З давніх-давен нашу мову гнобили і вважали мовою нижчих верств населення!
Хоча вважається, що українська мова є наймилозвучнішою серед усіх мов світу!!!!
Я вважаю, що українці повинні розмовляти рідною мовою і поважати її!!!
А яка ваша думка?

OLEX, источник дай. Откуда взято?
Почитаю полностью. Цiкави вещi пишуть.

LIZARD, http://litopys.org.ua/links/inmovozn.htm Багато цікавого.

На жаль, усі ми виросли з однієї радянської школи, де нас учили, що України не існувало до XVI століття, а історія української мови починається від Шевченка і Котляревського. Тим часом, у 1989 році світ дізнався про найдавнішу пам’ятку Європи. На Закарпатті в селі Королеве археологи знайшли крем’яні знаряддя, виготовлені людиною мільйон(!) років тому...

Україна — колиска культури людства?

Подальші розкопки виявили інші неоціненні знахідки світового значення, яким учені дають 500 тисяч років. Унікальні предмети, підняті з шістнадцятиметрової глибини, досліджувала нью-йоркська група археологів на чолі з Марією Гімбутас, литовкою за походженням. Вона ж у 1991 році повідомила англомовній пресі: “Найдавніша культура світу формувалася на території Західної України, Середнього Дунаю, Південної Адріатики і на терені між східною та середньою частинами Балканського півострова. Розквіт цієї цивілізації припадає на п’яте тисячоліття до нашої ери, тобто вона майже на дві тисячі років випереджає початок шумерської, яка першоджерельно і територіально також має українське походження”.

У селі Молодовій Чернівецької області на глибині 11 метрів виявили чимало предметів із кісток мамонта, у тому числі скам’янілу сопілку з повною гамою музичних звуків. Цьому найдавнішому музичному інструментові 150 тисяч літ.

Трохи оддалік цього села ще у розкопках 1955—60 років археологи відкрили другий період кам’яної доби — культуру ранньої людини на території України. Ця новина описана Рен-Бойковичем у книзі “Колиска культури людства”, виданій 1983 року у США. Тут було виявлено чіткий овал стародавнього будинку. Це житло строго яйцевидної форми побудовано з кісток мамонта за геометричними правилами, що відповідають відомій нині теоремі Піфагора. Але найбільше вражає вік знахідки — 40 тисячоліть. Отже, неандертальці вже користувалися законами геометрії!

Наш славетний мовознавець Олександр Потебня, вивчаючи найдавнішу усну народну творчість, дійшов висновку, що початки нинішньої української мови сягають 40 тисяч років.

А тепер про санскрит. Дослівно це слово означає: культурна упорядкована мова. Вона відкрилася вченим Європи у 1762 році після захоплення Індії англійськими військами. До того часу ніхто з науковців не мав жодного уявлення про якусь мову, спільну для всіх інших мов.

Знаменитий французький дослідник Шампольон вивчав єгипетські ієрогліфи. Ключ до їх прочитання він знайшов, лише ознайомившись із праукраїнською мовою. Її тоді називали давньоскіфською, сколотською чи давньорусинською. З часу цього відкриття минуло вже 177 років.

У “Британській Енциклопедії” у статті “Англійська мова” знаменитий вчений філолог Річард Білсон пише: “Англійська мова та більшість індоєвропейських мов походять із прамови, що нею розмовляли десь 5000 років тому на сучасній території України”. Самі індуси не заперечують, що їхній санскрит і знамениті Веди були принесені на територію Індії зі сходу.

Словам “булава”, “отаман” вісім тисяч років.

Вагомим підтвердженням зв’язку санскриту з Україною є те, що навіть у сучасній українській мові та її діалектах залишилося чимало санскритських слів: куля, уста, ураз, вії, віяти, вішати, війна, річ, ніс, ніч, брат, кат, мла, мана, рута, таїна, напад, пан, пані, панна, рай, біда, честь, пошана, санітар, асистент і багато, багато інших.

Ще у шостому тисячолітті до нашої ери були у вжитку нашого народу слова булава, отаман, гетьман, шабля, кіш, чета, четовий, козак. Санскрит може легко пояснити їхнє походження. Булава складається із двох прадавніх основ — bola (сила, влада, військо) і van (володіти, осягати щось, бути власником). Слова гетьман, отаман також складаються із двох частин atha — той, що попереду, man — знати, думати, вважати, hetu — діяльний, впливовий, зброя, поштовх, постріл, удар.

Дехто із мовознавців усі слова з суфіксом -ман- вважає іншомовними. Але інші мови з’явилися на світ пізніше, ніж праукраїнські туман, лиман, обман, роман, дурман, брахман, кіцмань, драгоман, гаман, шаман. У гуцулів є волосман (волосний писар). Прадавні українські прізвища Керман, Курман, Кіцман, Сахман. Є в Україні й село Курмани.

Вже потім порівняно недавно до нас прийшли слова: меломан, наркоман, штурман, ротман, мічман, пульман, кульман, лоцман, ватман, хоча утворені вони за праукраїнськими правилами словотвору. А ось західноукраїнські прізвища Кельман, Келіман, Келеман, Кульман, Жельман, Зельман мають корені ще з часів Трипільської культури. Слово, що у санскриті вимовляється як келі, має кілька значень: сонце, пташка, гра, жарти, веселощі. Знаючи значення суфікса -ман-, “к(г)елеман” сучасною українською можемо перекласти як “людина сонячної вдачі” — весела, жартівлива, життєрадісна. За правилами, придихове (кг) перетворюється в (к), (х), (ш), (ж), (з). Отже, Зельмани, Жельмани, Хельмани — не іноземні прізвища.

Шабля у санскриті первісно читалася як сабгрі, потім сабрі-сабря-сабля і дослівно означає “котра володіє захистом”, тобто захисниця.

Несподіване значення у санскриті має слово січ. Воно означає “учитися, навчатися, створювати щось, бути послушним у доброчинності, знання, навчання майстерності. Січовий — учений, освічений, зразковий в усьому. Ciksu — початковий учень, котрий бажає навчитися чомусь. Інші значення — щедрий, готовий допомогти. Це слово живцем запозичили семіти після підкорення Шумерії Сарагоном Першим у 2350 році до н. е. Нині це слово є у івриті у значенні учень, учениця і звучить як шікса.

Ім’я Ксенія прийшло не від греків...

Санскритське ciksenya (читається шіксенія) можна перекласти як “повчальний”. Після спрощення звуків першого складу одержали жіноче ім’я Ксенія, Ксеня (повчальна, освічена, у всьому зразкова). Отже, не від греків прийшло воно в Україну.

Щодо слова “козак”, то воно теж має складну будову: khun — князь, sakhua — захисник, друг, родич. Дослівно — захисник, друг князя. Це повністю збігається із назвою “захисник держави”.

Цікава історія нашої знаменитої бандури. У селі Мізин Чернігівської області археологи виявили шість музичних інструментів. Серед того секстету два струнних, пристосованих із нижньої щелепи мамонта. Між двома гілками порожнистої кістки натягували струни із плівки кишок. Звук виходив слабенький, але мелодійний. То був прообраз сучасної бандури, якому вчені нарахували 20 тисяч років. Таку саму назву цей музичний інструмент мав і у санскриті — bandura в перекладі означає прекрасний, чарівний, захоплювальний, прикрашений чимось. Цікаво, що колись бандура була справді прикрашена і перев’язана бантиком. Її як велику цінність зберігали у спеціальній торбі — калиті.

Чимало солідних авторів — відомих археологів, істориків, філологів Європи, Азії, Америки — присвятили свої фундаментальні праці захистові пріоритету праукраїнців у розбудові найдавніших наукових галузей медицини, математики, історії, філософії, релігії, астрономії, ремісництва, металургії та рільництва.

У той час, коли наша преса писала про те, що трипільці не знали ні колеса, ні коня, газета “Нью-Йорк таймс” 19 січня 1973 року писала: “Історики встановили, що на території України вперше на планеті Земля люди освоїли коней, корів та інших свійських тварин. Археологи на Вкраїні розкопали первісні городища біля сіл Дереївка, Лука-Врублівська, Усатове, Маяки, Євміївка, де знайдено кістки людей, вози, що були зроблені 5500 років тому”.

У книзі “Воля у стародавньому світі”, котра вийшла у Нью-Йорку 1961 року, автор Герберт Мюллер каже: “Вчені тепер вважають Україну найбільш правдоподібною батьківщиною індоєвропейців”. Професор Сорбонського університету пан Гіршмен був головою археологічних експедицій, які робили успішні розкопки в 1941—49 роках. У книзі “Іран”, виданій у США 1965 року, він писав: “Материнською землею індоєвропейських народів є простори на північ від Чорного моря”.

Французький історик пан Бовле у книзі “Людина у віках” повідомляє: “Арії вийшли з території України”. Пізніше інший дослідник Мішель Буль аргументував тезу, що “арії принесли всю стародавню арійську культуру в Європу з території України”.

Один із найвизнаніших дослідників стародавнього світу віце-президент Дакка-університету пан Маюмдар у своїй книзі “Історія та культура індійського народу” пише: “Україна більше, як усі інші держави Європи та Азії, може претендувати бути землею аріїв. Германська домашня теорія дуже популярна в багатьох європейських школах для расового виправдовування”. Усіх цих учених не звинуватиш в українському націоналізмові.

Оскільки від санскриту беруть початок усі індоєвропейські мови, то зрозумілий інтерес, з яким дослідники усього світу приступають вивчати давньоіндійську. Звісно, кожний читає її через призму своєї рідної мови. Є санскритсько-англійський, санскритсько-французький, санскритсько-російський словники. Останнім послуговуються й наші філологи, адже санскритсько-українського немає. Першим, і досі, мабуть єдиним лінгвістом, який узявся прочитати санскрит через українську мову, і є пан Кобилюх. За ці дослідження свого часу його репресували і позбавили права закінчити гуманітарну освіту. Мовознавець змушений був поступити в медичний інститут і працювати лікарем. Довгі роки санскрит залишався його захопленням. Тепер Василь Олексійович пише санскритсько-український словник і принагідно намагається передати свої знання якомога ширшому загалу, а також виправити можливі помилки, закладені ще радянською історіографією.

У минулій публікації про історію тризуба за матеріалами Василя Олексійовича у “Хрещатику” з технічних причин була допущена прикра помилка у прізвищі дослідника Василя Кобилюха. Ми просимо вибачення у вченого і запрошуємо філологів та істориків висловити свою думку з приводу порушених проблем.
Світлана ПЕТРОВА “Хрещатик”

LIZARD, тут йдеться про ТИСЯЧОЛІТТЯ, а ти мариш кінцем ХІХ сторіччя. Які там поляки, які там росіяни, далеко вони сидять проти України. Заздрість колись залежних народів, які в свій час вилізли з -під уламків Київської імперії, відносно бувшої метрополії. І все!!! Проста заздрість!!!
LIZARD, ТИСЯЧОЛІТТЯ ІСТОРІЇ, вам таке і не снилося, і уявити собі не можете такі терміни, бо вашої історії з "гулькин нос" - а гонору, а пихи за цей час набрались...

OLEX, ... ну шо сказать? Оце прочитав ПАМВО БЕРИНДА І ЙОГО „ЛЕКСІКОНЪ СЛАВЕНОРΩССКЇЙ И ИМЕНЪ ТЛЪКОВАНЇЄ“.
Шо з прочитаного становиться ясно...
Ясно, шо товариш родився "50-х і не пізніше 70-х років XVI ст.", а "помер Памво Беринда 23 (за старим стилем — 13) липня 1632 р".
На лицо румунське походження Памви Беринди, бо "в криптограмах П. Беринда зашифрував слова з румунськими мовними рисами і на догоду своєму припущенню розкрив їх як zămtuzŭ, curvarŭ, curvă". Ну, естественно, тут хто на шо горазд... Хто каже, шо П. Беринда словак, хто каже молдаван, хто каже шо х Карпат чи Волинi...
Ясно ще то, шо тодi НЕ БУЛО нiкакой укр. мови. Тов. Беринда питався старослов‘янську мову зробить более понятну для читача. Вiн наваяв толклвание славенороссийских слов. Типа "переводив" (толковав) непонятни слова, т.е. «Слωв нЂкотωрых трудныхъ... объясненьє».
Беринда друкувався у Львовi, потом запросили до Киева i робив у лаврський друкарнi.
Думаю, шо в Киеве, в 1600 году, нi одна людина на знала шо таке укр. мова i шо таке есть Украина. Я далёк от мысли, шо Беринда подпольно в лаврi друкував словнички та книжечки всяки на "укр. мовi"
Ага, так ото... Ще ось шо цiкаво:

Цитата:

Єрусалимський патріарх Феофан, який перебував у 1620 р. в Києві, удостоїв Памву Беринду звання протосингела. На прохання Беринди, патріарх підтвердив привілеї, дані раніше Львівському братству, грамотою, писаною у Білій Церкві 7 вересня 1620 р. 3 цього часу Памво Беринда підписувався «прωтосvґґелъ трону Іерусалимского». Мабуть, виходячи з цього, деякі дослідники вважали; що Памво Беринда жив якийсь час у Єрусалимі

Тут вообще NO COMENT.
Шо ще можна сказать? То там, то там в статейке пана Василя Німчука встрiчаеться подмена понятй, а именно : " «Лексикон» — основна праця Памви Беринди, завдяки якій ім‘я його стало відомим далеко за межами України." ... - хотя понятно, шо як таковой Украини тодi ще й близько не було, тем более нiкакiх Украинських меж не iснувало.
ВИВОД: у 1600 году (время, коли жив Беринда) нiкакого укр. языка не було. Був старослов‘янський, який отой Беринда i питався толковать.
Пориться треба буде ще, шо б понять... коли ж все таки появилась на свiт "укр. мова". Думаю, шо всеж таки дата намалюеться шото около 19 столетия. НЕ РАНЬШЕ.

LIZARD,

Цитата:

ВИВОД: у 1600 году (время, коли жив Беринда) нiкакого укр. языка не було.

ок, ще раз спитаю?
НА КАКОМ ЯЗИКЄ РАЗГАВАРІВАЛІ ЕТІ РЄБЯТА?



На церковнославянском ілі на расєйском?

Напис "Людота коваль" на мечі ХІ століття, знайденому на Полтавщині.
LIZARD, заміть коваль, а не "КУЗНЕЦ".

Українські елементи наявні в знаменитому "Слові о полку Ігоревім" (наприклад, вираз "красною дівицею". Українські слова фіксуються іншомовними документами, складеними не лише в період Київської Русі, а й ще до її виникнення. Так, візантійський історик Пріск Панійський у 448 році записав почуті в таборі гунів (серед яких було багато слов‘ян) слова "мед" і "страва". В ХІ столітті записане українське слово "сніг", у ХІІІ – "пліт". Для вивчення мови таких віддалених у часі епох важливе кожне слово, кожна його форма.

На українські форми слів у давньокиївському літописі – "Повісті временних літ" – звернув увагу ще в середині ХІХ століття М. О. Максимович. Він зазначав, що київські літописці, "писавши мовою церковнослов‘янською, частенько включали в неї слова і звороти зі своєї рідної української мови". Якщо в київському літописі вживаються слова "цариця", "у отця", "печеніги", "Донець", "Мойсій" тощо, то, вважає М. О. Максимович, "ми повинні визнати, що це написано українцями". Українські мовні особливості виявляються у договорі київського князя Олега с греками (початок Х століття). Живу мову Києва часів Нестора-літописця М. О. Максимович вважає українською. Її риси вчений бачив в усіх давніх пам‘ятках, створених в Україні. Погляди М.О.Максимовича на мову Київської Русі, зокрема давнього Києва, й на багато інших важливих питань давньої історії й культури викладені в збірнику його праць, виданому під назвою "Киев явился градом великим".

LIZARD, маю надію, що АУДІОзаписи требувать не будеш.

dragon, ВСЕ!!! Я поняв!!! Тепер все стало на свойi мiста!!!
А ти знаеш, як на казахском буде слово спички? Докладую тобi - СИРНЕКЕ. Да, да!!! Именно СИРНЕКЕ!!!
Тепер ти менi заявиш, шо украйiнська мова пошла от казахськой? Чи аоборот?
Не знав про таке Кобилюха! Ой, як жалько... Роздув би мало не покажеться.

-----
Добавлено 21 декабря 2009 г., 16:59:05:

dragon, ось подивись, надыбав тут...

Цитата:

Посмотрите на ДРЕВО ЯЗЫКОВ: славянские ветви вырастают из мощного ствола — индоевропейской языковой семьи. В эту семью также входят индийская (или индоарийская), иранская греческая, италийская, романская, кельтская, германская, балтийская группы языков,армянский, албанский и другие языки. Из всех индоевропейских языков славянским наиболее близки балтийские языки: литовский, латышский и мертвый прусский язык,окончательно исчезнувший к первым десятилетиям XVIII века. Распад индоевропейского языкового единства относят обычно к концу III — началу II тысячелетия до нашей эры. Видимо, тогда же проходили процессы, приведшие к возникновению праславянского языка, к его выделению из индоевропейского. Праславянский язык — это язык-предок всех славянских языков. Он не имел письменности и не был зафиксирован на письме. Однако его можно восстановить путем сравнения славянских языков между собой, а также с помощью их сравнения с другими родственными индоевропейскими языками. Иногда для обозначения праславянского используется менее удачный термин общеславянский: как представляется, общеславянскими лучше называть языковые особенности или процессы, свойственные всем славянским языкам даже после распада праславянского. Общий источник — праславянский язык — роднит все славянские языки, наделяя их множеством сходных признаков, значений, звучаний… Сознание славянского языкового и этнического единства нашло отражение уже в древнем самоназвании всех славян — словене (*s1оvěnе). По мнению академика О. Н. Трубачева, это этимологически что-то вроде «ясно говорящие, понятные друг другу». Это сознание сохранялось и в эпоху образования древних славянских государств и народов. В «Повести временных лет», древнерусском летописном своде начала XII века, говорится: «А словеньскый язык и рускый одно есть…». Слово язык употреблено здесь не только в древнем значении «народ», но и в значении «речь».

Думаю понятно тепер чого санскрипти, iндiя... ибо индоевропейска язикова сiм‘я.
А ти кажеш шо? Шо УКРАЙIНСЬКИЙ язык необычайно древний... Не в древности дело... ЯЗИКОВА СЕМЬЯ одна.

Цитата:

Предком современных русского, украинского, белорусского языков был древнерусский (или восточнославянский) язык. В его истории можно выделить две основные эпохи: дописьменную (от распада праславянского языка до конца X в.) и письменную. Каким был этот язык до возникновения письменности, можно узнать лишь путем сравнительно-исторического изучения славянских и индоевропейских языков, так как никакой древнерусской письменности в то время не существовало.

Вірно, повністю з тобою згоден. Сучасна Українська мова дійсно вийшла з давньоруської, тобто ми з тобою довели тобі ж, що мова нашого народу має глибоке історичне коріння. БравоLIZARD, на рахунок ХІХ сторіччя більше нема питаннь?

А про комплекси меншовартості росіян красномовно свідчить навіть те, що признаючи спільного "предка" на словах, на малюнку вони виводять Українську від російської. Воістину, Україна вам як кістка в горлі...

Цитата LIZARD:

А ти знаеш, як на казахском буде слово спички? Докладую тобi - СИРНЕКЕ. Да, да!!! Именно СИРНЕКЕ!!!

Русский - спички
Казахский - күкірт, шырпы, оттық, сіріңке

Русско-казахский словарь
http://www.sozdik.kz/

Цитата dragon:

Вірно, повністю з тобою згоден.

На первом этапе розобрались. Пока ти наче з усiм согласен. Итак - древнерусский. Так?
А тепер другий этап...
А скажи менi... коли на Украине началась "великая лексикографическая революция" ?
Давай розбiраться...
Начало язикового розколу положив розкол ПОЛИТИЧЕСКИЙ. В Юго-Западной Руси, с ХIV века, установилось Польско-литовское господство. Оцей фактор способствовав постепенному ополячиванию населения. Потрошку месни говори наповнялись польскими словами...
Таким образом i виникають отличные от разговорного языка народу Северо-Восточной Руси западнорусские наречия - белорусское и малорусское. Но - ТО БУЛИ ТIЛЬКИ НАРЕЧИЯ, то були тiльки РАЗНОВИДНИСТИ одного языка.
_______________________________________________________________________________-
А шо поляки?
В 1523-1524 годах в Литовське и Московське княжества прибув с "дружественным" визитом посол римского папы Климента VII Алберт Кампензе. Так от отой посол (думаю ж шо не дурний був) вже тодi писав в Рим, шо жители Руси как Литовской, так и Московской - ЦЕ ОДИН НАРОД, бо

Цитата:

"говорят одним языком и исповедуют одну веру. (Библиотека иностранных писателей о России. Т.1. СПб., 1836. - C.20. )"

Дальше... ота едина вiра та единий язик не давала покою полякам i далi. Так польский король Ян Каземiр, после поездки в гости до Русичей, виступав в сеймi та казав, шо сама головна угроза для Речи Посполитой - це братня вiкова дружба народу малорусских и белорусских земель до Москви, i крiпка та дружба ЯЗИКОМ та ВIРОЙ.
На той час народи себе считали ЕДИНОЙ НАЦIЕЙ i всi оти три ветви - великороссы, малороссы, белорусы, считали себе ОДНОЙ НАЦIЕЙ. Естественно... один народ не значить - одинаковый народ. Конешно, якись различия в обычаях и языке у великороссов, малороссов и белорусов були, но це були не таки различия як между малополянами, великополянами и мазурами в Польшi, прусаками, саксонцами та баварцями в Германии. Замiть - ДАЖЕ В ПОЛЬШI ... малополяни та великиполяни - особой дружби не було.
А ота теория про "три братских народа", яки типа появились из "древнерусской народности" после распада Киевской Руси ... вона на свiт родилась набагато пiзнiше. Ладно, розпалась Киевская Русь, но НАЦИИ (народности) не розпадаються вслед за госудавствами (яркий тому пример iстрiя народов Европи... таж Iталiя, Германия).
А Котляревский, Гребенка, Квитка-Основьяненко - вони себе считали русскими, а русский язык - рiдним. I ну нi как вони не собiрались висасувать з пальця якусь "мову", чи "возрождать укр. лiтературу". Вони просто в свойiх творах добавляли простонародни говори (диалекти Полтавской и Харьковской губерний), а добавляли для того, шо б краще придать колорит, чи для комiческих моментов в произведениях. Тодi не Котляревский, не Гребiнка, не Квiтка-Основ‘яненко, не пiсьменники яки Никто були пiзнiше - НI ХТО не отдiляв себе от русской культури.
Получаеться, шо в самом начале ХIX века русско-украинского двуязычия на Украине просто не було. Нiкакого дурдома з "мовами" та "вiдродженнями" тоже не було.

Цитата:

Тесная внутренняя связь и близкое родство между малорусским языком, с одной стороны, и великорусским, белорусским и общерусским литературным языками, с другой, настолько очевидны, что выделение малорусского из русской диалектической группы в какую-либо особую группу в такой же степени немыслимо, в какой немыслимо и выделение, например, великопольского, силезского и мазурского наречий из польской диалектической группы, или моравского наречия - из чешской диалектической группы, или рупаланского наречия - из болгарской диалектической группы. В частных сторонах и явлениях своей жизни, в языке, быте, народном характере и исторической судьбе малорусы представляют немало своеобразных особенностей, но при всем том они всегда были и остаются частью одного целого - русского народа. (Флоринский Т. Малорусский язык и «украіно-руський» литературный сепаратизм. СПб.,1900. - C.7-8. )

Думаю, шо тут тоже все понятно...
____________________________________________________________________________________
А от уже трошки пiзнiше, в 19 веке, начався дурдом....
Хрустальной мечтой (причом с детства) польских патриотов було возрождение незалежной Речи Посполитой. Вони спали й бачили велику нову Польшу Новая Польша не iначе, як от моря до моря. Естественно полики бачили в своём составе Правобережну (а там, як получиться i Левобережну) Украину и Бiлорусiю. НО!!! Тут було невеличке НО. Цю свою iдею вони не могли воплатить в жизнь без помощи месного населения. От тодi поляки починають "тесно" взаимодействовать з малоросами.
А робили вони он шо...
1)С самого начала просто рiшили ополячить народ.
Для того в панских усадьбах пооткривали спецiальни училища для крепостних. В тих училищах дiтей крестьян почали виховувать в польском дусi, вчить польскому языку. Поляки в починають "воспевать" Украину. Самих украйiцiв почали потехеньку називать "особой ветвью польской нации". Мало того... появився даже специальний термiн - "третя унiя"!!!
Короче поляки вели (як зараз називають) псiхологiческу войну. Коварно, тупо, нагло.
Но... не получалось. Народ помнив про те, шо поляки - сволота, помнив скоко горя поляки вчинили. Да i сами гонористи пани-поляки не очень хотiли себе преравнювать до якихсь там холопов. Малороси були для них рускiми, такiми ж ненавистними москалями, як i великороси.
2) Трошки мiняють тактику.
Раз не получилось переробить украйiнцiв в поляков нахрапом, то рiшено було зробить так, шо б вони перестали щитать себе русскими. А потом, в дальнейшем НЕДАЛЁКОМ БУДУЩЕМ, нацькувать i на саму Россию.

Цитата:

Если Гриць не может быть моим, то пускай, по крайней мере, не будет он ни моим, ни твоим. (Бутенко И. Что должен знать каждый об украинцах // Украина - это Русь. СПб.,2000. - C.169. )

- ото така була вибрана полiтика. Ото так сформулiровав оту нову полiтику польский "деятель" ксьондз В.Калинка.
А от более ярий полячок, лiдер польського движения, генерал Мирославский, он шо казав:

Цитата:

Бросим пожар и бомбы за Днепр и Дон, в сердце России. Пускай уничтожат её. Раздуем ненависть и споры в русском народе. Русские будут рвать себя собственными когтями, а мы будем расти и крепнуть. (. Щёголев С.Н. Украинское движение как современный этап южнорусского сепаратизма. К.,1912. - C.50-51)

Така нова iдеологiя получила название - УКРАIНОФIЛЬСКОГО. А ти, хто його воплощав в життя, особу увагу обращали на на малорускiх iнтелегентах. Йiм вбивали у голову, шо вони представляют собой ОСОБУ нацiональность, совершенно отдельну от великоросов i порабощонну отими великоросами. Полячки призивали отказаться от русского лiтературного язика та "РАЗРАБАТОВАТЬ СВIЙ, ОСОБИЙ ЛIТЕРАТУРНИЙ ЯЗИК", мало того висисать з пальця якусь свою "САМОСТIЙНУ КУЛЬТУРУ" т.д.
dragon, от з того времени все пошло так, як треба було "исконно братким полякам".
Ото того украйiнцi першi в свiтi приручили в окресностях Киева верблюда... примерно 3000 год назад, отого с переселилиась велика Шумерска нацiя из западных и центральных районов Украйiни, ото того Шумеры (украйiнцi), согласно необичайно точним исследованиям, були первим народом, який почав использовать iероглiфи, ото того оти iероглiфи украйiнцi - шумери з трипольськой культурой, почали писать более 5000 год тому назад, отого получилась ВЕРШИНА МАРАЗМА - За 40.000 лет до Р.Х. на Украине применялась геометрия !!!!!!
Ото все того.
Як казав Кузьма Прутков:" ЗРИ В КОРЕНЬ ". А ти менi тут про санскрипти та печь з ковалями.