Вот прикольая статья в одном из моих любимых журналов "КОНТРАКТЫ"


Сергій ПОЯРКОВ (художник)
— Те, що відбувається в українській політиці, смішно і певною мірою справді нагадує цирк. Але, на жаль, це дуже сумна вистава. Кажуть, кожна людина — «капець» своєму щастю. Це приказка ідеально описує ситуацію в Україні. Будь-який варіант, який сьогодні оберуть політики, щоб розгребти кашу, яку вони ж і заварили, буде поганим. Єдиний талант, у якому їм немає рівних на планеті, — вміння обирати найгірший варіант з усіх можливих.

Програми політичних партій нічим, окрім поглядів на зовнішню політику, одна від одної не відрізняються. Їхня суть одна: як накосити «бабло». Це відносно хороший план для бізнесменів, але не для державних мужів. Я впевнений, що ми ТАК живемо тільки тому, що насправді нас це влаштовує. Політики це дуже добре відчувають. Якби в суспільстві були затребувані інші лідери, то нинішні поводилися б інакше.

Янукович зараз не сумнівається, що може голосувати з Тимошенко будь-які закони, при цьому його виборець все одно буде вірний йому. Тимошенко розуміє, що може обійматися з Януковичем, а її фанати все одно залишаться з нею. У нас немає виборців, є фанати, як у футболі, які просто вболівають за свою команду.

На жаль, активна і мисляча частина населення впадає у політичну апатію. Політиків, які жодного разу не обдурили свого виборця, не ворогували зі своїми друзями й не товаришували з ворогами, одиниці. Є реальна небезпека, що люди голосуватимуть по приколу. Наприклад, запросто оберуть Гітлера... Ситуація критична, враховуючи, що в України є реальні противники, приміром, Росія, яка спить і бачить, як відкусити шматочок нашої території. І замість того щоб об’єднатися перед обличчям небезпеки, кожен хоче надихатися перед смертю, ще трошки зібрати грошенят.

Говорячи про об’єднання, політики працюють виключно на роз’єднання. Вони бояться йти на територію своїх політичних опонентів (нинішній союз ПР і БЮТ — з іншої опери), бояться, що таким чином не зароблять нових симпатиків, але втратять старих. Тому говорити про конструктивну роботу у стінах Верховної Ради не випадає. За часів кучмізму був один позитивний момент: так звана перерва на роботу, введена Леонідом Даниловичем. Тоді на день, на два, на тиждень переставали ворогувати, красти і... починали справді працювати. Тепер навіть перерв не роблять.

Практично всі мої знайомі бізнесмени і політики нічого хорошого вже не очікують. Думаю, все піде за сценарієм зміни поколінь. Коли наше покоління опиниться на цвинтарі, для країни нарешті настане світле майбутнє. Покоління людей, які не застали радянських часів, зробить якісно іншу країну. А зараз можна було б на останні бюджетні гроші десь за кордоном купити пару-трійку породистих політиків, щоб розводити на спеціальній фермі. Потім запускати їх на роботу в парламент і уряд під спеціальною охороною.

ПОЛНОСТЬЮ ЕГО ПОДДЕРЖИВАЮ!