли ти з такими словами прислав не яко до князя, а як до підручної і простої людини, то що ти задумав, то і роби. Хай Бог розсудить". Андрій зібрав воїв своїх — ростовців, суздальців, володимирців, переяславців, білозерців, муромців, і новгородців, і рязанців, - і, порахувавши їх, знайшов, що їх п‘ятдесят тисяч. І послав він, сказавши їм: "А Мстислава, схопивши, не учиніть же йому нічого, а приведіть його до мене".

Як пише літопис, під Вишгородом "Мстислав ударився з полками їх, і потоптали вони середній полк, а інші супротивники, побачивши [це], оточили його, тому що Мстислав в‘їхав в них з невеликим військом. І тоді змішалися обидва, і велике було сум‘яття, і стогін, і крик сильний, і голоси невідомі, і видно було тут, як ламалися списи, і [чутний] був дзвін зброї, від великого пилу не впізнати [було] ні кінного, ні пішого".



Киянам допоміг луцкий князь Ярослав Ізяславіч, точніше слух про нього: "І прийшли в замішання війська їх, і, не дождавши світанку, в сум‘ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав з міста з дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер з дружиною своєю і немало мужності показав з мужами своїми".

Цей розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року.

Як пише вітчизняний літопис, "так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої. Сим так і збулося слово апостола Петра, який сказав: "Той, хто підноситься – змириться, а хто упокорюється — піднесеться".

У Заліссі, як це часто траплялося і в майбутньому, зовнішня поразка створила внутрішні проблеми для влади. Народ не пробачив їй провал у підкоренні інших земель. Незабаром після вишгородського поразки, 28 червня 1174 року Андрій Боголюбській був убитий змовниками, і тіло князя лежало на вулиці, поки народ грабував хороми. Примітно, що дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний киянин Кузьмище Киянин. Так завершився життєвий шлях князя Китая – засновника Росії.

eggo, які можуть буть у православного "злоупотребления"?

-----

Добавлено 9 января 2013 г., 23:50:04:

Цитата:

а вот официальная статистика МВД России:

1,5% і 2,1% це велика різниця? Отмазка не прокатіла

OLEX :

Цитата:

eggo, які можуть буть у православного "злоупотребления"?

Ну, это уже чистой воды фарисейство
Ты ведь православный ?
Значит - весь Великий пост (включая новогодние праздники) не употреблял ни капли спиртного, не съел ни кусочка мяса, каждое воскресенье ходил на исповедь и причащался. Я правильно понял мысль ?
Извини, но я немного сомневаюсь, что это так
Cтрогие каноны веры соблюдают единицы. При моем глубоком уважении к этим людям, я все таки не считаю внешние проявления религиозности основополагающими. О чем и написал в конце предыдущего поста.

OLEX

Цитата:

1,5% і 2,1% це велика різниця? Отмазка не прокатіла

ну да, разница более чем в 1 000 000 человек - какая ерунда ... миллионом больше, миллионом меньше

На самом деле, принципиально важно другое. Сегодня ты соврал на 2 - 10%, завтра соврешь на 50% и так далее...
Грош цена такой информации и такой "правде"

eggo,

Цитата:

Ты ведь православный ?

ні, я дебілізмом не страдаю.

А взагалі молодець, викрив клятих бусурманів. Тікі чого мені ото все прписувать, я не знаю

Для того, щоб відкрити очі деяким тут "окопавшимся" представникам "наших братьєв-славян мєньших" із Ленінграду, продовжу наводити деякі факти, які беруться не із "нєправільних" чи "тєррорістічєскіх" витоків, а із самої що називається російської гілки інтернету - є така "Нєзавісімая газєта". Звісно, деякими ленінградцями, чи то - санкт-пєтєрбуржцамі, це відразу вже буде сприйнято як "крамола", бо там присутнє слово нєзавісімая, що для зашорених вже є командою "фас",.. та все ж:


ГЛОНАСС: взлет и падение
Навигационная орбитальная группировка сталкивается с проблемами

Год 2012-й в сфере освоения космического пространства Россией прошел под знаком ГЛОНАСС. Национальная глобальная навигационная спутниковая система была полностью развернута в конце 2011 года. В СССР за подобные достижения щедро награждали, а нынешняя власть даже спасибо не сказала. Однако мировое космическое сообщество высоко оценило успех – британский Королевский институт навигации наградил команду создателей ГЛОНАСС во главе с генконструктором Юрием Урличичем премией герцога Эдинбургского.

Еще одним достижением стала отмена планового запуска трех навигационных спутников «Глонасс-М» в июле нынешнего года. Потому что на орбите была полностью развернута группировка из 24 космических аппаратов, работающих по назначению, плюс четыре резервных. Это произошло в результате увеличения срока жизни аппаратов в два-три раза.

Однако все достижения были напрочь перечеркнуты финансовым скандалом. Юрия Урличича, который являлся гендиректором и генконструктором ОАО «Российские космические системы» (РКС), обвинили в хищении 6,5 млрд. руб. При этом уголовного дела в отношении него не существует. Дело открыто больше года назад по ст. 201 (злоупотребление полномочиями в коммерческой организации) в отношении неустановленных лиц. Результат: в некой фирме изъяли некую печать. Ни слова о нанесенном ущербе и хищениях. Однако обвинения в краже регулярно звучат в СМИ и из уст чиновников.

Юрий Урличич был снят с должности генконструктора ГЛОНАСС, затем с должности генконструктора ОАО «РКС». И наконец, в результате мощнейшего прессинга со стороны руководства Роскосмоса и отдельных вице-премьеров уволился с должности директора.

Вся эта история нанесла тяжелейший ущерб международному авторитету России как космической державы и скомпрометировала ГЛОНАСС. Изгнание с позором всемирно известного отца русской GPS вызвало волну недоверия, апофеозом которой стало предложение Международной организации гражданской авиации (IСAO) подтвердить обязательства России поддерживать доступность и точность ГЛОНАСС в соответствии со стандартами IСAO в течение 15 лет.

В настоящее время орбитальная группировка ГЛОНАСС состоит из 23 спутников, что на один космический аппарат меньше, чем требуется для полноценного навигационного обеспечения на всей территории планеты. По этой причине Минобороны РФ не приняло ГЛОНАСС в эксплуатацию, хотя это планировалось осуществить до конца 2012 года. Финальным аккордом неприятностей стал перенос запуска космического аппарата нового поколения «Глонасс-К2» на февраль-март будущего года.

При этом система ГЛОНАСС остается без генерального конструктора. Проблемы возникли и в ОАО «РКС», где нет ни полноценного директора, ни генерального конструктора. Система ГЛОНАСС, о важности которой столь много говорит президент, фактически оказалась брошена. И похоже, это мало кого волнует.

Волнение вызывает лишь федеральная целевая программа «Развитие ГЛОНАСС до 2020 года» с объемом финансирования 326 млрд. руб. Жертвой именно этой борьбы между Роскосмосом и вице-премьером Владиславом Сурковым, курирующим ГЛОНАСС, могли оказаться Юрий Урличич и сама национальная навигационная система. Начав 2012 год на пике возможностей, ГЛОНАСС через 12 месяцев оказался в состоянии спада и развивающейся деградации.

НГ, 2012-12-29
Оригінал статті - http://www.ng.ru/nvo/2012-12-29/10_glonass.html


Продовжимо далі. Останнім часом Росія на весь світ виє про те, що вона, мовляв, вийшла на рівень сересера, повністю відновила свою військову міць і таке інше. Найбільш резонансними подіями у цьому сенсі стало відновлення чергування стратегічних бомбардувальників Ту-95 та показові пуски ракет нового покоління із ядерних підводних човнів.

Насправді ж все не так райдужно, як пишуть російські проімперські видання. Наприклад, успішним виявився аж 15! пуск нової ракети з багатостраждального довгобуду, атомохода "Юрій Долгорукій". Про це писали всі більш-менш обізнані військові оглядачі та пише навіть російська Вікіпедія, яку ніяк не запідозриш у ворожому ставленні до Росії!

От і російська ж "Нєзавісімая газєта" на днях продовжила тему морського флоту Росії, та й привід для цього був відповідний. У зв’язку із громадянською війною, яка вже другий рік йде у Сирії, Росія, яка вважає кровожерливий режим Б. Асада дружнім, а відповідно треба йому допомагати воювати із власним народом, вигадала влаштувати біля берегів "гарячої точки" на планеті масштабні маневри за участю кораблів всіх флотів Росії.


ВМФ загружен по ватерлинию
У российского военного флота нарисовалась перспектива

Одним из важнейших событий минувшей недели стало сообщение о тактических учениях экипажей кораблей четырех российских флотов – Северного, Балтийского, Черноморского и Тихоокеанского – у берегов Сирии, второй год раздираемой кровопролитной гражданской войной. Впрочем, сообщение это не было какой-то новостью. О направлении в Восточное Средиземноморье отрядов российских кораблей из Североморска, Балтийска, Севастополя и Владивостока известно было еще до Нового года. Со ссылкой на неназванный источник в Генеральном штабе Вооруженных сил России мы писали в «НГ» (номер от 25.12.12) о том, что они должны идти в точку рандеву для «совместного решения боевых задач» у берегов этой страны. Кроме того, боевым кораблям – ракетному крейсеру «Москва», большим противолодочным «Маршалу Шапошникову» и «Североморску», сторожевикам «Ярославу Мудрому» и «Сметливому», а также шести большим десантным «Калининграду», «Новочеркасску», «Александру Шабалину», «Саратову», «Николаю Фильченкову» и «Азову», судам их обеспечения – танкерам и буксирам запланированы неоднократные заходы в пункт материально-технического обеспечения ВМФ в порту Тартус. Возможно, наши корабли примут участие в эвакуации российских граждан, которые захотят покинуть небезопасную сейчас свою вторую родину.

Но потом оказалось (сообщил об этом опять неназванный источник из Генштаба), что межфлотская объединенная группировка ВМФ России не только проведет совместное маневрирование на море и отладит систему управления столь большим отрядом отечественных кораблей, чем наш Главный военно-морской штаб не занимался очень уж давно, но и разыграет тактические эпизоды по высадке на сирийский берег нескольких подразделений морской пехоты ВМФ, десантно-штурмовых подразделений 108-го Кубанского казачьего полка из состава Новороссийской десантно-штурмовой (горной) дивизии ВДВ, а также боевой техники. Затем они отработают обратный процесс – погрузку этих машин и подразделений на БДК. При этом огневое прикрытие десанта с моря осуществит ударная группа кораблей в составе уже названного крейсера «Москва», противолодочного корабля «Североморска», сторожевиков «Сметливый» и «Ярослав Мудрый».

Конечно, боевыми снарядами по сирийской земле они вряд ли будут стрелять – обойдутся холостыми. Хотя отсутствие обязательной мощной авиационной поддержки в ходе высадки десанта, что расписано любым наставлением по проведению подобных операций, в сообщении ГШ настораживает, но не удивляет. Лететь до Сирии из того же Крыма или из-под Анапы нашим фронтовым бомбардировщикам далековато. Да и надо запрашивать разрешение у стран, находящихся на маршруте полета, объяснять им, зачем и почему летят в Восточное Средиземноморье наши «сушки». Хлопот много, а толку – чуть. В усеченном виде учения – тоже наука. Тем более если их реальная цель – не демонстрация возросшей мощи отечественного ВМФ (у американцев в этом районе один флот – шестой, но зато там боевой мощи примерно столько, сколько у нас на всех четырех флотах, – один-два авианосца, 40 боевых кораблей, 175 самолетов и 21 тыс. личного состава), а подготовка к возможной эвакуации граждан России.

Тем не менее наш возрождающийся флот уже может похвастаться новым подводным ракетным крейсером стратегического назначения «Юрий Долгорукий» с 16 многоголовыми стратегическими ракетами «Булава-30» на борту, который после рекордных 16 лет строительства наконец-то был принят в боевой состав Военно-морского флота России. Торжественное поднятие на нем Андреевского флага также состоялось на прошлой неделе – 10 января. С участием президента Владимира Путина, который поздравил моряков с этим событием из Санкт-Петербурга по телекоммуникационной связи, и министра обороны Сергея Шойгу, который с борта АПЛ, стоящей у стенки «Севмашпредприятия» в Северодвинске, одетый в курточку старшего на лодке, по той же телекоммуникационной связи доложил Верховному главнокомандующему об этом событии. Мы писали в «НГ» о принятии «Юрия Долгорукого» в состав ВМФ 27 декабря прошлого года. Передача крейсера, как утверждал заместитель министра обороны по вооружению Юрий Борисов, должна была состояться еще 30 декабря, но не сложилось. То ли президент был занят, то ли министр не смог прилететь в Северодвинск – неизвестно. Но акт приемо-передачи корабля с завода морякам все же был подписан еще в прошлом году – 29 декабря.

А на прошлой неделе выяснилось, что «Юрий Долгорукий» зачислен в состав 31-й дивизии подводных сил Северного флота, базирующейся в бухте Ягельной, на берегу которой стоит город подводников Гаджиево (ЗАТО «Александровск») Мурманской области. Приказ об этом был оглашен Главкомом ВМФ адмиралом Виктором Чирковым на церемонии поднятия Андреевского флага на РПКСН. И еще одна приятная новость – вслед за тремя серийными крейсерами из «княжеской серии» – проекта 955 класс «Борей» «Александр Невский», «Владимир Мономах» с 16 «Булавами» на борту, «Князь Владимир» (проект 955А с 20 ракетами на борту) в День ВМФ на «Севмашпредприятии» будут заложены еще два РПКСН 955А проекта «Александр Суворов» и «Михаил Кутузов».

На развитие нашего Военно-морского флота страна выделила в госпрограмме вооружений до 2020 года 4 трлн. руб. – каждый пятый рубль из 20 трлн. госзаказа. Об этом как раз и сообщил во время видеоконференции с министром обороны Сергеем Шойгу на церемонии передачи «Долгорукого» флоту президент России Владимир Путин. «Обновление флота – один из важнейших приоритетов всей нашей работы по укреплению Вооруженных сил, – сказал он и добавил: – В рамках госпрограммы вооружений до 2020 года на создание современных сбалансированных подводных и надводных группировок выделяется более 4 триллионов рублей».

Порадуемся за моряков. Их корабли загружены полностью – по ватерлинию. Но эта радость станет еще более полной, когда мы узнаем, что в этом году наконец-то принята в боевой строй многоцелевая атомная подводная лодка проекта 855 «Северодвинск», а миссия отечественных кораблей четырех флотов в Средиземном море успешно завершена.

НГ, 2013-01-18
Оригінал статті - http://nvo.ng.ru/concepts/2013-01-18/2_red.html?mpril


То що ж ми бачимо? "Трєскотні" від росіян багато, та правдою є те, що я виділив червоним кольором у російських статтях. Зрозумійте мене правильно - я не радію невдачам Росії, зовсім ні. Але я категорично проти новітніх проімперських замашок Кремля! Треба вже міцно забувати ті часи, коли СРСР був однією із двох світових супердержав! Росія при всьому своєму бажанні і потугах ніколи не стане в рівень із США чи навіть Китаєм! Вище своєї голови не стрибнеш! Є у росіян таке добре прислів’я - ЗНАЙ СВЕРЧОК СВОЙ ШЕСТОК!

Геополитический проект Кремля в опасности

Казахстан, не желая глубокой интеграции с Россией, начал поиск новых формул геополитического баланса в регионе.

Евразийский экономический союз как главный геополитический проект третьего президентского срока Владимира Путина, может не состояться, или получить совершенно другую направленность усилиями основателя практического евразийства Нурсултана Назарбаева.

Российские интеграционные инициативы, не дождавшись присоединения Украины, переживают серьезные проблемы развития. Основная причина – нежелание участников жертвовать национальным суверенитетом и политической независимостью в пользу удовлетворения геополитических интересов Кремля.

Казахстан – одно из базовых звеньев всех российских интеграционных проектов. В то же время, эта страна всегда отличалась максимально прагматической политикой, основанной на экономической выгоде и балансе интересов многих игроков. Казахстан во главе с Назарбаевым первым поднял знамя евразийства еще в 1994 году. Тогда в марте месяце Назарбаев предложил создать новое интеграционное объединение - Евразийский Союз Государств, основанное, в первую очередь, на общих экономических интересах. В мае 1996 года для развития концептуального обеспечения евразийской идеологии был создан Евразийский национальный университет им. Л.Н.Гумилева.

Сейчас Назарбаев занят активной реорганизацией власти в стране, подготавливая почву для своих преемников. В таких условиях он не готов к четкой геополитической ориентации на одного партнера – Россию. Не случайно на этом фоне происходит углубление отношений с Китаем, развитие партнерства с американским и европейским крупным бизнесом. В интерпретации Назарбаева, Евразийский союз должен стать прочным звеном, соединяющим евроатлантический и азиатский ареалы развития.

В этой связи актуальным стал поиск Астаной геополитического заменителя российским интеграционным проектам. Им, судя по последним заявлениям Назарбаева, стала Турция и новый проект Тюркского союза, который впитает часть евразийской интеграционной идеологии Казахстана.

Не секрет, что проект интеграции пантюркистского характера в рамках «Великого Шелкового пути» поддерживается США. В то же время у Турции имеются свои геополитические амбиции по установлению контроля над Центральной Азией и усилению своей роли в качестве политического и экономического посредника между Западом и Востоком. Заинтересованность Астаны в Тюркском союзе совпала с планами Анкары. Проект Тюркского союза, предусматривающий объединение 200 млн. населения из Казахстана, Турции, Узбекистана, Азербайджана, Киргизии, Туркменистана и Турецкой Республики Кипр пока всего лишь теоретическая альтернатива российским инициативам. Но она может приобрести реальные очертания в случае приостановления сближения Казахстана с Россией и активизацией американской поддержки объединения, которое смогло бы частично сдерживать интересы России и Китая в Центральной Азии. Кроме того, Тюркский союз может стать эффективным инструментом США и Европы по добыче центральноазиатских углеводородов и доставке их через Турцию на рынки западных стран.

Пока же Назарбаев очертил допустимую степень интеграции с Россией. «Красной линией» является политический суверенитет и нежелание создавать наднациональные структуры под контролем России. Это проявилось в отказе Казахстана от создания Межпарламентской ассамблеи Евразийского экономического союза осенью 2012 года, по сути, нового единого наднационального парламента. Весьма красноречивым было и недавнее выступление казахстанского президента перед главами иностранных дипмиссий, во время которого он заявил о «невозможности реинкарнации евразийской интеграции в какой-либо политический союз по подобию СССР». По мнению Назарбаева, «евразийская интеграция – это совместный рывок к новым технологическим укладам». Приоритет экономической и научно-технической составляющих здесь очевидны. Экономика, а не политика – вот главная причина участия Астаны в интеграционных проектах Москвы. Как только начинается смещение приоритетов, Казахстан сразу тормозит процессы на своем уровне. Во многом и Минск молчаливо поддерживает Астану.

Тенденция взятия Казахстаном курса на приостановление интеграции в рамках Таможенного союза, Единого экономического пространства с перспективой создания Евразийского экономического союза будет означать практически безальтернативную потерю влияния Москвы в Казахстане. Временно приостановить этот процесс могут особые экономические преференции, но в условиях ухудшения экономических показателей в самой России они будут маловероятны. После ухода Назарбаева с поста президента процесс отдаления Казахстана от России наберет еще больших оборотов, поскольку казахстанская молодая элита, не имеющая советского прошлого, намного более ориентирована на Европу и США, а также Китай, чем на Россию. Конфликт интересов по использованию космодрома Байконур, по прокачке российской нефти в Китай через Казахстан, а также проблемное использование казахстанских НПЗ – это лишь начало процесса возможных разногласий.

Для России и президента Владимира Путина наступает «момент истины» в вопросе развития Евразийского экономического союза. Для удержания Казахстана, и тем более, привлечения Украины, Москве будет необходимо максимально сбалансировать экономические интересы всех участников интеграционных проектов. Не исключено, что Москве придется пожертвовать частью таможенных доходов и политическими амбициями. Без построения проекта Евразийского экономического союза на базе взаимовыгодности участия сторон он так и не состоится ни в 2015, ни через 5 либо 10 лет. России необходимо начинать новый диалог с действующими и потенциальными партнерами по интеграции и делать им предложения, от которых они не смогут отказаться. На платформе реализации общих интересов. Пока окно политических возможностей еще окончательно не закрылось.

Роман Рукомеда, политический эксперт, unian.net



-----

Добавлено 27 января 2013 г., 21:27:08:


Один із кроків, який підтверджує сказане вище - переведення Казахстану на латинську систему письма із 2025 року, роз’яснення якого вже у Казахстані активно ведеться.

Цитата:

МОСКВА, 25 янв — РИА Новости. Перевод казахстанского языка на латиницу не говорит о смене геополитических интересов страны, сообщил в ходе пресс-конференции в МИД РФ глава внешнеполитического ведомства Казахстана Ерлан Идрисов. "Об этом буквально на днях сказал президент Казахстана, что никакого геополитического сигнала здесь нет. Хочу сказать, что это плановая и пофазовая работа. Об этом говорили давно, и президент говорил об этом уже лет десять или пять назад. Мы подходим к этому на цивилизованной основе, с четким планированием средств, подготовки элементов общества, с тем, чтобы не потерять историческое и научное наследие, чтобы подготовиться к новым условиям работы. Это абсолютно нормальный процесс", — заявил Идрисов.

Неначе б то сказано, що ніякої зміни інтересів не відбудеться... Але! Ви що ж, чекаєте, що дипломати отак прямо у лоб скажуть те, чого вони насправді домагаються?!!! Не просто ж так Росія заметушилася з цього приводу!!!

Україні теж не завадило б на латинку перейти. Вже й проекти орфографії відповідні існують.

Надо больше читать Про (РУСУЮ) одним словом ГАНЬБА!

Росія поставила мету за "будь-яку ціну" заблокувати асоціацію України з ЄС

Кремль поставив перед різними російськими відомствами завдання, щоб асоціації України і ЄС не було. Ніколи.

Кремль має намір виставити Україну безпомічною і ні на що не здатною країною
Росія проводить активні дії в країнах Європи щодо недопущення підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Як свідчать джерела ZN.UA у кількох країнах ЄС, Кремль поставив перед різними російськими відомствами завдання - "за будь-яку ціну не допустити підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС, причому, ніколи; всіма способами задушити ідею і вбити можливості перетворення України на "сланцевий Клондайк", а також відсунути нашу країну від придністровського процесу і дискредитувати українське головування в ОБСЄ, виставивши Україну на міжнародній арені безпорадною, безглуздою і ні на що не здатною країною".

Нагадаємо, що 29 січня 2009 року, виступаючи на розширеному засіданні Федеральної служби безпеки Росії, тодішній президент Російської Федерації Дмитро Медвєдєв подякував спецслужбам за недопущення надання Україні і Грузії Плану дій щодо членства у НАТО.

"У низці сусідніх держав зберігалася нестабільна соціально-політична ситуація, не припинялися спроби розширення НАТО, в тому числі і за рахунок т.зв. прискореного вступу до альянсу Грузії і України. Все це, зрозуміло, вимагає чіткої і злагодженої роботи всіх спеціальних силових структур, правоохоронних органів і досить високого рівня координації їхньої діяльності. Повинен відразу сказати, що Федеральна служба безпеки в цілому успішно виконала завдання, поставлені перед нею", - заявив в січні 2009-го Дмитро Медвєдєв.

Докладніше читайте в матеріалі Тетяни Сіліної "За півгодини до весни" у свіжому номері "Дзеркала тижня", який вийде в суботу, 2 березня.

http://dt.ua/POLITICS/rosiya-postavila-metu-za-bud-yaku-cinu-zablokuvati-asociaciyu-ukrayini-z-yes-117884_.html

Пародія на японську поезію:

Владимир Иллич Ленин!..
Владимир Илли... член он!
Я русский бы выучил только за то!...

* - малося на увазі, що Ленін член партії більшовиків.

12 березня 1940 року закінчилась ганебна для совітів радянсько-фінська війна. Багато хто, і навіть молодь, ще й досі має в голові невивітрений дуст радянської ідеології стосовно цієї війни. Ось така стаття є на російському сайті...

Легенды и мифы о советско-финской войне

О советско-финской войне (30.11.1939 – 12.03.1940) написано крайне мало, да и то, что написано, - в основном, мифы. К сожалению, в немногих работах есть историческая правда, особенно это касается начала войны, по поводу которого до сих пор, спустя 73 года, говорится, что маленькая Финляндия напала на большой СССР.

Много умалчивается о потерях РККА при прорыве в феврале – марте 1940 года «линии Маннергейма» и выходе к Виипури (Выборгу).

Как считает руководитель Центра военного прогнозирования, член-корреспондент Академии военных наук Анатолий Цыганок, с учетом новых документов, ставших известными в последнее время, необходимо развенчать некоторые мифы, прочно засевшие в старых учебниках по истории России и вновь озвученные в последнее время.


Карл Густав Маннергейм

...

По последним данным, с которыми согласились и российские, и финские ученые, эту войну развязало «миролюбивое» Советское государство. Хотя, действительно, Финляндия раньше провела отмобилизование. Однако непосредственным поводом для войны послужили «обстрел финской артиллерией поселка Майнилы».

По рассказам бывшего майора госбезопасности (впоследствии генерала) Окуневича, он, вместе с двумя московскими «специалистами по баллистике» и пятнадцатью другими военнослужащими, произвел пять артиллерийских выстрелов из нового секретного оружия в районе Майнилы.

...

В труде «Россия и СССР в войнах ХХ века. Книга потерь.» стыдливо говорится «Кем и с чьей санкции был совершен этот обстрел – сейчас сказать трудно. Так как происшедший инцидент совметными усилиями не расследовался». На место стрельбы выезжал полковник П. Г. Тихомиров, начальник оперативного отдела штаба ЛВО.

Материалы его расследования до сих пор не найдены. Однако в архивах обнаружен ряд документов, позволяющих по-новому рассмотреть это событие. Прояснился вопрос о «убитых и раненых красноармейцах». В 1940 году у Майнилы располагался 68 полк 70 стрелковой дивизии 19 стрелкового корпуса.

В донесениях командира полка командиру дивизии в период с 21 по 30 ноября 1940 года не найдено упоминание об артиллерийских обстрелах со стороны финнов. Более того, численность полка в эти дни не изменялась. На довольствие без изменений находилось 3041 красноармеец и командир.

С финской стороны это событие было истолковано как обстрел, который велся с советской стороны. По заявлению маршала Маннергейма, легкая артиллерийская батарея находилась на удалении 20 км от указанной деревни. В журнале наблюдений финских пограничников зафиксировано, что артиллерийские выстрелы производились с советской стороны с 15.30 до 16.05.

По соглашению о режиме границы между СССР и Финляндией, следовало это происшествие расследовать. Правда, была одна странность: не «оперативный дежурный Ленинградского военного округа сообщил в Москву о случившимся, а, наоборот, Генштаб РККА обратился с запросом по этому поводу».

Сейчас, когда известны тесные контакты гитлеровского Гестапо и НКВД, кажется удивительной схожесть сценария и повода для начала Немецко-Польской войны в районе радиостанции Гляйвиц и советско-финской - у местечка Майнила, тем более, что между ними был временной промежуток чуть больше года.

...

Следовательно, и СССР, и Германии нужен был повод, и специальные службы его подготовили.

...

Основные выводы по этой войне объясняют, почему ее не любит вспоминать часть российских военных историков.

Во-первых, СССР был признан агрессором и был исключен из Лиги Наций (предшественницы ООН), но аннексировал часть финской территории.

Во-вторых, Красная Армия потерпела сокрушительное поражение, несмотря на пиаровскую кампанию в советской прессе «о полной победе над Финляндией», поэтому и называлась стыдливо эта война – маленьким конфликтом.

В-третьих, видимо, было заключено какое-то соглашение между СССР и Финляндией, по которому даже в тяжелые дни осени 1941 года финские войска не предпринимали никаких активных действий по блокаде Ленинграде.

Поэтому Карельский фронт был самым спокойным фронтом Второй мировой войны и именно поэтому на вооружении его в основном было трофейное немецкое оружие.

В советско-финской войне погибли (во всяком случае, это документально подтверждено) более 126875 тысячи солдат и офицеров РККА, и говорить, помнить о ней - необходимо.

МОСКВА , 20 марта 2013 , ОРУЖИЕ РОССИИ , Анатолий Цыганок, www.arms-expo.ru

Це лише так би мовити основні висновки. Вся стаття дуже велика, добре ілюстрована, має грунтовне підтвердження на основі цілого ряду видань, список яких наведений в кінці статті. Її адреса:
http://www.arms-expo.ru/055057052124051049048053054.html