До мистецьких вершин

Цитата Helen:

До речі, мені здається, що зачасту різного роду премії та нагроди отримують одні і ті ж. Взяти той же Прилуцький олімп. Кожного року одні і ті ж імена.

так воно і є скоріш за все... варяться у власному соку))

і на Мистецьких барвах нових я не помітила))

Цитата:

так воно і є скоріш за все... варяться у власному соку))

зачсту це залежить від керівницва кожног закладу, адже як це переважно відбувається - просять номінувати когось і з с вого закладу. і що? якогось простого смертного номінують? та ні

Прилуки. Відкриття меморіальної дошки місцевому краєзнавцю М.І. Куриленку
12 лютого у місті Прилуки відбулося відкриття меморіальної дошки відомому у місті і області краєзнавцю Миколі Івановичу Куриленку, який пішов з життя рік тому.
Куриленко Микола Іванович -дослідник, краєзнавець, який дуже любив свій рідний край і прикладав багато зусиль для збереження і відродження святинь, про що свідчать 99 публікацій у пресі, де він піднімав питання повернення церкви її власності, відібраної за часів комунізму, одним з перших надрукував матеріали про Голодомор 1933 р. та склав списки розстріляних вчителів та репресованих священників.
Написав історію свого мікрорайону, іподрому, нарис «Терор проти свого народу», має публікації у «Наукових записках» Києво-Могилянської академії про Іоасафа Білгородського.
Учасник 4-х міжнародних конференцій.
В рік святкування 2000-річчя Різдва Христового був нагороджений пам’ятною медаллю та іконою «Різдво Христове» Чернігівським і Новгород-Сіверським єпископом Амвросієм.

Автор книг:
- «Історія Густинського Свято-Троїцького монастиря»;
- «Спасо- Преображенський собор»;
- «Прилуцьке благочиння: історія, трагедія, відродження»;
- «Свята Чернігівська земля»;
- «Духовні святині на території Ніжинсько-Батуринської єпархії».
Ініціаторами встановлення меморіальної дошки виступили рідні та друзі покійного. Фінансову підтримку у виготовленні та встановленні дошки надав меценат Коптєв Ю.В., місцеві підприємці та друзі краєзнавця. Автором барельєфа виступив місцевий скульптор Кантур С.Т.
На урочистому відкритті меморіальної дошки виступили міський голова Беркут Ю.В., голова Прилуцької районної ради Кузьменко Г.І., колеги та друзі. Почесне право відкрити дошку було надано міському голові та дружині краєзнавця Ользі Михайлівні Куриленко. Пам’ять краєзнавця присутні вшанували хвилиною мовчання.



http://cult.gov.ua

А адрес можно узнать, где открыли мемориальную доску Куриленку.

походу возле плиточной 9-ти етажки

Цитата Frankinshtain:

походу возле плиточной 9-ти етажки

біля якої? де ЦТДЮ?

Обласний конкурс акторської майстерності ім. М. Яковченка

18-02-2009

Минулого року за ініціативи товариства «Чернігівське земляцтво у Києві» та за підтримки Почесного громадянина Прилук, мецената Юрія Коптєва на Чернігівщині відбувся обласний конкурс акторської майстерності ім. М. Яковченка. Його переможницею стала прилучанка Оксана Швець. У поточному році цей конкурс набирає всеукраїнського масштабу. У Києві відбулося зібрання членів оргкомітету, який очолюють співголови Юрій Коптєв і Віктор Ткаченко, та членів журі на чолі з Ігорем Безгіним - доктором мистецтвознавства, віце-президентом Академії мистецтв України, завідувачем кафедри театрознавства Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

До участі у творчому змаганні запрошуються актори-аматори з України віком від 14 до 22 років. Конкурс відкритий і для учасників із зарубіжних країн. Перший тур конкурсу відбудеться 29-30 березня 2009 року у Прилуках, на батьківщині Миколи Яковченка. Другий тур та урочисте закриття конкурсу пройдуть 27 квітня 2009 року у Києві, у приміщенні Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка, де багато років працював актор.

Газета «В двух словах»
№8 за 19 лютого 2009 року
http://pryluky.osp-ua.info

Дивовижний світ Марії Приймаченко

2009 рік ЮНЕСКО оголосило роком Марії Приймаченко.А ще в липні вийшов указ Президента про святкування 100-х іменин Марії Приймаченко

Поряд із державними заходами, які будуть проводитись в Україні . небайдужі українці думають , як дати творам Марії Приймаченко друге життя - серед людей , « людям на радість «- таке про яке мріяла сама художниця .На переконання працівників міської дитячої бібліотеки для дітей про те , що творчість Марії Приймаченко є брендом всього українського в світі потрібно говорити дітям змалечку , щоб вони виростали з почуттям гордості ,а не меншовартості.

Саме дивовижному світові творчості народної художниці, її фантазійно – казковим полотнам була присвячена чергова зустріч в Малій Академії народознавства , яка працює в бібліотеці. В фондах бібліотеки є чимало книг про художницю. Вони були представлені на книжково- ілюстративній експозиції розгорнутій в книжковій світлиці.

Переглянувши слайд –шоу з картин художниці , поспілкувавшись з запрошеними на зустріч майстринями образотворчого мистецтва -

Петренко Юлією Миколаївною , старшим викладачем Ніжинської школи мистецтв , авторкою книги « Берегиня», та « Моя перша книжечка з малювання «, Сидоренко Ларисою Леонідівною , керівником гуртка образотворчого мистецтва ЦТДЮ та Лемещенко Вікторією Олексієвною , керівником народного ансамблю « Горлиця» , присутні на заході мали можливість стали учасниками майстер- класу від Юлії Петренко з ліплення солоним тістом . Вона є знаною майстринею з виготовлення картин з солоного тіста , які отримали належне поцінування не лише в Україні , а й далеко за її межами , зокрема в Канаді та Молдові.

Лишається тільки вірити , що маленькі учасники зустрічі , а ними були учні других класів школи – гімназії№ 5 та НВК № 15, познайомившись з творчістю мисткині надовго запам»ятають барвистий світ її картин, в якому переплелися казка й бувальщина, світло і тінь, добро і зло, примарне і реальне . А згодом це дасть їм змогу глибше відкрити і усвідомити саме життя і себе в ньому.

Олесь Тихий .

Прилуки — маленький Париж

Наприкінці минулого року в місто на літературні вечорини до Лілії Черненко приїжджали багато гостей. Серед них була її посестра по творчості, гомельська поетеса та письменниця, кореспондент газети «Гомельська правда» Тамара Крученко. І лише нещодавно, зовсім випадково, ми знайшли в Інтернеті її нарис про наше місто, її враження від людей, від свята, на якому вона була почесною гостею та разом з Лілею отримала Міжнародну премію імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень».

Ці рядки - як теплий легкий вітер з берегів далекого Сожу, як освід-чення в любові іншій країні, як присвята нашому рідному місту і людям по одній крові - по творчості...

В самом названии этого украинского города есть трогательное притяжение. Прилуки… Теперь я знаю, что здесь очень радушно встречают гостей, искренне радуются успехам любого человека и большинство местных жителей, словно подсолнухи, тянутся к свету прекрасного. Культурная жизнь бьет ключом. Именно поэтому известная на Украине и в Беларуси писательница Лилия Бондаревич-Черненко называет свое “місто” маленьким Парижем.



В день нашего приезда сюда во Дворце культуры проходило одновременно несколько концертов в заполненных публикой залах. В краеведческом музее открывалась фотовыставка. Местные литераторы праздновали осуществление своего творческого проекта “Модель-21” — выход книги под названием “Это серьезно!”. В ней собраны произведения взрослых о детях и детские творения. Сборник красочно оформлен, с музыкальным дополнением — диском с записями мелодий. Солидное презентабельное издание.

Кстати, в Прилуках выходят в свет газеты “Прилуччина”, “Прилучаночка”, “Наше свято”, культурологический журнал “Рідний берег”. В прошлом году местный меценат, почетный гражданин города Юрий Коптев, генеральный директор московской строительной компании, поспособствовал появлению еще одного культурологического журнала под названием “Прилуки. Фортеця”. Печатается он в Киеве на украинском, русском, английском языках и распространяется на международных авиарейсах. На страницах этого солидного журнала можно узнать о судьбе местной крепости в XVIII столетии, о заслугах прославленного здешнего казачьего полка, прочесть заметки о театральных достижениях края.

Прилуччина — родина народного артиста Украины, великого смехотворца Миколы Яковченко. И мы, придя на Театральную площадь райцентра, искренне улыбнулись, глядя на скульптуры присевшего на скамейке актера и примостившегося у его ног любимого спутника — пса Фан-Фана с дружелюбной гримасой на мордочке. Эта по-домашнему теплая композиция в сердце города делает его еще более притягательным. Для всех своих 250 ролей, сыгранных на сцене и в кино, Яковченко, вне сомнения, многие “изюминки” взял у земляков. Прилучане гордятся, что в честь их великого Миколы проводится Всеукраинский конкурс актерского мастерства.





Еще с XVII столетия Прилуки славились как центр ремесел и торговли. В крае активно развивались кузнечное, закройное, швейное, ткацкое, бондарское ремесла, регулярно устраивались ярмарки. И в конце сентября 2008-го здесь эта традиция возродилась: состоялась 1-я Международная Воздвиженская ярмарка. Колорит региона — флористика, гобелены, вышиванки, мебель из лозы, многоликие пейзажи на бересте, гончарные чудеса разных мастеров — все это, казалось, тоже пело на улицах и площадях вместе с самобытными творческими коллективами. Больше всех рукоплескали местному фольклорному ансамблю “Горлиця” (руководитель Виктория Лемещенко). Этот коллектив тогда только что возвратился из Египта, где участвовал в 15-м интернациональном фестивале народного творчества.





Было еще одно знаковое для Прилук событие: здесь открыли памятник Тарасу Шевченко. Он создан на средства мецената Ю. Коптева.

То, что в городе очень трепетно относятся к литературе, подтвердил и заполненный благодарными слушателями зал на недавнем творческом вечере члена белорусского и украинского писательских союзов, журналистки газеты “Прилуччина” Лилии Бондаревич-Черненко. За воспевание красоты Прилукского края ей была вручена Почетная грамота городской администрации.

Монологи Лилии

- Провинция - понятие географическое, а не духовное. Наш город - не застывшее озеро со стоячей водой. Самые лучшие творческие проекты на Украине рождаются и воплощаются здесь. Я это место ощущаю на вкус. Видела Варшаву, Прагу, переболела Парижем… Да, у нас нет метро и трамваев, но зато есть потрясающие герани на окнах и кастаньеты каштанов под ногами. Это мой город, я его люблю.

Можно жить в домике лесника и носить с собой, в себе целый мир.

- Родина - место, где ты родился, важно для любого человека, живущего на земле. Невозможно быть одновременно и китайцем, и французом, и белорусом. Я родилась на стыке белорусской, польской и литовской культур. Училась в старинном Гродно, где за каждым поворотом, казалось, поджидает рыцарь в доспехах. Наш институт находился напротив дома Элизы Ожешко.



Мне повезло. В моей душе звучат и белорусские цимбалы, и украинские бандуры. Последние свои вещи я написала легко, по-хулигански свободно на украинском языке. Они пошли без единой редакторской правки!

- Существуют архетипы, в которых зашифрован код нации. Это Чумацкий шлях, Евфросинья Полоцкая, Запорожская Сечь. Бабушкины “скрыня, кросны” - это все те архетипы, без которых невозможно жить!

- Работа в районной газете - сильная школа, в которой стоит “повариться” любому начинающему журналисту. Журналистика и литература - две сестры, они идут рука об руку. Журналистика - удивительная профессия. Встречи с людьми в селе, “охота” за интересными судьбами — это настоящее исследование. В деревне совершенно иные люди, их не волнуют политические страсти, нет меркантильных интересов.

То, что ты пишешь для газетной полосы, потом обязательно перетечет в литературное произведение. Одна моя подруга говорит: “С тобой опасно дружить, возьмешь и в повесть вставишь…” А я незлая, люблю своих героев!

Тамара КРУЧЕНКО.
http://priluchina.com

Книгомани усіх шкіл , єднайтеся!

Цьогорічний конкурс « Кращий читач року», який проходив 26 лютого в міській дитячій бібліотеці довів , що юні прилучани люблять читати і читають досить багато .А дитяча книгозбірня стала для них своєрідним прихистком , де їх завжди чекають і підтримують бажання читати , влаштовуючи подібні літературні перегони , навертаючи до думки, що читати і бути розумним - це модно !

Цього разу зросла не тільки кількість учасників конкурсу , їх було двадцять чотири , а й рівень ерудиції та креативності конкурсантів .

У цьому можна було переконатися уже в першому конкурсі представлення .Учасники один поперед одного поспішали освідчитись у своїй любові до книги і читання та розповісти якомога більше про свої таланти .Іноді можна було тільки дивуватися , як кожен з них встигає поруч із частитми походами до бібліотекивідвідувати різнаманітні гуртки і секції , а до того ще й гарно вчитися .



Крім того журі ще почуло вірші у авторському виконанні Ганни Сич, зіграний на флейті учнем школи мистецтв Богданом Василюком « Похідний марш», та фортепіанні твори у виконанні Ярослава Четиркіна та Олександра Іщенка .

Зрозуміло , що в такій ситуації найдостойнішого з найталановитіших можна було обрати тільки через змагання на загальну та літературну ерудицію . Конкурс проходив у три етапи .Конкурсанти у письмовій формі мали відповісти на ряд питань з української та всесвітньої літератури , продемонструвати знання усної народної творчості та бібліотечної термінології .

Відверто кажучи , якби мені довелося відповідати на анкетні питання , подолав хіба що питання для шестикласників , програма для сучасних семикласників дуже відрізняється від програми середньої школи минулих років . Принаймі тих , коли я був школярем .

Після цього у змаганні залишилося шестеро друзів книги , серед яких двох переможців мав визначити конкурс , під назвою « Свято ,яке завжди з тобою».Завдання полягало в тому ,щоб розповісти про улюблену твір так , щоб переконати гостей і журі прочитати саме цю книгу .

Першою серед семикласників , віртуозно впоралася з завданням учениця гімназії №1 Ганна Сич . Розповідь про книгу Марини та Сергія Дяченків « Дика енергія.Лана» зацікавила присутніх і переконала , що українська фантастика таки є і її варто читати .Як з»ясувалося згодом дівчинка вдруге приймає участь у подібному конкурсі . В минулому році їй трохи не пощастило .



Серед шестикласників кращим став учень гімназії № 5 Бондаренко Андрій . Його розповідь про роман Дольд- Михайлика « І один у полі воїн « був не менш захоплюючий. Доречі , в цей день Андрій був іменинником . І ця перемога була , яка подарунок долі для хлопчика .

Традиційно під час проведення конкурсу переможцям і фіналістам вручаються книги . Цього року фінансово бібліотеку у цьому починанні підтримали міський осередок « Народної партії « блоку Литвина та арт кафе « За двома зайцями».

Олесь Тихий
Матеріали надані Дитячою бібліотекою