Засновником Росії був… Китай!

Російський історик Ключевській небезпідставно вважав Андрія Боголюбського, князя Суздаля або Залісся, як називалася в ХІІ столітті сучасна Центральна Росія, першим власне російським князем. „З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену”, – писав російський історик Ключевський. Нещодавно від дня „виходу великороса на арену” минуло 850 років – 1156 року Андрій Боголюбський стає князем Залісся – Володимиро-Суздальського князівства.

З ХІІ століття нащадки старшого сина Володимира Мономаха – Мстислава Великого (1125-1132 рр.) княжили переважно в Україні, та все ще періодично залежних від Києва Смоленську та Новгороді, а нащадки молодшого сина – Юрія Довгорукого – дедалі більш автономно керували в Заліссі (сучасній Московській та навколишніх областях Росії).

Чому ж така велика увага цьому князеві? Річ у тім, що до нього всі князі династії Рюриковичів традиційно вважали, що їхня Батьківщина ("отчина" – це Русь, тобто земля сучасної Київської, Житомирської, Чернігівської, та частин Черкаської і Полтавської областей. Руссю в ті часи називалася лише ця територія Центральної України, а починаючи кінця 12 століття – і Західна Україна. Вся решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо) Руссю не вважалися, а, отже, не були й Батьківщиною чи отчиною для князів-Рюриковичів.

Всі князі династії зобов‘язані були берегти цю землю, посилаючи дружини воювати на користь Києва навіть з тих земель, де степовиків ніколи й не бачили.

Літопис повідомляє зворушливу історію, коли князь Ростислав, онук Володимира Мономаха, який все життя княжив у далекому Смоленську, відчувши, що вмирає, сказав: "Не можу я тут лягти. Повезіть мене до Києва. Якщо мене Бог візьме в дорозі, то покладете мене, за отчим благословінням, у Церкві святого Феодора (у Києві). Якщо ж Бог відпустить недугу сю, то пострижуся в Печерському монастирі".

Коли іншого князя – сина Володимира Мономаха, прагнули вигнати з Русі і відправити до Курська, він сказав: "Я волю на своїй отчині смерть прийняти. Краще мені смерть з дружиною на своїй отчині і дідізні узяти, ніж Курське княжіння".

Саме Андрій Боголюбський, засновник села Боголюбово під Суздалем, та його нащадки, переступили цю традицію, якій всі князі династії Рюриковичів були вірні три століття – вважати Київ і Київщину своєю єдиною Батьківщиною.

Батько Андрія Боголюбського, Юрій Довгорукий, який майже все життя княжив у Заліссі, докладав усіх зусиль, щоб заволодіти Києвом. Однак Юрій Довгорукий був князем-невдахою – його тричі виганяв з Києва молодший від нього Ізяслав Мстиславич.

Син Юрія Довгорукого Андрій уже не хотів жити на Русі. „Пішли додому затепло, на Русі нам місця нема”, - казав він батькові, який, попри все, тримався мрії про Київ. Андрій Боголюбський, вихований усе життя в Суздалі, вже не вважав Русь своєю Батьківщиною. Тим більше, що він був сином половчанки, дочки хана Аєпи. Зовнішність суздальського князя, відтворена радянським ученим Герасимовим по його останках, досить характерна для походження князя. А на той час більших ворогів, ніж половці, у Києва і Русі не було.



Сам Андрій Боголюбській в боротьбі проти Києва постійно підтримував своїх родичів половців – основного ворога Русі.

Водночас, головною причиною опозиційності Суздальського Залісся проти Русі були не родинні зв‘язки князів з половцями, а природні геополітичні інтереси нового народу, який народився в Заліссі від сплаву фіно-угорських племен, під впливом церковнославянського мови та первинної київської адміністрації. До речі, назва Суздаль, як і більшість власних назв Центральної Росії, має фіно-угорське походження.

Кияни у відповідь теж не взлюбили Андрія Боголюбського. Через це, після того, як після смерті Ізяслава Мстиславича на княжіння у Київ таки потрапив Юрій Довгорукий, Андрій постійно сидів у фортеці Китай-город, що була на місці сьогоднішньої Китаєвої пустині, сьогодні – в межах міста.

Через те, що він жив у фортеці Китай-город та майже не виходив із неї, кияни й брати-князі прозвали його „Китаєм”.

Річ у тім, що слово „кита” староукраїнською мовою означає плетіння (звідси, наприклад, слово „китиця”).

Усі містечка-фортеці на Київських горах віддавна мали штучні укріплення, зроблені з переплетених дерев‘яних каркасів, заповнених землею. Залишки такої стіни від VI-VII століття вчені знайшли на Старокиївській горі, біля сучасного Історичного музею. Поверху такі стіни мали критий хід – заборола з бійницями. Ззовні стіна обмазувалася глиною (аби уникнути підпалу), та фарбувалася вапном (українські хати мали приблизно таку ж конструкцією стін). Вся фортеця виглядала білокам‘яною, сяяла на сонці і гарно увінчувала пагорби. За бойовими якостями така стіна не поступалася кам‘яній – каміння з пороків – камнеметів просто в‘язли в ній, тоді як кам‘яну стіну вони розбивали. Основним недоліком таких фортець була недовговічність таких стін, їх часто треба було лагодити.

Під час мандрівок у Монголію наші князі побачили велику китайську стіну, і назвали всю тамтешню країну звичною назвою – Китай.

В Україні „білокам‘яні” фортеці увінчували київські гори: Боричів, Старокиївську, Дитинку, Хоривицю, Щекавицю, а також Білгород (нині село Білгорода на околиці Києва), Вишгород, Родень, Витичів, Переяслав, та чимало інших українських міст – в тому числі й Китай-город, у якому закрився Андрій Боголюбський під час князювання в Києві його батька. Після смерті Юрія Довгорукого протистояння між киянами та суздальцями-„залішанами” тільки загострилося. Як пише літопис, суздальців було вибито в Києві та по всіх містах Русі.

У 1169 році князь Китай захопив Київ, відбивши його у Великого Київського князя Мстислава Ізяславича, сина головного ворога Юрія Довгорукого. Перед тим Андрій Боголюбський утік з Русі до Суздаль, викравши ікону Вишгородськой Богоматері, яка тепер в Росії називається Володимирською.

Захопивши Київ, суздальській князь влаштував небувалий розгром. Літопис пише: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в‘язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали ... Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтішима, і сльози бесперестанні. Це ж все зроблено за гріхи наші".

Літописець називає військо Андія Боголюбського „поганими”. Так у літописах називаються виключно іноземці, та й то язичники.

Після такого тріумфу князь Китай розперезався. Він навіть почав наказувати князям київської династії. Правда, отримав відкоша.

Андрій Боголюбській сказав Роману (сину саме того Ростислава, який їхав умирати до Києва): "Не ходиш ти в моїй волі з братами своїми, так піди ти з Києва, а Давид — з Вишгорода, а Мстислав — з Білгорода. А ось вам Смоленськ, їм і поділіться".

Очолив опір Мстислав. Як пише літопис, "Мстислав від юності звик не боятися нікого, а тільки Бога одного берегтися. І повелів він, Андрєєвого посла узявши, постригти [йому] перед собою голову і бороду, сказавши йому: "Іди ж до князя свого і скажи йому: "Коли ти з такими словами прислав не яко до князя, а як до підручної і простої людини, то що ти задумав, то і роби. Хай Бог розсудить". Андрій зібрав воїв своїх — ростовців, суздальців, володимирців, переяславців, білозерців, муромців, і новгородців, і рязанців, - і, порахувавши їх, знайшов, що їх п‘ятдесят тисяч. І послав він, сказавши їм: "А Мстислава, схопивши, не учиніть же йому нічого, а приведіть його до мене".

Як пише літопис, під Вишгородом "Мстислав ударився з полками їх, і потоптали вони середній полк, а інші супротивники, побачивши [це], оточили його, тому що Мстислав в‘їхав в них з невеликим військом. І тоді змішалися обидва, і велике було сум‘яття, і стогін, і крик сильний, і голоси невідомі, і видно було тут, як ламалися списи, і [чутний] був дзвін зброї, від великого пилу не впізнати [було] ні кінного, ні пішого".



Киянам допоміг луцкий князь Ярослав Ізяславіч, точніше слух про нього: "І прийшли в замішання війська їх, і, не дождавши світанку, в сум‘ятті великому, не маючи можливості утриматися, побігли через Дніпро, і багато їх топилося. І виїхав Мстислав з міста з дружиною своєю і, наздогнавши їх, дружина його ударила на обоз їх, і багато колодників вони захопили. Мстислав же багато поту утер з дружиною своєю і немало мужності показав з мужами своїми".

Цей розгром суздальців під Вишгородом стався на початку зими 1173 року.

Як пише вітчизняний літопис, "так повернулася вся сила Андрія, князя суздальського, а зібрав він всі землі, і безлічі воїв не було числа. Прийшли вони зарозумілими, а покірливими відійшли в доми свої. Сим так і збулося слово апостола Петра, який сказав: "Той, хто підноситься – змириться, а хто упокорюється — піднесеться".

У Заліссі, як це часто траплялося і в майбутньому, зовнішня поразка створила внутрішні проблеми для влади. Народ не пробачив їй провал у підкоренні інших земель. Незабаром після вишгородського поразки, 28 червня 1174 року Андрій Боголюбській був убитий змовниками, і тіло князя лежало на вулиці, поки народ грабував хороми. Примітно, що дорікати змовникам і ховати князя залишився тільки його придворний киянин Кузьмище Киянин. Так завершився життєвий шлях князя Китая – засновника Росії.

Катастрофа в Мексиканском заливе. Под подозрение попала Россия

По мере расширения нефтяной катастрофы в Мексиканском заливе все больше американцев начинает подозревать, что это был теракт банды ФСБ России в целях подрыва экономики США.

На своих сайтах американцы пишут:

— Если бы кремлевские СМИ были честными, они бы признали, что платформу «Дипвота хорайзн» взорвали водолазы из спецназа. Ведь Россия собирается проводить бурильные работы в поисках нефти в кубинских водах. Коммунистам, само собой разумеется, не нравится конкуренция.

Согласно Государственному департаменту США, Москва с определенным самодовольством предложила техническое содействие при очистке моря от нефти, которая вылилась в результате разрушения платформы.

Американская интернет радиостанция BBS Radio передает:

- Работа платформы ‘Deepwater Horizon‘ была удостоена премией по безопасной эксплуатации в 2009 году. Фирма British Petroleum поняла, наконец, что вести бизнес в водах, прилегающих к побережью США так же опасно, как в Советском Союзе?

Если бы в ВР хватило ума подписаться на издание «Советский аналитик» (Soviet Analyst) несколько лет назад, она бы узнала, что с советской точки зрения, главная задача завлечение иностранных нефтяных компаний в «бывший» СССР состояла в том, чтобы произошла передача технологий в советские руки, после чего контролируемые ГРУ-КГБ «олигархи» вышвырнут из России западные фирмы».

Американское издание Dakota Voice («Голос Дакоты») в статье, озаглавленной «Был ли взрыв платформы сознательным терактом против Америки?», отмечает:

— Есть международные «подозреваемые», которые могли взорвать платформу… Нельзя забывать, что в этом районе ведет нефтебуровые работы Россия, и она выиграет, если США сократят собственное бурение.

Напомним, что недавно Россия сама заставила себя подозревать в уничтожении нефтяной платформе в Мексиканском заливе после того, как работающие на Америку русские пропагандистские сайты начали ни с того, ни с его обвинять во взрыве платформы Северную Корею для того, чтобы лишний раз измотать и ослабить США в очередной бессмысленной войне.

Ряд международных наблюдателей указывает, что платформа была взорвана 20 апреля, всего через 10 дней после убийства Президента Польши Качиньского, в котором подозревается Россия.

Безусловно, взрыв платформы в сильной степени отвлек внимание США от этого ужасающего преступления.

Eurasia Review: Все большее число наций требует независимости от России

Известный американский специалист по России, профессор Пол Гобл опубликовал статью в американском издании Eurasia Review, в которой в частности пишет:

«Начиная с 1991 года, постсоветские правительства и международное сообщество возражали против любых изменений границ в Евразии, и многие выражали беспокойство, что одним из результатов признания Москвой Абхазии и Южной Осетии будет резкая вспышка требования по образованию новых независимых государств.

С того времени по всему российскому пространству раздаются требования независимости. На этой неделе было зафиксировано два таких требования. Это является указание на то, что все больше народов считает, что сейчас у них есть шанс добиться независимости и таким образом бросить вызов сторонникам нынешнего порядка, даже если из этих требований (пока) ничего не выйдет.

Первый из этих призывов к независимости прозвучал от горняков Междуреченска. Там, по крайней мере, некоторые из них, призывают к созданию Западно-Сибирской Республики как способ бросить вызов существующим в настоящее время властям, как минимальное требование, которое, возможно, приведет к созданию нового независимого государства, которое разделит Российскую Федерацию на две части.

Второй призыв прозвучал от группы, называющей себя «Валли Карьяла» («Vally Karjala»), или «Свободная Карелия», которая выступает как в бумажных изданиях, так и в Интернете для продвижения требования, что Карелии должно быть позволено стать свободным и независимым государством, наследником Республики Ухта 1920 года, 90-летнюю годовщину которой отметила группа.

Поражает то, что все больше и больше групп готовы указывать на такие грядущие перемены как на часть своей политической программы. Это свидетельствует о том, рушится табу, для наложения которого Владимир Путин так сильно потрудился.

А это в свою очередь означает, что еще больше групп, например, ингерманландцы на Северо-Западе и этнические сообщества по всей Российской Федерации и в преимущественно русских регионах, собираются сейчас обсуждать возможность получения независимости, что по самому характеру этих требований вынудит Москву и столицы других стран занять свою позицию по данному вопросу.

Шансы, что какое-либо подобное изменения или даже несколько изменений произойдут, не высоки, однако общественное обсуждение по этому вопросу по крайней мере заострит внимание на проблемах, связанных с навязанными Сталиным государственными границами и скорее всего, сделают мало вероятным отказ от своих требований по независимости для тех, кто считает, что создание новых государств — это единственный способ действий.

Это может оказать самые быстрые последствия на «замороженные» конфликты, делая их разрешения скорее больше, чем меньше трудными и подчеркнет, что неосторожный подход России к Грузии будет продолжать иметь последствия, выходящие далеко за границы Кавказа».

Российские пограничники обстреляли "Газель" украинских контрабандистов
В Курской области на границе с Украиной российские пограничники применили оружие, чтобы остановить Газель с контрабандным товаром.

"Около 4 часов утра в минувшее воскресенье российский погранотряд попытался остановить Газель, которая пересекла границу и ехала в РФ, но водитель стал совершать такие маневры, что едва не задавил наших сотрудников", - сообщили в понедельник в погрануправлении ФСБ России по Курской области.

После этого старший погранотряда дал команду открыть огонь по Газели. Пограничники открыли огонь в воздух, затем по колесам микроавтобуса. Но и это никак не подействовало на нарушителей, отметил источник.

По его словам, тогда пограничники перекрыли микроавтобусу путь на служебном КАМАЗе. Только после того, как грузовик столкнулся с Газелью, нарушители остановились.

Когда стали осматривать машину, оказалось, что в ней везли контрабандный товар.

"Люди, которые сопровождали товар, задержаны. Один из них уже был судим за нарушение границы", - добавил представитель погрануправления.

Сало?

ВАРШАВА. В Польшу прибыла первая батарея ЗРК Patriot

На военной базе в польском городе Моронг, что в 60 километрах от Калининградской области, размещена первая батарея американских зенитных ракетных комплексов Patriot, передает Associated Press.

Как сообщил пресс-атташе посольства США в Варшаве Эндрю Пол (Andrew Paul), батарея учебных ЗРК и обслуживающий персонал численностью в более чем 100 военнослужащих прибыли в Польшу днем ранее, в воскресенье, 23 мая. Позже на базе пройдет торжественная церемония по случаю прибытия американских военных.

В заявлении пресс-атташе посольства указывается, что батареи Patriot будут находиться в постоянной ротации с тем, чтобы максимально задействовать обслуживающий персонал комплексов. Всего на территории Польши учебные ракетные комплексы пробудут два года. Как сообщалось ранее, до 2012 года в Польшу будут поставляться ЗРК Patriot в учебной версии, а с 2013 года страна начнет получать боевые комплексы.

Вашингтон договорился с Варшавой о размещении на польской территории ЗРК Patriot в ноябре 2009 года. Согласно договоренности, Польша предоставила США место под военную базу, в обмен на что американцы согласились обучать польских военнослужащих работе на ЗРК Patriot.

Решение США разместить батареи Patriot, дальность действия которых составляет 160 километров, в непосредственной близости от границы РФ вызвало резкую критику со стороны российских властей. В январе 2010 года МИД России обратился к НАТО с просьбой разъяснить ситуацию с размещением зенитных ракетных комплексов Patriot.

В свою очередь Польша и США объявили, что выбор места под американскую базу не преследует каких-либо стратегических целей.

OLEX, а Россия тут причём?

LIZARD, пояснюю:

ВАРШАВА. В Польшу прибыла первая батарея ЗРК Patriot

На военной базе в польском городе Моронг, что в 60 километрах от Калининградской области, размещена первая батарея американских зенитных ракетных комплексов Patriot, передает Associated Press.

Как сообщил пресс-атташе посольства США в Варшаве Эндрю Пол (Andrew Paul), батарея учебных ЗРК и обслуживающий персонал численностью в более чем 100 военнослужащих прибыли в Польшу днем ранее, в воскресенье, 23 мая. Позже на базе пройдет торжественная церемония по случаю прибытия американских военных.

В заявлении пресс-атташе посольства указывается, что батареи Patriot будут находиться в постоянной ротации с тем, чтобы максимально задействовать обслуживающий персонал комплексов. Всего на территории Польши учебные ракетные комплексы пробудут два года. Как сообщалось ранее, до 2012 года в Польшу будут поставляться ЗРК Patriot в учебной версии, а с 2013 года страна начнет получать боевые комплексы.

Вашингтон договорился с Варшавой о размещении на польской территории ЗРК Patriot в ноябре 2009 года. Согласно договоренности, Польша предоставила США место под военную базу, в обмен на что американцы согласились обучать польских военнослужащих работе на ЗРК Patriot.

Решение США разместить батареи Patriot, дальность действия которых составляет 160 километров, в непосредственной близости от границы РФ вызвало резкую критику со стороны российских властей. В январе 2010 года МИД России обратился к НАТО с просьбой разъяснить ситуацию с размещением зенитных ракетных комплексов Patriot.

В свою очередь Польша и США объявили, что выбор места под американскую базу не преследует каких-либо стратегических целей.

Международная Амнистия: В России без перемен — угрозы, пытки, убийства, реваншизм, расизм

27 мая правозащитная организация Amnesty International представила очередной ежегодный доклад о нарушениях прав человека Россией.

В России все очень просто: быть правозащитником, независимым журналистом или оппозиционером опасно для жизни, говорится в докладе, посвященном этой стране.

«Независимое гражданское общество по-прежнему находилось под угрозой, особенно — но не только — на Северном Кавказе. Правозащитники, журналисты и активисты оппозиции на всей территории России подвергались нападениям и получали угрозы в своей адрес. Некоторых из них убили.

Расследования подобных нападений и угроз не проводились надлежащим образом»- констатируют в Amnesty International. В Чечне, Ингушетии и Дагестане продолжаются незаконные задержания и насильственные исчезновения людей, внесудебные казни и пытки.

Организация перечисляет в докладе, что за год в России были убиты адвокат Маркелов и журналистка Бабурова, а также чеченские правозащитники и общественные деятели Эстемирова, Садулаева и Джабраилов.

Убийства и угрозы в адрес правозащитников, адвокатов и журналистов в России остаются безнаказанными. К «подозреваемым» применяются пытки для выбивания признательных показаний.

Всестороннего расследования нарушений прав человека, совершённых вооружёнными силами России, напавшими в августе 2008 года на Грузию, русские власти так и не провели, отмечают авторы доклада.

Судебные процессы в России часто не соответствуют международным нормам справедливого отправления правосудия. На обращение с подозреваемыми влияют политические соображения.

В России по-прежнему отсутствует эффективная система по борьбе с насилием на расовой почве и расовой дискриминации, отмечается в докладе. К концу года не менее 71 человека были убиты и более 330 были ранены в 36 регионах России в результате нападений, совершённых русскими расистами.

http://www.amnesty.org/en/region/russia/report-2009

РУССКАЯ ДЕМОКРАТИЯ. В Интернете выложен видеоролик о том, как русские голосуют в своей чекистской госдуме

Многие иностранные сайты разместили взятый с ЮТуба видеоролик от РЕН ТВ о том, как русские голосуют в своей чекистской госдуме. В минувшую среду чекисты в этой конторе приняли закон, который запрещает русским полностью пить за рулем, никакой допустимой нормы в крови водителя, как было раньше, более не разрешается.

Решение было принято при наличие в зале 88 думаков. По итогам голосования по-русски выяснилось, что за новый закон проголосовало 449 думаков из 450, т.е. их « абсолютное большинство». На ролике показано, как произошло это чудо.



Чешские СМИ назвали голосование по-русски «шокирующим».


-----
Добавлено 30 травня 2010 р., 05:44:27:

Дорогі Українці і непокаявшіся яНИЧАРИ. Я часто буваю в Золотому кільці нинішньої Росії і вже більш 20 років. Відмічу, що в тубільців не проявляється й пенту слов"янської ознаки, не кажучи вже про арійську. У нас Арійців є св"ята, по яким ми ототожнюємось з арійством - Івана Купала, Зелена Неділя, Засівання, Коляди і череда інших. Московітські тубільці не знають цих св"ят. А їхні "ісконные" обряди визивають огиду. Я не раз мав бесіди з дійсними патріотами тубільців, які себе ні на йоту не ототожнюють з слов"янством, і хотіли б бути в дружніх відносинах з сусідньою Україною. В цій імперіїї Зла вони перебувають ще в гіршому стані, ніж Наші Патріоти. Зрозуміло, що їхній вихід на політичну арену принесе дійсний крах поганській ("Російській" імперії.

Є лише одна держава у Всесвіті, зближення з якою загрожує самому існуванню України
Навіть якби Путін сказав, що за військово-морську базу в Севастополі Україна отримуватиме безкоштовний газ, національно спрямований державник мав був би сказати: ні.
Польська база в Україні – будь ласка, американська – тим більше, японська – ласкаво просимо! А російська – ні. Ні – за жодного політичного режиму в Росії, хай би він був хоч сто разів демократичний. Тому що є лише одна країна в Усесвіті, зближення з якою для України загрожує самому її існуванню. Це – Росія.
Українство може вижити тільки на поважній відстані від російства. Трагедія в тому, що відстань, мабуть, ще довго не буде достатньою і ніколи – цілком безпечною. Ось чому можна сміливо, не боячись звинувачень у екстремізмі, проголошувати курс: геть від Москви й ні всьому російському в українських кордонах! На сто відсотків це все одно не вийде, але й десять – були б великим успіхом.
Так радянська Москва чинила із сільським господарством. Від колгоспу вимагали 30 центнерів зерна з гектара, сподіваючись одержати 15 і точно знаючи, що коли зажадати 20, то не отримаєш і десяти. Ключ до політики самозбереження міститься і в толстовському образі: переправляючись через швидку річку, прямуй вище від того місця, куди вирішив пристати, – інакше знесе. Частково так, підкоряючись інстинктові всіх революцій, діяла «помаранчева» стихія у 2004 році. Можна стрясати повітря словесами про те, що мітила вона недостатньо високо і що тепер країну зносить дуже далеко від місця, де б їй належало бути, але що ми знаємо про те, де чому належить бути! Національні почуття, національна свідомість, національна мета – це все, звичайно, матерії високі. Особливо – національні цілі. Вершина виблискує десь у захмар’ї. Корисно, проте, мати на увазі, що шлях туди... Тернистий – то саме собою. Значно важливіше пам‘ятати, що він набагато більш прозаїчний, ніж думає захоплене юнацтво й до гробу юні «добродії» з сивими вусами кобзарів. Без сльозливості, надриву, пафосу, без того, щоб писати Батьківщину з великої літери, називати її матір‘ю, ненькою або, як деякі великі росіяни – дружиною («Русь моя, жена моя!») – без цього, зрозуміло, нікуди. Без цього не обійтися хоч би тому, що були, є і будуть люди, яких тягне на все таке, яким просто не дається слівце в простоті. Але політик у кожному з нас має знати: найвищі національні цілі досягаються тим швидше й надійніше, чим простіші, прозаїчніші, грубіші засоби, що використовуються на шляху до них.
Про це каже не тільки світовий досвід. Що може бути простішим, грубішим ві засобів і способів, якими проводив українізацію колишній швець з-під Києва Лазар Мойсейович Каганович, який став більшовицьким начальником України? Він мав у розпорядженні три роки, а досягнення помітні досі. (У Москві я жив із ним в одному будинку. Йому було за 80, він був давно в опалі, сам ходив по продукти, лаявся з продавщицями, у квартирі розвів тарганів, про що говорилося на зборах мешканців. Моя теща-демократка, бувало, дразнила свого чоловіка-сталініста: «Знову бачила твого Кагановича. Сидить на лавці, бублики жере, крихтами обсипаний».)
Не забудемо й те, з чого свого часу починався інтерес української обрусілої старшини до національної історії і національного духу, інтерес, без якого не було б нинішньої України: зі шкурницького бажання довести свої права на привілеї вищого стану. І без утоми повторюватимемо собі: ніщо так легко не навіюється, як гаряче національне почуття. Це всього лише питання шкільної політики, як мимохіть відзначив німець-філософ, кинувши одного разу погляд на Югославію.
Анатолій Стріляний