16 серпня народний фольклорний ансамбль «Горлиця» (кер. Вікторія Лемещенко) міського Будинку культури був учасником братства бджолярів України, яке проходило у селі Пирогово, що під Києвом. Знаково, що в числі лише трьох запрошених колективів з України – і прилуцька «Горлиця».
Ще один творчий колектив міського Будинку культури минулого тижня презентував місто за межами області. Вокальний ансамбль «Оберіг» (кер. Олексій Поправко) взяв участь у Всеукраїнському фестивалі «Боромля» і став його лауреатом і володарем першої премії.
-----
Повідомлення редагувалося 1 разів. Останнє редагування: Helen (16 квітня 2009 р., 20:35:32)
"Тримай звязок зі мною, завтра вийдемо в еТер"
Helen
Блукаюча зірка
Номер: 6
З: Украина, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 12629
Попереджень: 0
Нагороди:
Різдвяні свята – час зимових канікул у школярів. Цьогорічна зима щедра на сніг і мороз та часом спогади про літо відвідують малечу, як і кожного з нас.
На юнацькому відділі ЦМБ імю Л. Забашти відбулась «Зимова подорож до літа» при допомозі фотовиставки братів Дениса та Богдана Власенків. Хлопці народились в мальовничому селі Подище, тому і їхні світлини про красу рідного краю. Пейзхажі, різноманітні квіти та свійські тварини – головні герої їх фото.
Першим почав фотографувати Денис ( він у 4 класі), тому його фото більш тематичні: радість собаки, хитрість кішки чи потерпання від забрудненої річки домашньої качки. Денис колекціонує марки і займається спортом.
Богдан Власенко фотопоет. Фотографувати почав недавно і кожне власне фото надихає на складання тематичного віршика. Так до світлини весняної гілочки вишні він додає:
«Зелененькі пупянки,
Як пташечки малі.
Сіли відпочити
На темному гіллі».
Зараз він тільки в 5 класі, а має безліч перемог, серед яких найголовніше – він стипендіат журналу «Барвінок». Прилуцька дитяча поетеса Ніна Поливяна, вслухавшись у вірші Богдана, відмітила, що у хлопця своє бачення світу і цей юний талант потребує підтримки і розвитку.
Фотовиставка братів Власенків мала на меті довести, що фото – це не просто ремесло, а справжній вид мистецтва. Людмила Яковенко, дружина славного, а нині покійного фотомайстра Володимира Яковенка, відмітила неординарність хлопчиків, вміння бачити в природі красиве і неповторне. Вона побажала братам не зупинятись на досягнутому та подарувала відому в місті книгу «Спалах».
Віртуальна подорож в Інтернет – центрі.
З появою інтернет віртуальний світ його користувачів постійно розширюється. Тепер кожен може мандрувати уявно, користуючись потрібними сайтами історичних, туристичних чи заповідних мість любої країни світу.
Уже стало традицією в Інтернет – центрі МЦБ ім.Л.Забашти новорічними днями подорожувати країнами світу і вивчати новорічні традиції, обряди і звичаї різних народів.Так 12 січня на юнацькому відділі відбулась віртуальна подорож «Новорічні традиції та обряди в країнах світу». Відвідувачі Інтернет – центру здійснили загальну подорож до новорічної Австралії, Аргентини, Болгарії, Греції та ін. країн. Потім була надана можливість кожному зайти на сайт тієї країни, яка його найбільш зацікавила, і детальніше познайомитись чи то з новорічними листівками, чи кухнею, чи вбранням. Віртуальні подорожувальники відзначили, що багато новорічних святкувань подібні з українськими. А побажання всіх людей однакові: щастя, миру, благополуччя і злагоди.
Інформацію надала Валентина Шовкун,
бібліотека імені Любові Забашти
"Тримай звязок зі мною, завтра вийдемо в еТер"
Helen
Блукаюча зірка
Номер: 6
З: Украина, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 12629
Попереджень: 0
Нагороди:
У КОМПАНІЮ КИЇВСЬКИХ СТИЛЯГ ПОТРАПИВ І НАШ ХУДОЖНИК ПЕТРО БОЙКО
Процес створення живописного (та й будь- якого іншого) твору – таїнство, кольорова магія, справжня медитація на тлі недосконалості і байдужості нинішнього світу. Незвичне й те, що картини, створені митцем, починають жити своїм, окремим життям, яке не залежить від волі і таланту того, хто їх створив...
Петро Бойко – людина непосидюча. Кожну мить свого життя він намагається прожити повнокровно – прямує до столиці на “Петрівку”, щоб купити останні книжкові новинки, оглядає картини колег в стилі авангард у “Пінчук – центрі”, подорожує Україною в пошуках нових раритетних експонатів для свого приватного музею, приймає гостей в ньому: то старшокласників прилуцьких шкіл, то представників іноземного посольства, спішить на творчу зустріч до друга, навідується в Густинську обитель чи в Полонки, щоб помолитися, багато читає і пише...
Створюючи цикл своїх картин маслом (художник зве його “карнавальним” або ж “ярмарковим”), пан Петро мало думав про те, якими будуть адресати його яскравих і соковитих сюжетів та образів. Картини народилися, а потім стали розлітатися, як птахи, хто куди... Деякі з них він подарував друзям, інші знайшли своє місце на стінах виставкового залу... Його знайомий - прилучанин Микола Петрович Панасенко, бізнесмен і цінитель мистецтва - побачив полотна, і ...закохався в їх незвичайну веселу бешкетницьку енергетику. Взяв із собою кілька полотен у Київ. А потім несподівано прийшла до художника приємна звістка – його роботи потрапили до арт-галереї “Софійська”. Виставку живопису “Стиляги в Києві”, на якій експонуються картини одеських, дніпропетровських, київських художників, улаштував галерист Влад Роглев при підтримці “Мистецького двору “Кобальт”.
Поки що ніхто не знає, якою буде подальша доля живописних дітей Петра Бойка – вони можуть найти собі нового власника-друга, можуть поїхати в далеку закордонну мандрівку. Картини, як птахи, вилітають з твого саду і летять у великий світ, щоб присісти на краєчок чиєїсь іншої душі...
В книжково- ілюстративній експозиції, зорганізованою міською бібліотекою для дітей в переддень Новорічних та Різдв’яних свят, серед книг про традиції та звичаї святкування цього свята в різних країнах світу та в Україні, мою увагу привернули дві яскраві поштові листівки .
На одній з них гурт маленьких щедрувальників в національних костюмах на засніженій вечірній вулиці , вірш відомої прилуцької поетеси Олени Шульги, що починається такими знайомими словами : « Зустрічайте, любі друзі, Щедрувальників малих!
Ми збираємо в окрузі
У торби вітання й сміх.»
І напис українською та англійською мовами : Зновим роком і Різдвом Христовим. « Малюнок другої листівки - маленьке диво з ялинковими іграшками , іскристим снігом та передзвоном срібних дзвіночків. Авторками обох цих вітальних листівок, що принесли привітання з Новим роком і Різдвом Христовим в багато українських міст та країн Європи є юні прилучанки - Юля Шамрай та Антонова Аліна.
Як сталося так, що малюнки юних прилучанок перетворилися на листівки? - запитую у працівника читального залу Нехайчик Любові Олександрівни .
Справа в тім, що ці листівки були видруковані в рамках проекту
« Модель21». Під час проведення в бібліотеці дитячого форуму «Спалахи ідей», Аліна Антонова презентувала свій проект на кращу концепцію розпису стін дитячої книгизбірні. ЇЇ малюнки вразили членів жюрі . Дівчинка через зображення тієї чи іншої пори року - весни, зими, осіні , літа, прагнула передати світовідчуття людей різного віку, налаштовувала на думку, що світ прекрасний, в ньому є місце для всього спектру людських почуттів і кожна пора року, як і кожен період людського життя неповторні.
Малюнок Юлі Шамрай було використано для вітальної листівки в 2007 році.
І тому нам здалося доречним розповісти про це , розмістивши листівки серед книг .
Люди старшого покоління добре пам’ятають, як було раніше модно пересилати своїм друзям та рідним вітальні листівки.
Щоправда нині попит на цей вид друкованої продукції поступово зменшуєтюся - молодь вже давно вітає друзів та знайомих через мобільні телефони та інтернет.
А скільки було колекціонерів листівок у шестидесятих та семидесятих роках минулого століття. На вітальні листівки тоді була велика мода. Беручись до статті звернулася до наукового співробітника краєзнавчого музею Зоць Тетяни Миколаївни з запитанням :
Чи є в краєзначому музеї якісь колекції старовинних листівок?
Колекцій, як таких немає. Але є ряд цікавих експонатів датованих 1911, 1913, 1915 роком видання. Листівки не кольорові, але те, що зображено на них вражає. Це полотна відомих художників, пам’ятники архітектури, відомі тогочасні театральні актори. На пошових штемпелях можна розгледіти дати, а на самій листівці прочитати слова. Місця для напису відводилося небагато. І тому той хто надсилав таку листівку вибирав найвагоміші слова. В фондосховищах музею зберігаються листівки надіслані на вулицю Олександрівську родині Кошових, читаючи сьогодні ці написи маємо уяву про життя родини, стосунки в ній .
Тетяно Миколаївно, а коли взагалі з’явилися вітальні листівки?
- Вважається, що перша листівка з’явилася в Англії. Худржник Добсон вирішив привітати свого друга зі святом і намалював сімейну новорічну ялинку і зимовий пейзаж . Другу подарунок сподобався і наступного року він зробив копії листівок і розіслав своїм друзям у вигляді різдв’яного подарунка. А вже за кілька років в Англії з’явилися у продажу вітальні листівки.
Уже в 1880 році поштою розсилалося більше 10 мільйонів різдвяних та новорічних листівок. На них найчастіше зображали Ісуса Христа в яслах чи ангола із зіркою в руках. Пізніше на листівках з’явився Санта Клаус і композиції з ялинкових гілочок і іграшок.
Листівки на теренах дореволюційної України найчастіше теж мали релігійні сюжети і славили Різдво Христове. Зображали на них вертепи, інколи, частіше це було на Східній Україні, різдв’яне порося.
В радянській постреволюційній Україні різдв’яні листівки стали «буржуазним пережитком» через згадку про Різдво Христове. Однак в грудні 1944 року солдати стали масово вітати свої родини з Європи чудовими , яскравими новорічними листівками. Традиція вітальних листівок знову повернулася до нас. Проте перші радянські листіки було надруковано на тонкому папері і вони зовсім не відрізнялися яскравістю, але люди тішилися ними. Потім якість листівок зросла, змінився і сюжет- щасливих мам на фоні Кремля змінив Дід Мороз зі Снігугурочкою, а потім почали з’являтися зображення новорічнох композицій.
Сьогодні на пошті, в книжкових кіосках можна придбати різдв’яні листівки вартістю від півтори до двох з половиною гривень.Серед них - прості, на яких написано « Їз Новим роком та Різдвом!», оригінальні листівки, які можна «трансформувати» у ялинкову прикрасу. Листівки юних прилучанок сьогодні не можна придбати в жодному з кіосків - це ексклюзивне видання, яке по праву може поповнити фонди краєзнавчого музею.
Олесь Тихий.
Матеріали надані дитячою бібліотекою
"Тримай звязок зі мною, завтра вийдемо в еТер"
Helen
Блукаюча зірка
Номер: 6
З: Украина, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 12629
Попереджень: 0
Нагороди:
Минулого тижня керівник фольклорного ансамблю «Калина», неперевершена жінка, яскрава особистість нашого міста Марія Іванівна Петренко разом зі своїми шанувальниками відсвяткувала одночасно два свої ювілеї – 65-річчя життєвого шляху та 50-річчя творчої діяльності. На бенефісі Марії Іванівни, який проходив у міському будинку культури, при повному аншлазі завідуюча управлінням культури міськвиконкому Світлана Бірюзова вручила грамоту міської ради та оголосила приємну новину – фольклорному колективу «Калина» присвоєно звання народного. Передав свої вітання винуватиці торжества і міський голова Юрій Беркут.
Про винуватицю свята, її щирість та безпосередність, про гостей, які приїхали на прилуцьку землю здалека, щоб ушанувати Берегиню народної пісні, читайте в наступних номерах газети.
У суботу, 7 лютого, у Центральній міській бібліотеці буде урочисто проголошено ім’я цьогорічних лауреата та дипломанта міської літературно-мистецької премії ім. Л. Забашти «Квіт папороті».
На здобуття лауреатства претендують роботи прилуцького краєзнавця Анатолія Риженка (літературно-біографічний нарис «Прилуки в житті й творчості Любові Забашти») та фотографа Володимира Яковенка (художнє оформлення книги віршів Ніни Ткаченко «Спалах»).
У номінації «Дипломант» представлені наукові дослідження учениць гімназії №5 Вікторії Дерев’янко («Турківський-художник») і Лесі Лушник («Образ жінки-матері у творах письменників Прилуччини»); збірка «Поезія пензля», спільний твір учнів гімназії №1-вихованців літературного гуртка «Дзвінкослів» та гуртка образотворчого мистецтва; авторські роботи в жанрі естрадної пісні учениці гімназії №5 Інни Кірічок.
“Немає нічого кращого за гітару, - любить говорити музикант, викладач міської музичної школи Олександр Щербина, - хіба що – дві гітари...” При цьому, він віртуозно володіє не тільки цим інструментом, а ще й баяном, акордеоном. І вчить цьому інших. Він і сам свого часу навчався в нашій музичній школі, потім закінчував Чернігівське музичне училище. Йому було лише 19, коли повернувся у рідну школу, як викладач...
Потім була армія. Олександр служив у військовому оркестрі, займав посаду “в. о. головного диригента “. Після закінчення терміну військової служби – знову Прилуки... До речі, в армії його приймали за грузина, бачать в ньому свого брата цигани і вірмени... Цьому сприяє, мабуть, його богемний вигляд – довге волосся, сережка в усі, чорнява жагучість очей, але ж говорить: “Я – чистокровний українець...”
З музикою пов’язане все його життя. Першим таємницям цього унікального дива він навчився у свого дідуся Івана Івановича Луцака, який чудово грав на баяні, працював директором будинку культури в Крутоярівці. Олександру було 8 років, коли він вперше дебютував на сцені з баяном.
Будучи студентом обласного училища, грав у чернігівській групі “Співаючі проводи”, яка складалася майже з одних прилуцьких музикантів, гастролював з ансамблем музучилища “Гармоніка”, а пізніше у Прилуках – з духовим оркестром Олександра Середи.
Сьогодні у нього до 20 учнів. Навчання – це обов’язково повнокровне цікаве спілкування, звичайна справжня людська дружба. Викладач вміє розмовляти з учнями їхньою мовою. Учні в захваті від Олександра Михайловича, і коли він довго і важко хворів, вони турботливо доглядали його, провідували. А коли самопочуття покращилось, почали репетирувати вдома...
Олександр Михайлович пишається їх успіхами. Серед його улюбленців – Олексій Кобел, Антон Вихованець, Богдан Степаненко, Андрій Соболь. Хтось з них вчиться гри на гітарі другий рік, інші – лише кілька місяців, але успіхи очевидні. Олександр грає разом з ними в дуетах, квартеті та квінтеті класичні, рокові, джазові твори, які є досить складними для їх віку і тех-ніки. Але вони – справляються. Викладач вважає їх працелюбними, талановитими, перспективними...
Всі вони різні, несхожі один на одного... Андрій полюбляє фантастику, Богдан захоплюється футболом, але ж об’єднує їх любов до музики. Вони вчаться цієї любові у свого викладача, для якого Її Величність Музика – суть життя і бездонність душі, печаль і радість, тривога і ніжність...
У них в роботі багато творів, а запам’ятовуються “Безтурботний янгол”, “Сходи на небеса”, “Карусель”, “Фієста”...
Все ж більш за все вражає шанувальників “Фламенко”. Це досить складна за технікою, за ритмом мелодія. Але – яка експресивна, чуттєва, темпераментна! Дивовижна магія фламенко – це суміш мавританських, іспанських, циганських мелодій, це запальна музика любові і зради, в якій є стукіт каблуків, троянди, кастаньєти, яскрава спідниця, іспанська шаль, віяло...
“Починається плач гітари, розколюється чаша ранку...”, - писав іспанський поет Гарсія Лорка, автор відомих всьому світові “Циганських романсеро”.
Фламенко в словах... Фламенко в нотах... Небо розчиняється, ми чуємо, як вітер шумить у апельсиновому гаю... Пастухи ведуть до водопою коней... Так легко і чудернацько ми переносимось з вами на південь Іспанії, в Андалусію...
ВРУЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОЇ ПРЕМІЇ ІМ.Л.ЗАБАШТИ
"КВІТ ПАПОРОТІ"
6 лютого 2009 року у приміщенні Прилуцької міської центральної бібліотеки ім. Л.Забашти відбулося урочисте вручення IV міської літературно-мистецької премії ім. Л.Забашти «Квіт папороті». Вручення премії стало вже традиційним у нашому місті. На урочистості з нагоди вручення премії завітали син поетеси Ігор Валентинович Забашта з дружиною. Відкрила урочистості голова журі, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Нікітченко Л.В.
Міська літературно-мистецька премія ім. Л. Забашти «Квіт папороті» заснована Прилуцькою міською радою у 2005 році. Премія присуджується один раз на рік до дня народження поетеси Любові Забашти за самобутні літературні та мистецькі твори, які оспівують Україну і її славних подвижників, красу Приудайського краю, несуть любов до матері, до родини і свого народу, до рідної мови, утверджують людяність та духовні цінності , сприяють вихованню національної гідності.
Премія присуджується в двох окремих номінаціях:
-«Лауреат» - за твори, написані українською мовою в жанрах поезії, прози, драматургії, публіцистики, які здобули високу оцінку професійної критики і викликали широкий громадський інтерес.
- «Дипломант» - молодим авторам віком до 20 років за літературні твори, написані українською мовою, які публікувалися в місцевій пресі або експонувалися в виставковому залі міської центральної бібліотеки.
Для визначення лауреатів і дипломантів премії ім. Л.Забашти створено компетентне журі з визнаних літераторів та митців, фахівців у сфері української мови та літератури. До складу журі ввійшли:
- Нікітченко Лілія Володимирівна – заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, голова журі;
- Бірюзова Світлана Петрівна – начальник відділу культури і туризму;
- Забарний Олександр Владиславович – доцент, кандидат педагогічних наук, член Національної Спілки журналістів України, прозаїк, публіцист;
- Забашта Ігор Валентинович – син Любові Забашти;
- Карась Володимир Федорович – заслужений художник України, член Національної Спілки художників України;
- Кантур Семен Тихонович – місцевий скульптор, викладач школи мистецтв;
- Суховерський Володимир Михайлович – заслужений діяч мистецтв України, директор Чернігівського музичного училища ім.. Л.Ревуцького;
- Попенко О.М. - директор Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім.. І.Я.Франка.
З метою якісної організації підготовки та проведення урочистого вручення премії створено організацій ний комітет, який очолює директор міської центральної бібліотеки Печена Тетяна Іванівна.
Претендентами на звання «лауреата» у 2008 році визначено:
- Риженка Анатолія Григоровича , місцевого краєзнавеця за біографічний нарис «Прилуки в житті і творчості Любові Забашти»;
- посмертно Яковенка Володимира Степановича, фотохудожника, за фотороботи до книги «Спалах».
Претендентами на звання «дипломантів» у 2008 році визначено:
- Кірічок Інну, ученицю гімназії № 5, за авторські роботи в жанрі «Естрадна пісня»,
- Лушник Лесю, ученицю гімназії № 5, за науково-дослідницьку роботу «Образ жінки-матері у творах письменників Прилуччини»,
- Дерев’янко Вікторію, ученицю гімназії № 5, за науково-дослідницьку роботу «Турківський – художник»,
- Літературний гурток «Дзвінкослів» та гурток образотворчого мистецтва «Юний художник» гімназії № 1 за збірку «Поезія пензля».
За результатами голосування журі, Лауреатом цьогорічної премії став:
- посмертно Яковенко Володимир Степанович, фотохудожник, за фотороботи до книги «Спалах»,
Дипломантом І ступеня стала:
- Кірічок Інна, учениця гімназії № 5, за авторські роботи в жанрі «Естрадна пісня»,
Дипломантом ІІ ступеня стала:
- Лушник Леся, учениця гімназії № 5, за науково-дослідницьку роботу «Образ жінки-матері у творах письменників Прилуччини»,
Дипломантом ІІІ ступеня стала:
- Дерев’янко Вікторія, учениця гімназії № 5, за науково-дослідницьку роботу «Турківський – художник».
06.02.2009 головний спеціаліст відділу культури і туризму Кірічок С.О.
це ж, здаєтьсмя, знайомий нашого форумчанина Олександра Помаза?)
Цитата:
Дипломантом І ступеня стала:
- Кірічок Інна, учениця гімназії № 5, за авторські роботи в жанрі «Естрадна пісня»,
Дипломантом ІІ ступеня стала:
- Лушник Леся, учениця гімназії № 5, за науково-дослідницьку роботу «Образ жінки-матері у творах письменників Прилуччини»,
Дипломантом ІІІ ступеня стала:
- Дерев’янко Вікторія, учениця гімназії № 5, за науково-дослідницьку роботу «Турківський – художник».
літературних творів судячи з усього не було((( а Забашта - це перш за все література...
Helen
Блукаюча зірка
Номер: 6
З: Украина, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 12629
Попереджень: 0
Нагороди:
та я мала на увазі художній віршований чи твір прозою...
науково-дослідницьке, як на мене, то важливе для тих, хто навчається, а я почитати люблю художню літературу))
Helen
Блукаюча зірка
Номер: 6
З: Украина, Прилуки
Зареєстрований: 21 листопада 2006 р.
Повідомлень: 12629
Попереджень: 0
Нагороди:
та я мала на увазі художній віршований чи твір прозою...
serennisima, ну просто вони так окреслили коло номінантів... не стліьки за здобутки в сфері літератури, скільки в образотворчому мистецтві, мистецтві фотографії. В минулому році отримали Н.Ткаченко та В. Карась
До речі, мені здається, що зачасту різного роду премії та нагроди отримують одні і ті ж. Взяти той же Прилуцький олімп. Кожного року одні і ті ж імена.
Перегляд теми: 'Новини в сфері культури '
Helen
Блукаюча зірка 
